Майже кожен власник, що має у своєму господарстві свійських птахів, рано чи пізно визнає, що найвигіднішим та найзручнішим варіантом є самостійне інкубування яєць, отриманих від власного пташиного поголів’я. Воно й зрозуміло: молодняк на ринку коштує недешево, а його якість не завжди відповідає високій ціні.
У разі користування послугами промислової інкубаторної станції задля того, щоб отримати молодняк від власного пташиного поголів’я, «на виході» не завжди вдається забрати саме «своїх» пташенят, та ще й ту їх кількість, яка насправді вивелась з наданих яєць (людський фактор, на жаль, є скрізь).
Успіх процесу інкубації, тобто кількість і якість отриманого молодняку, значною мірою залежить від двох головних складових: життєздатності самих яєць та умов інкубації. Про ці два чинники ми й поговоримо зараз, а також у наступній статті.
Щоб забезпечити належну якість інкубаційних яєць, господар птиці повинен подбати про це задовго до початку інкубації і навіть задовго до початку відкладання яєць. (Одразу слід зазначити, що мова йде не про промислові птахофабрики з їх узагальненою інтенсивною та уніфікованою технологією, а про гуманне, органічне присадибне птахівництво, яким люди займаються із задоволенням і з метою отримати якісну, корисну продукцію для себе чи інших споживачів.)
Для батьківського стада відбирають птахів з весняних виводків, щоб до початку відкладання яєць вони вже досягли віку 10–11 місяців, і їхній організм встиг завершити свій власний фізіологічний розвиток. Особливо це стосується індиків та водоплавної птиці. Деякі породи гусей (наприклад, холмогорська) досягають статевої зрілості ще пізніше.
Вирощувати цих птахів слід без кормових добавок, що стимулюють зростання та набір ваги. Є багато думок про негативний вплив ГМО на організм, особливо на його репродуктивну функцію. Як справи з цією проблемою насправді – ніхто об’єктивно не знає, але за можливості краще не використовувати модифіковані корми в пташиному раціоні.
Годування батьківського стада слід організувати таким чином, щоб птахи не були ні виснаженими, ні ожирілими. В обох випадках вони погано нестимуться, до того ж яйця такої птиці погано інкубуються і мають нижчу виводимість.
Вгодованість птиці безпосередньо залежить від годування та моціону. Щоб досягти оптимальної кондиції птахів, слід почати дотримуватись спеціального раціону за два місяці до початку відкладання ними яєць.
Приблизний склад добового раціону з розрахунку на одну голову для гусей може бути таким: кукурудза (70 г), пшениця (20 г), ячмінь (30 г), овес цільний або пророслий (40 г), макуха (30 г), висівки пшеничні (30 г), варена картопля (100 г), коренеплоди сирі (130 г), трава, подрібнене сіно або запарені рештки люцерни (150 г), черепашки, крейда (15 г), сіль харчова (0,5 г), кормові дріжджі (10 г), сир кисломолочний (10 г), рибне та м’ясокісткове борошно (20 г). Дуже важливо забезпечити якісне годування гусакам. Але підгодовувати їх окремо від гусок доволі складно.
Для батьківського стада качок добовий раціон однієї особини виглядає так: кукурудза (40 г), пшениця (20 г), ячмінь (40г), овес цільний або пророслий (30 г), макуха (15 г), висівки пшеничні (20 г), просо (20 г), коренеплоди сирі, подрібнені (70 г), трава або запарені рештки люцерни (70 г), черепашки, крейда (12 г), сіль харчова (0,5 г), кормові дріжджі (10 г), сир кисломолочний (10 г), рибне та м’ясокісткове борошно (20 г).
Індичок, які будуть забезпечувати інкубаційні яйця, можна годувати так (з розрахунку на одну голову): кукурудза (40 г), пшениця (20 г), ячмінь (65 г), овес цільний або пророслий (40 г), макуха (10 г), варена картопля (80 г), коренеплоди сирі, подрібнені (120 г), трава, трав’яне борошно або запарені рештки люцерни (100 г), черепашки, крейда (8 г), сіль харчова (1 г), кормові дріжджі (10 г), сир кисломолочний (10 г), рибне та м’ясокісткове борошно (15 г).
Батьківське стадо курей зберігатиме оптимальну вгодованість і нести якісні інкубаційні яйця з таким добовим раціоном: кукурудза (30 г), пшениця (10 г), ячмінь (10 г), овес цілісний або пророслий (15 г), просо (8 г), макуха (10 г), висівки пшеничні (5 г), варена картопля (30 г), коренеплоди подрібнені (25 г), трава, трав’яне борошно або запарені рештки люцерни (30 г), черепашки, крейда (7 г), сіль харчова (0,5 г), кормові дріжджі (4 г), сир кисломолочний (10 г), рибне та м’ясокісткове борошно (8 г).
Склад раціонів може дещо змінюватись, але у наведених вище підібрані саме ті корми, які є доступними для будь-якого сільського мешканця з урахуванням їх наявності взимку та на початку весни.
Окрім правильного годування, батьківському стаду необхідні також активний моціон та достатня інсоляція. Забезпечити їх можна шляхом утримання птиці вдень на просторих вигулах з можливістю вільно заходити у пташник для обігріву та відпочинку. Оскільки початок відкладання яєць та підготовчий період до нього припадає зазвичай на холодну пору року, на вигульних майданчиках бажано мати достатню кількість соломи.
За пару тижнів до початку відкладання яєць батьківське стадо слід забезпечити гніздовими ящиками. Якщо планується природна інкубація, то кожна качка (чи гуска) потребує індивідуальне гніздо (гніздовий ящик). Якщо ж буде використовуватись інкубатор, то одного гнізда вистачить для посадки 3–4 качок (або гусок).
Самкам мускусних качок (шипунів), індичок і цесарок необхідно обов’язково забезпечити індивідуальні гніздові ящики, оскільки ці птахи мають дуже сильний інстинкт насиджування і часто конфліктують, щоб відвоювати право на власну територію (гніздо). На великих птахофермах, де природне насиджування не практикується, облаштовують одне гніздо на 4–5 самок.
Курям вистачить одного гніздового місця для розміщення 5–6 особин.
В умовах дефіциту місць для відкладання яєць самки самі облаштовують їх у потаємних місцях, що завдає господарям зайвих клопотів.
Гускам та індичкам потрібне гніздо розміром 60 х 70 (см). Курям, качкам, цесаркам вистачить гнізда розміром 40 х 50 (см).
Для нормальної яєчної продуктивності батьківському стаду слід забезпечити достатньо місця у пташнику. На 1 м2 підлоги можна розмістити трьох курок, або дві качки, або одну гуску, або дві індички.
У теплий період батьківське стадо водоплавної птиці бажано забезпечити можливістю проводити якийсь час на водоймі. Це сприяє збільшенню запліднення яєць. На 1 гектарі водоймища можна розмістити близько 100 гусей або 150 качок.
Батьківське стадо гусей обов’язково слід вакцинувати від вірусного ентериту вакциною проти вірусного ентериту гусей. Щепити птахів треба двічі: за 3,5 місяці до початку очікуваного періоду відкладання яєць та за два тижні до нього. Доза: по 1 мл препарату на кожну особину.
Батьківське стадо качок потрібно вакцинувати від вірусного гепатиту. Молодняк, відібраний для подальшого розведення, щепимо на 60-й – 70-й день і згодом ще раз на 150-й день. Доза: по 1 мл вакцини на качку. Після цього ще двічі ревакцинуємо (за півтора місяця і за місяць до очікуваного початку відкладання яєць), а потім робимо щеплення повторно через кожні 6 місяців. Доза: по 2 мл на особину внутрішньом’язово (у стегно чи грудний м’яз).
Курей за півтора місяця до початку відкладання яєць слід щепити від епідемічного тремору (пташиного енцефаломієліту).
Індичок потрібно вакцинувати від ринотрахеїту та синдрому набряклої голови.
Для хорошого (до 90%) запліднення яєць потрібно забезпечити оптимальне співвідношення у стаді самців і самок. На 100 курей потрібно 8–10 півнів. На одного індика – 16 індичок. На одного селезня – 4 качки. У гусей ситуація інша: приблизно чверть гусаків у стаді паруються лише з однією самкою, решта можуть паруватись з 4–5 гусками. Тому на кожні 4–5 самок потрібно залишати двох гусаків. Також слід враховувати, що активність гусаків значно заповільнюється в разі зростання температури довкілля понад +25°С, тому в спекотні дні в загонах для гусей обов’язково повинна бути вода для купання.
Знесені яйця потрібно збирати щодня, в обідній час. Накопичення в гнізді чималої кількості яєць провокує в несучок, особливо в гусок та індичок, прояв інстинкту насиджування, а кури здатні ще й розкльовувати яйця. Окрім того, якщо яйця не збирати вчасно, то неможливо точно визначити рівень їхньої свіжості. До того ж, не зібрані вчасно, вони забруднюються, а це погано позначається на інкубації.
Яйця мускусних качок (шипунів) краще взагалі не чіпати, якщо ви плануєте інкубувати їх з використанням качки-квочки. Ці птахи самі знають, як їм доглядати за яйцями, і виводимість каченят у них без втручання людини завжди є високою.
Про те, як інкубувати яйця різних видів сільськогосподарської птиці, можна дізнатись у наступній статті.
Якщо у вас виникли якісь труднощі, не згадані в моїх статтях, то ставте запитання у коментарях під статтею, будемо вирішувати їх спільними зусиллями.
Вдалого вам птахівництва!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
