Найкращі квочки

Узявшись за присадибне птахівництво, більшість господарів стикається із потребою вивести пташенят із яєць, отриманих від власного поголів’я. І якщо в птахівника-любителя немає інкубатора, завжди допоможуть квочки.

Якщо є своє інкубаційне яйце, то інкубація у господарстві має багато переваг у порівнянні з покупкою добового молодняка на стороні. Інкубуючи яйця на місці, можна бути повністю впевненим у походженні та породі отриманого молодняку. До того ж, можна вивести пташенят у найбільш сприятливий час. І звичайно ж, самостійна інкубація власних інкубаційних яєць обійдеться господарству дешевше, ніж купівля молодняку, особливо якщо це пташенята якихось рідкісних чи дорогих порід. А ще – працювати з інкубатором або спостерігати за поведінкою квочки під час насиджування й турботи про потомство дуже цікаво!

Найбільш зручним рішенням завдання з отримання пташенят є використання автоматичного інкубатора. Але таке обладнання є не у всіх господарів, особливо якщо господарство невелике і виводить пташенят не на продаж, а лише для своїх потреб. Тому деякі господарі присадибних пташників шукають інші варіанти. Найдоступніший з них – природна інкубація з використанням квочки.

Традиційна природна інкубація донедавна була єдиним доступним методом отримання молодняку в приватних селянських господарствах. Звісно, вона  вже не підійде для великих птахоферм, але для присадибних господарств цілком зручна і зараз.

Плануючи природну інкубацію, слід враховувати, що не будь-яка курка, качка чи гуска зможе успішно вивести пташенят навіть із дуже свіжих та якісних інкубаційних яєць. Багато в чому результат природної інкубації залежить від якості процесу висиджування, від «кваліфікації» квочки (якщо так можна висловитись), тобто, від ступеню розвитку батьківського інстинкту у конкретної самки.

Батьківський інстинкт у птиці – це природна, генетично обумовлена репродуктивна поведінка. Він проявляється в непереборному прагненні особини жіночої статі влаштовувати гніздо й агресивно його захищати, висиджувати знесені яйця, а пізніше піклуватися про своє потомство. Прагнення висиджувати яйця називається інстинктом насиджування. Саме ступінь розвитку батьківського інстинкту та інстинкту насиджування є ключовою якістю для гарної квочки.

Інстинкт насиджування проявляється періодично і є результатом збігу багатьох зовнішніх та внутрішніх факторів. Він обумовлений гормональними змінами в організмі самки у відповідь на одночасну дію кількох специфічних зовнішніх факторів. У генетичному коді птиці є ділянки, які впливають на роботу ендокринної системи, стимулюючи виробництво і викид деяких гормонів та одночасно активуючи роботу відповідних їм чутливих рецепторів у нервовій системі.

Найбільший вплив на прагнення до влаштування гнізда та насиджування кладки мають естроген та його рецептори (ESR1, ESR2), прогестерон та його рецептор (PGR), дофамін та його рецептори D1 (DRD1), D4 (DRD4), гормон росту (GH) та його рецептор (GHR), білок рецептора прогестерону (ATP5I), пролактин (PRL) та його рецептор (PRLR), вазоактивний інтестинальний пептид (VIP) та його рецептор (VIPR), гонадотропін-рилізинг-гормон (GNRH1) та його рецептор (LHCGR), а також ароматаза (CYP19A1) (ароматаза – це фермент, який трансформує чоловічі статеві гормони в жіночі).

Пусковими факторами для активації роботи генів, що регулюють інстинкт насиджування, ймовірно є певна тривалість світлового дня і динаміка її зміни, висота підйому сонця над горизонтом, інтенсивність освітлення в ранкові години, температура зовнішнього середовища, діапазон коливань добової температури і наявність певної кількості яєць у гнізді.

Після активації інстинкту насиджування самка припиняє яйцекладку і починає гріти яйця й активно охороняти своє гніздо. У моногамних видів агресія квочки спрямована на всіх особин, крім партнера. Так відбувається у гусей, лебедів, голубів та інших видів, де самці й самки утворюють пари. У полігамних видів (кури, індички) агресія квочки поширюється на всіх особин свого та інших видів, які наближаються до гнізда. У цей період у самки змінюється поведінка, вона агресивно реагує навіть на людину. Представниці деяких видів починають видавати характерні звуки, наприклад, курка квокче.

Більшість сучасних порід птиці не має інстинкту насиджування або він розвинений у них слабко. Це робить природне висиджування інкубаційних яєць цінних порід самками, що до них належать, справою ризикованою. Так, повністю втратили інстинкт насиджування кури леггорн, пекінські качки, китайська порода гусей та багато інших.

Втрата природного інстинкту насиджування в різних порід птиці є наслідком тривалого штучного відбору. У деяких порід втрата інстинкту насиджування або його значне ослаблення сталося випадково через те, що під час цілеспрямованої селекції за певними продуктивними або зовнішніми ознаками здатність птиці самостійно виводити пташенят просто не враховувалася людьми. Такі породи здебільшого втратили здатність насиджувати не повністю. Деякі їх особини можуть надійно висиджувати, а в інших особин тієї ж породи, в тій же популяції цей інстинкт слабко виражений.

Повна відсутність батьківського інстинкту у багатьох спеціалізованих яєчних порід і кросов курей вважається перевагою, оскільки такі особини мають більшу яєчну продуктивність. Вони не відволікаються на турботу про потомство і краще пристосовані до промислових умов утримання.

Водночас, деякі породи курей зберегли базові батьківські якості та є надійними квочками. Серед них – ряд м’ясних, м’ясо-яєчних і декоративних порід.

1. Кохінхіни

Кохінхіни – порода, відома не лише своєю масивною статурою та декоративним виглядом, але й чудовим інстинктом насиджування. Кури цієї породи дуже дбайливі та терплячі матері і здатні висиджувати не лише власні яйця, але й яйця інших порід і навіть видів птахів (наприклад, качок чи індичок).

2. Брама

Брама – ще одна велика порода домашніх курей, наділена сильним інстинктом насиджування. Птиця має спокійний характер, що робить таких курей ідеальними квочками. Квочки-брами добре справляються із   висиджуванням і дбайливо доглядають виводок після появи курчат.

3. Орпінгтон

Кури породи орпінгтон – універсальна птиця, яку цінують за м’ясо-яєчну продуктивність і хороші материнські якості. Орпінгтони нерідко починають насиджувати самостійно, навіть якщо це не планувалося фермером. Вони терпляче висиджують свою кладку, обережно перевертають яйця та оберігають їх від зовнішніх загроз.

4. Шовкові кури

Шовкові кури – унікальна декоративна порода з незвичайним бархатистим оперенням. Її представниці відомі своєю відданістю та наполегливістю в ролі квочок. Вони можуть висиджувати як свої яйця, так і яйця інших курей. Їх невеликий розмір компенсується старанністю та терпінням, що робить їх улюбленицями багатьох фермерів.

5. Фавероль

Фавероль – порода французького походження, яку цінують за декоративні якості, смачне м’ясо і добре розвинений інстинкт насиджування. Ці кури спокійні та дуже дбайливі по відношенню до своїх курчат.

6. Маран

Марани, відомі своїми темними яйцями, також мають здатність ставати відмінними квочками. Вони відрізняються витривалістю та добре адаптуються до різних умов утримання.

7. Українська вушанка

Українська вушанка – старовинна порода курей, яка була виведена років 300 тому українськими селянами шляхом тривалої селекції місцевих курей за господарсько цінними ознаками, пристосованістю, невибагливістю, життєздатністю та зовнішньою привабливістю. У курей, внаслідок тривалої народної селекції, закріпився сильно розвинений інстинкт насиджування.

Квочки добре висиджують свої яйця, а після появи курчат поводяться як дуже дбайливі матері. Виводимість яєць при природній інкубації становить близько 87%, а виживання молодняку – не менше 90%.

8. Українська чубата

Українська чубата була виведена українськими селянами шляхом  багатовікової селекції наявного місцевого безпородного поголів’я. Це універсальна порода подвійного (м’ясо-яєчного) напряму продуктивності. Більшість курок має яскраво виражений інстинкт насиджування, вони добре інкубують яйця і дбайливо вирощують своїх пташенят. Ця властивість була закріплена тривалою селекцією в процесі господарського штучного відбору шляхом постійного відбраковування курок з відсутнім або слабко розвиненим батьківським інстинктом.

9. Бентамки

Бентамки – група порід декоративних курей, яка об’єднує багато варіантів зовнішності та призначення. Існують бійцівські бентамки, японські, пекінські, нанкінські, бентамки Сибрайта, горіхові, ситцеві, чорні, білі, куріпчасті, сріблясті та інші. За ваги дорослої курки близько 500 г, всі бентамки мають дуже сильний інстинкт насиджування і добре дбають про своє або прийомне потомство. Багато птахівників-аматорів заводять у своєму господарстві бентамок не лише з декоративною або спортивною метою, але і для використання їх як квочок.

10. Дворові кури (місцеві безпородні особини та помісі різних порід)

В будь-якій місцевості можна зустріти птицю, що не належить до жодної з офіційно визнаних порід, – так званих дворових курей. Часто кури подібних популяцій, сформованих в умовах конкретних регіонів, мають сильний інстинкт насиджування. Вони невибагливі, стійкі до хвороб і чудово справляються із виведенням потомства.

До поширення невеликих побутових інкубаторів кожне присадибне господарство потребувало квочок, здатних самостійно виводити, а потім і вирощувати пташенят (зігрівати їх в холодну пору, збирати в зграйку своїм голосом, захищати від негоди і дрібних хижаків). Тому в присадибних господарствах і сьогодні зустрічаються безпородні популяції, які самі себе відтворюють і мають розвинений батьківський інстинкт.

Як вибрати хорошу квочку?

При виборі курки для насиджування варто звернути увагу на її походження. Якщо вона є представницею породи не схильною до насиджування, краще не ризикувати і не довіряти їй висиджування дуже цінних яєць.

Як квочку можна використовувати не будь-яку, довільно обрану курку, а тільки ту, в якої вже включився інстинкт насиджування і змінилася поведінка. Визначити це можна по тому, що вона видає особливі звуки – квоктання, сидить на гнізді тривалий час і не залишає його без крайньої необхідності. Часто навіть голод і спрага не можуть змусити квочку залишити гніздо. При наближенні людини, курка або спокійно реагує на контакт з нею, або наїжачується на гнізді й агресивно захищає яйця та видає специфічні загрозливі звуки. Якщо її насильно скинути з гнізда, вона повертається туди протягом 10–20 хвилин.

Але навіть курка із сильним батьківським інстинктом не завжди успішно виводить курчат. Для того, щоб квочка вивела пташенят, їй потрібно створити сприятливі умови. У більшості випадків курка сама вибирає, де вона буде насиджувати, і перемістити її в інше «краще», на думку господаря, місце не вдається. Курка відмовляється залишатися в новому гнізді та прагне повернутися у старе. Тому краще обраного квочкою місця не міняти.

Слід подбати про те, щоб решта мешканців курника не турбувала квочку, а інші кури не мали можливості нести яйця в її гніздо. Якщо на одне гніздо претендують одразу дві чи більше квочок, треба залишити одну. Інакше самки заважатимуть одна одній і в результаті нічого не виведуть.

У гніздо потрібно покласти таку кількість яєць, яку квочка може покрити собою і нормально обігріти. Для курки середнього розміру це не більше 15 курячих яєць. Під курку можна підкласти не тільки курячі яйця, але і яйця інших видів птиці. Кількість таких яєць буде тим меншою, чим вони більші. Під курку середніх розміром можна покласти 8–10 качиних або індичих, або 7–8 гусячих яєць. Під гуску: 10–15 гусячих; 12–17 індичих; 17–22 качиних яєць. Під індичку: 14–19 яєць індички; 15–20 качиних; 17–23 курячих; 12–15 гусячих яєць. Під качку можна покласти 12–17 качиних, або 8–10 гусячих, або 10–12 індичих, або 15–19 курячих яєць.

Перед тим, як підкласти яйця, потрібно переконатися, що курка точно налаштована насиджувати. Для цього спочатку потрібно підкласти 2–3 яйця та поспостерігати за нею протягом кількох днів (до тижня). Якщо квочка залишається на гнізді цілодобово і встає лише для того, щоб поїсти та випорожнитися, то перші яйця слід забрати і підкласти свіжі, з яких ви очікуете отримати пташенят.

Слід враховувати, що деякі квочки з дуже потужним інстинктом насиджування насиджують кладку занадто старанно і взагалі не залишають гніздо, через що можуть ослабнути і навіть загинути від загального виснаження. Таких курей слід знімати з гнізда примусово раз на добу. Годувати і поїти квочку прямо на гнізді не бажано, адже вона буде випорожнятися на місці, і є ризик, що екскременти забруднять яйця.

Квочками можуть бути не лише курки, а й індички, качки, гуски. Різні породи цих видів мають не однаково розвинений інстинкт насиджування. Більшість гусок є ненадійними квочками. Успішно можуть насиджувати лише деякі породи: уральські (шадринські) гуси, великі сірі (не всі популяції), роменські, псковські, окремі популяції холмогорських гусей (не всі) та інші.

Такою ж є ситуація з качками. Успішно самостійно насиджувати яйця можуть лише кілька їх порід. Найкращими квочками є мускусні качки, вони ревно охороняють гніздо і дбають про яйця. Квочками середньої якості є українські чубаті, українські сірі, українські білогруді, індійські бігуни і деякі інші. В багатьох порід качок інстинкту насиджування або немає зовсім, або він проявляється лише в окремих особин чи в окремих популяціях.

Що стосується індичок та цесарок, то у цих видів ситуація протилежна: майже всі породи зберегли сильний інстинкт насиджування і є дуже надійними квочками.

Для невеликого присадибного господарства природна інкубація за допомогою квочки може стати простим і дешевим способом отримання молодняку.

Успішного вам птахівництва!

Віталій Чугуєвець.