Мало кому з бджолярів за період своєї діяльності не доводилось мати справу хоча б з однією з бджолиних хвороб. Порівняно з ситуацією, яка спостерігалась у бджільництві 60–70 років тому, поширеність подібних захворювань у наш час суттєво зменшилася. Важливу роль у цьому відіграли такі чинники, як поява нових високоефективних лікарських і профілактичних засобів, покращення оснащеності пасік сучасним інвентарем і значне зростання кваліфікації самих бджолярів.
Проте і в наші дні можливі випадки захворювання бджіл, тому кожен бджоляр має бути підготовлений до цього. Тоді, в разі виникнення проблеми, обізнаність пасічника допоможе вчасно її помітити і без паніки, кваліфіковано, з мінімальними власними збитками зупинити й усунути небезпеку.
Найбезпечнішою бджолиною хворобою є, на мій погляд, вароатоз. Спричинює її дуже маленький (але не мікроскопічний) кліщ, який оселяється на тілі дорослих робочих бджіл і живиться їхньою гемолімфою. Залежно від кількості паразитів на комахах, бджоли врешті значно слабшають або гинуть. Для розмноження кліщ використовує комірки з бджолиним розплодом. Сім’я, заражена вароатозом, частково втрачає продуктивність та уповільнює свій розвиток.
Для пасічної економіки ця хвороба не завжди була безпечною. У 80-х роках минулого століття, коли ефективного засобу проти кліща Varroa ще не існувало, вароатоз завдав відчутної шкоди бджільництву в усьому світі. Винятком стали тільки Африка, де рівень захворювання бджіл на вароатоз лишався дуже низьким, і Австралія, яка ізолювала своїх бджіл від контакту з іншими породами на законодавчому рівні. У той період доводилося спалювати цілі пасіки, уражені паразитом. Проте з часом цю проблему навчилися вирішувати цивілізованіше, і вона втратила свою масштабність. Нинішнім бджолярам здебільшого вистачає однієї профілактичної обробки пасіки восени, щоб цілий рік не згадувати про кліща.
Нині існує чимало засобів для лікування й профілактики вароатозу, які практично не поступаються один одному за ефективністю. І пасічники мають змогу обирати препарати залежно від їхньої ціни (вартість ампул і смужок суттєво відрізняються) та зручності застосування. Можу зауважити, що у власній практиці вже багато років використовую препарат «Біпін» і не маю жодних проблем з кліщем Varroa на своїй пасіці.
Окрім фармакологічних засобів знищення вароатозу є й біологічний. Він полягає в утриманні порід бджіл, стійких до цього захворювання. Бджолина порода бакфаст є однією з найстійкіших до ураження вароатозом. Це пояснюється тим, що період розвитку розплоду у бакфастів на дві доби коротший, ніж у решти бджолиних порід. Як наслідок, личинки кліща, що паразитують на бджолиних личинках, не встигають повністю визріти і частково гинуть. Ті ж, що вижили, ростуть і розвиваються значно слабшими і надалі втрачають здатність нормально розмножуватися. Отже, кількість паразитів у сім’ях породи бакфаст постійно скорочується.
Під час роботи в полі ваші здорові бджоли можуть заразитися від уже заражених сусідських. Самка кліща «приїде» у ваш вулик на робочій бджолі і стане засновником нової колонії паразитів. Тому, якщо у вашому регіоні розташовані неподалік кілька пасік, будьте пильними. Ефективною профілактикою можна вважати значні, не менше 15 км, відстані між пасіками, але в реальному житті таке не завжди можливо.
Ще одне інвазійне захворювання бджіл, спричинене кліщами – акарапідоз. Збудник хвороби кліщ Acarapis woodi має дрібні розміри (близько 0,15 мм), і побачити його неозброєним оком неможливо. Паразитує він у трахеях бджіл, чим сильно їх виснажує. Особливо небезпечний у зимовий і весняний період. Пасіка може заразитися від придбаних хворих сімей.
Досвідчений, уважний бджоляр помічає небезпечні симптоми ще під час першого очисного обльоту: певна кількість бджіл пересувається по прилітній дошці та не може злетіти, крила в комах розправлені в різні боки. У разі виникнення підозри на ураження бджіл акарапідозом, необхідно насамперед підтвердити діагноз у ветеринарній лабораторії і лише потім вживати необхідних заходів.
Лікування є досить тривалим, займає близько двох місяців, але воно забезпечує одужання бджіл. За цей час уражена сім’я сильно відстає в розвитку від здорових, і тому очікувати від цих бджіл високих результатів на ранніх взятках не варто. Для лікування застосовують препарат «Фольбекс». Перед початком лікування вулик потрібно герметизувати (закрити всі щілини, ущільнити посадку кришок тощо). Увечері тліючі смужки препарату на металевій пластині (згодиться рівний шматок жерсті) вводять через льоток у вулик за нормою: 1 смужка на 5 рамок, обсиджених бджолами. Для повного лікування потрібно 8 обробок з інтервалами по 7 днів. Під час лікування температура повітря навколишнього середовища має бути не менше ніж +14°С.
Про цю хворобу бджіл більшість бджолярів дізнається завдяки її поширенню. Нозематоз, імовірніше, безсимптомно присутній у багатьох бджолиних сім’ях. Проявляється він лише в разі затяжної зимівлі, живлення бджіл неякісним кормом (падевим медом, медом, прокислим від надмірної вогкості у вулику тощо), або внаслідок ослаблення організму бджоли з якоїсь іншої причини. Викликає хворобу паразит, що живе в клітинах епітелію кишківника дорослих бджіл, трутнів і маток. Комахи заражаються ним під час вживання води, меду та перги, де присутні спори збудника.
Найяскравіше захворювання проявляється наприкінці зими та весною. У робочих бджіл збільшується черевце, вони втрачають активність. У вуликах помітні сліди фекалій на рамках і стінках, а часто й зовні, на передній стінці та прилітній дошці. Попередньо встановлений вами діагноз рекомендую перевірити у ветеринарній лабораторії. Під час лабораторного розтину бджоли її збільшена в розмірі середня кишка матиме біле забарвлення, а колір вмісту буде брудно-сірим або бурим. Внаслідок споглядання вмісту кишківника бджоли під мікроскопом, можна побачити значну кількість спор ноземи.
Якщо ваш діагноз підтвердила ветеринарна лабораторія, то уражену сім’ю потрібно оглянути, а таккож звернути увагу на якість і кількість запасів корму. За потреби корми замінити або поповнити якісними. Сім’ю краще пересадити в сухий, попередньо обпалений газовим пальником вулик і утеплити. Після цього бджолам потрібно дати сироп з препаратом «Фумагілін». На курс лікування для однієї сім’ї знадобиться 4 г препарату та 5 літрів цукрового сиропу (1 частина води на 1 частину цукру). Лікувальне підгодовування слід готувати безпосередньо перед використанням. Щоденну дозу в кількості 250 г згодовують бджолам впродовж 21 дня.
У неблагополучних щодо нозематозу регіонах наведений курс лікування рекомендується проводити восени з профілактичною метою. Окрім лікування бджолосімей, слід ретельно продезінфікувати 4%-вим розчином формальдегіду весь інвентар, вулики, рамки. Але найрезультативніший метод – це знищення усього вмісту заражених вуликів та їх ретельне випалювання.
Продовження цієї теми – у наступних статтях.
Вдалого вам бджільництва!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
