Більшість бджолярів очікують на прихід весни з нетерпінням, потаємною душевною тривогою та непевною надією, постійно переймаючись питаннями: чи вдало проходить зимування пасіки, в якому стані бджоли вийдуть із зимівлі, чи достатньо у вуликах корму? Ці та багато інших проблем хвилюють пасічників упродовж всієї холодної пори року.
Зимівля бджіл – це дійсно справжній іспит для пасічника, а її наслідки свідчать про рівень професіоналізму, здатність передбачити розвиток ситуації, а іноді навіть про інтуїтивні можливості бджоляра.
Успіх зимівлі пов’язаний з багатьма чинниками, більшість з яких абсолютно не залежать від впливу людини. Все ж у багатьох випадках можна знайти спосіб пом’якшити чи навіть запобігти дії несприятливих факторів. А тепер про причини невдалого й успішного збереження бджіл у зимовий час поговоримо детальніше.
Певно, не буде помилковим твердження, що важко (якщо взагалі можливо) визначити серед причин загибелі чи критичного послаблення бджолиних сімей головні й другорядні. Важко тому, що врешті не має жодного значення, чи була причина загибелі бджолосім’ї несуттєвою і другорядною, чи масштабною і типовою для цього періоду часу. Сутність лишається єдиною: на вашій пасіці «мінус один»! А іноді й більше. Тому всі причини слід вважати однаково небезпечними і вартими уваги.
Розглянемо детальніше всі несприятливі фактори. Однією з найбезглуздіших, проте цілком поширеною причиною загибелі сімей є миші. Взимку, коли бджоли через свою фізіологію перебувають у малоактивному стані й не здатні ефективно захищатися, вони разом із запасами корму можуть стати легкою здобиччю гризунів-шкідників.
Вже з першими холодами, коли бджолосім’я сформувала клуб і літ комах припинився, миші намагаються проникнути у вулики. Вони прагнуть знайти укриття і тепле, сухе місце, щоб комфортно пережити сувору пору року.
Зазвичай миші влаштовують свої гнізда в утеплювальній подушці під кришками вуликів, на підстельових дощечках, якраз над тим місцем, де розташовується клуб бджіл (там завжди тепло). Потім у пошуках їжі вони прогризають потолочину, потрапляють у вулик, де впродовж усієї зими живляться медом, пергою та самими бджолами. До весни миші здатні знищити всю бджолосім’ю і значно пошкодити рамки.
Ступінь захищеності пасіки не залежить від того, де зимують вулики, на волі чи в зимівнику. Боротися з мишами, які вже оселилися, складно, тому краще запобігти їхній появі. Насамперед необхідно звертати увагу на справність вуликів, щільність прилягання кришок до корпусів, а осінньо-зимового часу користуватись льотковими решітками, крізь які може вільно проходити бджола, але миша у вулик проникнути не зможе.
Якщо пасіка зимує на волі, то в кожен вулик під кришку рекомендую покласти спеціальну отруту для гризунів. Дуже важливо, щоб вона не мала запаху, тоді таке «частування» виконає функцію запобіжного засобу: сама принада не буде приваблювати мишей ззовні, але ті, що оселяться, обов’язково її з’їдять і загинуть у перші три-чотири дні, не встигнувши завдати шкоди бджолосім’ї. Якщо ж приманка матиме запах (часто виробники надають своїй продукції аромату барбарису), то вона приверне до вулика навіть тих мишей, які селитися там і не збирались.
У власній практиці користуюсь сухими приманками з протруєного зерна. У разі зимівлі пасіки в спеціальному чи пристосованому приміщенні є сенс заздалегідь (ще до розміщення в ньому вуликів) подбати про його обробку від гризунів та закладення щілин, нір, звільнення від захаращеності тощо.
Неприпустимо зберігати в цьому приміщенні будь-які корми, призначені для домашніх тварин, особливо зернові та коренеплоди, а також запаси продуктів харчування. Холодної пори року все це обов’язково привабить гризунів-шкідників.
Велике значення для успішної зимівлі має хороша вентиляція вулика. Але саме природна припливно-витяжна вентиляція, а не протяг! Вкрай небажано розташовувати вулики з зимуючими бджолами на протязі чи залишати їх незахищеними від дії панівних вітрів! У процесі життєдіяльності та дихання бджоли виділяють водяну пару, яка повинна вчасно випаровуватися з бджолиного житла. За достатнього рівня повітрообміну так воно і відбувається.
Але якщо з якоїсь причини (недостатньо відкритий льоток, його отвір засмічений підмором тощо) вентиляція є недостатньою, то виділена бджолами пара лишається у вулику. Через це вологість у ньому стрімко зростає, що призводить до збільшення тепловіддачі бджолиним клубом і врешті – до підвищеної витрати корму. Окрім того, водяна пара конденсується на стінках вулика і рамках з медом. Унаслідок цього мед може заграти, а вживання такого корму під час зимівлі часто спричиняє пронос у бджіл.
Щоб забезпечити достатню вентиляцію, рекомендую зимового часу тримати льотки повністю відкритими та регулярно перевіряти їхній стан. У разі потреби слід очищати цей отвір від підмору або зсувати крайню стельову дощечку, щоб утворилася щілина близько 5–7 мм завширшки.
Надмірна вогкість здатна завдати бджолиній сім’ї значно більшої шкоди, ніж низька температура. Якщо бджоли зимують в омшанику (зимівнику для бджіл), то потрібно обов’язково просушувати його перед розміщенням там вуликів.
Сире приміщення також призводить до підвищеної вогкості всередині вулика й ускладнює зимівлю. Тому небажано розміщувати вулики в льохах, тамбурах тваринницьких приміщень та інших укриттях з невідповідним рівнем вологості.
Температура навколишнього середовища і всередині вулика теж має неабияке значення. До того ж стабільно низька буде для бджіл сприятливішою, ніж занадто висока або її різкі зміни. За низьких температур клуб просто стає щільнішим, а бджоли менш активними. Це не знижує якості зимівлі та не призводить до суттєвого підвищення витрат корму.
Різкі зміни температури під час відлиг і подальшого посилення морозу після них змінюють вологість повітря і мають негативний вплив на якість зимівлі. Бджоли, що зимують на відкритому повітрі, вразливіші до впливу цього фактора, ніж ті, що зимують у приміщенні.
Підвищена температура всередині вулика може спричинюватись тривалими відлигами, загалом м’якою зимою, надмірно теплим зимовим приміщенням (теплішим за +5°С) або занадто сильним утепленням самого вулика. Усе це призводить до виникнення надмірної вогкості у вулику й усіх супутніх наслідків, про що згадувалось вище.
Надлишок тепла стимулює зростання бджолиної активності, прискорення перебігу фізіологічних процесів у їхніх організмах і врешті – до перевитрати кормових запасів. Крім того, матка може почати сіяти, а вирощування зимового розплоду – надто важка робота для бджіл, через яку вони сильно зношуються й слабшають. Знову ж таки, витрата корму в цьому разі зростає в декілька разів!
Як конкретний приклад, наведу декілька показників. Витрата меду середньою за чисельністю бджолиною сім’єю у стані повного спокою в період, що охоплює листопад, грудень і січень, в середньому становить близько 0,8–1 кг / місяць.
У лютому, коли матка вже починає потроху сіяти, а робочі бджоли активізуються, витрата зростає до 1,5 кг. У березні, коли матка вже сіє продуктивніше, витрата запасів корму зростає ще більше і перевищує 3 кг на місяць. У квітні, з появою перших пилконосів, коли бджоли активно вирощують розплід для заміни перезимувалих особин, їх потреба становить вже не менше ніж 6–7 кг меду на місяць.
Можна лише уявити, як зростає потреба в кормі у сім’ї, що посеред зими, перебуваючи в умовах підвищеної температури, раптом вирішила вирощувати розплід. До речі, вирощування розплоду ще більше підвищує температуру у вулику, і зимівля в цьому разі відбувається зовсім не так, як повинна.
Температуру в зимівнику можна знизити за допомогою контейнерів, бочок чи якоїсь іншої тари, наповненої снігом чи льодом. Також з цією метою можна на ніч лишати двері прочиненими.
Наступною важливою причиною поганої зимівлі є недостатня кількість корму, залишена бджолам з осені, або його погана якість. Низька якість меду (наприклад, падевий, незрілий, відсирілий, запліснявілий тощо) неминуче призведе до розладів травної системи в бджіл, що може спричинити значне послаблення сім’ї та навіть її загибель.
Якщо корму мало, то бджоли або просто загинуть від голоду, використавши всі наявні у вулику запаси, або житимуть у режимі дуже жорсткої економії, і в належний час (кінець лютого – початок березня) матка не почне свою роботу. Зрештою весною бджолина сім’я значно відставатиме у розвитку і за сезон забезпечить значно менше товарної продукції, ніж спроможна.
Раджу залишати сильній сім’ї не менше 30 кг меду з останніх рясних взятків. Приблизна потреба в меді за місяцями наведена вище. Витрати меду бджолосім’єю взимку можна визначити дуже просто навіть без відкривання вулика. Для цього достатньо здійснити просте зважування. Контрольний вулик встановлюється на ваги, і періодично фіксується зміна його маси.
Ще один фактор ризику – пізня весна. Бджоляру потрібно розраховувати і на те, що погода може виявитись несприятливою для збору першого нектару. А оскільки бджолам у цей час потрібно закладати і ростити розплід, вони беруть мед зі своїх зимових запасів. Якщо ці запаси до весни вичерпалися, то пасіка буде змушена економити і через це не зможе швидко нарощувати силу.
Усі потреби бджіл і всі можливі обставини господар має врахувати і передбачити ще восени, коли складатиме бджолине гніздо на зиму. Причиною голоду може стати не тільки нестача кормових запасів, а й неправильна збірка гнізда на зиму пасічником. У такому разі клуб, навіть за достатньої кількості меду у вулику, що залишатиметься на маломедних рамках, не зможе ним скористатися.
Моя технологія збирання гнізда на зиму виглядає таким чином: хороші темні рамки (дві-три, залежно від розміру сімей), на третину або чверть заповнені медом, ставлю в центрі, навпроти льотка. Тут формуватиметься клуб, а в лютому-березні почне свою роботу матка.
По обидва боки від них ставлю медопергові (залишаю всі, що є в сім’ї, – перга знадобиться для годування личинок). Повномеді рамки ставлю обабіч від медопергових. Всього лишаю вісім-дев’ять повномедих рамок. Зайві рамки або забираю з вулика, або ставлю до стінок, по краях. Мені такий порядок розміщення рамок подобається найбільше.
Та окрім цього є ще декілька способів збірки гнізда на зимування. Якщо на момент збирання у вулику ще досить багато розплоду, то потрібно збирати гніздо за зростанням: від маломедодних рамок з одного боку до все більш заповнених. Поки розплід не вийшов, бджоли перебуватимуть на цих рамках, а з настанням холодів перейдуть на медові.
Інший варанті збирання рамок називають «бородою». Його використовують тоді, коли наявні запаси меду є незначними. За такого способу найбільш повномедні рамки розміщують у центрі, а по обидва боки від них ставлять рамки з меншим запасом, за спаданням. По краях розміщують маломедні та порожні рамки. У всіх варіантах збирання гнізда слід враховувати, що бджоли формуватимуть клуб навпроти льотка і на тих рамках, на яких виводився останній у сезоні розплід.
У суворі зими причиною голоду бджіл за низьких температур може стати зимівля у двокорпусному вулику. Використавши корм у нижньому корпусі, бджоли, що зимують щільним клубом, іноді не можуть перебратися до верхнього корпусу, внаслідок чого голодують. Проміжок 1–2 см між верхнім бруском рамок нижнього корпусу і нижнім краєм рамок верхнього корпусу може стати для клубу непереборною перешкодою. У цьому випадку часто допомагає вирішити проблему звичайна відлига.
Визначити сім’ю, що голодує, можна за звуком. У таких бджіл прослуховується не рівномірний, ледь вловимий гул-шелест, а неспокійний гул і шкрябаючий звук, схожий на звук сухого листя, що мнеться.
Сім’ю, що голодує, потрібно негайно рятувати: можна доставити у вулик повномедні рамки або забезпечити бджолам підгодівлю. Цей захід є вимушеним, і доводити свою пасіку до такого стану вкрай небажано.
Розмір сім’ї також впливає на якість і економність зимівлі. Що меншою є чисельність сім’ї, то більше меду потрібно кожній бджолі окремо для утримання необхідного температурного мінімуму в клубі.
Великому клубу зігріватися легше. Сильні сім’ї раніше починають весняний розвиток, бджоли в таких умовах зношуються менше. Для кращої зимівлі рекомендую восени об’єднувати слабкі сім’ї, або розміщувати по дві у вулику, розмежувавши їх глухою заставною дошкою.
У зимівнику маленькі сім’ї переживають зиму з кращим збереженням, ніж на волі. Погано зимують сім’ї, що не встигли змінити спрацьованих робочих бджіл на молодих після останнього сильного взятку. Тому кочувати на сильні пізні медоноси, такі як верес, я б не радив. Навпаки – слабкі пізні взятки мають позитивний вплив, оскільки стимулюють осіннє нарощування сімей.
Хворі сім’ї часто зовсім не переживають зиму, тому не слід нехтувати профілактичними обробками від кліща і ще в теплий період вчасно виявляти й лікувати сім’ї, які захворіли на інші хвороби.
Не можна не згадати про вплив породи бджіл і тривалості зимового періоду. Що коротший безоблітний період, то легше бджоли його переживають. До тривалої зимівлі добре пристосовані середньоруська порода бджіл, українська степова, далекосхідна, карпатська. А ось південні породи, такі як кавказька, італійська й решта, тривалу зиму переносять складніше.
Якщо підсумувати, то успіх зимування пасіки залежить від стану й розміру сім’ї, запасів корму та його якості, мікроклімату у вулику, погодних умов, тривалості безоблітного періоду і породи бджіл. Та головне – це дбайливе ставлення до них власника-бджоляра протягом усього року!
Вдалої зимівлі вашій пасіці!
Питання за цією темою можна поставити нижче, у коментарях під статтею.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
