У присадибних господарствах України здавна розводили чорних качок із білим оперенням на грудці та передній поверхні шиї. Саме на базі цього місцевого поголів’я й було виведено сучасну українську білогруду породу качок. Крім місцевої популяції, до її створення також залучалися пекінські селезні та представники породи хакі-кемпбелл.
Місцевих чорних білогрудих качок парували поетапно в різних поколіннях з покращуючими породами, а отримане потомство розводили «в собі» і з нього відбирали для подальшого відтворення особин з кращими продуктивними показниками та відповідними до намічених ознаками екстер’єру. Таким чином, у виведеному поголів’ї поєдналися продуктивні та адаптаційні характеристики вихідних порід.
Робота над українською білогрудою була успішно завершена в середині ХХ століття, і незабаром ця порода стала однією з найпоширеніших в Україні та сусідніх державах. У її створенні брали участь науковці Інституту птахівництва Української Академії Аграрних Наук.
З’явившись майже 70 років тому, українська білогруда качка завдяки своїм продуктивним якостям та високому рівню пристосованості залишається популярною серед птахівників і донині.
До 24 лютого 2022 року генофонд породи знаходився в ДП «Борки» ІП УААН та в декількох інших господарствах Харківської області. Племінне поголів’я також утримується в багатьох птахівницьких господарствах України. Товарна птиця широко розповсюджена й успішно розводиться як у великих господарствах, так і в присадибних пташниках по селах.
Птахи української білогрудої породи мають чималі розміри. Корпус у них масивний, з поступовим розширенням до задньої частини. Жива маса дорослих селезнів становить 3,5–4 кг, вага качок дещо менша – від 3,2 до 3,5 кг. Статура у птахів гармонійна, всі частини тіла розвинені пропорційно. Кістяк легкий, але не тонкий. Голова невелика, вузька, довга, з ледь увігнутим, майже рівним профілем. У самців голова масивніша, ніж у самок.
Дзьоб середній завдовжки, широкий, чорний. Очі чорні, маленькі, круглі. Шия середньої довжини, товста. У самців вона довша, ніж у самок. Груди широкі та помірно глибокі, мускулисті. Живіт підтягнутий. Спина рівна, довга, широка. Поперек широкий, крижі й хвіст довгі, трохи підняті. Корпус поставлений похило до поверхні землі.
Крила щільно прилягають до тіла, великі, з добре розвиненими м’язами та маховим оперенням, але до польоту ці качки не здатні через значну масу тіла. Ноги у них середньої довжини, стегна та гомілки мускулисті, цівки короткі, тонкі. Пальці, кігті та цівки мають чорне забарвлення.
Оперення по всьому тілу чорне, тільки передній бік шиї (від нижньої щелепи) та груди – білі. Білі пір’їни на крилах та інших частинах тіла вважаються дефектом екстер’єру. У самців голова й верхня третина шиї мають синій або зелений відлив. Оперення блискуче, прилягає щільно. Покривне пір’я жорстке, пух м’який, густий, забарвлений у трохи світліший за основний тон.
Розмножуються білогруді українські качки сезонно. Молодняк досягає статевої зрілості після 6 місяців, але розмноження у птахів відбувається відповідно до сезону року. Шлюбний період у разі вигульного способу утримання припадає на початок календарної весни.
Качки української білогрудої породи починають відкладати яйця в березні або на початку квітня (залежно від погоди та клімату конкретного регіону). Частина самок мають інстинкт насиджування. Тому, якщо не забирати яйця з гнізда, коли качка знесе їх 15–18 штук, то вона може облаштувати гніздо пухом і почати висиджувати пташенят. Як тільки каченята підростуть, самка влітку знову починає нестись.
Якщо ж яйця регулярно забирати з гнізда, то качка продовжуватиме їх відкладати. У частини качок немає інстинкту висиджування і вони несуться впродовж кількох місяців. За рік кожна качка може спродукувати 105–110 яєць з білою, гладенькою шкаралупою, вагою 80–83 г. Високий рівень запліднення інкубаційних яєць забезпечується в тому випадку, якщо вік селезнів у батьківському стаді не перевищував 3-х років і на кожного самця припадало не більше трьох качок.
Успішність природної інкубації залежить від якостей качки-квочки. А виводимість каченят в умовах штучної інкубації в разі дотримання оптимального режиму становить 76–81%.
Новонароджені каченята мають високу життєздатність і неабияку енергію зростання. В оптимальних умовах утримання та за рясного, збалансованого годування пташенята швидко ростуть і набирають вагу. У віці 7 тижнів каченята досягають забійних кондицій і вже можуть використовуватись на м’ясо.
М’ясо молодої птиці дуже ніжне й містить мало жиру. Жива вага молодих селезнів у цьому віці складає 2,9–3,1 кг, качок – від 2,5 до 2,8 кг. Ваги дорослих птахів молодняк досягає в 25 тижнів.
Вирощування не призначеного для ремонту батьківського стада молодняка після досягнення ним 2,5 місяців є економічно недоцільним, оскільки конверсія корму в старшому віці значно зменшується, і відчутно зростають витрати корму на одиницю приросту, що призводить до нераціонального використання кормів. Збільшення живої маси молодняком старше двох місяців відбувається переважно за рахунок накопичення жиру та ущільнення всіх тканин організму, а не за рахунок нарощування м’язової тканини.
Забійний вихід тушок качок цієї породи, отриманих від добре вгодованого поголів’я, складає близько 85–88%, а частка їстівних частин у тушці сягає 64–66% від її загальної ваги.
Вміст жиру в охолодженій тушці сягає до 30%. До цієї кількості входять: підшкірний жир, жир, розташований між м’язовими волокнами і між різними групами м’язів та внутрішній (вісцеральний) жир, який знаходиться в черевній порожнині.
Тушки, отримані від добре вгодованих українських білогрудих качок, мають привабливий товарний вигляд: шкіра біла, з жовтим відтінком різної інтенсивності (залежно від складу корму); форми тушки наповнені, округлі; м’ясо рожеве, щільне.
Найкращим раціоном для представників української білогрудої породи є спеціальний комбікорм, але можна годувати цих качок і зерновими кашами з додаванням м’ясо-кісткового, рибного, кров’яного борошна та мінеральних добавок.
Найбільш доцільний спосіб утримання поголів’я української білогрудої – підлоговий, з доступом до природного водоймища. В такому разі птиця перебуватиме у звичних для неї природних умовах і навіть зможе самостійно добувати якусь частину корму (дрібну рибу, молюсків, комах, черв’яків, мотилів, водорості тощо), менше хворітиме, більше рухатиметься. М’ясо таких качок має найкращі смакові якості.
Більш детально про годування, розведення та вирощування качок можна дізнатись з відповідниих статей на нашому сайті.
Внаслідок схрещування українських білогрудих качок з іншими породами можна отримати молодняк з великою енергією зростання та високою пристосованістю до різних кліматичних умов.
Українська білогруда порода дуже добре пристосована для утримання в присадибних господарствах.
Вдалого вам птахівництва!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
