Більшість фермерів і птахівничих підприємств вирощують качок переважно для отримання смачного м’яса. Саме тому високий вихід кінцевої продукції є для власників основною метою. Качки породи мулард чималі за розмірами та скоростиглі, тому їх розведення вважається найбільш прибутковим.
Свою назву ця порода отримала завдяки поєднанню двох англійських слів – muscovy, тобто мускусна, і mallard, що перекладається як крижень. Хоча її вивели французи, прижилась англійська назва, і сьогодні вона широко використовується як у Європі, так і в країнах Північної та Південної Америки, де муларди стали надзвичайно популярними.
Насправді мулард не є породою. Це міжвидовий гібрид, отриманий внаслідок схрещування селезнів мускусної качки з такими свійськими породами як пекінська біла, руанська, орлінгтон та інші.
Муларди не здатні давати потомство через свою повну стерильність. Їхнє єдине призначення – м’ясне. Також ці качки вирощуються задля отримання жирної печінки, що незгірш за гусячу відмінно підходить для приготування відомої французької страви фуа-гра.
Муларди мають доволі привабливу зовнішність. Залежно від породи самок, з якими схрещували мускусних селезнів, окрас їхнього потомства может бути надзвичайно різноманітним, але в класичному варіанті муларди мають оперення білого кольору з чорною плямою на голові.
Муларди виглядають міцними та добре «збитими», а також, що дуже важливо, мають хороше здоров’я. Вони витривалі, вирізняються гарним виживанням, легко адаптуються до нових умов, стійкі до різних захворювань, відомі своєю високою продуктивністю смачного і менш жирного, ніж у решти качиних порід, м’яса.
За комфортного утримання та якісного годування ці птахи у промислових умовах нарощують за 9–10 тижнів вагу до 3,5–4 кг, а з досягненням статевої зрілості – і до 7 кг. Домашні муларди не здатні досягти тих же показників навіть за умови максимальних зусиль їхнього власника. Особливих відмінностей у вазі селезнів та качок породи мулард не спостерігається: зазвичай ця різниця складає не більше 500 г.
Як уже згадувалось, муларди не здатні до відтворення і не залишають потомства. Хоча самки і несуть яйця, але вони незапліднені. Тому отримати пташенят і почати розведення мулардів можливо такими способами:
· купити яйця для виведення каченят в інкубаторі;
· придбати пташенят або підрослих птахів;
· тримати в господарстві селезня мускусної качки та декількох самок-пекінок.
Якщо вирішено скористатись останнім способом і вивести мулардів самостійно в домашніх умовах, то необхідно зазначити, що такі «сім’ї» треба утримувати окремо від решти поголів’я. Але в підсумку ви матимете власних мулардів.
Качки мулардів цілком придатні до самостійного висиджування каченят. Надалі такий молодняк активно росте, розвивається, а через кілька місяців за показниками ваги вже переганяє власних батьків.
У разі вирощування каченят без квочки, з використанням інкубатора, важливо:
· чітко контролювати температуру довколишнього середовища;
· дотримуватись світлового режиму;
· правильно організувати годування пташенят.
Продають здебільшого добових або трохи підрослих пташенят мулардів. Середня ціна добових каченят-мулардів становить 35–40 грн/шт. У разі оптового придбання вона буде нижчою, але мало кому з власників потрібна така кількість пташенят.
Як тільки придбані каченята опиняться вдома, їх слід розмістити в теплому приміщенні з температурою повітря не нижче +24…26°С і вологістю 65–75%. Окрім тепла в самому приміщенні, слід також встановити у місці розташування пташенят обігрівач, який виконуватиме роль квочки: у разі необхідності каченята зможуть погрітися під ним.
Впродовж перших 7 днів температура під обігрівачем має становити +30…35°С, потім її поступово знижують, а згодом обігрівач повністю прибирають. Пташенятам потрібно забезпечити товсту та м’яку підстилку з сіна. Протягом перших одного-двох днів освітлення в приміщенні має бути цілодобовим, потім загальна тривалість світлового дня повинна складати 14–16 годин на добу.
У перші дні каченята їдять мало, їм можна дати кашу, приготовану з подрібненого рису чи пшона, яку змішують з круто звареним і дрібно розім’ятим курячим яйцем. Таку суміш кімнатної температури можна сипати на каченят, щоб вони вчилися хапати рухому їжу, або насипати на якусь темну поверхню, наприклад, на шматок картону.
На другу-третю добу пташенята їдять вже активніше. Від четвертого дня до корму корисно додавати дрібно нарубану зелень кропиви або трави. Через півтора тижні в раціон можна вводити відварену та потовчену картоплю. Протягом усього першого місяця каченятам поступово додають у корм нежирні молоко та сир.
Пташенят віком до 10 днів годують 8 разів на добу, до 2-місячного віку – 6 разів на добу, а надалі – 4–5 разів рівними порціями. Кількість корму на одне годування має бути такою, щоб каченята повністю його з’їдали за 35–40 хвилин.
Дорослих качок-мулардів годують так само, як і представників інших качиних порід: кукурудзою, пшеницею або комбікормом. Окрім того, птахи мають постійно у вільному доступі забезпечуватись такими мінеральними добавками, як черепашка, крейда, яєчна шкаралупа. А ще качкам для полоскання дзьобів і очищення забитих кормом ніздрів необхідна вода. Наливати її краще в глибокі, але не надто широкі напувалки.
У мулардів є чимало переваг порівняно з іншими видами свійських птахів:
1) перш за все, власники відзначають вигідність розведення мулардів: хороший темп росту та набирання ваги дозволяє фермерам отримати 1–1,5 кг приросту живої ваги у птахів з досягненням ними 8–10-тижневого віку;
2) муларди дуже спокійні та доволі тихі й охайні, порівняно з представниками решти качиних порід;
3) ці качки добре адаптовані до різких температурних змін і похолодання;
4) мають міцне здоров’я, швидко пристосовуються до різних кліматичних особливостей;
5) невибагливі до кормів;
6) відгодовуються набагато швидше, ніж інші свійські качки та гуси, до того ж споживають значно менше таких дорогих кормів, як кукурудза;
7) ще однією незаперечною перевагою є надзвичайний смак м’яса і печінки мулардів.
Попри чималу кількість позитивних властивостей, більшість фермерів зауважують, що головною вадою мулардів є неможливість звичайного способу розмноження, тобто коли придбані одного разу птахи регулярно дають потомство з характерними для породи ознаками. З цієї причини доводиться щорічно купувати молодняк. Отже, качки, вартість яких і так є досить високою, потребують від фермера чималих фінансових витрат: однодобове каченя коштує від 30 грн., а інкубаційні яйця продають ненабагато дешевше.
Поділитись в соцмережах:
