Златка яблунева (лат. Agrilus mali) – вид комах з роду Вузькотіла златка (Agrilus), родини Златки (Buprestidae), ряду Жуки (Coleoptera). Походить вона з територій країн Східної Азії (КНДР, Південна Корея, Японія). Автором першого наукового опису цього виду (1924 р.) є японський ентомолог С. Мацумура.
Златка яблунева – це монофаг, який пошкоджує дикі та культурні форми яблуні (Malus). Іноді може живитися на груші. В Україні комаха офіційно визнана карантинним шкідником.
Шкоди рослинам завдають як дорослі жуки, так і личинки златки яблуневої. Імаго з’їдають листя, знищують бруньки, пошкоджують кору однорічних пагонів. Личинки прогризають рослинні волокна та утворюють всередині деревини довгі лабіринти.
Яблунева златка може також оселятись у дво- та трирічних пагонах, у скелетних гілках і штамбах. Кора на пошкоджених частинах дерева ніби просідає, утворюється подоба вм’ятини. Така ділянка набуває темного забарвлення, засихає і вкривається тріщинами. На молодих яблунях поверхня кори в зоні ураження темнішає, на ній з’являються світлі пунктирні лінії завширшки до 2 мм, які збігаються із напрямком руху личинок.
На скелетних гілках можуть одночасно паразитувати до 70 личинок шкідника, а всередині штамбу їх кількість може сягати до 300 штук. За значного збільшення популяції відбувається всихання та відмирання пагонів і гілок. Зрештою дерево може загинути.
На території України яблунева златка становить загрозу практично для всіх яблуневих садів, проте в зоні підвищеного ризику перебувають дерева, які ростуть у центральних і південних областях.
Основний шлях поширення шкідника – це його завезення на нові території разом з імпортними саджанцями і сіянцями. У транспортованому посадковому матеріалі комаха може перебувати на будь-якій стадії розвитку (яйце, личинка, лялечка чи імаго). Дорослі комахи здатні досить непогано літати, тому можуть долати невеликі відстані самостійно.
-
Опис златки яблуневої
Імаго яблуневої златки виростає завдовжки 5–8 мм. Тіло в дорослих комах вузьке, видовжене та трохи сплющене. Хитиновий покрив має бронзове або мідне забарвлення з металевим відливом. Голова пласка, з великими очима. На передньогрудях є відросток. Вусики пильчасті.
Яйце гладке, трохи довгасте, близько 1 мм у діаметрі. На початку розвитку воно забарвлене в молочний колір, але поступово темнішає, набуває коричневих відтінків і стає малопомітним на поверхні кори.
Личинка безнога, циліндричної форми, трохи сплющена з боків. Передньогруди злегка розширені, а тіло складається з 12 сегментів світло-кремового кольору. Ротовий апарат гризучого типу. Він добре розвинений, і завдяки потужним щелепам шкідник легко вгризається у деревину. У старшому віці личинка досягає 15–18 мм завдовжки.
Лялечка вільна, завдовжки до 12 мм. Вона має біле забарвлення і ховається під корою дерева у спеціальній колисочці.
За сезон яблунева златка встигає забезпечити лише одне покоління потомства.
-
Cпосіб існування
Зимують личинки (інколи лялечки). Вони ховаються у зовнішньому шарі деревини, а з настанням весни (у травні-червні) заляльковуються в заздалегідь підготовленій колисочці.
Перед тим як залялькуватись, личинки роблять у корі D-подібний отвір, через який після метаморфозу вже дорослі жуки виходять на поверхню. Період розвитку лялечки триває від 12 до 19 днів.
Наприкінці червня або на початку липня з лялечок виходять імаго нового покоління, і спостерігається їх масовий літ. Жуки стають особливо активними за теплої та сонячної погоди, і в процесі живлення вони знищують листя на яблуні, розташоване з освітленого боку крони. Найпершими вражаються шкідником ослаблені та інфіковані яблуні, а також дерева з механічними пошкодженнями, сонячними опіками та морозобоїнами.
Самки після запліднення починають відкладати яйця. Вони розміщують їх по одному або невеликими групками у тріщинах та заглибленнях на корі. Яйця можна також виявити на дво- та трирічних пагонах, на бруньках, скелетних гілках, штамбі, але саме з освітленого сонцем боку дерева.
Плодючість жіночої особини не перевищує 60 яєць. Ембріональний розвиток триває від 2-х до 3-х тижнів.
Відроджені личинки після виходу з яйця проникають у деревину яблуні і роблять у заболоні петлеподібні ходи, які поступово забивають деревним пилом, що утворюється внаслідок їхнього буравіння, та відходами власної життєдіяльності.
-
Заходи протидії шкіднику
Яблунева златка належить до небезпечних карантинних видів. Щоб убезпечитись від шкідника, весь посадковий матеріал, який ввозиться в Україну (сіянці, живці, саджанці з грудкою землі тощо), ретельно обстежується і проходить обов’язкову хімічну обробку (фумігацію).
Імпорт рослин з регіонів, де існують осередки поширення яблуневої златки, суворо заборонено.
Основним методом виявлення комах у яблуневому саду є ретельний візуальний огляд дерев.
З агротехнічних засобів протидії поширенню яблуневої златки варто використати такий комплекс дій:
- ретельний добір посадкового матеріалу для закладання саду (саджанці не повинні містити личинок, лялечок чи яєць шкідника);
- струшування з дерева та негайне знищення дорослих жуків златки;
- своєчасне обрізання і спалювання усіх заселених личинками гілок та пагонів;
- викорчовування з подальшою утилізацією дерев, що мають значні пошкодження внаслідок ураження шкідником.
З хімічних засобів захисту плодового саду застосовують такі інсектициди, як «Ейфорія», «Синерид», «Золон», «Каліпсо» та інші. Останню обробку яблунь цими препаратами слід проводити, як мінімум, за 30 днів до збирання врожаю.
Поділитись в соцмережах:
