Якірці колючі або якірці сланкі (Tríbulus terréstris) – вид однорічних квіткових трав з роду Якірці (Tríbulus) родини Паролистові (Zygophyllaceae), що походить з Середземномор’я.
Природним ареалом рослини є значні території Африки, Азії, Південної та Центральної Європи з помірним і субтропічним кліматом. Ростуть якірці колючі на півночі Австралії та в Новій Зеландії. Були інтродуковані до Америки.
В Україні найбільш поширені в лісостеповій і степовій зонах, а також у Криму. Зазвичай оселяються на сухих, піщанистих ґрунтах з хорошою повітропроникністю, але можуть рости на ущільнених, родючих і вологих. Якірці колючі можна зустріти на берегах водойм, обабіч доріг, на перелогових землях, периферійних ділянках полів і виноградників, біля зрошувальних систем, поблизу жител тощо.
На сільськогосподарських ланах вони трапляються в посівах соняшника, сої, кукурудзи, на баштанних полях. Можуть поширюватись і на грядках з овочевими та ягідними культурами, де завдають значної шкоди майбутньому врожаю.
Особливістю рослини є її незвичної форми плоди з п’ятьма довгими, надзвичайно гострими й твердими шипами, здатними травмувати худобу чи пробити велосипедну шину.
Цілющі властивості рослини
Попри свій непривабливий і загрозливий вигляд, плоди мають лікувальні властивості, тому їх здавна використовували в альтернативній медицині багатьох країн (китайській, індійській аюрведі, західній). Вони містять таніни, глікозиди, ефірну олію, лінолеву кислоту, пероксидазу та інші корисні речовини.
У народній медицині лікарською сировиною є вся надземна частина якірців колючих. Заготовлюють траву під час цвітіння й плодоношення. Вирвані з коренем рослини висушують у затінку або на сонці, після чого складають у паперові пакети для зберігання в сухому приміщенні. Цілюща дія зумовлена їх багатим фітохімічним складом.
Серед біологічно активних речовин якірців колючих найважливішу роль відіграють стероїдні сапоніни (діосцин, протодіосцин, тігогенін, грацилін, гекогенін), які забезпечують лікувальні й адаптогенні властивості. Також у складі рослини є флавоноїди з потужною антиоксидантною дією, зокрема кемпферол, кверцетин, рутин, астрагалін, трибулозид, ізорамнетин. Фітостероли (бета-ситостерол, стигмастерол, кампестерол) мають протизапальний вплив, допомагають блокувати «поганий» холестерин і позитивно впливають на мікрофлору кишківника.
Важливими для організму є й такі складові якірців колючих, як аскорбінова кислота, смоли, алкалоїди, значна концентрація макроелементів (калій, кальцій, магній, фосфор, натрій) та мікроелементів (залізо, цинк, марганець, мідь, селен).
В азійських країнах рослину традиційно використовували як тонізуючий, зміцнювальний, заспокійливий і сечогінний засіб. Згодом китайська медицина розширила знання про Tribulus terrestris і стала призначати її для профілактики серцево-судинних захворювань (інсультів, гіпертонії тощо).
Однією з активних сполук Tribulus terrestris є рослинний алкалоїд гармін. Дослідники з Південної Африки помітили, що вживання рослин, які його містять, впливає на розумовий стан і свідомість. Пізніше ця психотропна речовина була використана для лікування хвороби Паркінсона в період з кінця 1920-х до початку 1950-х років. Надалі його замінили іншими ліками.
Експерименти 1970-х років, проведені в лабораторних умовах (на щурах), нібито підтвердили вплив якірців колючих на підвищення рівня тестостерону та нарощування маси тіла. Також виявлено, що вони знижували артеріальний тиск у піддослідних гризунів.
Нещодавні дослідження (2014 р.) підтвердили вплив Tribulus terrestris на підвищення лібідо в жінок (ймовірно, спричинений стимуляцією андрогенних рецепторів у мозку) без побічних наслідків і водночас заперечили можливість підвищення тестостерону та вирішення проблем еректильної дисфункції завдяки вживанню цієї рослини.
Екстракт якірців колючих (як харчова добавка) виробляється ще з 1980-х років. Але попри те, що в силових видах спорту і в бодібілдингу його широко використовують як замінник стероїдів, якісних наукових досліджень щодо його ефективності, як і питань безпеки вживання препарату, не проводилося. В Австралії, наприклад, не рекомендують спортсменам вживати цю добавку.
У ветеринарній медицині Tribulus terrestris застосовується як профілактичний засіб від утворення каменів у нирках, зокрема каменів оксалату кальцію. А завдяки значному вмісту сапонінів рослина має неабиякі протигрибкові властивості.
Опис якірців колючих
Це однорічна трав’яниста рослина з тонким стрижневим, добре розвиненим коренем, від якого відходять численні бічні корінці, і довгими (від 20 до 60, а інколи навіть до 100 см), сланкими, гіллястими стеблами, поверхня яких має густе опушення. Під час вегетації рослина формує на ґрунті щільний зелений килим.
Листки супротивні, парноперисті, темно-зелені, розміром до 5 см. Складаються з 6–8 пар еліптичних, густо опушених з нижнього боку і по краям листочків довжиною 5–10 і шириною 3–8 мм.
Квітки лимонно-жовті, дрібні, пятипелюсткові, з подвійною оцвітиною, діаметром 1–1,5 см. Розташовуються на коротких квітконіжках, поодинці, в пазухах листків. Всередині квітки є 10 тичинок і одна маточка. Цвіте рослина в червні-липні, а в теплому кліматі може квітнути мало не до листопада.
Плоди часточкові, коричнювато-солом’яного кольору, складаються з п’яти зірчасто розташованих плодиків (мерикарпіїв), що мають надзвичайно тверді та гострі колючкоподібні вирости на поверхні. Цими виростами плоди легко чіпляються до одягу, сільськогосподарської техніки, хутра тварин і поширюються на нові території.
Розмір плоду (без колючок) сягає 0,7–1,5 см. Всередині нього знаходиться численне насіння. В умовах посухи першими проростають більші насінини, а дрібніші можуть перебувати в стані спокою, аж поки рівень вологи в довкіллі не збільшиться. Така особливість є одним з адаптаційних пристосувань рослини до існування в посушливому кліматі.
Маса 1000 насінин складає від 3 до 6 г. Максимальна насіннєва продуктивність однієї рослини сягає до 5600 насінин. Проростають вони навесні наступного року, з глибини не більше 12–15 см. Здатність до проростання зберігають впродовж 5 років.
Заходи протидії поширенню рослини
Обмежують поширення якірців колючих традиційними методами. Насамперед шляхом використання осінньої зяблевої оранки для заглиблення насіння бур’яну в такі шари, звідки воно вже не зможе прорости.
Допомагає протидіяти розвитку небажаної рослини і рання культивація, яку проводять до появи сходів основної культури. Вона забезпечує знищення перших проростків бур’яну. Надалі це ж завдання вдасться вирішити завдяки регулярному боронуванню ділянки (поля) та культивації міжрядь (на посівах просапних культур).
Водночас слід подбати і про контроль за бур’яном на прилеглих до оброблюваних ланів територіях та на парових полях. На таких площах якірці необхідно скошувати до початку цвітіння, щоб запобігти запиленню рослини та поширенню її насіння.
Ретельне очищення сільськогосподарської техніки після її використання убезпечить від подальшого розповсюдження плодів Tríbulus terréstris на інші землі.
У разі необхідності застосування ЗЗР, обирають селективні гербіцидні препарати, призначені для дводольних бур’янів. Вони не шкодять культурним рослинам, але є надзвичайно ефективними для пригнічення якірців колючих.
На зернових культурах надійний результат забезпечують такі гербіциди як «Бернар» (для захисту сої, гороху, кукурудзи, льону), «Альфа-Стар» (пшениця, ячмінь, жито озиме, стійкі до трибенурон-метилу гібриди соняшника), «Еталон» (досходовий препарат, що захищає лани сої, кукурудзи, соняшника та картоплі), «Лінтур» і «Оптимум» (зернові колосові та газонні трави) тощо.
Роботи з обробки ланів проводять у фазі розвитку 2–4 справжніх листків у бур’яну. Обов’язковим є додавання до робочого розчину прилипачів (ПАР).
На необроблюваних площах і парах одним з дієвих препаратів є «Отаман».
Обприскування слід здійснювати за відсутності вітру й опадів, а також в умовах, коли температурні показники довкілля знаходяться в межах +15…25°C.
Поділитись в соцмережах:
