Назва «мінуюча міль» (лат. Tuta absoluta) виникла внаслідок особливості личинки (гусені) цієї комахи залишати на ушкоджених нею рослинах напівпрозорі порожнини у вигляді плям (мін) і ходів, що нагадують якісь чудернацькі візерунки неправильної форми. Такі сліди лишаються після того, як шкідник з’їдає м’якоть рослинної тканини.
Гусінь живиться дикими й культурними рослинами майже 30 видів, але перевагу надає саме представникам родини пасльонових. Окрім листя шкідник може поїдати також тканину пагонів, стебел, бруньок, квіток і навіть плодів.
Рослиною-господарем південноамериканська томатна мінуюча міль обирає собі здебільшого помідори, хоча може оселятись на картоплі, перці, баклажанах, пепіно, пасльоні чорному, дерезі, дурмані, шипшині, гіркокаштані та ін. У сприятливих кліматичних зонах, за умов наявності достатньої кормової бази та відсутності природних ворогів, ця комаха здатна спричинити до 100% збитків, знищивши весь врожай помідорів, тому боротьба зі шкідником є надзвичайно важливою. Томатна мінуюча міль визнана в усьому світі одним з найнебезпечніших видів карантинних комах.
Карантинний вид комах
До категорії «карантинний вид комах» шкідник увійшов завдяки надзвичайно високому рівню своєї шкодочинності. Потрапивши у сприятливі для її існування умови, томатна міль починає масово розмножуватися і, через відсутність природних ворогів у новому середовищі, перетворюється на справжнє лихо, завдаючи значної шкоди господарствам, де вирощують помідори.
Попри те, що система обов’язкових карантинних заходів передбачає суворе дотримання правил перевезення і перевірку посівних матеріалів та насіння, шкіднику все ж таки вдається перетинати кордони держав і разом з помідорами, баклажанами, картоплею та іншими пасльоновими культурами завойовувати нові території.
Батьківщиною томатної мінуючої молі (або тута абсолюта) є Центральна Америка, звідки комаха поширилась на південь. У 70-і роки минулого століття томатна міль завдала значної шкоди сільському господарству таких країн як Чилі, Аргентина, Болівія, Бразилія, Колумбія, Еквадор, Венесуела та ін. У 2006 році комаху вперше побачили в Іспанії. Стрімко розмножуючись, колонії південноамериканської томатної молі почали буквально знищувати цілі плантації помідорів, через що створили економічну загрозу для цієї країни.
Услід за Іспанією шкідника виявили в Нідерландах (у феромонових пастках), куди він потрапив разом з помідорами й паковальним матеріалом. Згодом, у 2009 році, томатну міль уперше зафіксували в Німеччині, Білорусі, РФ, Чехії.
До України вона потрапила разом з партією помідорів з Туреччини та Сирії у 2010 році. Щоб уникнути подальшого імпорту шкідника, одразу ж було запроваджено тимчасову заборону на ввезення в країну томатів, перцю, баклажанів і картоплі. Проводилися термінові заходи по локалізації та ліквідації усіх осередків карантинного виду: хімічна обробка заражених площ, спалювання рослинних решток на помідорних полях, подальше ретельне дискування і глибока оранка землі.
Тоді, завдяки вжитим діям, масове поширення шкідника вдалося призупинити.
На початок 2012 року томатна міль була зареєстрована вже в більш ніж у 56 країнах Європи, Північної Америки, Близького та Середнього Сходу.
У багатьох країнах шкідник отримав статус карантинного виду комах, оскільки ситуація з швидким розповсюдженням томатної молі створює небезпеку для розвитку продовольчої сфери. Поява цього шкідника викликає занепокоєння і стурбованість у керівників аграрних господарств, фермерів і всіх, хто займається вирощуванням пасльонових культур.
Незважаючи на впроваджувані заходи, колонії південноамериканської мінуючої молі час від часу з’являються в різних регіонах нашої країни.
Доросла комаха (імаго)
Томатна мінуюча міль (тута абсолюта) належить до родини Виїмчастокрилі молі ряду Лускокрилі. Метелик має довжину близько 6–7 мм, розмах крил – від 8 до 10 мм. Забарвлення крил сіре, з невиразним коричневим чи рудувато-бежевим візерунком. Самці дещо темніші за самок.
Життєвий цикл комахи складається з чотирьох стадій розвитку: яйце, личинка, лялечка і доросла комаха (імаго). В залежності від температури та інших умов може тривати від 26 до 75 днів.
Найбільша активність у дорослих особин припадає на час настання сутінків або на світанку. Вдень комахи ховаються від спекотного сонця в листі і стеблах томатів.
Парування особин відбувається рано вранці, як тільки з лялечки народжуються нові імаго.
У сприятливих умовах тута абсолюта здатна продукувати до 10–12 поколінь на рік, що свідчить про її надзвичайну плодючість.
У колонії цих комах самки метелика мають чисельну перевагу. Впродовж свого життя вони відкладають від 250 до 260 яєць зазвичай на нижній стороні листків (до 75%), а також на пагонах, стеблах, бруньках і зелених плодах.
Для повного життєвого циклу томатна міль потребує температурного режиму в межах +14…30°С. Проте природна витривалість та холодостійкість дозволяє цьому шкіднику вижити й зберегти до 50% популяції (личинок, лялечок, дорослих комах) навіть за температури 0°С.
Яйце
Яйця томатної молі мають кремове забарвлення. Вони невеличкі, завдовжки 0,4 мм і діаметром 0,2 мм.
Личинка
Личинка (гусінь) томатної молі проходить чотири стадії (або фази) розвитку. На першому етапі її розмір становить від 0,6 до 0,8 мм. Личинка третьої личинкової стадії має довжину близько 4,5 мм, а личинка четвертої личинкової стадії досягає 8 мм завдовжки. Голова у неї чорного кольору. Старші личинки мають мінливу, яскраво-плямисту передньоспинку (пронотум).
Форма тільця в гусені циліндрична. На цій стадії в комахи вже є три пари ніжок. У міру дорослішання в гусені на потиличній частині голови поступово проявляється чорна облямівка, а відпочатку жовтувате забарвлення тіла стає ближчим до зеленого.
У стадії дорослої гусені комаха досягає завдовжки 1 см, а її спинка набуває рожевого відтінку.
Час розвитку личинки від вилуплення до заляльковування становить 13–15 днів.
Личинки ушкоджують рослини будь-якого віку. Це може бути як розсада, так і дорослі кущі. Шкідники живляться паренхімою (мезофілом) листків, тканиною стебел і пагонів, квітів, бруньок і навіть вражають плоди, іноді проникаючи глибоко всередину помідорів.
Характерна ознака пошкодженого томата – це наявність на рослині ходів і плям, так званих мін, всередині яких знаходяться личинки південноамериканської молі.
Лялечка
Личинки можуть заляльковуватись у кормових ходах, на поверхні листя і в ґрунті. Якщо заляльковування відбувається не в землі, для захисту вони утворюють кокон. Стадія лялечки триває від 9 до 11 днів. Лялечка має зеленкувате забарвлення, яке на останній фазі свого розвитку змінює на коричневе. Завдовжки вона досягає 1,5 см.
Шкідник може переживати зиму в будь-якій стадії свого розвитку (яйце, личинка, лялечка або імаго), що ускладнює боротьбу з ним. У Центральній Європі температура зовнішнього повітря взимку дуже низька, тому міль зазвичай гине в дикій природі. Однак при вирощуванні цілорічного врожаю в теплицях, де не буває заморозків протягом усієї зими, комахи успішно зимують.
Битва за урожай
Успішній боротьбі з південноамериканською томатною міллю значною мірою перешкоджає її здатність стрімко виробляти резистентність (стійкість, несприйнятливість) до хімічних препаратів інсектицидної дії. Всупереч тому, що цілі наукові інститути ряду країн десятиліттями займаються проблемою знищення шкідливої комахи, поки що їй вдається виходити переможцем у цій битві. Для боротьби зі злісним шкідником створені й апробовані безліч різних хімічних речовин і препаратів (інсектицидів), проте досягти надійного та гарантованого результату досі не вдалося.
Знищення шкідника ускладнюється тим, що комаха веде потайний спосіб життя. Вона знаходиться або в ґрунті (де здебільшого й відбувається процес заляльковування), або всередині стебел, листя, плодів, що також серйозно знижує ефективність обробки зараженої плантації пестицидами.
Врешті фахівці із захисту рослин прийшли до висновку про необхідність створення інтегрованої системи боротьби зі шкідником, яка б об’єднувала в собі комплексний захист пасльонових культур одразу в декількох країнах. Важливе місце в цій стратегії боротьби з південноамериканської міллю має бути відведено продуманим агротехнічним прийомам у комплексі з використанням найбільш ефективних інсектицидів.
