Сучасні технології тваринництва орієнтовані на досягнення максимально можливої рентабельності тваринницьких ферм. Досягти цієї мети тваринники намагаються насамперед шляхом збільшення продуктивності поголів’я та зниження витрат на годування й утримання стада.
Технології виробництва продукції тваринництва у рамках такої тенденції стають дедалі раціональнішими. Вони націлені на виключення з життєвого циклу сільськогосподарських тварин усього того, що безпосередньо не збільшує продуктивність поголів’я, а також продуктивність господарства загалом.
Утримання сільськогосподарських тварин сьогодні дедалі більше нагадує систему обслуговування умовного спецобладнання, де «на вході» потрібно забезпечити сировину (корми, воду, ветпрепарати тощо), а «на виході» маємо отримати вже готовий продукт (молоко, яйця, м’ясо, вовну тощо).
І чим досконалішими й сучаснішими стають тваринницькі технології, тим менше уваги приділяється природним потребам живих організмів. Через невпинну раціоналізацію виробничих процесів і мінімізацію витрат абсолютно ігноруються певні потреби тварин, не пов’язані безпосередньо з їхніми продуктивними показниками.
Зрештою промислові комплекси, що працюють за сучасними технологіями, ігнорують чимало важливих особливостей життєдіяльності сільськогосподарських тварин. Худобу тепер не випасають, а цілорічно утримують у стійлі на монокормі, кури-несучки все своє життя проводять у багатоповерхових (розташованих у кілька ярусів) тісних клітках, а свиноматки живуть у станках, більше схожих на футляри, де тварина спроможна лише лежати чи стояти.
Про те, наскільки важливою є роль моціону в житті сільськогосподарських тварин, поговоримо у цій статті.
Активний рух на відкритому повітрі (моціон) є однією з базових форм поведінки тварини. Без постійного руху вона не зможе вижити в дикій природі (а свійські тварини походять від диких предків, приручених у далекому минулому людиною).
Саме в стані руху тварина здобуває собі корм, реагує на зміни зовнішнього середовища, знаходить партнера для розмноження, піклується про потомство і рятується від ворогів. У процесі еволюції необхідність активно рухатись задля досягнення більшості життєво важливих цілей була постійною і міцно закріпилась у фізіології організмів. За продиктованою зовнішніми умовами необхідністю рух перетворився на внутрішню потребу тіла, став умовою його нормального функціонування і нормального протікання в ньому всіх фізіологічних процесів.
І в наш час моціон сприяє нормалізації багатьох процесів в організмі. Він тонізує весь організм, зміцнює його і стимулює роботу всіх систем. Такий загальний позитивний ефект пояснюється тим, що рухова активність прискорює циркуляцію крові в організмі. Як наслідок цього, з тканин активніше виводяться продукти життєдіяльності клітин, а клітинам постачається більше кисню та поживних речовин.
У ситуації, коли кожна клітина повноцінно забезпечена всіма потрібними їй речовинами та швидко звільняється від непотрібних сполук, увесь організм функціонує в оптимальному режимі, а відтак перебуває в хорошому стані: має міцний імунітет і значне підвищення загальної резистентності.
Помірні регулярні фізичні навантаження сприяють адаптації до них опорно-рухової системи. Зв’язки, кістки, сухожилля міцнішають, а м’язи стають сильнішими й більшими. Реагуючи на потребу перекачувати більшу кількість крові у швидшому темпі, серцевий м’яз теж зміцнюється і стає сильнішим.
Ритмічне скорочення м’язів кінцівок та м’якушів на підошвах покращує рух лімфи. (Переміщення лімфи в організмі залежить від скорочення м’язів підошовних м’якушів і великих судин приблизно на 80%).
Оскільки активний моціон зазвичай відбувається на відкритому повітрі, то одночасно з ним тварина отримує природну інсоляцію. Під дією ультрафіолетового сонячного проміння у шкірі тварин синтезується вітамін D, що відіграє важливу роль у багатьох біохімічних процесах організму (наприклад, у засвоєнні кальцію з корму).
Отже, моціон є зокрема й ефективною профілактикою гіповітамінозу D, гіпокальціємії, остеомаляції, остеопорозу, рахіту та деяких інших розладів обміну речовин.
Копитні тварини завдяки моціону отримують можливість ходити по ґрунту, а це забезпечує природне стирання копитного рогу, що має здатність постійно відростати. Це дуже добре позначається на стані їхніх кінцівок.
Фізичне навантаження стимулює у тварин активнішу роботу дихальної системи, краще вентилюються легені, що позитивно впливає на їхній стан та слугує профілактикою респіраторних захворювань.
Активний моціон є частиною дозвілля тварин і сприяє їх мирній фізичній діяльності, що попереджує можливий канібалізм у групах молодняка свиней і птиці.
Моціон стимулює процеси проходження нервових імпульсів нервовою системою, що нормалізує роботу багатьох органів, зокрема й залоз зовнішньої та внутрішньої секреції. А це, своєю чергою, приводить у норму роботу травної системи і продукування гормонів.
Здорова травна система забезпечує організм усіма необхідними речовинами та енергією. Водночас гормони регулюють поведінку тварини та багато процесів в організмі, що сприяють покращенню репродуктивної функції, нормальному росту і розвитку, а також збільшенню цільової продуктивності (наприклад, молоковіддачі чи набору живої маси).
Активний моціон позитивно впливає на вироблення статевих гормонів, статеву активність і якість сперми у самців-запліднювачів.
Сумарний вплив наслідків регулярного моціону покращує загальний стан стада, підвищує його продуктивність і плодючість, знижує рівень яловості, сприяє формуванню у молодняка бажаного типу конституції.
Якщо говорити про користь моціону обґрунтовано, то доказом позитивного його впливу може слугувати емпіричне дослідження, проведене в одному з молочнотоварних господарств на коровах і телицях голштинської породи. Згідно з його результатами, зроблено певні висновки.
У нетелей, забезпечених до запліднення щоденним моціоном, формується краще виражений молочний тип конституції, ніж у їхніх товарок, позбавлених моціону.
В ідентичних умовах годування нетелі, які здійснювали моціон, ростуть краще. Ці тварини перевищували своїх ровесниць, що утримувались без моціону, за такими параметрами: висота в загривку – в середньому на 2,12 см; навскісна довжина тулуба – в середньому на 2,86 см.
Щоденний моціон активізує обмін речовин у тканинах і сприяє підвищенню рівня окисно-відновних процесів і захисних властивостей організму тварин.
Біохімічні дослідження крові показали, що наприкінці стійлового періоду резервна лужність у корів і нетелей, забезпечених активним моціоном, була на 13,61 об. % вища, вміст білка в сиворотці крові – на 0,99 г %, кальцію – на 1,14 мг % більше, ніж у тварин, позбавлених моціону.
Щоденний моціон сприяє зростанню репродуктивної функції корів. Згідно з результатами досліду, тривалість сервіс-періоду в корів досліджуваної групи була в середньому на 46–48 днів коротшою, ніж у корів з контрольної групи при перебуванні обох груп в однакових умовах.
Індекс осіменіння (тобто кількість здійснених парувань на одне запліднення; чим менший цей показник, тим краще) первісток дослідної групи становив 1,2, а контрольної – 1,35. У корів з піддослідної групи після другого отелення індекс осіменіння склав 1,46, а в корів після другого отелення з контрольної групи – 1,71.
На 100 корів у групі, що отримує активний моціон, за рік народилось 100 телят, а в групі без моціону – 90.
Телята, народжені від первісток дослідної групи, демонстрували кращий розвиток – у піврічному віці їх перевага в живій масі склала в середньому близько 12 кг. Збереженість молодняка від матерів, забезпечених під час тільності активним моціоном, виявилась на 9,7% вищою, ніж молодняка, отриманого від позбавлених моціону матерів.
Телиці, які були забезпечені активним моціоном до запліднення і після нього, в період тільності, мали кращі морфофункціональні характеристики вимені. Чашоподібна форма вимені була у 85% первісток дослідної групи та в 75% з контрольної групи.
За кількістю надою впродовж першої лактації корови дослідної групи перевершили ровесниць із контрольної групи на 688 кг (4428 кг проти 3739 кг), а за виходом молочного жиру їх перевага склала 23 кг.
Вища інтенсивність молоковіддачі (1,81–1,52 л/мин) була зафіксована в дослідній групі первісток.
Перевага в надоях корів дослідної групи збереглась і під час другої лактації, вона склала 515 кг молока.
Загальне виробництво молока від корів-первісток дослідної групи виявилось на 19,58% більше, ніж у корів того ж віку з контрольної групи, позбавленої моціону.
Згідно з наведеною інформацією стає очевидною доцільність організації моціону на фермі.
Найпростіший спосіб організації моціону тварин у господарстві – це облаштування вигульних майданчиків, де поголів’я має перебувати не менше половини світлового дня (в хорошу погоду).
Площа вигулу повинна відповідати виду й віку тварин. Наприклад, на кожну дорослу корову має припадати не менше 25 м2 площі вигульного майданчика.
Хорошою альтернативою майданчикам для вигулу можуть бути спеціальні закільцьовані огороджені доріжки, якими можна проганяти поголів’я кілька разів на добу. Довжина маршруту для корів і телят становить 1,5–2 км, а для свиней – від 0,5 до 1 км.
Але найкращим моціоном теплої пори року є пасовищне утримання. Для більшості копитних продуктивних тварин і птиці воно є найприроднішим способом утримання. Водоплавну птицю найкраще утримувати на випасі біля природної водойми.
Биків-плідників і жеребців можна використовувати на легких внутрішньогосподарських роботах (наприклад, для підвезення кормів) по 2–3 години на день.
Жеребців-плідників, а також кобил і меринів, що не задіяні в роботах, рекомендується щодня проганяти риссю в легкій упряжці чи під сідлом на дистанцію близько 10 км. Такі прогулянки позитивно позначаються на загальному стані здоров’я тварин і подовжують репродуктивне довголіття батьківського стада.
Тільних корів, жеребих кобил, поросних свиноматок, котних кіз, суягних вівцематок в останню третину вагітності слід випускати на прогулянки з дотриманням запобіжних заходів. А саме, не можна влаштовувати прогулянки обмерзлим чи слизьким від грязюки ґрунтом і в негоду; небажано проганяти їх по глибокому снігу; вагітних вівцематок не можна проганяти вздовж вузьких проходів або допускати в стаді тисняву.
З обережністю слід здійснювати моціон слабких чи хворих тварин, особливо холодної пори року.
Племінних биків-заплідників та коней можна примушувати до моціону завдяки спеціальному обладнанню – каруселі з електроприводом.
Організувати достатній моціон у разі застосування деяких технологій утимання буває непросто, а іноді й неможливо. Дуже складно забезпечити моціон курям-несучкам в умовах кліткового утримання. Проте навіть у такому випадку знаходиться рішення. З метою збільшення рухової активності курей, італійська фірма «FACCO» виготовлює кліткові батареї, обладнані сідалами. У кожній клітці їх встановлено по 2 штуки: одне для відпочинку, а друге – як опора, завдяки якій птах може дістатись до годівниці.
У підсумку птахи більше рухаються, але водночас зростає витрата енергії, а отже й витрата корму на одиницю продукції. Такі клітки частіше застосовують для утримання батьківського стада, а не на виробництві товарних яєць.
Моціон сільськогосподарських тварин здатний оздоровити поголів’я і продовжити терміни його продуктивного використання, що в довгостроковій перспективі підвищить ефективність тваринницького виробництва.
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
