Як зупинити розкльовування яєць несучками й отримувати чисті яйця? Вирішити обидві проблеми допоможе гніздо з яйцезбірником.
Підлоговий або вигульний (неклітковий) спосіб утримання несучок має безліч переваг як для самих курей, так і для господарства в цілому. За такої технології птиця несеться у гніздо і живе в умовах, наближених до природних. Поголів’я має можливість багато рухатися, отримує сонячні промені та природні негативні аероіони. А при великій площі вигулу кури навіть можуть доповнювати свій раціон зеленню, насінням дикорослих рослин, комахами і їх личинками та іншими дрібними тваринами.
В цілому все це позитивно впливає на стан здоров’я курей-несучок, покращує їх продуктивність та якість яєць, а також збільшує тривалість продуктивного життя стада. Саме так утримують курей у більшості присадибних господарств та у невеликих фермерських господарствах, які виробляють корисну органічну продукцію, що стрімко набирає популярності та високо цінується на ринку. Але такий спосіб утримання має і свої негативні сторони.
Одним із суттєвих негативних моментів некліткового утримання несучок є проблема розкльовування щойно знесених яєць ними самими або іншими курми. Домашніх курей утримують якраз для того, щоб вони давали яйця, але результат подекуди виявляється зворотним. Часто буває так, що поки одна курка несеться, кілька інших уже чекають на її яйце біля гнізда!
Звісно, проблему розкльовування можна спробувати вирішити корекцією раціону (збільшити вміст у ньому кальцію та білка) та зміною інтенсивності освітлення (зменшити), як це нам радить зоотехнічна наука. Але, як свідчить практика, якщо кури вже спробували смак свіжого яйця, то не допоможе жодне покращення раціону чи зміна параметрів мікроклімату. Їм просто подобається смак, і річ не в дефіциті поживних речовин, білка чи кальцію.
Проблема посилюється ще й тим, що прагнення розкльовувати яйця досить швидко передається від однієї курки до іншої через спостереження та наслідування поведінки. Через це, якщо в курнику з’явилася хоч одна така «підприємлива» курка, то, швидше за все, незабаром її приклад наслідуватиме й більшість інших. А спостерігаючи за діями старших, високорангових особин, поступово вчаться клювати яйця і молоді. Виходить «замкнене коло», виходом з якого може бути тільки повна заміна поголів’я. Але такий радикальний спосіб вирішення проблеми обійдеться надто дорого і не кожен господар на нього наважиться. Та навіть при повній заміні поголів’я немає жодної гарантії, що історія не повториться у новому стаді. Зневірившись, деякі господарі намагаються просто стежити за курми і збирати яйця відразу після знесення, але встигають не завжди…
Інша проблема вигульного утримання – забруднення шкаралупи знесеного яйця ногами несучок у гнізді. Причому яйця забруднює не так перша несучка, як наступні кури, які приходять нестись у це ж саме гніздо після неї. Особливо гострою ця проблема стає в дощову погоду, навесні і пізно восени, а також, якщо курник несвоєчасно чистять від екскрементів. Бруд або фекалії з ніг несучок потрапляють на знесені ними яйця, через що значно псується товарний вигляд продукції та знижується її санітарна безпечність.
Вирішення проблеми
Обидві проблеми можна вирішити відносно недорого, лише змінивши конструкцію гніздового ящика, в який несучки відкладають яйця. Суть ідеї полягає в тому, що гніздо особливої конструкції саме «забирає» у несучки знесене яйце і відразу ж «ховає» його в спеціальний ізольований резервуар, недоступний для курей. Миттєво! Ні сама несучка, ні інші жителі курника навіть не бачать знесених яєць. І як наслідок, кури не мають фізичної можливості яйця розкльовувати. У результаті вся отримана від несучок продукція залишається максимально чистою й цілою. Через кілька тижнів використання такого гнізда кури втрачають цікавість до полювання за яйцями і забувають про свою шкідливу звичку. Проблема не масштабується, бо молоді кури, які щойно почали яйцекладку, вже не набувають шкідливої навички, навіть якщо старе поголів’я раніше мало до цього схильність.
Принципова конструкція гнізда
Гніздо, яке здатне допомогти назавжди забути про описані проблеми, виготовити зовсім не складно. Воно являє собою дерев’яну конструкцію, що складається з двох камер (вертикальної і горизонтальної) й зовні нагадує піаніно. Одна камера (вертикальна) є будкою (схожою на велику шпаківню) з трьома глухими стінками, дахом і лазом, куди заходитиме курка для відкладання яєць. Підлога в цій камері зроблена з нахилом – невеликим, але достатнім, щоб яйце саме вільно скочувалося в другу камеру (горизонтальну), куди несучка доступу не має. Між собою камери розділені клапаном з ізолону, який пропускає яйце, що котиться, і перекриває огляд курці.
Стінки яйцезбірника бажано обшити товстим, м’яким ізолоном, щоб яйця не травмувалися при скочуванні. З тією ж метою всю підлогу рекомендується покрити лінолеумом з м’якою підкладкою. Ці матеріали досить м’які для того, щоб яйця не розбивалися і досить гладкі, щоб не перешкоджати їхньому вільному руху. Крім того, всі матеріали водонепроникні, їх легко мити та дезінфікувати.
Яйцезбірник має зверху кришку, що відкривається як у піаніно, для зручного збирання яєць. На гніздовій камері спереду закріплені штори з грубої темної тканини, що частково перекривають просвіт лаза, для створення відчуття захищеності та затишку у несучок.
Гнізда краще розташовувати не по одному, а блоками по 3–7 гніздових місць. Так витрачаеться менше матеріалу і збирати яйця буде зручніше і швидше.
Розміри, матеріали та креслення
Розміри блоку на 4 гніздові комірки такі. Довжина всього блоку складає 120 см, внутрішня ширина кожної гніздової камери від перегородки до перегородки – 30 см, висота – 40 см, глибина – 40 см. Підлога гніздової камери починається біля її тильної стінки й похило йде в камеру яйцезбірника.
Нахил підлоги не повинен бути ні надто малим, ні надмірно великим. По дуже пологій підлозі яйця не скочуватимуться в яйцезбірник, а по надмірно крутій котитимуться надто швидко і травмуватимуться від зіткнення з іншими, раніше знесеними. Крім того, на незручній підлозі з великим нахилом кури несуться неохоче і ймовірність, що несучці сподобається нове гніздо, значно знижується. Оптимальний кут нахилу близько 5 градусів. Як досягти потрібного нахилу, показано на кресленні. Досягають його різницею між рівнем підлоги під задньою та під передньою стінками. На 40 см глибини гніздової камери перепад рівня становить 2 см. Курка за такого нахилу підлоги не відчуває дискомфорту, а яйця безпечно скочуються в яйцезбірник.
Є й інший метод встановлення необхідного нахилу, не орієнтуючись на цифри. У процесі виготовлення гніздового блоку можна взяти куряче яйце та дослідним шляхом відрегулювати нахил, орієнтуючись на швидкість скочування яйця. Спочатку підлогу ставлять рівно і кладуть на неї яйце середнього розміру, нормальної форми. Потім повільно опускають передній край підлоги. У момент, коли яйце починає котитися, припиняють опускання переднього краю і фіксують підлогу в такому положенні. У цьому випадку ми отримаємо той мінімальний нахил підлоги, який достатній для безпечного збирання яєць у яйцезбірник.
Передня стінка гніздової камери може бути глухою, з овальними або круглими лазами. Утім, для спрощення конструкції та зменшення витрат матеріалів її можна не робити зовсім, обмежившись лише вузькою дошкою або смугою фанери зверху (як показано на фото) для міцності конструкції. Така економія не лише не погіршує експлуатаційних властивостей гнізда, але навіть має свої переваги. Відсутність передньої стінки полегшує доступ до гніздової камери для прибирання, дезінфекції, ремонту та інших необхідних робіт.
Розміри яйцезбірника: висота – 15 см, а ширина дорівнює ширині всього гніздового блоку, оскільки яйцезбірник є одним цілим з ним. Глибина від передньої стінки до клапана – 20 см. Така відстань оптимальна, адже вона не дозволяє яйцям занадто розганятися та вдарятися з достатньою для утворення мікротріщин силою. У той же час, за таких розмірів, у яйцезбірнику навпроти кожної гніздової камери є достатньо місця для одночасного перебування 20–30 яєць середнього розміру.
