Як продовження болючої теми про хвороби бджіл, розглянемо сьогодні найсерйозніші для пасіки захворювання. Йтиметься про інфекційні хвороби. У разі неправильних дій бджоляра вони здатні не лише завдати шкоди окремим бджолиним сім’ям, а й призвести до загибелі всієї пасіки.
Пріоритетним у випадку виникнення більшості таких інфекційних хвороб є збереження здорових сімей, після чого потрібно лікувати хворих комах. Краще не ризикувати і пожертвувати кількома сім’ями, ніж врешті втратити все.
Інфекційні хвороби завдають чи не найбільшої шкоди бджільництву, оскільки часто не лише вражають бджіл, а й змушують пасічника знищувати або знезаражувати значну кількість цінного інвентарю: рамки, полотна, стелажі, утеплювачі, подекуди самі вулики, прильотні дошки тощо. Це ще без урахування недоотриманої за сезон продукції.
Одна з таких небезпечних бджолиних хвороб – це аскофероз, грибкове захворювання, що вражає розплід бджіл. Спори аскоферозу повсюдно трапляються у довкіллі. Джерелом інфекції є уражені личинки та забруднені ними стільники. Коли дорослі бджоли чистять такі комірки, спори потрапляють на їхнє тіло.
Надалі робочі бджоли з уражених сімей мимохіть розповсюджують хворобу в довкіллі, коли контактують з квітами, напувалками та через інші життєво важливі зони. Підхоплені вітром спори поширюються практично повсюди. Робоча бджола з неураженої сім’ї заносить спори аскоферозу, що потрапили на неї в навколишньому просторі, додому і заражає розплід у своєму вулику. Так хвороба переходить із вулика у вулик.
Найбільшою небезпекою в зараженні бджіл аскоферозом є бджоли-крадійки, які грабують ослаблену від аскоферозу сім’ю та водночас переносять хворобу до своїх вуликів. Окрім того, збудники аскоферозу легко переносяться самим пасічником на інструментах, на пальцях, одязі, засобах захисту та внаслідок переставляння рамок з хворих сімей у здорові.
Варто зауважити, що навіть у неблагополучних районах, де практично завжди в довкіллі присутні спори аскоферозу, випадки захворювання трапляються не постійно. Інфекцію зупиняє спекотна й суха погода. І навпаки, зниження температури, вогкість у вуликах активізують збудника та сприяють поширенню аскоферозу.
Саме такий мікроклімат панує в ослаблених сім’ях, а також у сім’ях з недостатніми запасами корму. Тому аскофероз часто проявляється як супутник варроатозу, нозематозу та інших первинних хвороб.
Спалах аскоферозу може також спровокувати надмірне раптове розширення гнізда, особливо розрив розплідної частини вощиною. У цьому разі бджоли не спроможні обігріти збільшений обсяг свого житла, тому для розвитку грибка складаються надзвичайно сприятливі умови.
Потрапивши до комірки з личинкою, спора проростає. Її розвиток активізується, коли личинка досягає три- –чотириденного віку. За 7–10 діб грибок повністю пронизує всю личинку і під час свого росту поглинає всі її поживні речовини та вологу. Врешті личинка висихає та муміфікується.
Розплід, уражений спорами аскоферозу, має вигляд твердих грудочок переважно білого кольору, але іноді він набуває чорного або брудно-коричневого забарвлення. У цей час активна фаза розвитку грибка завершується, спори дозріли, а муміфікований розплід стає джерелом зараження.
Хворі сім’ї втрачають медову продуктивність і силу, але гинуть рідко. Якщо не вдаватись до якихось дій, то хвороба за кілька сезонів охопить усю пасіку.
Виявлення цього захворювання якомога раніше забезпечує високі шанси попередити його подальше поширення і врятувати бджіл. Для цього слід регулярно оглядати сім’ї у вуликах і звертати особливу увагу на низ рамок і їхні бічні сторони, де температура нижча, а отже й вища ймовірність появи грибка.
Робити контрольні огляди набагато зручніше у вуликах-лежаках, ніж у багатокорпусній системі. Якщо на дні вулика чи в комірках, а іноді й біля прилітної дошки, на землі, є грудочки, схожі на камінчики або крейду, то слід зібрати їх і відвезти до ветеринарної лабораторії.
У разі підтвердження діагнозу (аскоферозу) подальша доля пасіки залежатиме від правильності вибору: чи лікувати хворих бджіл, чи знищити їх для порятунку решти бджолосімей. Зволікання в такій ситуації є неприпустимим, тому швидкість у прийнятті рішення має для пасіки життєво важливе значення.
Вибір на користь лікування хворої сім’ї наражає на небезпеку зараження інших бджіл на пасіці. Тому нерідко вдаються до кардинальнішого способу позбутися аскоферозу, відомого як «американський метод лікування». Він полягає у спалюванні зараженого вулика разом з усім його вмістом. За таких обставин кожен бджоляр повинен приймати зважене рішення самостійно, з огляду на всі «за» та «проти».
Якщо пасіка досить велика, до того ж розташована в регіоні з низьким рівнем захворюваності на аскофероз, а кількість заражених вуликів не перевищує одного-двох, то я би рекомендував спалити вулики разом із хворими сім’ями, щоб не наражати на небезпеку зараження решту бджіл. Весь інвентар та одяг після цього слід продезінфікувати будь-якими дезінфекційними засобами (розчином формаліну, їдкого натру, препаратом «Арквадез»).
На самій пасіці необхідно провести профілактичні заходи: Усі вулики зсередини обпалити паяльною лампою та розмістити їх у сухому, добре освітленому місці; старі, чорні рамки перетопити і замінити свіжою вощиною; територію пасіки очистити й регулярно викошувати траву, щоб уникнути надмірної вогкості; кожні десять днів упродовж сезону проводити дезінфекцію ділянки шляхом обприскування її негашеним вапном.
Якщо обрано варіант лікування, розглянемо кілька найпростіших у виконанні способів. Насамперед необхідно скоротити кількість гнізд і знищити маток у хворих сім’ях – без розплоду здолати хворобу вдасться швидше.
Для лікування аскоферозу застосовують спеціально розроблений препарат «Аскоцин». Використовувати його можна як підживлення: одну ампулу на два літри сиропу (1:1), який дають в дозі 60 мл на одну рамку з бджолами. Курс лікування сладається з трьох лікувальних підживлень з інтервалом у 4 дні.
Другий спосіб: одну ампулу препарату «Дикобін» розчинити у 250 мл води обприскати всі рамки разом із бджолами з розрахунку 5 мл на рамку. Достатньо буде провести три обробки з інтервалом у 3 дні.
Ще можна лікувати йодом. Для цього необхідно придбати в аптеці звичайний 5%-вий розчин йоду і змішати його в кількості 10 мл з 1 л сиропу (1:1). Давати як підживлення по 500 мл на сім’ю, тричі, через кожні 5 днів.
Окрім підгодівлі рекомендується обприскати все у вулику водним розчином йоду. Для обробки сім’ї з 10 рамок розвести 2 мл 5%-відсоткового спиртового розчину в 100 мл води й обприскувати за попередньою схемою: тричі, з інтервалом у 5 днів.
Територію пасіки та весь інвентар, що перебуває у використанні, потрібно після лікування дезінфікувати так само, як це зазначено вище. Збережені порожні стільники, де раніше перебували заражені бджоли, необхідно також дезінфекувати, для чого знадобиться 11,1 л 30%-ного пергідролю, 1 л оцтової кислоти та 21 л води. В отриманому розчині рамки витримуються не менше 4-х годин, потім ретельно промиваються водою і добре просушуються.
Закінчивши лікування, необхідно замінити маток у вилікуваних сім’ях на здорових, плідних. І в жодному разі не виводити їх від заражених маток!
Є й інші методи лікування, наприклад, за допомогою «Ністатину» або трав (хвоща, деревію), проте вони доволі клопіткі та менш ефективні.
Здебільшого лікування дає позитивні результати, але завжди потрібно вирішувати питання про його доцільність. Лікування та вимушена дезінфекція потребуватимуть часу й коштів. Бджолина сім’я за час лікування значно ослабне без матки, потрібно буде її посилювати розплодом або бджолами, знадобляться додаткові витрати на купівлю нової матки. У цій ситуації слід зважити: чи не краще замінити уражену сім’ю відводком від здорових сімей власної пасіки або придбаним бджолопакетом?
Як на мене, лікування виправдане в тому разі, коли хворих сімей багато, а пасіка перебуває в зоні підвищеного рівня захворюваності на аскофероз.
Щоб отримати відповіді на питання за темою бджолиних хвороб, можна поставити їх нижче, під цією статтею.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
