Златка плодова (лат. Capnodis cariosa), відома ще як златка фісташкова – вид шкодочинних комах з родини Златки (Buprestidae), ряду Твердокрилі або Жуки (Coleoptera).
Найбільшою загрозою для культурних рослин є личинка комахи, яка пошкоджує корені, зокрема й плодових кісточкових та зерняткових культур (сливи, вишні, черешні, абрикоси, аличі, персика, мигдалю). За їх відсутності шкідник може заселяти кореневі системи терну, дикорослої аличі, тополі, верби та інших листяних порід.
Личинки плодової златки надають перевагу молодим деревам. Вони заглиблюються в ґрунт поблизу кореневої шийки, після чого починають живитися тканиною коренів рослини. Поступово личинки значно пошкоджують корневую систему, внаслідок чого сповільнюються зростання й розвиток культури. Уражені дерева втрачають свою плодоносність, легко інфікуються патогенами, ушкоджуються короїдами та іншими шкідниками і зрештою можуть загинути.
Зона поширення плодової златки охоплює частину території України (північ Степової зони та Крим), окремі регіони Північного Кавказу, серед яких Краснодарський і Ставропольский край, Вірменію, Грузію, Азербайджан, деякі країни Середземномор’я та Центральної Азії.
Опис комахи-шкідника
Імаго златки плодової є одним з найбільших жуків-златок (Chrysochroinae) у Європі. Його довжина становить від 22 до 40 мм. Забарвлення хітинового покриву комахи – однотонне чорне. На ньому добре помітні світлі, неправильної форми плямки. Уся поверхня жука вкрита тонким восковим шаром.
Голова широка, з великими навскісними очима. На її поверхні теж знаходиться грубий пунктирний візерунок. Ці штрихи-цятки заповнені крейдяною речовиною, тому виглядають білими. Такі ж поцятковані білі діянки розташовані нерівномірно і на надкрилах.
Антени-вусики довгі, одинадцятичленникові. Передньоспинка спереду має середу має серцевидну форму. Її ширина більш ніж удвічі перевищує довжину.
Ділянки надкрил поза білими цятками поздовжньо зморшкуваті. На кінчиках надкрила мають форму усіченого конуса, а в напрямку до спинки ширшають, ближче до основи ледь звужуються і знову розширюються.
Життєвий цикл комахи
Повний цикл розвитку златки плодової охоплює трирічний період. Вихід імаго відбувається з настанням весни. Активний літ жуків спостерігається у травні-червні, як тільки повітря прогріється до +30°С.
Самка відкладає яйця у ґрунт, біля кореневої шийки дерев та плодових кущів. залежно він сприятливості кліматичних умов, плодючість жіночих особин сягає від 50 до 900 яєць.
Яйце у плодової златки дрібне, близько 1,2 мм довжиною та завширшки до 1 мм. Для його нормального розвитку потрібна доволі висока температура довкілля.
Личинка має світле кремове забарвлення. Вона безнога, з видовженим сегментованим тілом і великою головою. В умовах помірного клімату її розвиток триває до двох років. Довжина дорослої личинки становить приблизно 9 см.
У початковій фазі свого розвитку личинка, завдяки добре розвиненим органам нюху, здатна відчувати місцезнаходження корму (корені кормової рослини) крізь шар ґрунту. З подальшим розвитком вона поступово втрачає цю здатність.
Шкідник вгризається в кореневу систему рослин і утворює всередині коренів ходи, що в перетині мають трохи пласкуватий вигляд. У подальшому ці ходи внаслідок життєдіяльності личинки забиваються борошноподібними відходами бурого кольору, а на стінках проходів лишаються характерні сліди від роботи потужних мандібул. Створені шкідником тунелі зазвичай розташовуються нижче кореневої шийки і можуть сягати вглиб до 30 см.
В умовах помірного клімату личинки плодової златки зазвичай оселяються з південного боку штамба, який краще прогрівається сонцем. Оптимальною для шкідника є температура в межах +33…42°C. Златка плодова пристосованя до існування у спекотних зонах і здатна витримувати до +45°C.
З настанням осіннього періоду личинка на останній стадії зимування облаштовує собі біля кореневої шийки камеру – лялечкову колисочку. Перед тим, як залялькуватись, вона припиняє живлення, ущільнюється і зменшується в розмірах. Колисочка має округлу форму, довжина її становить близько 3 см, а ширина – до 1 см.
Стадія лялечки завершується дуже швидко, вона рідко триває понад 10–12 діб.
На півдні, у теплих регіонах, жуки плодової златки можуть виходити з лялечок з настанням осені та зимувати у листі й падалиці. У холоднішому кліматі їхня зимівля відбувається у лялечковій колисочці. Навесні молоді жуки прогризають у колисочці напівкруглі отвори, через які виходять назовні. Живляться вони переважно пилком, корою молодих пагонів, ніжними черешками та листям. Вихід імаго з ґрунту може тривати аж до вересня.
Найбільша активність жуків златки плодової спостерігається у теплі, сонячні дні. Через два тижні після виходу комах самки розпочинають відкладати яйця.
Заходи протидії шкіднику
Під час закладання саду на приватних ділянках чи в розплідниках насамперед потрібно заздалегідь видалити з ґрунту корені старих чагарників і дерев, у яких можуть знаходитись личинки златки плодової.
У разі виявлення на плодових деревах дорослих жуків, їх слід негайно струснути на землю і знищити. Імаго плодової златки доволі лякливі, тому за найменшої небезпеки вони намагаються втікти або впасти на землю.
Якщо неподалік від плодового саду розташовані дикі посадки терну чи дикої аличі, їх також необхідно викорчувати, оскільки ці рослини потенційно є розплідниками шкідника.
Головним заходом протидії личинкам плодової златки в саду є рясне та регулярне зрошення плодових культур, особливо молодих.
Хімічний спосіб полягає у своєчасній обробці дерев і кущів фосфорорганічними речовинами. Хороший ефект у знищенні шкідника забезпечує використання інсектицидного препарату «Фуфанон-Нова», яким обробляють крони та штамби кісточкових і зерняткових дерев.
Для біологічної протидії златкам зазвичай використовують комах-ентомофагів, серед яких ефективним є вид паразитичних мух Sarcophila latifrons, а також дротяник виду Melanotus rufipes.
Своєчасно вжиті профілактичні заходи, що полягають у своєчасному поливанні та догляді за деревами сприятимуть тому, що навіть заражені шкідником рослини почнуть рясно виділяти камедь, від якої більшість личинок златки плодової загине.
Поділитись в соцмережах:
