На сучасому м’ясному ринку нежирна свинина користується неабияким попитом. Щоб задовольнити постійно зростаючу потребу споживачів у цьому продукті, фермерські господарства, великі свинарські комплекси та присадибні господарства стали активніше розводити свиней м’ясного типу. Першим представником класичних порід беконного напряму продуктивності є порода ландрас. Вона була створена та зареєстрована в Данії у 1896 році.
Вивели ландрасів шляхом схрещування кнурів великої білої породи з кращими данськими протестними свинями. З отриманих помісних тварин відбирали свиней з бажаними господарськими ознаками й надалі розводили їх «в собі». Створювалась ця порода задля отримання скоростиглих м’ясних свиней, пристосованих до високої конверсії корму. Значної уваги зовнішності та коституційним особливостям тварин селекціонери не приділяли.
Племінна робота велась в умовах рясного годування свиней повноцінними кормами зі значним вмістом білка, зокрема й тваринного походження. Врешті, отримали тварин високопродуктивних, але дуже вимогливих до якості корму і складу раціону. До того ж, чистопородним ландрасам властиаі слабкість суглобів і зв’язок кінцівок, особливо задніх. Через це тварини під час ходьби виляють задом, їм важко долати значні відстані і, як наслідок, ландраси не дуже придатні для пасовищного утримання.
Ландраси мають надзвичайно чутливу нервову систему, тому надмірно реагують на стреси, що неминуче виникають в умовах промислового утримання продуктивного поголів’я. Під впливом стресу у тварин знижуються темпи приросту та загальна резистентність організму.
Представники породи мають чисто біле забарвлення, без будь-яких відтінків чи міток (як спадок від предків великої білої породи). Щетина в них коротка й негуста, завжди біла, крізь неї чітко проглядається рожева шкіра. Сама шкіра тонка, з незначним прошарком підшкірного жиру – сала. Товщина шпику на рівні 6-го – 7-го хребців не перевищує 2 см (а це вже прояв данської генетики). Ноги у ландрасів середньої висоти, пропорційні до тіла, копитний ріг білий. Задні кінцівки часто мають слабкі бабки.
Статура у ландрасів міцна, а м’ясні форми чітко виражені. Їм властивий товстий, м’язистий ошийок, добре наповнені, щільні окости, помітно обмускулені спина та передні кінцівки. Спина у представників породи вузька, рівна, груди – вузькі й неглибокі. Все тіло має видовжену циліндричну форму, навіть дещо непропорційно довгу. Голова у ландрасів невелика, клиноподібна, з увігнутим профілем. Характерною особливістю цих свиней, за якою легко визначити їх приналежність до породи ландрас, є звислі, великі, успадковані від данських предків горизонтально поставлені вуха, що спадають тваринам на очі.
Ландрас – це велика порода (ознака, успадкована від британської великої білої): кнури здатні виростати до 280–310 кг, свиноматки досягають трохи менших розмірів, до 200–230 кг. Тварини не лише зовні виглядають видовженими. Довжина корпусу в кнурів становить в середньому 185 см, а обхват у грудях за лопатками сягає в них до 165 см. Матки ландрасів мають довжину 165 см, тоді як обхват грудної клітки складає до 150 см. Для порівняння, у більшості порід свиней обхват грудей за лопатками дорівнює довжині їхнього тулуба, або ж не більше ніж на 5–7 см менше загальної довжини. Свині ландрас, особливо молодняк, надзвичайно рухливі та мають неспокійний, допитливий характер.
Свиноматки ландрасів відомі хорошими материнськими якостями і високою плодючістю. За один опорос вони здатні приносити до 16 поросят! До того ж, їм цілком вистачає кількості молока і сосків для повноцінного вигодовуваннявсього численного виводка. Про високу молочність свиноматок свідчить швидке зростання молодняка на підсосі. У двомісячному віці, до моменту відлучення, кожне порося важить щонайменше 17 кг, а нерідко й близько 20 кг.
За умови правильного високобілкового годування та оптимального догляду, відлучені поросята ростуть надзвичайно швидко, за добу їхній приріст сягає 700–750 г. До того ж, цей приріст ваги у них відбувається переважно за рахунок нарощування м’язової тканини, а не жирової. Така швидкість росту пояснює скоростиглість породи ландрас. Молодняк досягає ваги 100 кг у віці 180–190 днів.
На кожен кілограм приросту, якщо брати в середньому за весь термін вирощування і відгодівлі, тваринам необхідно забезпечити до чотирьох кормових одиниць (за одну кормову одиницю умовно прийнято поживність одного кілограма вівса). Після досягнення молодняком на відгодіівлі ваги 100 кг, його можна забивати на м’ясо.
Забійний вихід ландрасів у цьому віці досить високий і становить за середнімии показниками близько 70%. М’ясо молодих тварин має гарні смакові якості, воно ніжне, з невеликими прошаркамии сала, значно меншими, ніж у решти беконних порід свиней.
Надзвичайно важливими чинниками у догляді за ландрасами, яким слід приділяти значну увагу, є створення оптимальних умов утримання та забезпечення якісного корму. Для повного розкриття їхніх генетичних задатків, годування тварин має бути повноцінним, з обов’язковим використанням кормів тваринного походження, що слугують джерелом білка та незамінних амінокислот.
Особливо цінними є молочні продукти, а також м’ясо-кісткове борошно, рибне борошно та рибні відходи, кров’яне борошно. Із зернових найкращим кормом вважається подрібнене й запарене, а ще краще екструдоване зерно ячменю. Детальна інформація про годування свиней, призначених для отримання нежирного м’яса, наведена в одній з попередніх статей на цю тему.
Ландраси короткочасно (під час прогулянок) не надто бояться холоду, але через відсутність густої щетини, незначну кількість підшкірного жиру та високу швидкість обміну речовин, вони доволі чутливі до мікроклімату свинарника. Для комфортного існування дорослим тваринам і молодняку після відлучення необхідне світле, сухе, добре провітрюване і без протягів приміщення з температурою повітря +15…20°С.
Відхилення температурних показників від оптимальних є економічно недоцільним. Кожне зниження температури на один градус нижче +14°С призводить до зменшення добового приросту в поросят ландраса на 2%. Так само внаслідок зростання температури на один градус вище за +30°С добовий приріст знижується на 30%, а витрата питної води збільшується. Отже, порушення оптимальних параметрів мікроклімату спричинює збільшення періоду вирощування та перевитрату корму в розрахунку на 1 кг приросту.
Вочевидь, чистопородні ландраси у догляді вимагають від своїх власників професійності та забезпечення якісної кормової бази. А щодо помісей ландраса з іншими породами, то вони менш вимогливі, до того ж демонструють хороші результати на товарних фермах.
Вдалого вам свинарства!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