Клапан між гніздовою камерою та камерою яйцезбірника зручно зробити зі смуги ізолону, розрізаного на пелюстки шириною близько 1 см у вертикальному напрямку. Пелюстки клапана повинні звисати, не дістаючи до підлоги на 1,5–2,5 см. Клапан не лише не дозволяє несучці зазирнути в яйцезбірник, а й знижує швидкість руху яйця при скочуванні, чим додатково знижуює ризик розбивання яєць при зіткненні їх між собою.
У конструкції можуть бути варіації. Яйцезбірник не обов’язково робити в передній частині гніздового блоку: можна його облаштувати й з тильного боку. При такій конструкції нахил підлоги має бути не до передньої стінки, а до задньої.
У тильного розташування камери яйцезбірника є свої переваги та недоліки. Гніздовий блок за такої конструкції менше забруднюється, тому що кури не проходять по кришці яйцезбірника щоразу, прямуючи в гніздо та з гнізда. Якщо кури полохливі, то тильне розташування дозволить їх менше турбувати: несучки не бачать наближення людини й тому не лякаються її. У цьому випадку яйця можна буде збирати, навіть якщо несучки знаходяться в гнізді. Але такий блок неможливо повісити на стіну або поставити впритул до стіни, що може створювати деякі незручності.
Гніздовий блок дуже зручно виготовляти з листових матеріалів: товстої багатошарової фанери, тирсоплити і такого іншого. Конструкція з дерев’них дощок прослужить значно довше, але сам процес її виготовлення складніший.
Якщо гніздовий блок виготовляється з листових матеріалів, то на стиках з внутрішньої сторони його потрібно обов’язково зміцнити дерев’яними брусками товщиною 2 Х 3 см. Кришка і клапан яйцезбірника також кріпляться до такого дерев’яного бруска. Кришка кріпиться на звичайні віконні завіси. Для гніздового блоку на 4 місця потрібно 3 завіси (по одній по краях та ще одна посередині). Клапан можна приклеїти, але надійніше прибити металевими скобами (1,2 см) за допомогою будівельного степлера.
Після виготовлення всю конструкцію бажано пофарбувати в якийсь неяскравий колір для захисту матеріалу від вологи, а також щоб легше було мити та дезінфікувати.
Входи (лази) в гніздову камеру обов’язково потрібно закрити шторкою із вертикально розрізаної на стрічки грубої тканини яскравого кольору. Шторка кріпиться за допомогою скоб будівельним степлером до верхньої планки над входом у гніздову камеру або до верхнього краю передньої стінки (якщо вона є) гніздової камери. Щілини-проміжки між стрічками в шторці повинні бути достатніми, щоб несучка могла легко проходити між ними.
Готовий гніздовий блок можна поставити в якомусь затишному місці вигулу (під деревом, у тіні, за кущем тощо), або розташувати в курнику впритул до однієї зі стін, або закріпити на стіні на потрібній висоті. Гніздові блоки можна поставити компактно один на один в кілька поверхів.
Для того, щоб спонукати курей нести яйця саме у підготовлених гніздах, до підлоги у кожній гніздовій камері потрібно прикріпити муляж яйця. Щоб муляж не скочувався в яйцезбірник, його тимчасово доведеться приклеїти або жорстко закріпити шурупом. Днів через 10 після того, як кури почнуть постійно нестись у нових гніздових місцях, муляж можна буде зняти.
Вистилати гнізда соломою чи сіном потрібно лише спочатку, у перші тижні використання, доки кури не звикнуть до нового місця. Вистилати бажано не класично – у формі кола, а у вигляді підкови з розривом у бік нахилу підлоги, інакше яйця не зможуть скочуватися в камеру яйцезбірника. Пізніше солому треба прибрати зовсім, бо вона заважатиме вільному скочуванню яєць з-під курки в камеру яйцезбірника.
Гнізда з яйцезбірником не лише успішно вирішують проблему розкльовування та забруднення яєць, але й дозволяють прискорити збір готової продукції, здійснювати його не щодня, а в будь-який зручний час. Це просте конструктивне рішення полегшує роботу в курнику, зменшує втрати продукції та покращує санітарний стан яєць.
Успішного вам птахівництва!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
