Якщо у вашому власному господарстві знайдеться місце для облаштування невеличкого свинарника, а ви маєте палке бажання отримувати якісне м’ясо та сало для особистого споживання чи продажу, то за наявності необхідної кормової бази присадибне свинарство, як надійне джерело м’ясопродуктів, допоможе реалізувати вашу мрію. Це якраз той випадок, коли справа того варта, оскільки свині є всеїдними тваринами, до того ж вони невибагливі щодо умов утримання, порівняно швидко набирають вагу, а про чудовий смак свіжої, ніжної свинини годі й казати.
Щоб свинарська справа розвивалась успішно, свинареві-початківцю насамперед доведеться ознайомитись із деякими правилами догляду за цими тваринами і визначитися з породою (до прикладу, частина популярних серед свинарів порід свиней є беконними за своїм типом, тому попри рясне годування не варто очікувати від таких тварин омріяного сала).
А ще власнику свиней варто знати, що якість м’яса, як і здоров’я поголів’я, безпосередньо залежить від моделі й режиму їхнього харчування, тому варто приділити цим питанням особливу увагу.
Є два головні способи ведення свинарства:
перший полягає в тому, щоб придбаних пісдля відлучення від свиноматки поросяток віком від шести- до восьми тижнів відгодовувати до товарної кондиції;
другий ґрунтується на утриманні власних свиноматок задля постійного отримання від них потомства.
За рік одна свиноматка здатна забезпечити два приплоди. Статевої зрілості поросята досягають у п’ять місяців, але запліднювати молодих свинок у такому ранньому віці не можна, оскільки їхній організм ще не завершив власного фізіологічного розвитку. Вперше парувати молоду свинку рекомендовано не раніше 8–10- місячного віку, коли її вага становитиме не менше 100–120 кг. Тривалість вагітності свині складає приблизно 115 діб.
Утримання та догляд за свинями
Оптимальним варіантом приміщення під свинарник є достатньо просторий хлів, який слід було б умовно поділити на три зони:
· місце постійного утримання тварин, обладнане зручними й місткими годівницями та напувалками;
· майданчик для вигулу свиней;
· купальня (вирита й наповнена водою яма, де свині зможуть хлюпатись і купатись).
Можна обійтись і без купальні, але вона значною мірою допомагає профілактувати виникнення зовнішніх паразитарних захворювань і сприятливо діє на здоров’я та емоційний стан поголів’я.
Щоб вигодовувати молодняк самостійно, знадобиться площа близько 3 м2. Супоросну матку слід забезпечити особистим простором площею приблизно 4 м2. Для підсосної потрібно передбачити до 6 м2 площі, оскільки свиноматка може принести за один опорос близько 15–16 поросят.
Приміщення для свинарника має бути теплим, надійним, світлим і просторим. Бажано будувати його з цегли, черепашника або шлакоблоків. Зсередини стіни необхідно поштукатурити і побілити вапном.
Усі загорожі всередині свинарника мають бути надійно закріплені, оскільки доросла свиня – тварина чимала та достатньо сильна, а ще до того ж постійно риє землю й утворює підкопи.
Підлогу в свинарнику бажано робити з дерев’яних дощок, щоб вона була теплою, міцною та твердою. Дошки на підлогу вкладають з певним нахилом та облаштовують там стічні канавки, щоб по ним стікали екскременти тварин.
Товщина стіни має забезпечити тепло всередині свинарника, аби він не промерзав узимку. Всередині приміщення бажано обладнати електричне освітлення і вентиляцію.
Якщо заплановано утримання у свинарнику підсисної свиноматки, то необхідно передбачити обігрівальні прилади для маленьких поросят.
Самостійне вирощування поросят
Якщо ви збираєтесь утримувати в господарстві лише одну-дві свиноматки, то для такого невеликого поголів’я економічно недоцільно тримати у себе кнура. Значно простіше й вигідніше вдаватись до штучного запліднення самок. Використовувати чужих кнурів вкрай небажано через ризик поширення інфекційних захворювань. До того ж не кожен власник погодиться надати вам свого кнура (з цієї ж причини).
Свиня, призначена для схрещування, повинна бути не молодшою восьмимісячного віку і з живою масою не менше 100 кг за умови середнього рівня вгодованості. Тварина має бути активною і здоровою, а кількість нормально розвинених дійок у неї має становити щонайменше дванадцять штук.
Через дванадцять годин після парування з кнуром чи штучного осіменіння процедуру для надійності повторюють. Протягом місяця після запліднення слід уважно стежити за поведінкою тварини. Якщо свиня не прийшла в охоту, то її можна вважати продуктивно покритою.
Визначити ознаки охоти нескладно. У свинки в цей час спостерігається процес, відомий у народі як тічка. Він супроводжується слизовими виділеннями та збільшенням статевих органів. Водночас у тварини змінюється тембр голосу, значно знижується або повністю втрачається апетит, і вона поводиться дуже неспокійно.
Перші три місяці раціон годування супоросної свині можна лишити незмінним, а ось після закінчення цього періоду їй необхідно давати калорійніший і поживніший корм. Важливо, щоб у їжу не потрапляли зіпсовані, гнильні або запліснявілі продукти, оскільки неякісна їжа може спричинити загибель ембріонів.
Після опоросу новонароджені малюки ще надто слабкі, тому їхні організми є надзвичайно чутливими до холоду, вогкості та протягів у свинарнику. Температура всередині приміщення не повинна опускатись нижче за +18°С. У перші дні бажано помістити поросят під інфрачервону лампу.
Материнське молоко, яке від народження споживають поросята, є надзвичайно калорійним. Воно забезпечує малюків усіма необхідними поживними речовинами і, що особливо цінно, наділяє зростаючий організм пасивним імунітетом до різних захворювань. Проте заліза в ньому мало, тому поросята на 6-й день можуть хворіти на анемію. Щоб уникнути подібної ситуації, малюків або підгодовують коров’ячим молоком, або застосовують спеціальну профілактичну терапію.
Протягом перших трьох тижнів молодняк росте, розвивається і швидко набирає вагу. На п’ятий день поросят уже можна підгодовувати відвійками, розпареними кашами з концентратів, а на двадцятий день їм підкладають у годівниці запарені овочі та коренеплоди.
У віці чотирьох тижнів підрослий молодняк відлучають від матері, і надалі поросята продовжують розвиватись самостійно.
Інколи доводиться годувати поросят і без участі свиноматки. У цьому разі малюків напувають із соски теплим коров’ячим або козячим молоком у пляшечці, а через сім днів починають потроху підгодовувати кашами.
Для профілактики дефіциту заліза, від якого потерпають у ранньому віці чимало поросят, до питної води додають розчин залізного купоросу (з розрахунку 2,5 г купоросу на 1 л води).
Раціон живлення свиней
Маленьких поросят слід годувати тричі на день. Молодняку згодовують варені овочі, коренеплоди (картоплю, моркву, буряк, гарбузи) та кисломолочні продукти. Джерелом вітамінів і мікроелементів для підростаючих малюків стануть облиті окропом листя кропиви, люцерна, конюшина, овочева гичка.
Не слід забувати про воду. Важливо, щоб вона завжди була чистою і свіжою, аби уникнути зараження поросят інфекціями. Найкращим варіантом буде ніпельна напувалка, де вода завжди лишається чистою і витрачається лише за потребою.
У міру зростання молодняка поросятам необхідно збільшувати обсяг споживання кормів, а для формування хорошої м’язової маси їм слід додавати в раціон відварені бобові, коренеплоди та овочі.
З досягненням семи місяців зростання тварин сповільнюється, і співвідношення м’язової маси до відсотка жиру починає змінюватись. У цьому віці добова норма споживаного корму на одну свиню має становити близько 6 кг.
З восьми місяців свині вже акивно нагулюють сало, тому добова норма споживання корму збільшується до 7 кг на одну тварину. У раціон слід ввести варену кукурудзу, дрібно нарізаний або відварений цукровий буряк, бобові, кабачки, гарбуз.
До дванадцяти місяців поросятам слід збільшити добову норму до 8 кг кормів на одну тварину. Маса добре відгодованої свині має становити близько 180 кг.
Поділитись в соцмережах:
