Кури породи брама

Перегляди: 13
27.10.2020

Якось так склалось, що мені більше до вподоби сільськогосподарські тварини значних розмірів. Якщо коні  – то обов'язково ваговози, якщо бики – то вагою не менше тонни! Нутрії, свині, кури – усі вони мають бути великими та вгодованими. Споглядання таких тварин викликає у мене, як у господаря, особливе задоволення! Тому сьогодні поділюсь досвідом розведення прекрасної породи курей, відповідної до моїх ідеалів, яку мені пощастило вирощувати у власному присадибному господарстві. 


Кури породи брама – не лише прикраса подвір'я! Це ваговики у світі курей. Найкращі племінні півні брами за умови хорошого годування та утримання здатні вирости до 7 кг! 


На відміну від багатьох м'ясних порід інших сільськогосподарських тварин, порода брама виникла не природно-господарським шляхом, а була створена птахівниками Америки цілеспрямовано. Вихідним матеріалом стали кури в'єтнамської породи кохінхін і малайські бійцівські півні


Кури кохінхін

Обидві породи представлені птахами чималих розмірів, та все ж за вагою вони поступаються брамі, яку отримали внаслідок кропіткої племіної роботи. Після тривалого розведення помісних особин «в собі» з ретельним відсортовуванням кращих за м'ясними показниками та зовнішніми ознаками екземплярів і підбором пар для подальшого розведення, в 1874 році порода була зареєстрована. Тоді ж був затверджений і її стандарт. 


Малайські кури

А в 1850 році брама вже брала участь у сільськогосподарській виставці, що проводилась у Бостоні. Спочатку її назвали сірий читтагонг, але назва не прижилась. Врешті її замінили на іншу, запозичену в індійської ріки Брахмапутра. А з часом вона трансформувалась у сучасну назву породи брама.


За досить короткий період часу представники цього виду поширились у всьому світі, зокрема й у царській Росії, де вони увійшли до п'ятірки найпопулярніших курячих порід у селянських господарствах. У зв'язку з історичними подіями на початку ХХ століття чисельність породи сильно скоротилася, і майже все поголів'я було втрачене. Лише у другій половині ХХ століття, завдяки зацікавленості птахівників-любителів, брама знову відновила свої позиції. Проте вирощування цих курей у промисловому птахівництві не практикується.


Кури брама

Наприкінці ХХ століття власники курей брами, захопившись декоративною привабливістю птахів, стали менше уваги звертати на їх продуктивні властивості. Внаслідок цього брама значно подрібнішала. Сучасні кури важать тепер 3,6–4 кг, а півні 4,5–5 кг, хоча зустрічаються й особини, вага яких сягає 6 кг. Окрім того, багато хто з любителів не надто підтримують племінну чистоту породи. Вони змішують браму з кохінхіном і представниками інших великих порід, а також її кольорові різновиди між собою. Від такого безладного вирощування порода тільки програє.


Брама.jpg

Породі брама властива надзвичайно яскрава, екзотична зовнішність, завдяки чому ці птахи цінуються багатьма птахівниками. Півні значно масивніші за курок, відрізняються ошатнішим і пишнішим оперенням, хоча хвіст у них невеликий, з короткими косицями. Грива дуже добре виражена, ноги до самих пальців сильно оперені, причому настільки сильно, що це навіть заважає курям ходити. Птахи змушені рухатися неквапливо і дуже обережно. Лусочки на ногах яскраво-жовті, самі ноги – довгі й товсті. Гребінь невеликий, стрючкоподібний, можливо дається взнаки походження брами від бійцівської малайської породи. Голова відносно тулуба невелика, з широким лобом. Клюв – широкий, короткий, жовтого кольору. Все тіло у представників цієї породи широке й коротке (успадковане від кохінхінів), вертикально поставлене, густо оперене. 


Кури брама

Всередині породи розрізняють п'ять основних різновидів (за кольором їхнього оперення): світла брама, темна, червона, куріпчаста й палева. За останній час з'явились і нові, які в дійсності є варіаціями або сумішами вже існуючих основних. Так, наприклад, блакитно-біла брама відрізняється від світлої блакитним відтінком пір'я гриви, крил та хвоста, котрі у світлої брами мають чорне забарвлення. Всі кольорові різновиди за своїми продуктивними характеристиками майже не відрізняються, лише темна брама дещо більша за решту, приблизно на 0,5 кг. 


Кури брама

Стосовно продуктивних показників варто зазначити, що яйценосність курей віком до двох років коливається в межах 100–120 яєць на рік. Яйця чималі, переважно коричневого забарвлення. Кури брама – чудові квочки та надзвичайно турботливі мами. Вони надійно успадковують інстинкт висиджування, але через свою значну вагу й незграбність квочки часто давлять яйца, і виводимість з цієї причини різко знижується. Я таким квочкам залишав не більш 5-ти яєць, а решту одразу закладав у інкубатор. Згодом можна всіх курчат пустити під квочку й вирощувати одиним виводком.


Має сенс утримувати в господарстві лише молодих кур. Після дворічного віку курки несуться погано, навіть в умовах спеціального режиму вирощування й годування, але несучість зберігають до 4–5 років. Півні після трирічного віку також втрачають свою активність, і заплідненість інкубаційних яєць знижується.



Кури брама

Брама належить до пізньостиглих порід. Курчата ростуть повільно, але виживаність у них хороша. Можливо, це пов'язано з високою дбайливістю квочки, яка завжди може обігріти свій виводок. Найвищий показник збереження молодняку, за моїми спостереженнями  у травневих виводках. Ці курчата навіть ростуть якось швидше, ніж пізні, що вилупилися в червні – липні. Курочки починають нестись лише весною наступного року, коли досягнуть 8-місячного віку, а за холодних погодних умов навіть пізніше. 


Півень брама

Півні завершують свій повний розвиток до півторарічного віку. І хоча сучасні представники породи брами мають менші розміри порівняно зі своїми семикілограмовими предками, проте м'ясні властивості вони зберегли. Тушка їх добре обмускулена, при цьому м'ясо щільне, жорстке, волокнисте (можливо через те, що курчата ростуть довго), шкіра жовтувата, забійний вихід становить близько 80%.


Курка брама

До умов утримання брама невибаглива, не боїться морозів і цілком комфортно може зимувати в критому, захищеному від вітру вольєрі, обходячись без теплого курника. Кури ці дуже малорухливі, не вимагають багато площі. Сім'ю з одного півня й п'яти курей цілком задовольнить вольєр розмірами 2 м × 2 м з трьома гніздовими осередками і невисоким (до 0,5 м) сідалом. З вищого вони іноді падають і можуть травмуватися. З годуванням у них також немає ніяких проблем. Представники породи можуть вживати просту суміш з цільного зерна різних видів (пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, соняшник, просо) і на вільному вигулі по ділянці показувати хорошу м'ясну й яєчну продуктивність.


Кури брами з курчатами

Правильне, збалансоване годування, зрозуміло, підвищує їх продуктивність. Але слід пам'ятати, що брами схильні до ожиріння, внаслідок якого кури перестають нестися. На особливу увагу заслуговує їх темперамент. Птахи ці дуже спокійні, легко приручаються і не затівають бійок, мирно вживаються з усіма мешканцями пташника. 


Стосовно ветеринарного обслуговування під час вирощування курчат та утримання дорослого поголів'я, то воно нічим не відрізняється від обслуговування представників інших порід. Це питання, разом з детальними рекомендаціями та порадами, розглянуте в одній з моїх попередніх статей


Будь-які незрозумілі питання за темою цієї статті можна обговорити на нашому форумі



Чугуєвець Віталій




Текст сообщения*
Защита от автоматических сообщений