Сколія-гігант – найбільша оса Європи

Перегляди: 619
10.09.2021
Сколія-гігант – найбільша оса Європи

Сколія-гігант (лат. Megascolia maculata) є одним з видів ос родини Сколієві (лат. Scoliidae) ряду Перетинчастокрилі. Належить до денних комах, існування яких можливе в умовах сухого, теплого клімату (оптимальний температурний діапазон знаходиться в межах +25...45°С), а також за наявності певної кормової бази, а саме личинок жука-носорога, хруща травневого, мармурового та деяких інших його видів. Сколія-гігант проявляє активність з травня по вересень. 


Ареал поширення гігантської сколії охоплює Північну Африку, південну частину Європи, зокрема територію Кримського півострова, територію Близького Сходу, Кавказ і Центральну Азію.


В Європі зустрічаються три підвиди цього виду, які мають між собою зовнішні відмінності в забарвленні голови, черевця та жилкуванні крилMegascolia maculata maculata (поширена здебільшого на східній території Середземномор'я, хоча зустрічається в тих же широтах від півдня Франції аж до Ірану), Megascolia maculata flavifrons (можна зустріти тільки в західній частині Середземномор'я), Megascolia maculata bischoffi (зустрічається лише на Кіпрі).


Сьогодні сколія-гігант належить до зникаючих видів комах України, тому занесена до Червоної книги й охороняється державою.


Сколія-гігант

Сколії-гіганти не живуть сім'ями і не споруджують гнізд. Вони ведуть поодинокий спосіб життя.


Слово «гігант» у назві комахи пов'язане з її чималим розміром (тіло самок сягає 33–40 мм, хоча трапляються навіть особини завдовжки до 60 мм; у самців цей показник дещо менший – від 25 до 30 мм). З цієї причини сколію деколи плутають із шершнем, або ж мають за джмеля, що насправді зовсім не так..


Ця комаха є дуже миролюбною. Дорослі особини живляться виключно квітковим нектаром. Незважаючи на гостре жало та вражаючі (порівняно з іншими осами) розміри, сколія-гігант не складає загрози для здоров'я людини. Її отрута діє набагато слабкіше, ніж отрута решти жалких комах.


Сколія-гігант

Зустрівши сколію-гіганта, багато хто з людей одразу ж намагаються вбити комаху, налякані її страхітливим виглядом та через побоювання можливого укусу. Такі безпідставні дії є однією з причин поступового зменшення чисельності цих комах, тому в наш час зустріти хоча б здерідка поодиноких представників сколії-гіганта є великою удачею.


Гігантська сколія


Опис комахи


Перший опис сколії-гіганта створив данський ентомолог Йоганн Християн Фабрицій у 1775 році.


Гігантська сколія нагадує дуже великого видовженого джмеля. Самка більша за самця, голова в неї жового чи оранжевого кольору, в самця  повністю чорного. Тіло комахи вкрите пухнастими ворсинками (у самок  червонуватими або жовтуватими, у самців  рудуватими), забарвлене у глянцево-чорний колір з двома жовтими смугами на черевці, які іноді перериваються, утворюючи чотири жовті плями. Ці плями (на другому й третьому сегменті черевця) відрізняють сколію від решти ос. Така ж жовта пляма, але менша за розміром, розташована й на щитку комахи. 


Крила широкі, коричневого відтінку, з синім чи фіолетовим полиском та більш затемнені на кінцях і біля основи. Ноги в самок міцніші, вкриті жорсткими волосками, на відміну від самців, що мають на ногах м'які волоски. Вусики (антени) повністю чорні, до кінців потовщуються. У самця вони довші (складаються з тринадцяти члеників), у самок коротші (мають дванадцять члеників) і вигнуті. 


У самки велика верхня щелепа, яку вона використовує для маніпулювання здобиччю, довша й гостріша, ніж у самця. 


Гігантська оса сколія


Протягом свого життєвого циклу самка сколії дає лише одне покоління потомства.


На відміну від імаго, личинки сколії-гіганта паразитують на личинках жука-носорога (Oryctes nasicornis) та інших великих жуків родини пластинчастовусих (Scarabaeidae sensu lato), яких запліднена самка-оса відшукує в компостних купах, перегної, старих трухлявих пеньках та в інших багатих на органічні речовини місцях. Саме тому сколій можна зустріти неподалік від тваринницьких комплексів і ферм.


Сколія і личинка жука-носорога

З початком сезону активності цих комах першими на поверхні землі з'являються самці. У пошуках самки вони літають над майданчиком на висоті від 50 до 80 сантиметрів, перериваючись ненадовго тільки для прийому їжі. Появу самок самці розпізнають ще до того, як ті досягнуть поверхні землі. Для спаровування самка зазвичай обирає найбільшого самця. Увечері самки ховаються в землі й ночують там, а самці продовжують літати в активному пошуку.


Запліднена самка витрачає багато часу і сил на пошуки відповідного господаря. Зазвичай її здобиччю є личинка жука-носорога (лат. Oryctes nasicornis) на останній личинкової стадії, а також личинки рогача звичайного (лат. Lucanus cervus), хруща мармурового (лат. Polyphylla fullo) тощо. 


Сколія кружляє над землею на висоті близько 15 см. Як тільки вона відчує личинку, одразу ж  зривається в ґрунт і прокладає там ходи до своєї здобичі. Відшукавши майбутнього господаря для свого потомства, самка нападає на личинку і намагається вколоти її в нервовий центр з черевної сторони тіла. Личинка перевертається й ухиляється, щоб захиститись або втекти. Оса ж примушує личинку змінити своє становище за допомогою уколів, не виділяючи отрути.


Коли личинка достатньо втомиться, оса робить кілька підготовчих укусів і, як тільки опір жертви достатньо ослабне, жалить у грудний ганглій в області між середньою і задньою парою ніг. 


Укус спричинює повну нерухомість личинки. У личинок жука-носорога параліч настає через 3–5 хвилин, після чого самка сколії відкладає з нижньої сторони, зовні на шкіру комахи запліднене яйце і починає шукати наступну жертву. 


Личика сколії - ентомофаг

Яйце приклеюється таким чином, що його кінець, де згодом вилупиться голова личинки сколії, впирається в шкіру личинки жука. Тобто, одразу після вилуплення личинці сколії достатньо лише проткнути головою шкіру свого господаря і висмоктати його вміст. Сама ж личинка сколії лишається на поверхні личинки жука. 


Личинки оси тричі линяють, потім заляльковуються в саморобному коконі і впадають у сплячку.


Сколія-гігант на квітах

Зиму личинка сколії-гіганта перебуває в легкому коконі овальної форми, а з настанням весни (у квітні-травні) після завершення метаморфозу з'яляється у формі імаго.


Хоча господарського чи комерційного значення цей вид ос не має, та окрім жуків-носорогів личинка сколії знищує хрущів, досить небезпечних шкідників плодових дерев та ягідних культур.


Сколія-гігант є об'єктом охорони як у Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику, так і в інших природних об'єктах України.


Поділитись в соцмережах:

Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений