Воловик польовий або кривоцвіт польовий (Anchúsa arvénsis syn Lycopsis arvensis) – вид однорічних трав’янистих рослин з роду Воловик (Anchusa) родини Шорстколисті (Boraginaceae). Вперше описаний визначним шведським ботаніком-натуралістом Карлом Ліннеєм в його праці «Species Plantarum» (1753 р.) під офіційною назвою Lycopsis arvensis.
Поширений як бур’ян на орних полях і добре дренованих ґрунтах. Внаслідок інтенсифікації сільського господарства та активного застосування гербіцидів з середини ХХ сторіччя, його кількість невпинно зменшується.
Природний ареал рослини охоплює всю Європу – від Греції, Італії, Іспанії на півдні до Великої Британії, Норвегії, Фінляндії на півночі та на схід аж до Кавказу. Воловик польовий є інтродукованим видом у Північній (як у США, так і в багатьох провінціях Канади.) та Південній Америці, в Азії та інших куточках світу.
В Україні росте повсюдно, але найчастіше зустрічається в Поліссі й трохи рідше в Лісостепу. Надає перевагу легким, піщаним, помірно вологим, кислим ґрунтам. Зазвичай оселяється обабіч доріг, на пустирищах, у лісосмугах, на периферійних ділянках орних земель.
Ця світло- й теплолюбна рослина здатна засмічувати садки, городи, лани. Інколи завдає шкоди ярим та озимим зерновим, овочевим, зернобобовим і технічним культурам. У разі масового поширення може ускладнювати збирання врожаю через свої цупкі, густо вкриті жорсткими щетинками стебла, а також погіршувати якість зеленого корму та сіна для худоби, як малопоживна, груба трава.
Воловик польовий є перехідною рослиною-господарем для фітопатогенного грибка Puccinia recondita (Puccinia dispersa) – збудника небезпечного захворювання, відомого як бура іржа жита.
Опис рослини воловика польового
Це однорічна, густо вкрита шорсткими й колючими світлими щетинками трав’яниста рослина з добре розвиненою стрижневою кореневою системою і розлогими, прямими або висхідними, гіллястими, чіпкими й цупкими стеблами. Її висота сягає від 30 до 50 (60) см.
Листя чергове, густощетинисте, з хвилясто-зубчастим краєм. Верхнє, стеблове – ланцетної форми, сидяче, а нижнє – звужене біля основи, черешкове. Листкові пластинки мають довжину від 10 до 15 см і ширину від 1 до 2 см.
Цвіте рослина з травня до вересня. Дрібні сині чи блакитні квітки на коротких квітконіжках зібрані в односторонні подвійні завійки, які утворюють волотеві суцвіття. Віночок п’ятипелюстковий, трубчастої форми, у нижній частині він загнутий з утворенням колінця і забарвлений у білий колір. Чашечка глибока, п’ятироздільна, запушена, з ланцетними чашолистками.
Плід у воловика польового – чотирироздільнний горішок кутасто-яйцеподібної форми (ценобій) розміром 2,5–3,5 мм. Маса 1000 насінин складає 5–6 г. Максимальна насіннєва продуктивність однієї рослини за сезон сягає до 9000 горішків.
Мінімальною температурою для проростання насіння є показники +10…12°С. Весняні сходи воловика польового з’являються у квітні-травні, осінні – у вересні-жовтні. В умовах півдня молоді осінні рослини зимують.
Воловик польовий у народній медицині
Рослина не використовується в офіційній медицині. Народні цілителі зазвичай надають перевагу близькоспорідненому виду воловик лікарський (Anchusa officinalis). Проте інколи Anchúsa arvénsis слугує його замінником як зовнішній засіб у лікуванні ран, запалень, виразок та різних інших пошкоджень шкірних тканин.
З огляду на сучасні наукові дослідження, що виявили присутність у складі обох цих рослин небезпечних алкалоїдів, зокрема холіну, консолідину та циноглосину, вживання їх усередину є вкрай небажаним. Токсичні складові воловика польового і воловика лікарського мають гепатотоксичний та нервово-паралітичний вплив на організм. Наслідками такого лікування (особливо малими дозами впродовж тривалого періоду) можуть стати тяжкі ураження печінки і нервової системи.
Контроль за поширенням бур’яну
Щоб позбутися воловика польового на ланах з сільськогосподарськими рослинами, слід використовувати традиційні агротехнічні та хімічні методи його знищення, головною метою яких є запобігання утворенню рослиною насіння та нового покоління її сходів як навесні, так і восени.
Насамперед допомагає в цьому очищення післяжнивних площ методом провокування проростання насіння воловика польового з наступним боронуванням сходів. Для цього проводять первинне лущення стерні (на глибину 6 см), а через 10–14 днів, з появою проростків, поле боронують чи культивують, або ж роблять повторне лущення на глибину до 4 см.
Глибока зяблева оранка, яку проводять восени, також є важливим етапом протидії поширенню воловика польового. Вона забезпечить переміщення насіння бур’яну на таку глибину, звідки воно вже не зможе прорости.
З механічних способів знищення небажаної рослини застосовують також ранньовесняне боронування озимих, а на просапних культурах – досходове й післясходове боронування, а також систематична обробка міжрядь культиватором, яку проводять аж до початку фази цвітіння у воловика польового.
Значно обмежує розвиток рослини цілеспрямовано створений ущільнений посів сільськогосподарських рослин, внаслідок якого розвиток бур’яну зупиняється через його інтенсивне затінення.
У разі використання хімічних засобів, вибір препаратів залежатиме від виду й фази розвитку основної культури, а також фази розвитку самого бур’яну.
На парових площах і післяжнивних полях воловик польовий знищують гербіцидами з гліфосатом.
На зернових колосових позбутися бур’яну допоможуть селективні засоби з трибенурон-метилом чи метсульфурон-метилом, флорасуламом, 2,4-Д, флуроксипіром. Обробляти площі слід у період, коли культура перебуває на стадіях розвитку від фази кущіння до виходу в трубку.
Кукурузні поля захистять від воловика польового селективні гербіциди, призначені для знищення дводольних (широколистих) бур’янів. Серед них перевагу надають засобам з дикамбою та просульфуроном, а також комплексним трикомпонентним (римсульфурон + флорасулам + тіфенсульфурон-метил). Ними обробляють в той час, коли кукурудза перебуває у фазі 3–5 листків.
На ланах з овочевими культурами та соєю використовують гербіциди з активними речовинами метрибузином та імазетапіром, або ґрунтові екрани з пропахлором чи аналогічної дії.
Для отримання бажаного результату слід обробляти бур’ян у фазі 2–6 листків, до початку формування на ньому квіткових бутонів.
Щоб посилити ступінь змочування вегетативної частини бур’яну робочим розчином та отримати від обробітку кращий результат, до бакової суміші додають ПАР (ад’ювант-прилипач).
Оптимальними умовами для проведення робіт є температурний показник у межах +15…25°С, а також відсутність вітру та опадів.
Поділитись в соцмережах:
