Бджільництво – дуже багатогранна галузь, яка передбачає не лише роботу безпосередньо з бджолами, але й обслуговування великої пасічної інфраструктури. Крім бджолиних сімей, галузь потребує наявності у господарстві різних матеріалів, інструментів та обладнання.
Суш і рамки, які тимчасово не використовують, є дуже цінним ресурсом. Його потрібно мати досить багато в запасі, щоб за потреби (а вона з’являється майже завжди раптово) можна було швидко ним скористатися. Віск і мед за певних умов (які легко забезпечити) можуть зберігатися досить довго без втрати своїх властивостей. Але це теоретично, а на практиці зберегти запаси рамок дуже складно. Причиною складності зберігання готових рамок є невеликий, але небезпечний шкідник – воскова міль.
Шкодять бджолярам два види метеликів: велика воскова міль (Galleria mellonella) і мала воскова міль (Achroia grisella). Іноді використовують й інші назви: для першого виду – вогнівка бджолина, для другого – мала бджолина вогнівка, мотилиця. Також до обох метеликів застосовують назви бджолина міль та міль вогнівка.
І велика, і мала воскові молі є представниками родини вогнівок (Pyralidae), яка, своєю чергою, належить до ряду лускокрилих, класу комах. Родина налічує близько 6200 видів. Деякі з них мають специфічне забарвлення крил, схоже на полум’я, звідки й з’явилася назва «вогнівка». Але саме воскова міль такого кольору не має.
Обидва види схожі зовні, але відрізняються розмірами та деякими особливостями розвитку личинок. І одні, й другі метелики мають сірувато-коричневе забарвлення і добре маскуються на різних поверхнях. Крила притиснуті вздовж тіла та розташовані горизонтально.
Дорослі особини мають недорозвинену систему травлення і нічим не харчуються, а живуть за рахунок запасів поживних речовин і енергії, що є в їх організмі. Цього запасу вистачає на порівняно короткий період життя, за який комахи встигають спаруватися і відкласти яйця в багатому їжею місці. Самки живуть від тижня до 12 днів, самці – від 10 до 26 діб. Оскільки процес продовження роду – справа енерговитратна, то тривалість життя метеликів тим менша, чим раніше вони змогли знайти партнера для розмноження.
З відкладених яєць через 5–8 діб виводяться білі гусениці довжиною близько 1 мм. Тривалість розвитку яєць залежить від зовнішніх умов. За температури нижче +13оС міль стає не активною і не розмножується, а яйця не розвиваються. Якщо умови сприятливі, личинки активно харчуються і дуже швидко ростуть. У перші кілька днів вони їдять пергу і мед. Пізніше до раціону додається віск та залишки коконів бджолиних личинок.
Кокони є важливою частиною раціону. З цієї причини, за наявності вибору, гусінь воскової молі віддає перевагу темній вощині і неохоче поїдає світлі нові рамки.
Але якщо молі багато, а їжі мало, то личинки їдять все, що їм доступно, в тому числі екскременти одна одної, матеріал утеплювача вулика, поліетилен і навіть інших, дрібніших своїх родичів.
Стадія гусені триває близько 25–30 днів, протягом яких личинки виростають до 15–18 мм. Потім гусениця знаходить захищене місце і заляльковується. Таким місцем може бути щілина у дерев’яній дошці, паз, тріщина тощо. Якщо гусениці не вдається знайти укриття, яке їй підходить, вона може й сама вигризати невеликі канавки або норки в дереві.
Личинка жіночої статі формує лялечку довжиною близько 16 мм, гусениця чоловічої статі – близько 14 мм. Лялечка міцно кріпиться до обраної основи і дозріває протягом приблизно 37 діб. Утім, тривалість її розвитку залежить від зовнішніх умов та може подовжуватися до двох місяців.
Поки триває стадія лялечки, організм личинки повністю змінюється, перетворюючись на метелика. Після чого з кокона виходить повністю сформована доросла комаха, яка через кілька годин здатна до польоту та пошуку партнерів для розмноження.
У процесі розвитку гусінь завдає великої шкоди бджолиній сім’ї. Вона полягає у псуванні вощини, пошкодженні комірок з бджолиним розплодом, потенційно можливому перенесенні збудників інфекційних захворювань дорослими особинами молі з вулика у вулик.
Бджоли в більшості випадків толерантно ставляться до присутності молі в їхньому житлі, виганяючи її тільки з тих рамок, на яких самі ведуть активну роботу. Особливо помітна шкода від молі на рамках, які бджоли не використовують, розташованих на периферії вулика. Таке відбувається, коли сила сім’ї значно менша, ніж розмір її вулика.
Рамки из улья, где погибли практически все пчелы. На некоторых рамках посели лась моль и разъела их. “Когда слабеют пчелы, главенствует моль,”- говорят пчеловоды
Хоча є й деякі породи, які менш терпимі до присутності шкідників. Однією з таких порід є італійська. Точніше, вона була такою спочатку, поки селекціонери не стали виводити миролюбні її лінії. Зараз частина ліній активно бореться з міллю, а частина ставиться до її присутності цілком терпляче.
Максимальну загрозу воскова міль становить для суші та напівмедних рамок, які стоять у порожньому (не заселеному) вулику або у рамкосховищі. Псуванню рамок сприяє тісне їхнє розташування. Якщо рамки стоять з більшими проміжками, то міль пошкоджує їх менше. У теплу пору року за кілька тижнів воскова міль здатна знищити майже будь-яку кількість суші. Але міль не любить протягів та холоду.
У прагненні захистити запаси воскових рамок, бджолярі, хіміки та вчені намагалися знайти ефективні засоби боротьби з цим шкідником. Були спроби використати природних ворогів – мух з родини тахінів, комах-наїзників з родини браконід та наїзників з роду трихограма родини трихограматид. Але через те, що личинки молі, перебуваючи у вулику чи рамкосховищі, залишаються не доступними для своїх природних ворогів, метод не показав скільки-небудь господарсько значущої ефективності. Ще були спроби застосувати бактеріальні препарати та нематод. Але й ці заходи боротьби не отримали широкого практичного застосування.
Усі методи боротьби можна умовно поділити на профілактичні та радикальні.
Хороший профілактичний ефект можна отримати від застосування деяких трав. Щоб відлякати воскову міль від рамок, їх потрібно щедро обкласти однорічним полином, лавандою або листям волоського горіха. Якщо рамки зберігаються в корпусах, перекладати потрібно кожен корпус.
Такий самий профілактичний результат можна отримати від застосування побутових ароматичних таблеток або смужок від молі: «Лаванда», «Евкаліпт», «Антимоль» та інші.
Для відлякування молі при тривалому зберіганні суші можна застосовувати оцтову, мурашину чи щавлеву кислоту. З практичної точки зору найбільш зручна оцтова. Її можна вільно купити майже в будь-якому супермаркеті (оцтова есенція) чи господарському магазині, і вона не дорога. Невеликі широкі ємності (по 50–150 грамів) з кислотою потрібно розташувати у вулику на верхніх брусках рамок, що зберігаються, і щільно закрити корпус. Поступово випаровуючись, кислота опускатиметься вниз і заповнюватиме своїми парами весь простір. У таких умовах воскова міль оселяється не охоче. Але 100% надійності цей метод не має.
До профілактичних засобів можна віднести різні липучки, які досить добре ловлять дорослих особин.
Оскільки міль не любить протягів, то рамки суші можна розташовувати так, щоб вони були у постійному струмені повітря. Але цей метод складний у виконанні та має середню ефективність.
Профілактичні засоби є сенс застосовувати для підтримки ефекту після вже проведеної радикальної обробки або якщо молі зовсім мало (наприклад, зберігаючи пусті рамки під час кочівлі).
Якщо ж потрібно не проводити профілактику, а боротися з міллю, що вже оселилася, то майже єдиним дієвим методом боротьби є використання різних отруйних і відлякуючих хімічних речовин.
Одним із найбільш надійних є спалювання шматків або гранул сірки у закритому просторі, де зберігаються рамки. Сірку потрібно розмістити в якомусь не горючому посуді із високими стінками, з розрахунку 30–50 г речовини на 1 кубічний метр приміщення. Сірку зазвичай буває складно підпалити, найзручніше це зробити за допомогою кубика або таблетки сухого лабораторного пального – суміші уротропіну з парафіном (його ще називають сухим спиртом). Сірка спочатку плавиться, а потім горить ледь помітним блакитним полум’ям із виділенням газоподібного оксиду сірки SO2 (сірчистий газ), що має дуже різкий специфічний запах. Саме цей отруйний газ і знищує шкідників. До речі, так можна боротися не лише з міллю, але і з гризунами.
Застосовуючи сірку потрібно пам’ятати про власну безпеку і після займання залишити приміщення якнайшвидше.
Якщо чистої сірки немає, то з тією ж метою можна застосовувати сірковмістні препарати, які вільно продаються в господарських і садово-городницьких магазинах, наприклад, такі як «Сірчана шашка», «Погребок», «Вулкан» та подібні.
Застосовуючи димові шашки, слід також дотримуватись деяких заходів безпеки. Підпалену шашку потрібно розташовувати в якомусь посуді з високими стінками (наприклад, у старому відрі), який краще поставити подалі від горючих матеріалів. Під час горіння сірчані шашки можуть вивергати іскри, тому про протипожежну безпеку слід подбати заздалегідь.
Працюючи зі згаданими засобами, все слід робити дуже швидко. Після займання препарату рекомендується залишити приміщення протягом 1 хвилини. Після початку горіння препарату приміщення потрібно герметично закрити і залишити так на 2–3 дні.
Інша ефективна речовина – фосфід алюмінію. На його основі наша промисловість виготовляє наступні препарати: «Диктатор» «Фосміній», «Токсифос», «Алфос», «Газотоксин», «Наказ», «Джин», «Фостоксин», «Фуміфос» та інші. Форма випуску препаратів – пігулки сірувато-блакитного кольору. Їх потрібно розкласти в закритому приміщенні на шматках картону, фанери, дощок, металу або покласти в плоский посуд з низькими бортами (кришка, тарілка і т.д.). Посуд потрібний для того, щоб після обробки було зручно видалити відпрацьовані залишки таблетки. Від контакту з водяною парою, яка завжди є в повітрі, відбувається хімічна реакція, кінцевими продуктами якої будуть кілька сполук, у тому числі і фосфін.
AlP + 3H2O → Al(OH)3 + PH3.
PH3-фосфін є дуже токсичним газом, який викликає параліч нервової системи шкідника та розлад дихання. Через ці порушення і настає загибель. Швидкість згубного впливу на шкідників і ефективність роботи препарату залежить від концентрації фосфіну в повітрі. Для досягнення оптимального показника достатньо 2 таблеток на 1 кубічний метр приміщення або герметичної камери (це може бути вулик, шафа, картонна коробка тощо). Використовувати камеру економніше, ніж проводити обробку рамок у приміщенні-сховищі.
Таблетки потрібно розкладати над рамками, оскільки фосфін важчий за повітря і, виділяючись, опускатиметься вниз. З цієї ж причини посуд повинен бути або без бортів, або борти повинні бути дуже низькими.
Фосфін отруйний не лише для молі, але й для гризунів. Тому, використовуючи згадані препарати, можна одночасно позбутися й інших шкідників у сховищі.
При роботі з препаратами фосфіду алюмінію не слід забувати і про власну безпеку. Усі підготовчі роботи (знайти посуд, визначити місце розташування, закрити всі щілини тощо) потрібно провести до відкоркування упаковки з таблетками. Відкривши герметичну упаковку, таблетки треба розкласти максимально швидко та залишити приміщення протягом 1 хвилини. Після цього сховище потрібно щільно закрити на 5–7 днів. Після обробки приміщення або камеру потрібно добре провітрити, оскільки фосфін може залишатися у незмінному вигляді тривалий час.
Застосовувати звичайні хімічні засоби дезінсекції, призначені для мух, ос та інших комах, для знищення воскової молі не бажано, оскільки речовини, що містяться в цих препаратах, можуть бути небезпечними для життя бджолиної сім’ї. А їх залишки в майбутньому можуть з рамок потрапити до меду.
Якщо пасіка велика і запас рамок значний, то є сенс побудувати спеціальне приміщення відповідного розміру для їх зберігання. Його потрібно обладнати звичайним побутовим кондиціонером повітря та підтримувати температуру не вище +12оС. У таких умовах воскова міль не може розвиватися і рамки будуть у безпеці.
Успішного вам бджільництва!
Чугуєвець Віталій.
Поділитись в соцмережах:
