Багато видів людської діяльності передбачають появу органічних відходів. Нагромаджуючись у величезних кількостях на звалищах, вони є великою проблемою для багатьох міст світу. Проте вже існують технології, які допомагають не лише позбутися такої органіки, а й змусити її приносити користь. Один із оригінальних способів – використання для переробки відходів комахи чорна львинка.
Людська цивілізація утворює відходи та засмічує ними планету з самого початку свого існування. На відміну від паперу, пластику, скла та металу, які можна переробити і успішно використовувати повторно, залишки їжі, зіпсовані овочі та фрукти й багато іншого переробити у щось, хоч чогось варте, більшості людей здається неможливим.
Зазвичай майже вся подібна органіка просто гниє на полігонах для сміття. У процесі розкладання вона виділяє в повітря метан, а рідина, що утворюється в результаті гниття, просочується в землю. Таким чином, відбувається забруднення повітря, ґрунту та підземних вод. Крім того, такі відходи стають кормом для різних тварин-шкідників (комахи, миші, щури, міські дикі птахи тощо), сприяючи їх розмноженню та створюючи нові виклики.
Щоб масштаб проблеми став зрозумілішим, досить сказати, що у смітті, яке вивозять із сучасних міст, від 30 до 50% складають органічні відходи.
Але поширена думка, що органіка – просто сміття, з якого нічого вже не отримати, є помилковою. Якщо говорити про невеликі обсяги – у межах одного домогосподарства, то такі відходи вже давно компостують дбайливі господарі у сільській місцевості. Все більше поширюються технології компостування і серед сільгоспвиробників, які перетворюють на добрива не тільки гній тварин, а й солому, стрижні качанів кукурудзи, гілки тощо. Цілком успішно почали застосовувати цей метод і в ряді міст: відходи сортують і органічну частину відправляють на компостування, отримуючи на виході перегній. Його потім використовують для підживлення міських насаджень або продають городникам та квітникарям.
Більше того, органічні відходи можна не просто безпечно утилізувати, отримуючи перегній. Їх можна переробити на дуже цінний кормовий білок і дороговартістну сировину для фармакологічного виробництва та косметології. Як здійснити таке майже фантастичне перетворення, ми зараз і розповімо.
У природі всі процеси мають замкнутий характер. Життєдіяльність будь-якого організму вбудована в нескінченний колообіг речовин в екосистемах планети. Тому природні процеси не залишають після себе жодних відходів. Відходи від одних біологічних процесів стають сировиною та поживною базою для інших, а відходи від них забезпечують потреби третіх. І так – далі і далі, поки речовини знову повернуться до першої ланки в зміненому і придатному (смачному) для неї вигляді.
Природа – це величезне безвідходне виробництво. І нам треба було б у неї вчитися і дотримуватися її законів, щоб теж отримати такий самий чистий результат.
Щоб перетворити органічні відходи на щось, корисне для нас, потрібно знайти таку біологічну ланку, яка може це робити, і поставити її між відходами і якоюсь нашою потребою. Знайти той вид живих істот, для яких наше «сміття» буде ласим кормом, а вони самі та їхні продукти життєдіяльності стануть цінною сировиною для нас. Завдання не просте, але, як свідчить практика, цілком здійсненне.
Якщо говорити безпосередньо про утилізацію різноманітної органіки, що не має жодної цінності для людини, та перетворення її на корисну продукцію, то може допомогти маленька муха – чорна львинка (Hermetia illucens) з родини коловодниць, ряду двокрилих. Інша поширена назва комахи – чорний солдатик, Black Soldier Fly.
Дорослі мухи жодних відходів утилізувати не можуть. Вони або нічим не харчуються, або зрідка споживають трохи нектару й води, якщо в них з’являється така можливість. Травна система у дорослих комах недорозвинена і не може повноцінно функціонувати. Але личинки чорної львинки ненаситні й поїдають майже будь-яку органіку, швидко нарощуючи свою масу. Потім і отриманий продукт переробки, і самих личинок можна використати в різних цілях.
У дикій природі чорна львинка живе у тропічному та субтропічному кліматі. Її батьківщиною є Південна Америка, але за допомогою людини вона вже розселилася на всі континенти. На нових територіях у дикому стані цей вид зміг прижитися лише в обмеженій кількості регіонів, де клімат виявився для них прийнятним.
У країнах із холодною тривалою зимою чорні львинки живуть лише на фермах із регульованим штучним мікрокліматом. Мухи, які випадково вилетіли з ферми, можуть якийсь час існувати в навколишньому середовищі, якщо дозволяє температура повітря (наприклад, влітку), але пережити холодний період року вони не в змозі. Крім того, чорна львинка, порівняно зі звичними для нашого клімату видами мух, вкрай «лінива» і малорухлива: вона не злітає, коли хтось до неї наближається, і тому в дикій природі часто стає здобиччю комахоїдних птахів та інших дрібних хижаків.
Зовні чорна львинка теж не дуже схожа на звичну для нас муху: доросла особина – струнка комаха з вузьким довгастим тілом, сплющеним у горизонтальній площині. Її довжина – близько 1,5 см. Самці трохи менші за самок. Все тіло комахи має чорне забарвлення, а кінці ніг в неї світлі, майже білі. Більшість часу мухи сидять на різних предметах зі складеними вздовж тіла крилами, зрідка п’ють воду і активно розмножуються.
Життєвий цикл чорної львинки проходить у кілька етапів. Молоді комахи, що вийшли з лялечки, розправляють і просушують крила протягом кількох перших годин життя. На другу добу вони стають активнішими і починають шукати партнера для розмноження.
Чорні львинки – роздільностатеві комахи. Через кілька днів після виходу з лялечки вони знаходять собі партнера та паруються. Невдовзі після запліднення самки відкладають яйця у різних захищених місцях, безпосередньо у майбутньому кормі для свого потомства (трупи тварин, фекалії, плоди рослин тощо). Одна самка може відкласти від 200 до 650 яєць. На продовженні роду роль і життя дорослих особин закінчується.
Якщо доросла муха зовсім не харчується, то на резервах свого організму, споживаючи лише воду, вона може прожити від тижня до 10 днів. Такого часу зазвичай достатньо для успішного пошуку партнера та продовження роду. Якщо у мухи є можливість пити не тільки воду, а й нектар, вона може прожити близько двох місяців. Але для розмноження їм вистачає і коротшого періоду, тому на фермах дорослим мухам, як правило, дають лише воду.
За сприятливих умов зовнішнього середовища, через 4 дні з відкладених яєць виводяться личинки довжиною менше 1 мм. Колір личинок близький до білого із сіруватим або жовтуватим відтінком. Вони починають харчуватися органікою, яка їм доступна, і швидко ростуть. Швидкість зростання та тривалість личинкової стадії, а також розмір личинок наприкінці періоду росту залежать від того, наскільки багатою виявиться кормова база, і від характеру корму (м’ясо, гній, плоди рослин тощо), а також температури навколишнього середовища. Залежно від якості харчування та зовнішніх умов, стадія личинки триває від 18 до 36 діб, а самі личинки, виростаючи, можуть набирати масу від 0,1 до 0,22 г кожна. Середня довжина личинки перед лялькуванням становить близько 2,5 см.
Стадія лялечки триває від 7 до 14 діб, залежно від умов навколишнього середовища. Після закінчення цього терміну виводяться молоді мухи і життєвий цикл повторюється спочатку.
Так проходить життя чорної львинки у природі. Люди помітили, що личинки цієї комахи містять велику кількість дуже хорошого за складом білка та цінний легкоплавкий жир. Крім того, з них можна отримати хітозан, меланін, пробіотики та інші цінні речовини.
Екологічність та більша швидкість переробки органічних відходів вигідно відрізняє цей спосіб їх утилізації від інших технологій. Ту кількість органіки, яку личинки здатні переробити за два-три тижні, червоні каліфорнійські черв’яки «подужали» б за кілька місяців, а для утилізації в компостній ямі знадобився б рік, а то й більше.
Використовувати чорну львинку можна по-різному. Найпростіший варіант – переробка органічних відходів у своєму присадибному господарстві з отриманням живих личинок для годування продуктивних тварин та свійської птиці, а також чудового зоогумусу для удобрення ґрунту на городі. Можна використовувати технологію «ферма на столі» з повним циклом. Цілком реально і організувати повноцінне виробництво з метою отримання доходу від продажу яєць, личинок у живому чи замороженому стані, продуктів із перероблених личинок (жир, білково-протеїновий концентрат), співпрацюючи з комбікормовими заводами і різними фармакологічними та косметологічними підприємствами.
Личинки чорної львинки можуть переробляти майже будь-яку органіку: гній, курячий послід, зіпсовані фрукти та овочі, трупи тварин, боєнські відходи, протухле м’ясо, кухонні відходи та залишки овочів, недоїдену їжу та багато іншого.
Напевно, не помилюся, припустивши, що для переважної більшості наших читачів буде актуальним використання чорної львинки для переробки порівняно невеликої кількості органічних відходів з метою отримання личинок, придатних для згодовування в живому вигляді домашній птиці чи свиням. Розглянемо цей варіант на конкретному прикладі.
Першим кроком до переробки відходів буде придбання свіжих яєць чорної львинки. В Україні їх можна купити у заводчиків комахи за ціною від 40 до 50 грн за 1 г. В одному грамі близько 37000 яєць.
Для організації цілорічного процесу розвитку личинок у нашому кліматі знадобиться окреме приміщення або кімната, де буде підтримуватись оптимальний мікроклімат. Параметри мікроклімату цілком досяжні: температура в межах +27…+33оС, вологість близько 50–70%. Освітлення достатньо звичайного кімнатного: наскільки можна зрозуміти з результатів експериментів, воно не має помітного впливу на розвиток личинок.
Варто враховувати, що у процесі життєдіяльності личинки виділяють велику кількість тепла та вуглекислого газу, внаслідок чого поживна маса розігрівається. Щоб уникнути перегрівання й накопичення шкідливих газів, у приміщенні має бути обладнана вентиляція достатньої продуктивності.
Якщо переробка відходів планується лише на літню пору, то підійде будь-яке приміщення або навіть навіс. Однак при вирощуванні личинок на відкритому повітрі або під навісом доведеться враховувати вплив погодних факторів, а також те, що, окрім чорної львинки, у поживному матеріалі розвиватимуться і личинки інших комах. Отже, краще все ж мати спеціальне ізольоване приміщення.
Для виведення личинок із яєць потрібен невеликий пластиковий лоток об’ємом близько 1–1,5 літра. На дно лотка потрібно покласти шар вологих висівок заввишки близько 3–5 см. На висівки треба покласти шматок москітної сітки розміром приблизно 5 на 5 см, а на ньому розмістити яйця. У такому стані лоток залишають на 2–3 дні в теплому вологому приміщенні. На четвертий день з яєць виведуться личинки і почнуть харчуватися висівками. Личинки дуже швидко ростуть: вже на п’ятий день їх можна переселити у більшу тару.
Для подальшого вирощування личинок, що вийшли з 0,5 г яєць, знадобиться пластмасовий ящик розміром приблизно 40 на 60 см, з висотою бортиків не менше 30–35 см (не сітчастий!). Для іншої кількості личинок місця знадобиться пропорційно більше або менше. Найбільш зручні у використанні саме пластмасові ящики. Вони довговічні, не псуються від вологи та різних миючих засобів, їх легко мити після завершення циклу, вони нейтральні, не окислюються, не виділяють жодних речовин у середовище проживання личинок.
Перед заселенням на дно ящика рекомендується покласти тонкий шар трави або тирси, а вже на нього викласти органічні відходи, які ви плануєте утилізувати. Товщина шару відходів повинна становити приблизно 1/4 від висоти борту ящика (за об’ємом – приблизно 14–19 літрів). Зверху на підготовлену поживну масу висипають вміст лотка з личинками.
Ящик з личинками та органічними відходами залишають у теплому вологому приміщенні на 5–7 днів. На цьому етапі температура в приміщенні може бути нижчою, ніж у перші дні розвитку, оскільки самі личинки вироблятимуть тепло і розігріватимуть масу. Протягом всього тижня потрібно періодично заглядати в ящик і за необхідності додавати корм (органічні відходи), а також стежити за температурою, не допускаючи перегріву, і за тим, щоб поживний матеріал був вологим, але не мокрим (в процесі вологість змінюватиметься). Якщо маса буде занадто вологою, то в неї потрібно додати невелику кількість сухої тирси або висівок (висівки краще) і перемішати.
На 5–7 день корму зазвичай вже майже не залишається і його потрібно додати приблизно в тій же чи трохи більшій кількості, що й вперше. Другого завантаження зазвичай вистачає до кінця періоду вирощування. Але може знадобитися й добавка.
Протягом усього періоду вирощування рекомендується через день перемішувати вміст ящика для кращого споживання поживних матеріалів.
Збирати личинки доцільно на 16–19 день із дня їх виходу з яєць. Збирання здійснюється шляхом послідовного просіювання переробленої маси через сито з різним розміром вічок. Для цього підійдуть сітчасті пластмасові ящики, призначені для зберігання овочів і фруктів. Останнє просіювання можна провести через сітчасту синтетичну тканину.
Таким чином вирощування личинки завершується. Продукцію можна згодовувати тваринам та птиці у своєму господарстві чи продавати. Для зберігання личинок можна заморозити за температури -18…-24оС.
У цифрах процес та його результати мають приблизно такий вигляд. При переробці кухонних відходів, зіпсованих фруктів та овочів, з 1 грама яєць можна отримати приблизно 2,4–2,7 кг личинок та 26 літрів зоогумуса. В процесі отримання такої кількості продукції відбувається утилізація близько 38 л відходів. Ринкова вартість 1 кг личинок становить приблизно 200 грн/кг, зоогумуса – 5–50 грн/кг.
Переробка курячого або перепелиного посліду трохи відрізняється від утилізації кухонних та харчових відходів. Личинки переробляють його швидше, тому потрібно частіше поповнювати запаси корму в ящику. Але результат буде майже таким самим. З 1 г яєць і 30 л посліду виходить приблизно 2,4 кг личинок і 22 л зоогумуса. Процес, з моменту виходу личинок з яєць до збирання, триває близько 12–14 днів.
Слід враховувати, що під час переробки будь-яких відходів виділяється вуглекислий газ, а з не переробленого посліду ще й аміак, тому без надійної вентиляції не обійтися.
Біохімічний склад личинок змінюється з їх віком. Тому, якщо потрібні личинки з великим вмістом жиру, їх збирають на 18–21 день; якщо потрібні личинки з меншим вмістом жиру, але з більшим вмістом білка, їх рекомендується зібрати на 11–14 день.
Підгодовування тварин живими личинками дуже добре позначається на стані поголів’я. При регулярному згодовуванні такого корму тваринам, біологічно активні речовини, що містяться в личинках, здійснюють імуностимулюючий вплив на організм, внаслідок чого поголів’я менше хворіє. Крім того, нормалізуються обмінні процеси в тканинах і покращується травлення, в результаті чого підвищується засвоюваність компонентів основного раціону на 10–18%. За рахунок цього збільшуються середньодобові прирости на 10–15% і зменшуються витрати корму на одиницю приросту ваги.
Личинки є джерелом дуже якісного білка тваринного походження. Організм тварин, які їх поїдають, насичується ним, і в стаді зникає ризик канібалізму у тих видів, які до нього схильні. Тварини набувають здорового вигляду і стають активнішими, покращується репродуктивна функція.
Важливим продуктом переробки органічних відходів є зоогумус, що залишається після вирощування личинок. Внесення його в ґрунт суттєво покращує родючість і позитивно впливає на рослини. Підтвердженням можуть слугувати результати наукових експериментів, що були проведені в Білгородському технологічному університеті ім. В.Г. Шухова. Вчені встановили, що використання зоогумуса, отриманого від личинок чорної львинки, поліпшує проростання насіння огірків на 19% і збільшує їх врожайність майже вдвічі за одних і тих самих всіх інших умов. Протягом однакового періоду часу з контрольних рослин було зібрано по 13–14 плодів, а з дослідних – по 22–24 плоди. Експериментально було встановлено, що для максимального збільшення врожайності оптимальна доза внесення зоогумуса до ґрунту становить 2 тонни на 1 гектар ріллі. Це значно менше за норму внесення гною (30–40 тонн на 1 гектар), що може суттєво здешевити процес внесення органічних добрив, знижуючи транспортні витрати.
В процесі переробки органічні відходи зменшуються у об’ємі в 2–3 рази. Екскременти личинок, потрапляючи на ще не перероблені ними відходи, пригнічують розвиток у них мікроорганізмів і тим самим запобігають їх псуванню та розкладанню. Травні ферменти та інші речовини, які виділяють личинки, зв’язують азот, сірку, вуглець, водень та інші елементи, запобігаючи утворенню отруйних і смердючих газів (наприклад, аміаку та сірководню), а також метану, який є одним із парникових газів. Завдяки такому впливу азот не випаровується в атмосферу, а залишається у формі різних сполук у зоогумусі, що формується. Під впливом травних ферментів личинок метали, що містяться в органічних відходах (зокрема і важкі), переходять у металокомплексні хелатні форми. Таким чином, зоогумус стає цінним добривом, яке підходить для будь-яких рослин.
Іншим способом переробки невеликої кількості органічних відходів є домашні портативні установки із замкнутим циклом. Технологія «ферма на столі» була запропонована промисловим дизайнером та винахідником Катаріною Унгер у 2019 році. Її проект «Farm 432» став переможцем конкурсу технологій «Новатори Європи 2019 віком до 35 років». За один цикл, що триває 432 години (18 діб), її апарат з мухами переробляє 10 кг картопляної кожури.
Прилад майже повністю автономний та потребує мінімального втручання з боку оператора.
Обладнання, сконструйоване Катаріною Унгер, має вигляд вертикальної камери, розділеної на три відсіки. У верхньому живуть дорослі комахи. Вони розмножуються та відкладають яйця на дно відсіку. Після виведення личинки через отвори в перегородці самі переходять з батьківської камери до корму, закладеного в камеру вирощування, яка розташована під нею. У цій камері личинки ростуть до фази передлялечки, досягнувши якої вони переповзають у нижню суху камеру для перетворення на лялечку. Суха нижня камера для зручності збирання «врожаю» виконана у вигляді скриньки, яку можна зняти.
Після завершення вирощування оператор знімає нижній відсік та відправляє личинок на переробку. Частина «врожаю» перетворюється на лялечки і у подальшому стає батьківським поголів’ям для наступного циклу виробництва.
Така портативна ферма може бути використана для утилізації кухонних відходів у побуті. А отримані личинки можуть стати у пригоді не лише для годівлі домашніх улюбленців. Після промивання та прожарювання в духовці вони годяться навіть для харчування людини. На людський організм вони мають такий самий сприятливий вплив, як і на організм тварин. Регулярне вживання личинок покращує біохімічні показники крові і зміцнює імунітет. На смак смажена личинка нагадує чіпси.
Організація повноцінного бізнесу на основі розведення та вирощування чорної львинки передбачає повний цикл виробництва від яйця до дорослих комах з подальшою переробкою продукції на спеціальному устаткуванні.
До складу заводу входять: інсектарій, інкубатор, цех вирощування та цех переробки вирощених личинок. Крім того, потрібно багато підсобних та складських приміщень для зберігання запасів корму, інвентарю та готової продукції.
Інсектарій – приміщення з керованим мікрокліматом, в якому розташовані сітчасті вольєри (зазвичай використовується москітна сітка). У них живуть дорослі комахи, що відкладають яйця.
Інкубатор може бути кімнатою або шафою для розвитку яєць і перетворення їх на личинок, в якому теж підтримується оптимальний мікроклімат.
Цех вирощування – найбільше приміщення з регульованим мікрокліматом, де розташовані відкриті ємності з личинками, що розвиваються. Також тут відбувається збирання готової продукції.
Специфіка устаткування цеху переробки личинок залежить від того, яку саме продукцію випускає завод. З личинок отримують жир, ліпідно-протеїновий концентрат, протеїнове борошно, меланін, хітин, хітозан та деякі інші продукти.
Мертві мухи, після їх репродуктивного використання, теж мають цінність. Виділені з них сполуки використовують у косметології, фармакології, кормовиробництві та як добрива для рослин.
Протеїнове борошно та білково-ліпідний концентрат успішно застосовують у кормовиробництві. Ці продукти містять близько 80% повноцінного білка з дуже багатим амінокислотним складом. За якістю кормові білкові продукти з личинок перевершують популярне в кормовиробництві рибне борошно. При цьому продукти з мух не мають небажаного побічного ефекту, притаманного рибному борошну. Від додавання їх в раціон тварин, навіть на завершальних етапах відгодівлі, м’ясо не набуває неприємного рибного запаху, як це часто трапляється від згодовування рибного борошна.
Собівартість личинкового білка нижче, ніж рибного та м’ясного борошна. За рахунок цього підприємства, що переробляють відходи, можуть отримувати вищий дохід через можливість встановлення більшої маржі.
Додатковим джерелом доходу для підприємства, що переробляє органічні відходи, може бути співробітництво з компаніями, які ці відходи продукують і готові платити за їх вивезення та утилізацію.
Продукти з личинок або самі личинки є цінним кормом для товарної риби, яку вирощують в установках замкнутого водопостачання. Для більшого фінансового успіху рибна ферма потребує великої кількості якісного, але водночас дешевого корму. Саме таким є корм з личинок чорної львинки. Личинки або гранули з них є джерелом повноцінного білка і жиру тваринного походження, що важливо для раціону риб, чутливих до складу корму (наприклад, африканського кларієвого сома).
Личинки та продукти з них не мають яскраво вираженого власного смаку та запаху, тому тварини добре їх поїдають у складі кормових сумішей. Вони добре поєднуються з будь-якими іншими компонентами раціону.
Продукцію з правильно перероблених личинок, за дотримання умов зберігання, можна зберігати кілька місяців без втрати її цінних властивостей.
Заморожені або смажені личинки неможливо фальсифікувати. Цим вони вигідно відрізняються від популярних білкових продуктів тваринного походження – рибного, м’ясо-кісткового, м’ясного борошна та інших, які досить часто підробляють.
Якщо дотримуватись деяких правил вирощування, то личинки мухи чорна львинка можуть бути безпечно використані й для гастрономічних цілей. Вирощуючи личинок для використання в харчуванні людини, не можна їх годувати пташиним послідом, гноєм, трупами тварин та боєнськими відходами. При виробництві харчових личинок рекомендується давати їм фруктово-овочеве пюре з прострочених або трохи зіпсованих плодів і прострочені харчові продукти.
Підприємства, що переробляють відходи, реалізують зоогумус, живих і заморожених личинок, лялечки, яйця, добових личинок для вирощування, що дає їм прибуток.
Користь від застосування личинок чорної львинки можуть отримувати не лише фізичні особи, підприємства та сільське господарство, а й держава загалом. Згідно з інформацією з відкритих джерел, Україна є однією з країн, які продукують найбільшу кількість сміття за дуже низького відсотка його переробки. Через це площі полігонів для відходів швидко збільшуються. За рік в Україні утворюється від 9 до 14 млн тонн побутового сміття. Приблизно 30–50% його – органічні відходи (недоїдена їжа, зіпсовані й прострочені продукти, обрізки овочів і фруктів та інше).
Це саме та органіка, яку можна з користю переробити. Якщо всю її згодувати личинкам, ми могли б не лише позбутися майже половини сміття, що гниє просто неба і отруює навколишнє середовище, а й отримати прибуток.
Якщо порахувати конкретніше, з продукованих щорічно 3,5–4 млн тонн органічних побутових відходів ми могли б отримати понад 300 тис. тонн кормового протеїну. За рахунок використання його на рибних фермах, протягом року можна виробити до 200 тис. тонн екологічно чистої натуральної риби цінних видів: сома, осетра, сьомги, форелі тощо. Водночас можна було б знизити ціни на продукцію рибництва на 15–20% (або збільшити прибутковість галузі).
Крім того, як побічний продукт, можна було б отримати близько 2,7–3,2 млн тонн цінного органічного добрива. Ймовірно, вдалося б реалізувати і його експортний потенціал, налагодивши продаж до тих європейських країн, де цінують екологічно чисту продукцію.
У своїй країні, застовуючи отриманий зоогумус як добриво, можна було б збільшити виробництво органічної продукції рослинництва на 30–50%. А також зменшити використання хімічних добрив.
Під час організації підприємств з переробки відходів знадобилося б створити велику кількість робочих місць безпосередньо в таких компаніях, а також на виробництвах, які переробляють личинок, у кормовиробництві, у рибництві та інших суміжних галузях економіки. В результаті багато людей знайшли б роботу, а податкові надходження до бюджету збільшились.
У світі переробка органічних відходів личинками чорної львинки вже не є рідкістю чи експериментом. У Китаї (місто Сіань) збудовано великий сміттєпереробний завод на базі такої технології. У Нідерландах органічні відходи ентомологічним способом переробляє компанія «Protix». У США утилізацію органічних відходів за допомогою личинок в промислових масштабах здійснюють компанії «Enviroflight LLC» і «Science Resource LLC». Існують невеликі приватні переробні фірми в Україні, Казахстані, Росії та інших країнах.
Використання чорної львинки для переробки органічних відходів є сучасним та екологічно обгрунтованим вирішенням проблем утилізації. Ентомологічна переробка відходів зменшує обсяги сміття, що потрапляють на полігони, знижує виділення парникових та інших газів, покращує епізоотичну ситуацію у регіоні. Метод не лише здійснює позитивний вплив на довкілля, а й створює цінну продукцію, позитивно впливає на економіку. Масштабування наявного досвіду і впровадження біотехнологій у промисловість може значно покращити стан нашої планети та сприяти більш безпечному майбутньому.
Успішної вам переробки!
Чугуєвець Віталій.
Поділитись в соцмережах:
