Бджолині крадіжки

Бджолині крадіжки – явище дуже небезпечне і, на жаль, досить поширене, навіть буденне для присадибних пасік незалежно від їхнього розміру.

Причинами виникнення бджолиних крадіжок є кілька чинників, основний з яких – тривалий безвзятковий період за теплої погоди. Решта факторів є скоріше другорядними і тільки сприяють або стають спусковою обставиною за наявності головної причини.

Чинниками, що сприяють початку крадіжок, можна вважати: широкий просвіт льотка у вулику-жертві; старі вулики зі щілинами або тріщинами в стінках; краплі меду, що випадково потрапили на прильотну дошку, кришку чи стінку вулика; слабка нечисленна сім’я (наприклад, рій, відводок або нуклеус); тісно встановлені вулики; значна різниця в силі сімей, які перебувають на доступній для бджіл відстані тощо.

Без головної причини – відсутності природного взятку за прийнятної льотної погоди, ці чинники не змусять бджіл грабувати сусідню сім’ю. Якщо в природі є сильний (або хоча б середній) взяток із медоносних рослин на доступній відстані, то бджолині крадіжки не виникають, навіть якщо на тічку є старий вулик, а в ньому живе невеликий відводок, якому на кришку випадково капнув мед. Але це, звісно ж, не означає, що другорядні причини не потрібно брати до уваги й ігнорувати. Без них ризик виникнення бджолиних крадіжок в небезпечний період буде значно нижчим.

Бджолині крадіжки були завжди, але останніми роками таких випадків стало значно більше, ніж років 30 тому. Головною причиною активізації бджолиних крадіжок чимало бджолярів вважають зміну клімату, а саме – значне потепління. Тепла частина осені стала теплішою і помітно довшою, ніж раніше. Це створює тривалий безвзятковий період, за якого робочі бджоли залишаються активними, але не мають роботи. У пошуках нектару вони заходять у вулики до сусідів і переносять їхній мед до свого вулика. Найімовірніший час виникнення бджолиної крадіжки – рання весна, період, коли бджоли вже активні, а взятку ще немає; кінець літа і вся осінь до настання холодів. Але безвзяткові періоди трапляються і в середині сезону.

Крім пори року, багато ще залежить і від особливостей місцевості та флори, яка там росте. Пасіка, що розташована у великому населеному пункті, далеко від полів, луків, садів, може вдатися до крадіжок у будь-яку час теплого сезону, в який не буде квітучих медоносів у радіусі польоту робочої бджоли. Водночас кочова пасіка, що має безперервний взяток, може зовсім не піддаватися нападу родичів протягом усього сезону.

Механізм виникнення і розвитку бджолиних крадіжок приблизно такий. Зі зміною погодних умов або з якихось інших причин у радіусі польоту бджоли раптом не стає рослин, що виділяють нектар. Відповідно до свого інстинкту, надійно «прошитого» в генах, робоча бджола вилітає з вулика в пошуках якогось корму для своєї сім’ї, так само, як вона це робила тоді, коли взяток був. Бджоли мають дуже гарний нюх, запах нектару або меду вони здатні відчути на відстані близько кілометра! Спочатку в неї немає жодного злого наміру або прагнення комусь завдати шкоди. Але їй довгий час не вдається знайти нічого потрібного. Незалежно від того, є в її вулику запас меду чи ні, інстинкт диктує бджолі поведінку, за якої вона не може не приносити до вулика корм. Ретельно обстеживши місцевість, бджола помічає, що запах меду виходить лише з вуликів сусідів. Бджола летить на цей запах і потрапляє прямо в льоток чужого вулика (або в тріщину в стінці, або в щілину під кришкою, що не щільно прилягає, тощо). Якщо її туди не пустили господарі, або спочатку пустили, але потім усередині швидко вбили, то на тому вся її місія в цьому вулику і закінчилася. Крадіжки не відбувається. Сильна сім’я зазвичай відразу виганяє злодійку і не пускає всередину. Не отримавши доступу в одному вулику, злодійка намагається зробити те саме в іншому. І так доти, доки не знайде слабку сім’ю або дуже миролюбну, з істотно зниженою агресивністю (наприклад, деякі лінії бакфаст).

Якщо їй вдалося успішно набрати меду, то вона летить з ним у свій вулик. Там вона збирає навколо себе кілька десятків таких самих робочих бджіл і за допомогою особливих вібруючих рухів, що нагадують танець, пояснює присутнім, де вона знайшла мед і скільки його там є. Причому, вона роздає потроху зразки цього меду кожній з бджіл, які зібралися біля неї, щоб вони розуміли, що саме їм шукати за вказаними координатами.

Через кілька хвилин запропонованим маршрутом, разом із першою бджолою, летять кілька десятків її родичок. Вони заходять у вулик, беруть там мед і повертаються додому. Після чого вдома кожна з них теж збирає групу нових бджіл і роз’яснює їм, де можна зараз набрати такого корму. І вже кілька сотень бджіл летять грабувати вулик-жертву. І так повторюється, доки більшість збиральниць з вулика-агресора не будуть задіяні в пограбуванні.

Поки злодійок було кілька особин, господарі могли не звертати на них уваги або навіть не помітити чужинців. Але коли крадійок стає багато, господарі починають активно їх виганяти, зав’язується бійка. Якщо бджолам-господарям вдалося помітити і знищити грабіжниць, поки їх було кілька десятків, то на цьому все може і закінчитися. Після відбитого невеликого вторгнення бджоли-господарі на довгий час стають більш пильними і агресивними, тим самим уберігаючи себе від подальшого грабежу з боку злодійкуватих сусідів. Це найсприятливіший варіант розвитку подій. Але так буває не завжди. 

Якщо господарі вчасно не проявили належної пильності й не знищили одразу непрошених гостей, то коли до них прилітають кілька тисяч злодійок, вони вже не в силах з ними впоратися. Здебільшого в сутичці злодійки здобувають перемогу, вбивають всю сім’ю і виносять весь запас корму, який є у вулику. Ситуація часто ускладнена ще й тим, що грабує жертву не якась одна сім’я, а кілька сімей відразу. У такій ситуації самостійно (без втручання бджоляра) відбити атаку і залишитися живою у сім’ї-жертви шансів немає. Часто трапляється, що бджоли-злодійки, спробувавши відносно легкої наживи, починають шукати нові вулики-жертви і спустошувати слабкі або миролюбні сім’ї одну за одною. Так за короткий період пасіка може втратити майже всі малочисельні або навіть середні сім’ї.

Бджолині крадіжки небезпечні не тільки для вулика-жертви, вони є серйозною загрозою і для вулика-агресора. Річ у тім, що жертвою може виявитися сім’я, яка ослабла через якесь інфекційне захворювання. У цьому разі злодійки (а це зазвичай особини із сильних і продуктивних вуликів) приносять збудника і заражають свою сім’ю. Пізніше сам пасічник під час оглядів може рознести інфекцію по всій своїй пасіці. Таким чином, пасіка може зовсім припинити своє існування. Господар сильної пасіки, чиї бджоли виявилися злодійками, може зазнати значних збитків від бджолиних крадіжок у разі сусідства з хворою пасікою.

Що ж можна зробити в такій ситуації? Найпростіше – вжити профілактичних заходів і постаратися не допустити причин появи бджолиного злодійства. Причому, важливо не допустити крадіжок не лише у себе на пасіці, а й агресії своїх бджіл щодо сусідських вуликів. Найефективнішим засобом буде забезпечення бджіл безперервним природним взятком, для чого слід планово висівати сильні медоноси з таким розрахунком, щоб вони зацвіли в потрібні терміни, або кочувати до подібних медоносів.

Але цей спосіб не завжди і не всім доступний через об’єктивну обмеженість можливостей бджоляра. Тому є й інші методи профілактики. Вони менш надійні, але в сукупності та за своєчасного виконання теж дають доволі добрі результати.

Для захисту пасіки від бджіл-злодійок слід виключити ті другорядні причини крадіжок, про які згадувалося на початку статті. А саме:

• у безвзятковий період бджоляру потрібно намагатися оглядати сім’ї максимально швидко, не відкриваючи всієї стелі вулика, а тільки ту її частину, де проводиться огляд або інша робота;

• не виставляти медових рамок із вулика і не притуляти їх до зовнішніх стінок вулика, бо це приверне увагу бджіл із сусідніх вуликів, а може і з сусідніх пасік;

• утримувати бджіл у добротних, справних вуликах, з кришками, що щільно закриваються;

• у безвзятковий період скоротити просвіт льотка до ширини в 2–3 бджоли, щоб малим сім’ям простіше було охороняти вхід у вулик;

• нуклеусам, відводкам і слабким сім’ям рекомендується встановити вхідний тунель зі шматка шланга діаметром 2–2,5 см, завдовжки 10–15 см; тунель спростить охорону входу до вулика і відлякає злодійок на початковому етапі;

• випадково забруднивши руки медом, не можна торкатися ними кришки або стінок вулика.

Гарний профілактичний ефект дає обприскування передніх стінок вулика і місць, які можуть привабити чужих бджіл (щілини під кришкою, що не щільно прилягає, дрібні тріщини в стінках, тощо), керосином, соляркою або іншими речовинами з сильним запахом, що відлякують комах. На прилітну дошку і на дно у вулику можна покласти гілочку полину.

Також помічено, що крадіжки частіше виникають, якщо поруч утримуються бджоли різних порід, пристосованих до різних кліматичних умов, або таких, що мають різну активність. З цієї причини вважають, що деякі породи більше схильні до злодійства, а інші – менше.

Наприклад, деякі лінії карніки, італійська, кавказька порода є дуже активними та прагнуть збирати мед навіть у похмуру чи прохолодну літню погоду, пізньої осені чи ранньої весни. Потенційно вони можуть нападати на вулики з менш активними сім’ями, які в тих самих умовах перебувають у стані спокою.

Профілактика не завжди дає бажаний результат і трапляється, що попри всі заходи напад на сім’ю все ж таки відбувся. Для успішного розв’язання проблеми головне – це, напевно, вчасно її помітити. Для цього бджоляру потрібно бути дуже уважним до поведінки своєї пасіки в потенційно небезпечні періоди сезону. Активність на прильотній дошці і метушня повинні насторожити господаря. Саме така поведінка є першою ознакою бджолиних крадіжок.

Якщо напад вже розпочався, то він має вигляд дуже активного льоту біля льотка вулика-жертви. А ознакою, яка відрізняє пограбування від простої активності бджіл, є те, що прильотна дошка поступово стає брудною, вкритою липким нальотом. Цей наліт складається з меду, який, виходячи з вулика, розносять злодійки на своїх лапках. На прильотній дошці або на землі біля вулика можуть лежати мертві бджоли або метушитися невеликі групи (по 2–4 особини) бджіл, що б’ються.

У такий момент можна дуже легко визначити, з якого вулика прилетіли агресори. Для цього потрібно посипати борошном усіх бджіл біля льотка, а потім пройти по пасіці й подивитися, біля яких льотків з’являться помічені таким чином бджоли. Визначивши вулик-агресор, його льоток можна закрити сітчастою заслінкою на кілька годин, тим самим зменшивши кількість бджіл-злодійок, які нападають. Сім’ї-агресорці можна дати невелику кількість цукрового сиропу, щоб завантажити її роботою і відволікти від крадіжок. Але цей метод зазвичай лише знижує інтенсивність нападів, а не вирішує проблему радикально.

Для радикального розв’язання проблеми потрібно терміново закрити сітчастою заслінкою льоток у вулику-жертві, перенести його в прохолодне приміщення, де вимити забруднений льоток із милом. Після цього потрібно обприскати кришку і всі 4 стінки речовиною, яка сильно пахне, але не є отруйною (наприклад, керосином), і перевезти цю сім’ю на інше місце на кілька днів. Причому, таке місце має бути розташоване на відстані 4–5 км від найближчої пасіки. Можна відвезти вулик у ліс, віддалену лісосмугу або на іншу безлюдну локацію, поки бджоли-злодійки втратять інтерес до того місця, на якому він стояв. Через кілька днів вулик можна буде повернути на пасіку.

Перемістивши вулик, що постраждав, у безпечне віддалене місце, потрібно обов’язково його оглянути щодо наявності матки, залишку кормів, чисельності бджіл, які вижили, та їхнього загального стану, щоб оцінити, наскільки постраждала сім’я. За необхідності, запаси корму потрібно поповнити. У більшості випадків матка залишається живою, але якщо її вбили, то залишки сім’ї потрібно приєднати до іншої, повноцінної, обов’язково дотримуючись загальноприйнятих правил проведення цієї процедури.

Якщо немає можливості кудись відвезти постраждалу сім’ю, то її переносять у льох або зимівник на кілька днів, поки злодійки заспокояться.

Для профілактики в безвзяточний період нуклеуси і відводки також рекомендується відвозити на віддалені тічки, щоб не провокувати злодійок.

Бджолині кражідки й надалі продовжують залишатися проблемою, але уважний догляд за пасікою і своєчасно вжиті профілактичні заходи здатні значно знизити ризики їх появи.

Успішного вам бджільництва!

Чугуєвець Віталій