Цілющі властивості травневого меду відомі людству з прадавніх часів. Та й нині цей продукт не втрачає своєї популярності, про що свідчать його цінові показники – вартість травневого меду є вищою за ціну на продукт літньої відкачки. Це пояснюється тим, що він має чимало лікувальних властивостей і особливий смак.
Сперечатись з приводу ціни немає сенсу, оскільки цей показник є винятково об’єктивним. А стосовно унікального смаку продукту та його корисної дії на людський організм, то вони залежать від багатьох чинників. Наприклад, від погоди під час медозбору, переважної медоносної рослинності в тій місцевості, де його зібрано, якісного та кількісного вмісту квіткового пилку в медоносах, а також смаків самого споживача.
Який мед найсмачніший і найцінніший для здоров’я – питання доволі дискусійне. Загальновідомо, що травневий мед надає протизапальну дію, здатний вилікувати людину від кашлю і застудних захворювань. Він позбавляє головного болю, розслабляє нервову систему, покращує якість сну, має загальнозміцнювальний і тонізувальнтй вплив на весь організм, очищає кров і лімфу від токсинів та продуктів розпаду багатьох речовин.
Антисептичні властивості продукту допомагають прискорити загоєння проблемних ран, виразок, інших уражень шкіри в разі його зовнішнього застосування. Травневий мед широко використовують і в косметології.
Звісно ж, продукт із такими властивостями користуватиметься попитом. І попит цей справді стабільний. Не менш стабільними є й пропозиції від виробників травневого меду. Фактично, його можна придбати будь-якої пори року і в необмеженій кількості, що мене, як пасічника з багаторічним досвідом, дуже дивує.
Якщо ставитись відповідально до найменувань, то назва «травневий» свідчить, що бджоли зібрали цей продукт у травні, і пасічник відкачав його не пізніше як наприкінці травня чи в перших числах червня. Але у звичайного пасічника такого меду або зовсім немає (у вуликах його настільки мало, що відкачувати немає ані найменшого сенсу), або вдається відкачати лише мізерну кількість, буквально по кілька літрів від сильної сім’ї.
Чого ж це так? З погляду звичайного споживача, навесні, коли все навколо цвіте, мед у будь-якому разі має бути! Спробуємо розібратися в ситуації. Згідно з фізіологією життєвого циклу бджолиної сім’ї, бджоли більшості порід починають найактивніше розвиватись, коли в природі з’являється достатня кількість кормової бази: нектару й пилку. Тобто, з початком цвітіння рослин-медоносів і пилконосів.
У нашому кліматі такий період припадає на квітень. Саме в цей час матка починає інтенсивно сіяти, а робочі бджоли – вирощувати розплід. До травня в гніздах з’являється вже чимало розплоду і молодих, ще нельотних робочих бджіл.
Водночас матка продовжує працювати на повну силу: щодоби з’являється близько 2-х тисяч личинок. Личинки швидко ростуть і разом зі щойно виведеними молодими бджолами потребують значної кількості корму. Забезпечити їх кормом можуть тільки старші робочі особини, здатні збирати нектар, а їх у сім’ї на цей весняний час ще не надто багато.
Так, звісно, все цвіте, і взяток є, але майже весь він витрачається на потреби зростаючої бджолиної сім’ї. На початку сезону і кожна окрема сім’я, і пасіка загалом закладають фундамент своєї майбутньої продуктивності. Продуктивності, яку бджолосім’ї мають показати на головному взятку або кочівлях. Тому жоден розумний господар не забиратиме у своїх бджіл кілька літрів меду та не ризикуватиме своїм основним доходом і силою пасіки.
Якщо в стільниках у бджіл і з’являється мед із садів, первоцвітів, весняних трав, а кількість його є більшою за потреби личинок, то зазвичай цей надлишок настільки незначний, що відкачувати його технологічно недоцільно. Зазвичай цей мед знаходиться у верхній частині розплідних рамок, і відкачати його – це означає пошкодити розплід. А така дія значно пригальмує нарощування сили сімей.
Другий чинник, що обмежує кількість травневого меду – це особливості весняної медоносної бази. Давайте згадаємо, що зазвичай цвіте в нас у травні: яблуня, калина, гіркокаштан, горобина, жимолость (деревник), шипшина, обліпиха, шавлія, чебрець, ріпак, суріпиця, кульбаба. Усі ці рослини або є надто слабкими медоносами, або їхня кількість часто недостатня в межах продуктивного польоту бджоли (радіус до двох кілометрів) для отримання товарного меду. Багато з них не виробляють нектар, а є тільки пилконосами.
До того ж деякі квіти бджоли взагалі не відвідують. Мається на увазі ріпак, який у достатній кількості висівають агрохолдинги. Його нектаропродуктивність сягає 50–70 кг з гектара. Та мед, отриманий з ріпаку, густий, погано розчиняється у воді, швидко кристалізується і може скисати. Або гіркокаштан, врожайність нектару в якого – до 100 кг з гектара, хоча якість зібраного меду низька, він швидко кристалізується. Так само швидко зацукрюється мед з кульбаби, хоча нектаропродуктивність рослини є вищою – до 120 кг з гектара. Усі зазначені продукти навряд чи будуть користуватись значним попитом у споживачів.
А ось, до прикладу, яблуня, яка забезпечує високосортний мед світлого кольору, з високим вмістом фруктози, має низьку нектаропродуктивність – близько 25 кг з гектара. У калини цей же показник не перевищує 30 кг з гектара за 2 тижні цвітіння. Мед з горобини має червонувате забарвлення, добре відчутний аромат і надзвичайно приємний смак, але нектаропродуктивність рослини теж невисока, до 40 кг з гектара. Трохи вищою є нектаропродуктивність у шалфею – до 200 кг з гектара, тільки ж, на жаль, він займає зовсім незначні площі.
Щоб було зрозуміло, наскільки слабкими є травневі медоноси, давайте порівняємо їх із липою: її нектаропродуктивність становить близько 1 тонни з гектара! Винятком можна вважати акацію, але акацієвий мед – це особливий вид продукції.
Варто також зважати на примхливу весняну погоду, яка швидко змінюється і може несподівано здивувати і нас, і бджіл то аномальною спекою, то нічними приморозками, то затяжними дощами та похолоданнями, що не сприяють активній роботі бджіл і обмежують вироблення нектару рослинами-медоносами.
Попри всі перешкоди, отримати справжній цінний травневий мед все ж таки можливо, хоча й у зовсім незначних кількостях. Для цього нам знадобляться щонайменше три сильні сім’ї, бажано з порід, яким властивий надзвичайно ранній весняний розвиток. Наприклад, таких як карніка.
Перед першим весняним обльотом вулики із сім’ями ставимо групами по три штуки, дуже близько один до одного, можна впритул, якщо дозволяють кришки.
Так вони стоять, а бджолосім’ї нарощують силу впродовж усього березня, квітня, частини травня, аж до початку цвітіння того медоноса, з якого, на вашу думку, ви зможете отримати мед. Медоноси в кожному регіоні можуть бути різними. У когось це лісові рослини, у когось – фруктові сади, у когось – дикорослі або сіяні трави.
Коли прийде час, на центральний вулик встановлюємо магазинну надставку з мінімальним розміром рамок. Цілком придатними є напіврамки на 145 мм. Бічні ж вулики прибираємо подалі від їхнього звичного місця, але з пасіки не вивозимо! І тоді всі льотні бджоли з трьох сімей нестимуть нектар до центрального вулика, що залишився на тому ж самому місці. У центральному вулику чужих бджіл з нектаром, які за звичкою прилітатимуть до колишнього розташування своїх осель, прийматимуть без бійок.
Завдяки цьому маневру вдається втричі збільшити кількість льотних бджіл у продуктивному вулику. З таким складом сім’ї є велика ймовірність заповнення вузьких рамок магазину медом, який ви зможете відкачати. Для більшої гарантії того, що матка не піде сіяти в магазин, можна встановити роздільну решітку. Але слід пам’ятати, що розвиток двох інших сімей, які залишились без переважної частини льотних бджіл, значно загальмується.
Вдалого вам травневого медозбору!
Якщо у вас виникають проблеми, не згадані в моїх статтях, ставте питання нижче під статтею, будемо вирішувати їх спільними зусиллями.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
