Щоб обрати тему для нової статті, я знову зайшов на форуми нашого сайту та помітив запитання про китайських шовкових курей. Сьогодні я розповім про цю дивовижну породу, оскільки мені вона добре відома. А щоб краще зрозуміти, якими є шовкові кури, почнемо наше обговорення з історії їх походження і породних характеристик.
Батьківщиною цих пернатих вважається досить велика територія, яка включає в себе південний Китай і західну Індію. За деякими даними предки шовкових кур жили і в Японії. Ця порода зовсім не нова, як може нам здатися на перший погляд. Швидше навпаки – вона має багатовікову історію.
Перші згадки про незвичайних пухнастих курей зустрічаються в літописах китайської династії Там, датованих четвертим століттям до нашої ери. Аристотель пише про них, як про «курей з котячою шерстю». Згадує про цю незвичайну породу і Марко Поло. На територію Європи шовкові кури потрапили в ХVІІІ столітті, а в Америку потрапили наприкінці ХІХ століття.
Протягом усієї історії з цією породою було пов’язано чимало міфів. Так, наприклад, голландські мореплавці, щоб якнайдорожче продати цих птахів у Європі, представляли їх покупцям як гібрид, отриманий від схрещування кролика з куркою! І неосвічений народ того часу, дивлячись на дивовижну зовнішність заморських курей, вірив подібним нісенітницям. Чи не менше чуток було пов’язано і з м’ясом шовкових курей. У різний час воно оголошувалося то отруйним, то таким, що має особливу цілющу дію.
Шовкові кури і справді мають незвичайне оперення, яке дуже нагадує шерсть ссавців. Але насправді вовни у шовкових курей немає, а своєю незвичайною зовнішністю вони завдячують особливій будові пера. Справа в тому, що центральний стрижень кожного пера у них м’який, а між ворсинками пера немає з’єднувальних мікроскопічних гачків, які забезпечують зчеплення та збереження форми пера. Таким чином, кожна пір’їнка – це пучечок окремих, не скріплених між собою пухнастих ворсинок, внаслідок чого й створюється ефект котячої шерсті, який справив колись неабияке враження на Аристотеля.
Справжнє пір’я у шовкових курей теж може зустрічатися. Зазвичай майже стандартну будову мають махові пера на крилах, і деколи – кермові на хвості. Особлива будова пера у шовкових курей не дозволяє їм літати, що, безсумнівно, є господарським плюсом, бо суттєво спрощує їх утримання.
Голова у пухових курей невелика, півні мають більш жорстке пір’я чубчика, ніж у курок, до того ж воно спрямоване назад. «Зачіска» у курки пишніша, м’яка та рухома. Гребінь невеликий, шишкоподібної форми, значною мірою зміщений до основи дзьоба. Колір очей чорний, з коричневим відтінком, рідше – коричневий.
Окрім екзотичного оперення пухові кури мають ще кілька характерних саме для них рис. Колір гребеня, дзьоба, ніг, шкіри, кісток (а точніше, окістя), оболонок головного мозку у них чорно-синій! М’ясо теж майже чорне! Таке забарвлення створюється через значний вміст меланіну в тканинах курей. Крім того, пальців на їх лапах не чотири, як у більшості птахів, а п’ять! Ці ознаки притаманні всім пуховим курам і стійко передаються потомству. Якщо ж колір шкіри у курки (півня) не чорний, то це свідчить, що птах не чистопородний.
Що стосується величини, то середня вага курочки складає близько 1 кг, а півня – до 1,5 кг. Окрім шовкових курей стандартних розмірів існують ще й їх карликові породи. Зрозуміло, що вирощувати цей різновид, як м’ясну породу, немає особливого сенсу, хоча м’ясо шовкових курей здавна високо цінується у них на батьківщині, воно є важливим інгредієнтом різних цілющих і дієтичних страв китайської кухні. Вважається, що це м’ясо сприяє оздоровленню жіночої статевої системи та нирок.
Сучасні вчені Бонна зацікавилися цим питанням і детально досліджували склад чорного м’яса. Вони виявили у ньому багато різних амінокислот, підвищений вміст кальцію, фосфору, нікотинової кислоти, наявність сполук, які очищають кров, а також речовин, що активізують роботу нирок і печінки людини. Після підтвердження надзвичайно корисних властивостей м’яса були виведені скоростиглі м’ясні кроси чорношкірих курей. У Європі зараз вже є цілі ферми, що займаються вирощуванням цієї птиці. Забивають таких спеціально виведених курчат у віці дев’яти тижнів, за умови досягнення двокілограмової ваги тушки! (Уточнюю: це спеціалізовані м’ясні кроси, а не звичайні шовкові кури, про яких ми сьогодні говоримо!)
Класичні пухові китайські кури поділяються на бородатих та безбородих. У нас поширені переважно бородаті. Форма тіла у представників цієї породи округла, з дуже коротким поперековим і хвостовим відділами. Шия коротка. Груди округлі й повні, широкі. Крила мають м’яку, заокруглену форму, до тулуба прилягають нещільно, завдяки чому кури виглядають ще більш округлими та пухнастими. Лапи ззовні також вкриті густим, м’яким пухом.
Стосовно різновидів забарвлення оперення, то їх нараховується близько 18 офіційно визнаних. Найчастіше зустрічаються: біле, куріптчасте, чорне, блакитне, жовте, червоне, смугасте, крапчасте в різноманітних варіантах, сріблясте та ін. Також недавно з’явились голошиї пухові кури.
Якщо говорити про яєчну продуктивність, то за рік шовкові кури дають від 70-ти до 120-ти яєць. Шкаралупа яйця забарвлена у світлокоричневий колір, іноді майже білий. Яйца невеличкі, їх середня вага знаходиться у межах від 35 до 45 г. Розмір яєць у молодих курочок дрібніший, ніж у дорослих курей.
Курочки цієї породи – дуже хороші квочки і турботливі мами. А якщо ви хочете отримати від них більше яєць, то знесені яйця потрібно обов’язково збирати кожен день. Якщо цього не робити, курка візьметься висиджувати залишені 15–20 яєць, а нестись зовсім перестане. Для отримання потомства шовкових курей рекомендується класти під квочку стільки яєць, скільки вона може повністю накрити своїм тілом, і ніяк не більше. Ця кількість залежить від розміру квочки, але зазвичай в середньому становить близько 12–14 штук. Виводимість курчат у шовкових курей становить приблизно 80%.
І курки, і півні шовкової породи мають спокійний характер. Вони не влаштовують бійок між собою чи з іншими птахами. Чудово ладнають з усіма іншими мешканцями курника. Та якщо ви хочете їх розводити, то краще тримати окремо від іншої птиці, і особливо від інших порід курей. У нашому кліматі вони відчувають себе досить комфортно, але щоб шовкові кури неслись взимку, треба забезпечити їм необхідну тривалість світлового дня та розмістити в теплому курнику. Про те, як отримати яйця у зимовий час, можна дізнатися в попередніх статтях.
У зв’язку з особливою будовою пір’я пухова порода дуже вимоглива до чистоти у пташнику.
Деякі господарі отримують від шовкової породи пух. Для цього вони стрижуть птахів. Стригти потрібно тільки перед сезонною линькою (не новий пух!) і в теплу пору року, щоб уникнути переохолодження пернатих. За одну стрижку з однієї курки можна отримати близько 70 г ніжного пуху. Після стрижки пір’я відростає, і приблизно за півтора місяці кури набувають свого звичного вигляду.
Шовкових курей можна утримувати і як продуктивних птахів, але в більшості випадків вони вирощуються в якості декоративних, як прикраса подвір’я. До речі, ці пернаті дуже легко приручаються, люблять контактувати зі своїми господарями і цілком можуть жити як домашні улюбленці.
Розведення шовкових курей, отримання інкубаційних яєць, режим інкубації (якщо хочете інкубувати штучно), догляд і годування молодняка, ветеринарне обслуговування нічим не відрізняються від правил вирощування звичайних курей. Хоча, за моїми спостереженнями, їдять вони менше, ніж звичайні кури.
Що стосується цін і місць придбання яєць або птиці, то я б радив відвідувати виставки, там знайомитися з птахівниками, вибирати кращі варіанти. Ціни різні, як і на все. По інтернету (на ОLХ) можна знайти поголів’я непоганої якості за цілком доступною ціною, в межах 250–300 грн.
Сподіваюся, що сьогоднішня стаття була для вас корисною. Успішного вам птахівництва!
Якщо у вас виникли якісь запитання по цій темі, ви можете поставити їх на форумі.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
