Техаська коренева гниль – одне з найнебезпечніших захворювань рослин, що спричинює їх в’янення і загибель внаслідок ураження судинної системи. Серед усіх видів сільськогосподарських культур найбільшу загрозу становить насамперед для бавовника.
Хвороба виникла в Мексиці та кількох південно-західних штатах США. На сьогодні вона поширилась у Північній Америці, Бразилії та Венесуелі. Окремі випадки трапляються в Пакистані та Індії. У Європі це захворювання поки що не зустрічається.
Перша публікація про техаську кореневу гниль з’явилась у 1888 році. Автором її став американський професор ботаніки Луї Герман Паммель. Згодом, у 1916 році, американський фізіолог рослин Бенджамін Мінге Даггар зробив науковий опис і дав офіційну назву таксону. Монографія захворювання (автори – R.B. Streets та H.E. Bloss) з’явилась у 1973 році.
Збудник техаської кореневої гнилі – некротрофний ґрунтовий гриб Phymatotrichopsis omnivore. Він вражає до 2000 видів дводольних рослин, зокрема й економічно важливих: арахіс, бавовну, люцерну, яблуню, горіх пекан та декоративні дерева.
Патоген може паразитувати на багатьох видах культур з таких родин, як Мальвові (бавовник і бамія), Бобові (буркун, люцерна, соя), Трояндові (яблуня, груша, айва), Амарантові (шпинат, буряк), Окружкові (пастернак, морква) і Шовковицеві (інжир, шовковиця).
Техаська гниль загрожує існуванню і багатьох інших культурних та дикорослих рослин з різних родин, серед яких: ревінь, персик, манго, дикий виноград п’ятилистий, японська хурма, авокадо, бузок, тополя вузьколиста, волоський горіх тощо. З них 31 вид має важливе господарське значення для України, зокрема картопля, кукурудза, пшениця, овес, соняшник, буряк, морква, капуста, томат, перець, редиска, ріпа, петрушка та інші культури.
Деякі дикорослі види також знаходяться під загрозою ураження техаською гниллю. У переліку сприйнятливих до інфікування деревних порід – дуб, каштан, в’яз, тополя, ялина, ялиця та інші рослини. Патоген може вражати і чимало квіткових культур, серед яких є популярні в Україні айстри та календула.
Поширення захворювання
Збудник техаської кореневої гнилі розповсюджується переважно через інфіковані рослини та плоди. Грибкові спори можуть зберігатись на саджанцях, бульбах і на коренеплодах кормових рослин. Потрапивши у сприятливе ґрунтове середовище, вони проростають і утворюють гіфи. Надалі патоген поширюється через міцелій, що має голчасту структуру, який заражає корені здорових рослин, зокрема й сільськогосподарських культур. Таким чином збудник переміщається ґрунтом від культури до культури.
Phymatotrichopsis omnivore зустрічається на глибині до 2,6 м нижче за рівень землі. Надає перевагу глинистим і суглинистим ґрунтам з pH від 7,5 до 8. Після відмирання ураженої гниллю рослини-господаря, частини гриба лишаються життєздатними в середньому до 3-х місяців, але його спори можуть зберігатися у ґрунті до 5-ти років.
Оптимальними умовами для розвитку техаської кореневої гнилі є температура +22°С та підвищений рівень вологості. Радіус поширення збудника практично необмежений і збільшується завдяки перенесенню часточок ґрунту тваринами та людьми під час їх руху.
Зниження температури взимку не має значного впливу на існування чи розвиток Phymatotrichopsis omnivore, а влітку сприятливий температурний режим для патогена знаходиться в межах від +18 до +34ºС.
Опис захворювання
Гриб Phymatotrichopsis omnivore оселяється у ґрунті і потрапляє всередину рослини через її корені. Ураження рослинного організму відбувається за допомогою спеціальних інфекційних гіфів, які поступово обплітають поверхню кореневої системи кормової рослини. Зрештою патоген інфікує епідерміс та кортикальний шар клітинної стінки, після чого вражає кореневу судинну систему рослини-господаря.
З подальшим розвитком захворювання корені вкриваються характерними міцеліальними нитками коричневого кольору, на яких розміщуються округлі гіфи. Ця ознака є підтвердженням інфікування рослини техаською кореневою гниллю.
На пізніх стадіях розвитку захворювання заражені корені повністю змінюють своє забарвлення внаслідок некрозу рослинної тканини. Наприкінці літа та восени міцелій гриба (на поверхні коренів або у ґрунті) формує склероції (діаметром від 1 до 5 мм, коричневого або чорного кольору), щоб пережити зиму. На цьому життєвий цикл фітопатогена завершується.
Конідії в Phymatotrichopsis omnivore – кулясті, безбарвні, одноклітинні, діаметром 4,8–5,5 мкм.
Ознаки хвороби
Встановити факт інфікування культури техаською кореневою гниллю на ранній стадії захворювання практично неможливо. Перше свідчення про зараження – це поява хлорозу на листках рослини, але такий симптом є доволі ненадійним, оскільки він спричинюється багатьма іншими чинниками.
Проростання спор і розвиток міцелію Phymatotrichopsis omnivore на різних видах рослин (трав’янистих, деревних чи чагарникових) відбувається практично однаково. Спочатку на кореневій системі з’являються білі або світло-кремові гіфи, а сама поверхня коренів вкривається ніби вдавленими плямами. Осередки ураження поступово збільшуються, а рослинна тканина пошкоджується все глибше, внаслідок чого утворюється гнилизна червонувато-бурого кольору.
Гриб інфікує виключно кореневу систему кормових рослин і лише здерідка може вражати стебла.
Збудник техаської кореневої гнилі є небезпечним для дерев та чагарників будь-якого віку. На старих рослинах з потужною кореневою системою хвороба може не виявлятись впродовж тривалого часу (до декількох місяців). Але раптово з дерев починає опадати листя. Залежно від ступеню пошкодження їхньої кореневої системи, цей процес буває як стрімким, так і повільним. З подальшим розвитком захворювання на ураженій патогеном рослинній тканині з’являються характерні тяжі, утворені міцелієм. Поступово корінь дерева повністю розкладається.
Якщо техаська коренева гниль вражає невисокі трав’янисті рослини, то ознаки захворювання на них зазвичай з’являються раптово: за декілька днів листя в’яне, стає коричневим, після чого зморщується і опадає вже з мертвого стебла. Процес в’янення листків починається з верхнього ярусу, а згодом поступово переходить на нижчі.
Поверхня бульб і коренеплодів, інфікованих техаською кореневою гнилизною має заглиблення, у центрі яких помітні білі переплетіння нитчастих утворень міцелію (гіфів). Осередки ураження поступово збільшуються, а рослинна тканина всередині них розм’якшується та загниває.
Шкодочинність та заходи безпеки
Техаська коренева гниль вважається одним з найбільш шкодочинних захворювань деревних дводольних рослин, оскільки серед усіх відомих грибкових патогенів здатна пошкоджувати чи не найбільше рослинних видів. І хоча історія вивчення цього захворювання розпочалася ще 1888 року, до цього часу так і не вдалося створити якихось дієвих методів чи технологій протидії її збуднику.
Складнощі полягають в унікальних біологічних характеристиках Phymatotrichopsis omnivora, а саме в його здібності практично необмежено довго зберігатися у ґрунті, а також здатності виживати на коренях більшості представників місцевої рослинності без жодних видимих симптомів. Дотримання правил сівозміни також не забезпечує відчутних результатів через широкий спектр кормових рослин цього патогена.
Єдиним вразливим чинником збудника техаської гнилі є його залежність від рівня рН ґрунтового середовища. Саме зміна показника рН на посівних площах здатна зменшити ареал його існування. Оскільки патоген зберігає активність на лужних грунтах, достатньо відрегулювати кислотно-лужний баланс, щоб створити несприятливе для нього ґрунтове середовище.
Рекомендованим методом зниження рН ґрунту є внесення добрив сульфат амонію або фосфат амонію за нормою близько 5 кг на 10 м2. Це рішення є надзвичайно вдалим для невеликих ділянок чи присадибних або фермерських господарств, але через значну вартість обробки значних площ буде нерентабельним для великих аграрних підприємств.
Інший варіант перешкоджання поширенню техаської кореневої гнилі полягає у глибокій післяжнивній оранці ґрунту, створенні захисних рослинних бар’єрів та закладання органічних залишків у ґрунт. Глибока оранка після збирання врожаю розпушує потенційно заражений ґрунт на глибину від 15 до 25 см, що перешкоджає Phymatotrichopsis omnivora формувати склероції.
Вирощування стійких злакових культур, таких як сорго, навколо вже зараженої ділянки може обмежити поширення техаської кореневої гнилі на інші території. Імуностійкі злаки, висіяні по периметру площ, зайнятих сприйнятливими до патогена рослинами, створюють у кореневмісному шарі ґрунту бар’єрну зону, що блокує кореневу інфекцію.
Ефективним засобом проти техаської кореневої гнилі є органічні добрива, а саме рослинні залишки пшениці, вівса та інших зернових культур, внесені у ґрунт перед весняною посівною.
Карантинні заходи
Карантинні заходи передбачають заборону на ввезення до країни імпортованого посадкового та посівного матеріалу з тих регіонів, де поширена техаська коренева гниль.
Перелік першочергових заходів безпеки для захисту рослин від Phymatotrichopsis omnivore:
- суворе дотримання сівозміни на площах, де вирощуються злакові культури (кукурудза, овес, пшениця, сорго тощо) та використання чистого пару;
- своєчасне внесення мінеральних та органічних добрив;
- використання стійких до грибкових захворювань сортів і гібридів;
- систематичне видалення бур’янів (особливо зі стрижневою кореневою системою, які легко інфікуються техаської кореневою гниллю і можуть стати джерелом захворювання для культурних рослин);
- Використання для обробки культур фунгіцидних засобів, у складі яких є мідь.
На плантаціях бавовнику дієвим заходом, що перешкоджає поширенню техаської кореневої гнилі, є глибока осіння зяблева оранка в суху погоду та рання посівна кампанія.
Поділитись в соцмережах:
