Жуки-носороги утворюють підродину Dynastinae, що входить до складу родини Пластинчастовусі (лат. Scarabaeidae) та об’єднує понад 1500 видів з 225 родів. Перший опис цієї підродини зробив британський ентомолог Вільям Шарп Маклей у 1819 році.
Загальні характеристики та особливості жуків-носорогів
Жуки-носороги – це великі чи незначних розмірів комахи, поширені по всьому світу. Більшість їх видів зустрічаються переважно в тропічних широтах. Найбільші з цих комах виростають завдовжки понад 20 см. Деякі види, за свідченнями ентомологів, здатні піднімати вагу, що в 850 разів перевищує їхню власну.
Чимало з представників підродини Dynastinae добре відомі нам завдяки своєму унікальному вигляду та значним розмірам: жук-атлас Chalcosoma atlas – один з найбільших у світі жуків; жук-носоріг Xylotrupes lysses; жук-слон Megasoma elephas – найважчий серед жуків; жук-носоріг європейський або звичайний Oryctes nasicornis; жук-геркулес Dynastes hercules; жук-бик Strategus aloeus та жук-геркулес виду Dynastes tityus тощо.
Залежно від виду жуки-носороги можуть мати довжину від 10 до 225 мм. Їхнє забарвлення зазвичай варіюється від червонувато-коричневого до коричневого або чорного кольору. Вони мають міцний, ніби броня, хітиновий покрив, що забезпечує комахам надійний захист. Відмінність між самцями й самками (статевий диморфізм) майже у всіх видів помітна неозброєним оком.
Усіх самців підродини Dynastinae можна лекго впізнати за характерними рогами: одному великому, розташованому на голові, та трохи меншому, спрямованому вперед, що росте з центру грудної клітки. Ці вирости слугують комахам зброєю під час боїв за самку в шлюбний період та знаряддям для риття чи буріння. За розміром рогів можна визначити стан фізичного здоров’я жука-носорога та повноцінність його живлення.
Через чималу вагу літають ці комахи не надто віртуозно, проте здатні долати дистанцію до 50 км. Група вчених документально підтвердила, що жуки-носороги здатні перелітати з Франції до Англії, тобто долають протоку Ла-Манш, ширина якої становить 34 км.
Клектив інженерів Національного наукового фонду (США) у співпраці з фахівцями факультету машинобудування Університету Дрекселя та з Університетом Конкук у Південній Кореї дослідили аеродинаміку жуків-носорогів виду Allomyrina dichotoma і дійшли висновку, що ці комахи можуть відіграти неабияку роль у створенні дизайну наступного покоління літаків.
На личинковій стадії жуки-носороги беруть активну участь у переробці органічних речовин на гумус або компост, що підвищує родючість ґрунту. Деякі види також оселяються всередині рослин (наприклад, пальм), для чого пробурюють у них отвори й ходи. Ряд видів може завдавати шкоди газонам, молодим деревам лісових порід, а в сільському господарстві – коренеплодам. В Африці є види жуків-носорогів, що живляться розплодом і запасами медоносних бджіл.
Імаго жуків-носорогів живляться бруньками, листям, квітами, нектаром, пилком та плодами різних рослин, дерев і чагарників, зернами, коренеплодами. Через значний апетит вони можуть (у разі неконтрольованого росту популяції) створювати загрозу для сільського господарства, городів, декоративних садів. Проте зростання чисельності жуків-носорогів контролюється їх природними ворогами: мурахами, дрібними ссавцями (кротами, їжаками, борсуками тощо), птахами (шпаками, горобцями, синицями, дроздами).
Значний вплив на виживання личинок жуків-носорогів має нестача вологи – у сухих субстратах вони гинуть. Також попередити поширення цих комах можна вирощуванням рослин, які є для них токсичними або відлякують своїм запахом (бузок, падуб, кизил, червоні клени, хвойні дерева, герань, рицина чи навіть дельфініуми).
Завдяки нічному способу існування та значним розмірам жукам-носорогам вдається уникати небезпеки. Вдень вони ховаються під колодами чи серед рослинності, щоб замаскуватися від небагатьох хижаків, достатньо великих, щоб їх з’їсти. Якщо жуків-носорогів потривожити, деякі з них можуть видавати дуже гучне шипіння, яке створюється внаслідок тертя їхніх надкрил об черевце.
Ще одна дивовижна властивість жука-носорога – це його здатність генерувати електричний заряд завдяки щіточкам із дрібних щетинок, розміщених на хітинових пластинках тулуба. З’ясувалося, що надкрила комахи мають властивості напівпровідника і працюють за принципом конденсатора, тому в разі контакту з комахою можна відчути легкий удар струмом.
Вперше цю особливість жука виявив німецький біохімік Ріхард Кун, який назвав його живою моделлю «антигравітатора». Властивістю демонструвати різну величину опору (під впливом ультрафіолету) має і ріг комахи, що також діє за принципом напівпровідника.
Проте всі види жуків-носорогів абсолютно безпечні для людини, оскільки не можуть кусати чи жалити. В Японії та інших країнах Азії цих комах навіть вирощують як домашніх улюбленців. Личинок жука-носорога можна придбати в зоомагазині, самостійно його виростити, спостерігаючи всі стадії (фази) розвитку комахи. Споглядання за поступовим перетворенням личинки на дорослого жука є надзвичано цікавим та пізнавальним, особливо для дітлахів.
Жук-носоріг європейський
Жук-носоріг звичайний або європейський (лат. Oryctes nasicornis) – один з типових представників підродини жуків-носорогів (лат. Dynastinae) родини Пластинчастовусі (лат. Scarabaeidae), поширений у широколистяних лісах та лісостеповій зоні європейської території (аж до Пакистану, Близького Сходу та Північної Африки), за винятком Британських островів.
Дорослий жук (імаго)
Жук-носоріг звичайний (лат. Oryctes nasicornis) – це чимала комаха, що сягає в середньому близько 4 см завдовжки. Зустрічаються окремі види самців, довжина яких становить 47 мм. Самка жука-носорога дещо менша, і її довжина здебільшого обмежується розмірами від 25 до 35 мм.
Жук-носоріг має опукле за формою, глянсове тіло. Забарвлення його надкрил варіюється від яскравого бордового до темно-каштанового кольору і залежить від того середовища, в якому живе комаха. Голова й передньогруди трохи темніші. Черевце комахи значно світліше, жовтуватого відтінку. Чим більший розмір жука, тим темніше й насиченіше його забарвлення.
На голові в самця розташований довгий, загнутий назад ріг. Під час шлюбного сезону жук використовує його як зброю, щоб підняти свого супротивника вгору, а потім кинути на землю і завадити йому спарюватися з самкою.
У самки на тому ж місці є лише невеличкий горбок. Як і в багатьох жуків-носорогів, нерідко серед представників виду зустрічаються «самкоподібні» самці (безрогі й невеликих розмірів). Вони відрізняються від самок тим, що мають безволосий пігідій (задній відділ останнього сегмента черевця, яка виступає за межі надкрил і не прикрита ними), тоді як у самок ця частина вкрита щетинками.
Дорослі жуки з’являються приблизно у квітні-травні (залежно від природних умов та кліматичних особливостей регіону) і живуть кілька місяців до осені. Вони ведуть нічний спосіб існування, а вдень ховаються під землею, опалим листям, у трухлявих пнях, дуплах дерев, або ж під шаром підгнилої деревини. З настанням сутінків комахи вибираються зі своїх сховків. Їхня активність помітна у червні й липні, коли приваблені джерелами штучного світла жуки починають свій літ у вечірній та нічний час.
Раціон імаго жука-носорога поки що до кінця не вивчений. Якщо вони взагалі щось їдять за короткий період свого існування, то, найімовірніше, живляться соком дерев (дуба, берези, верби, береста тощо), як і жуки-олені. Частина науковців схиляється до думки, що дорослі жуки-носороги живуть завдяки запасам, накопиченим ними у личинковій стадії.
Яйце
Самка жука-носорога відкладає запліднені яйця у трухляві пни, на підгнилі стовбури дерев, у гнійні чи компостні купи. Завершивши відкладання яєць, вона гине. Тривалість існування імаго не перевищує 3–4 місяців.
Личинка
Приблизно через 30 днів з яйця з’являється личинка жука, яка одразу ж починає живитися довколишнім субстратом. Вона має типову для личинок жуків-носорогів циліндричну форму, вигнуту на черевці у вигляді літери «С».
Личинка досить велика, товста, жовтувато-біла, зі світло-коричневою головою та трьома відносно довгими парами ніг коричневого кольору. Поверхня тіла сегментована й додатково поділена на виразні кільця (складки), уся вона вкрита рідкими та дрібними щетинками.
Личинки жука-носорога ростуть у рослинному перегної, живляться переважно деревними залишками (ксилофагія), зазвичай несмолистими. Вони можуть досягати завдовжки 6–10 см (залежно від якості та кількості їжі). Як і в споріднених з ним видів, період личинкового розвитку триває в жука-носорога від 2 до 4 років і має три фази.
Лялечка
Наприкінці свого розвитку личинки ховаються у прошарку на межі між субстратом і ґрунтом. Там вони заляльковуються у зліплених з глини й тирси коконах розміром з яйце.
Минає ще близько 2-х тижнів, і внаслідок метаморфозу з лялечки виходить дорослий жук. Цикл розвитку жука-носорога замикається.
Еволюційна адаптація виду до кормової бази
Початкове природне середовище існування цього виду – м’яка деревна потерть у стані значного розкладення, що накопичилась всередині мертвих стовбурів або товстих гілок старих листяних дерев. Такої потерті було вдосталь у первісних лісах Європи, і в цьому середовищі існували різні види жуків.
Через значні кліматичні зміни, що відбулися з тих часів і до наших днів, чимало видів жуків набули статусу рідкісних та перебувають під загрозою зникнення. Проте жуку-носорогу вдалося перейти на нові, створені людиною субстрати. Ймовірно, першим штучним субстратом для жука-носорога стала дубова кора.
Нині цих комах можна помітити у купах тирси на лісопилках та інших деревообробних підприємствах, у купах кори з відходів шкіряних виробництв, а також у звичайних компостних купах у садах і на присадибних ділянках.
Економічні збитки від діяльності жука-носоріга є зовсім незначними. Рекомендується навіть сприяти його оселенню в компостних купах для кращого розкладання рослинних решток, або навмисно розміщувати його там.
Природні вороги жука-носорога
До природних ворогів жука-носорога належать нічні хижі птахи. Також через свою незграбність жуку важко перевернутися після падіння на спину, і тоді він може стати здобиччю мурахів.
Попри свій дещо войовничий вигляд, носоріг є абсолютно неагресивною комахою. У разі небезпеки він завмирає, склавши лапки та піджавши вусики, після чого одразу падає на землю, де стає непомітним, маскуючись під листя, гілочки, смітлинки та рослинні рештки.
Сколія-гігант (лат. Megascolia maculata) є паразитоїдом личинок європейського жука-носорога (Oryctes nasicornis). Самка цього виду ос відкладає одне яйце усередину личинки жука, і коли з яйця вилуплюється личинка оси, вона починає живитися господарем.
У наш час чисельність жуків-носорогів стрімко зменшується. Причина цього пов’язана і з господарською діяльністю людини (через вирубку дерев у місцях існування комах), і з екологічною ситуацією, і з фактором зміни клімату, що впливає на виживання та розмноження цих жуків.
В Україні жуки-носороги, як і жуки-олені, знаходяться під загрозою вимирання і занесені до Червоної книги.
Поділитись в соцмережах:
