Кролівництво – заняття, доступне як для фермерів, так і для власників присадибних ділянок. Утім, щоб воно було успішним, необхідно правильно вибрати породу кролів, яка відповідатиме потребам конкретного господарства. Сьогодні ми розповімо про одну із найпопулярніших порід – каліфорнійську.
Історія виникнення породи
Каліфорнійська порода кролів була виведена у 1920-х роках у США, в штаті Каліфорнія, від якого й отримала свою назву. Автором вважають американського селекціонера Джорджа Уеста (George S. West), який поставив за мету створити красиву, впізнавану м’ясо-шкуркову породу, що характеризується скоростиглістю та високою продуктивністю. В селекційній роботі були використані гімалайські кролі (для отримання характерного забарвлення), кролі породи шиншила (для поліпшення якості хутра) та новозеландські білі кролі (для надання високої м’ясної продуктивності й плодючості).
Офіційна реєстрація породи відбулася у США в 1928 році, після чого «каліфорнійці» почали стрімко поширюватися спочатку по Америці, а потім і по Європі. До Радянського Союзу породу завезли у 1970-х роках. Тут вона швидко здобула визнання на колгоспних кролефермах і стала популярною серед численних кролівників-аматорів. В Україні репродуктором каліфорнійської породи був звіросовгосп «Петрівський» у Полтавській області.
Сьогодні каліфорнійська порода входить до числа найпоширеніших у світі м’ясо-шкуркових порід. У Європі та Північній Америці вона становить до 30–40% усього промислового поголів’я кролів. Крім того, її активно використовують при схрещуванні для створення високопродуктивних промислових помісей. В Україні, Росії, Білорусі каліфорнійська порода входить у трійку найпопулярніших порід для товарного кролівництва. Самців-плідників часто застосовують як поліпшувачів місцевого поголів’я безпорідних кролів.
Екстер’єр і стандарти породи
Каліфорнійська порода кролів – класичний представник м’ясо-шкуркового напряму: тварини мають гармонійно розвинений тулуб, щільну мускулатуру, легкий кістяк і оригінальне, впізнаване забарвлення хутра. Для більшості представників породи характерна міцна, міцна-щільна або міцна-груба конституція, тварини іншого типу будови трапляються значно рідше.
Представники каліфорнійської породи – тварини великого розміру. Маса дорослого самця становить 4,5–5 кг, кролиці – 4–4,5 кг. При інтенсивній відгодівлі концентратами окремі особини досягають ваги 5,5 кг.
Голова середнього розміру, округла, з короткою, дуже широкою мордою. Профіль вигнутий, злегка горбоносий. Вуха поставлені широко, товсті, прямостоячі, середньої довжини (10–12 см), заокруглені на кінцях. Очі середнього розміру, мигдалеподібної форми, рожеві, з червоними зіницями. Повіки щільно прилягають.
Шия низько поставлена, коротка й товста, дуже мускулиста, особливо у самців. Тулуб циліндричний, розширюється до задньої частини, витягнутий. Груди широкі та глибокі, округлі. Холка роздвоєна, слабо виражена, низька. Спина мускулиста, дугоподібна. Поперек широкий, середньої довжини. Круп мускулистий, наповнений, злегка звислий. Живіт округлий. Хвіст короткий, товстий, без жирових відкладень, у спокійному стані розташований горизонтально. Ноги товсті, мускулисті, відносно короткі, міцні, рівні, поставлені широко. Кігті чорні або темно-коричневі.
Забарвлення хутра дуже незвичайне. Основний фон білий, а кінцівки, вуха, ніс і хвіст – темно-коричневі або чорні («пойнтове» забарвлення за типом гімалайського кроля). Шерсть блискуча, густа з переважанням пухових волосків (понад 90% за масою). Густота хутра зазвичай становить 15–20 тисяч волосків на 1 квадратний сантиметр. При цьому товстих остевих волосків серед них лише 200–400 штук. Остьова шерсть надає хутру красивого блиску, а пуховий підшерсток м’якості і теплоізолюючих властивостей.
Для порівняння: у вівці-мериноса на 1 см² може бути понад 40 тисяч шерстинок, у собаки – близько 1–9 тисяч, у людини – приблизно 200–600 волосин.
Репродуктивні характеристики
Статевої зрілості молоді кролиці досягають у 3,5–4 місяці, а самці – у 5–6 місяців. Однак уперше спаровувати кролиць рекомендується не раніше шестимісячного віку і за умов досягнення ними не менше 80% маси дорослої особини. Рання сукрільність, коли організм кролиці ще не завершив власного розвитку, може негативно вплинути як на якість потомства, так і на стан самої молодої самки, зокрема зменшити її майбутню продуктивність. Молодих самців у якості плідників краще використовувати після досягнення ними 8 місяців і прояви активного потягу до спаровування.
Тривалість сукрольності становить близько 30 діб. Дорослі кролиці народжують 7–10 кроленят за окріл (іноді до 12). Кроленята народжуються безпорадними і в перші тижні повністю залежать від матері.
Більшість кролиць має сильний материнський інстинкт і природне прагнення влаштувати гніздо та піклуватися про кроленят. Але якщо кролиця два окроли поспіль не проявляє турботи про потомство за нормальних умов утримання, то її слід вибракувати на м’ясо.
Більшість кролиць має молочність, достатню для того, щоб вигодувати виводок. Але якщо в кролиці низька молочність, таку тварину теж доцільно вибракувати. Від молочності кролематки залежить швидкість розвитку кроленят, а в кінцевому підсумку – і якість майбутнього дорослого поголів’я кролеферми.
В середньому молочність самки становить 180–220 г молока на добу. Якщо молока достатньо, кроленята спокійні та багато часу сплять, зібравшись у купку. При достатній молочності молодняк швидко росте й набирає масу. У маломолочної кролиці дитинчата повзають по підлозі клітки, вони бліді або синюшні.
При правильному догляді, сприятливих умовах утримання, повноцінній годівлі і сильному материнському інстинкті у кролиці збереженість молодняку складає 90–95 %.
Відлучати підрощених кроленят від матері рекомендується не раніше ніж у 45-денному віці. Раннє відлучання може негативно вплинути на подальший ріст і розвиток молодняку. Отримавши потужний старт, молодняк надалі швидко розвивається й росте – як у період дорощування, так і під час відгодівлі. Чим пізніше відлучений молодняк, тим міцнішим він буде. Але водночас самка більше виснажується та потребуватиме більше часу для відновлення.
Продуктивність
За м’ясною продуктивністю каліфорнійська порода належить до скоростиглих. При пізньому відлученні від кролематки й інтенсивній подальшій годівлі концентратами вже в 3,5–4 місяці молодняк досягає забійної кондиції з масою 2,3–2,5 кг. Вихід м’яса при забої молодняку становить 55–57 %. Однорічні кролі дають забійний вихід до 60%.
М’ясо ніжне, блідо-рожеве, практично без внутрішньом’язових жирових прошарків, щільне, дрібноволокнисте. Жирові відкладення локалізуються під шкірою в області холки і лопаток та у внутрішніх порожнинах тіла. Жир білий, м’який.
М’ясо каліфорнійських кролів дієтичне, містить близько 20–21% білка і 5–7% жиру. Таке м’ясо рекомендується для дитячого й дієтичного харчування, а також у лікувальних дієтах.
Із м’яса кролів калифорнійської породи готують тушковане рагу, котлети, печеню, паштети, супи, копченості. Особливо цінується тушковане м’ясо в сметані та фаршировані рулети.
Якість шкурки залежить від статі тварини, пори року, способу утримання, стану здоров’я, фізіологічного періоду і віку забою. Самці зазвичай забезпечують міцніші шкурки з густішим хутром і більшою площею. Чим молодший кролик, тим меншої площі шкурку він може дати. Площа шкурки дорослої тварини у річному віці становить близько 2000–2200 см².
У молодняка у віці 2–3 місяців якість хутра ще невисока, але вона суттєво покращується після вікової линьки.
Умови утримання також впливають на якість хутра. У кроликів, що живуть на вулиці, взимку формується густіший підшерсток, ніж у тварин, які постійно перебувають у теплому приміщенні або постійно живуть в теплому кліматі. Взимку хутро завжди густіше, ніж влітку.
Значний вплив на якість хутра має раціон. За нестачі білка, вітаміну A, сірки, цинку зменшується кількість пухових волосків, шерсть стає рідшою і тьмяною.
Виснаження, захворювання шкіри, паразити та загальні хвороби значно знижують якість шкурки.
Каліфорнійська порода дає великі міцні шкурки. Білий колір хутра дозволяє легко фарбувати його й виготовляти різні вироби.
Особливості утримання і розведення
Каліфорнійські кролі добре пристосовані до кліткового й вольєрного утримання. Оптимальна щільність посадки – не більше 5 голів на 1 м². Для них важливі сухість і чистота в клітках, захист від протягів і перегріву, регулярна дезінфекція обладнання. Оптимальна температура – +14…+20 °C. Детальніше про утримання кролів і вимоги до мікроклімату можна прочитати в цій статті на нашому сайті.
Завдяки спокійному темпераменту каліфорнійська порода підходить як для промислових ферм, так і для присадибних господарств.
Годівля і раціони
Годівля відіграє ключову роль для успішного розведення й отримання запланованої продукції. Калифорнійські кролі відзначаються хорошою конверсією корму: на 1 кг приросту живої маси витрачається 3–3,5 кормових одиниць. Раціон у зимовий і літній періоди відрізняється за складом і вартістю. Вартість раціону має прямий вплив на рентабельність утримання. Літній раціон зазвичай значно дешевший завдяки доступності зелених кормів.
Раціон для дорослого кроля влітку (на 1 голову на добу)
Зелена трава – 500–700 г; молоді гілки верби – 100–120 г; зерносуміш (овес, ячмінь, кукурудза у рівних частках) – 60–80 г; овочі (морква і кормовий буряк) – 150–200 г; сіно (увечері) – 100–150 г; мінеральні добавки (крейда, сіль) – 2–3 г.
Якщо трава не молода (скошена після фази цвітіння), то сіна можна не давати. Гілки верби потрібні не лише як корм, а й для сточування різців, які постіной ростуть. Без гілкового корму кролі можуть почати гризти клітку або їхні зуби відростуть настільки, що тварини не зможуть харчуватися.
Раціон на зимовий період
Сіно з різнотрав’я – 200–250 г; зерносуміш – 70–90 г; коренеплоди (морква, буряк) – 200–250 г; молоді гілки верби – 100–120 г; мінеральні добавки – 3–4 г.
Для кролиці з дитинчатами потрібен інший раціон, багатший на білок і енергію.
Раціон для лактуючої кролиці з кроленятами
Зелена маса (влітку) – 600–800 г; концентрати (зерносуміш, комбікорм) – 120–150 г; овочі та коренеплоди – 200–300 г; соняшникова макуха, або соєвий шрот – 20–30 г; премікс – згідно з інструкцією виробника.
На третій тиждень після окролу кількість корму для підсисної кролиці потрібно збільшити на 15%, а на четвертому тижні – на 30%, оскільки частину корму вже почнуть споживати й кроленята. Далі раціони кроленят і матері розраховують окремо, а потім підсумовують.
Особливу увагу слід приділяти якості води: кролі повинні мати постійний доступ до чистої питної води. Підсисна кролиця без доступу до води може з’їсти своїх кроленят через спрагу. Особливо високим ризик є в день окролу.
Відмінності від інших порід
Каліфорнійська порода кролів вигідно виділяється серед м’ясо-шкуркових і безпородних тварин завдяки поєднанню скоростиглості, високої конверсії корму і високої якості хутра.
На відміну від безпородних кролів, «каліфорнійці» є прогнозованими за рівнем плодючості, скоростиглості, розвитку та швидкості набору маси молодняку.
У порівнянні з іншими м’ясо-шкурковими породами каліфорнійські кролі відрізняються вищим забійним виходом, швидшим досягненням забійних кондицій та більш вираженим м’ясним типом тілобудови. Шкурка міцна і має густий пуховий підшерсток. Хутро легко впізнаване й затребуване у промисловості.
Чи вигідно утримувати кролів каліфорнійської породи?
Каліфорнійська порода має високу окупність. Для присадибного господарства вона зручна завдяки скоростиглості, високій конверсії кормів і невибагливості.
За рік від однієї кролиці можна одержати 25–30 кроленят, що дає близько 60–70 кг дієтичного м’яса товарної якості. За середньої ціни м’яса кролика 150–200 грн/кг (дані по Україні за 2024 рік), одна самка може приносити валову продукцію на суму 9–12 тис. грн на рік.
Слід зважати на те, що кролятина – нішевий продукт, тому розрахунки будуть коректними лише за наявності надійного каналу збуту готової продукції.
Рівень витрат на корм і утримання залежать від дуже багатьох факторів. У кожному конкретному випадку вони будуть своїми й можуть помітно відрізнятися. Розрахувати їх, не знаючи всіх обставин і деталей господарювання, неможливо. Віднявши витрати від доходу, кожен може об’єктивно оцінити, чи вигідно саме в його випадку розводити цю породу.
Каліфорнійську породу кролів цілком справедливо вважають однією з кращих м’ясо-шкуркових порід сучасності. Її представники поєднують у собі скоростиглість, високу плодючість, простоту й невибагливість у годівлі та відмінні смакові якості м’яса. «Каліфорнійців» успішно використовують як у промисловому кролівництві, так і в присадибних господарствах. За грамотної організації утримання і годівлі, ця порода здатна забезпечити стабільне виробництво якісного дієтичного м’яса й хутрової сировини, залишаючись рентабельною й перспективною для фермерів.
Успішного вам кролівництва!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