Профілактичні методи боротьби зі шкідником
Зважаючи на виняткову плодючість та шкодочинність молі тута абсолюта, невід’ємною складовою стратегії боротьби з нею має бути ретельне знищення уражених комахою рослин.
Переважна більшість помідорів (близько 90% усієї споживаної в Україні продукції) вирощується в особистих підсобних і присадибних господарствах, у невеликих теплицях, на городах.
Городникам необхідно зважати, що в зимовий період основна маса шкідників гине через промерзання ґрунту, але личинки й лялечки комах можуть зберігатися і на паковальному матеріалі, на тарі, на робочому інвентарі та навіть на одязі. Коли ж разом з цими предметами вони потрапляють до теплого приміщення з опаленням, то комфортне зимування їм забезпечене.
Теплі зими теж неабияк сприяють поширенню шкідників, бо допомагають популяції комах пережити цей непростий період. Тому городникам настійно рекомендується відразу після збирання врожаю поиідорів ретельно прибирати з ділянки усі рослинні рештки (бадилля), які можуть стати захистом і притулком для лялечок томатної молі.
Власникам теплиць рекомендується проводити обов’язкову сезонну дезінфекцію перекриттів, каркасів і решти місць, де можуть ховатися комахи.
Агротехнічні методи боротьби
Закінчивши збирання врожаю помідорів чи інших рослин родини пасльонових, необхідно провести ретельну механічну обробку землі (культивування і глибоку оранку ґрунту) з метою знищення лялечок шкідника.
Необхідно також чітко дотримуватись сівозміни на площах, де вирощуються культури родини пасльонових і ретельно знищувати всі рослинні рештки після збору врожаю.
Не менш важливо проводити своєчасне підживлення рослин мінеральними добривами.
Біологічний метод боротьби
У країнах Південної Америки, звідки походить томатна міль, досить ефективним способом боротьби зі шкідником є застосування феромонних пасток.
Помічено, що істотне зменшення на плантаціях комах чоловічої статі призводить до різкого скорочення чисельності всієї популяції томатної молі.
Для масового відлову самців молі практикують встановлення безпосередньо на томатному полі достатньої кількості пасток з феромонами (близько 20–25 штук на 1 гектар площі).
У багатьох країнах аграрії успішно застосовують феромони «Qlure-TUALD» і «TUA-Optima».
Використання ентомофагів
У себе на батьківщині томатна міль завжди мала природних ворогів. Всього таких налічується понад 50 видів, серед яких особливе місце займають хижі клопи, їздці, евлофіди (харчуються яйцями шкідника), а також ентомопатогенні мікроорганізми.
Цілеспрямоване вирощування найбільш перспективних природних ворогів томатної молі є дуже перспективним напрямком у боротьбі з нею.
Хімічні методи боротьби
На цей час найбільш дієвими в боротьбі з томатною міллю визнані хімічні препарати-інсектициди, що мають у своєму складі діючі речовини абамектин та хлорфенапір, котрі знищують личинки шкідника (до 100%) шляхом блокування й пригнічення найважливіших систем його життєдіяльності.
В якості інсектицидів рослинного походження проти молі застосовуються екстракти тропічних рослин родини Мелієві: трихілії паленс (лат. Trichilia pallens) та дерева нім (лат. Azadirachta indica).
З найбільш ефективних і популярних препаратів застосовують: «Екотрін» (може використовуватись в органічному землеробстві), «Кораген» (має тривалу захисну дію, але токсичний для бджіл та ентомофагів), «Авант» (діє навіть за несприятливих кліматичних умов, має середній рівень токсичності для теплокровних, запилювачів та ентомофагів), «Белт» (безпечний для корисних видів комах, зокрема бджіл), «Проклейм» (бистродіючий, з низьким рівнем токсичності, не змивається дощем, але втрачає ефективність під дією ультрафіолетового проміння).
Обробку інсектицидами необхідно проводити в період масового відкладення яєць і появи личинок (через кожні десять–п’ятнадцать днів).
На сьогодні не існує єдиного ефективного засобу для боротьби з томатною міллю. Жоден з наявних препаратів поки що не в змозі повністю знищити шкідника. Отже, за сприятливих умов він здатний миттєво відновити чисельність популяції завдяки своїй неймовірній плодючості.
Поділитись в соцмережах:
