Кропива жалка

Кропива жалка (Urtica urens) – вид однорічних трав’янистих рослин з роду Кропива (Urtica) родини Кропивові (Urticaceae), природний ареал якого охоплює більшу частину Європи, північну частину Азії, північні та північно-східні території Африки. На цей час є космополітом, поширеним практично на всіх континентах (за винятком Антарктиди) і багатьох островах.

В Україні кропива жалка росте повсюдно, як і споріднений з нею вид кропива дводомна (Urtica dioica). Обидві рослини дещо подібні одна до одної, проте кропива жалка є однорічною, однодомною і має стрижневий корінь, тоді як кропива дводомна – багаторічна, дводомна, з потужним повзучим кореневищем, а ще помітно перевищує жалку кропиву за розміром.

Обидві рослини оселяються на щебнистих ділянках, пустирях, пасовищах, зарослих бур’яном лісових галявинах, поблизу ферм, обабіч доріг, біля огорож, у садах, на родючих, оброблених ланах та в інших місцинах, багатих на органічні сполуки, які внаслідок розкладу забезпечують високий вміст азоту в ґрунті.

Через більш пізній початок вегетації кропива жалка може створювати проблеми здебільшого на полях з посівами овочевих і технічних культур. Хоча вона не утворює таких щільних заростей, як кропива дводомна, але здатна формувати невеликі куртини.

Опис рослини

Кропива жалка виростає заввишки до 20–50 (60) см. Стебла прямі, чотиригранні, борозенчасті, вкриті численними гострими, жалкими волосками (трихомами). На відміну від кропиви дводомної, пагони кропиви жалкої галузяться від основи й по всій їх довжині.

Корінь стрижневий, тонкий, веретенеподібний, жовтувато-білого кольору.

Листя насичено-зеленого кольору, просте, супротивне, овальної форми, зубчасте, завдовжки 4–5 см, з обох боків густо вкрите жалкими волосками. Довжина нижніх листочків менша за довжину їхніх черешків.

Квітне рослина з травня до пізньої осені (за сприятливих кліматичних умов). Квітки дрібні, зеленкуваті, непоказні, розміщуються поодинці. Чоловічі світліші за жіночі. Вони зібрані в прості, нерозгалужені, колосоподібні суцвіття, що виростають з листкових пазух. Жіночих квіток значно більше, ніж чоловічих. Запилюється кропива жалка вітром

Плід – дрібний однонасінний горішок, що має овальну або яйцеподібну, трохи сплющену форму. Він блискучий, сіруватого чи жовтувато-зеленкуватого кольору. Плодоношення в кропиви жалкої відбувається в червні-серпні.

Проростає насіння рослини навесні, перші сходи з’являються в квітні-травні. Оптимальна для її розвитку температура становить +20…22°С.

Максимальна урожайність (кількість плодів на одній рослині) складає близько 22000 горішків, які можуть проростати з глибини не більше 2 см.

Корисні властивості

Кропива жалка традиційно використовується в харчовій промисловості, фітотерапії та сільському господарстві. Рослина багата на хлорофіл, флавоноїди, залізо, кальцій, калій, магній, а також містить значну дозу вітамінів групи В (В₂, В₃), К і С, каротиноїди, дубильні речовини, органічні кислоти, фітонциди. У складі її коренів є фітостероли.

За своєю поживністю зелена маса кропиви жалкої перевершує кропиву дводомну. В кухнях багатьох народів молоді пагони й листя рослини додають у салати, супи, пюре, а також споживають як овоч, подібно до шпинату. Як ранньовесняна рослина, кропива жалка є цінним джерелом вітамінів у цей період.

Внутрішньо ( у вигляді трав’яного чаю) кропиву жалку призначають як сечогінний, лактогінний та протиревматичний засіб у лікуванні запалень сечовивідних шляхів, каменів у нирках, ревматичних болів, а також від анемії (дефіциту заліза).

Зовнішньо (як настоянку чи відвар у вигляді компресів) – в лікуванні артритних і ревматичних болів, у косметичних цілях (від випадіння волосся, лупи та жирного волосся).

В офіційній медицині кропиву жалку застосовують у кровоспинних, сечогінних, протиревматичних, ранозагоювальних і антисептичних засобах.

Її використовують як кормову добавку в годуванні худоби та  свійської птиці. Подрібнена кропив’яна зелень, змішана з висівками, рибним чи кістковим борошном, сприяє кращому розвитку й підвищує продуктивність корів, овець, свиней, кроликів і різних видів свійських птахів. Телятам і поросятам такий корм згодовують для профілактики й лікування авітамінозу.

Отриманий з кропив’яного листя хлорофіл застосовують у фітотерапії, парфумерії та харчовій промисловості.

У східних країнах кропива слугує сировиною для виробництва особливих сортів паперу.

Кропив’яні настої, відвари, перегній, отриманий з подрібненого листя кропиви жалкої, використовуються в органічному землеробстві для знищення або відлякування шкодочинних комах, а також як добрива.

Кропива жалка є природним матеріалом для мульчування. Вона не лише сприяє збереженню вологи в ґрунті та пригнічує розвиток бур’янів, але й захищає культури від слимаків і равликів.

Опік кропивою: що робити

Як і кропива дводомна, ця рослина також вкрита жалкими волосками – трихомами, що знаходяться на стеблах і листі. Трихоми мають мечоподібну форму. Вони порожнисті всередині, а в їхньому гострому вершечку міститься подразнювальна рідина, складовими частинами якої є різні органічні кислоти, а також гістамін та ацетилхолін – нейромедіатори, що впливають як на периферійну, так і на центральну нервову систему.

Оскільки оболонка трихом складається з карбонату кальцію, який зумовлює їх надзвичайну крихкість, то в разі контакту людини чи тварини з рослиною гострі вершечки проколюють шкіру, зламуються, а жалка рідина потрапляє в ранку. Присутні в рідині гістамін та ацетихолін подразнюють нервові рецептори і спричинюють відчуття опіку й свербіння. На шкірі з’являються пухирці.

Якщо внаслідок контакту з кропивою виникло запалення, допоможуть втамувати біль і неприємні відчуття такі зелені рослини-лікарі як подорожник і щавель. Для цього потрібно добре розім’яти їхнє листя, аж до виділення зеленого соку, й одразу ж прикласти зелену масу до хворого місця.

Зменшити наслідки кропив’яного опіку вдається і за допомогою холодної або крижаної води. Можна також використати для цього звичайні харчові продукти – сіль та соду. Їх розмішують у невеликій кількості води, щоб утворилася кашка. Отриману суміш слід  прикласти до враженої ділянки.

Якщо ці заходи виявились недієвими, і алергічна реакція організму продовжує прогресувати (з’являється набряк, підвищується температура тіла, виникає пітливість, утруднюється процес дихання), то необхідно негайно звернутися до лікаря.

Алергічна реакція на кропиву може виникати не лише від доторку до рослини, але й під впливом її пилку (поліноз). За таких обставин спостерігається подразнення слизової оболонки очей і дихальних шляхів. Допомогу в такому разі може надати лише фаховий лікар. 

Заходи протидії бур’яну

Вживати заходів проти кропиви жалкої потрібно одразу ж, як тільки вона з’явилася на грядках чи в полі. Щоб позбутися бур’яну, варто використати комплексний підхід. Якщо ділянка невелика, то найкращий ефект забезпечить регулярне ручне прополювання та осіннє перекопування з обов’язковим видаленням коренів рослини.

Допомагає у вирішенні проблеми мульчування грядок. На значних площах використовують гербіциди суцільної дії.

Серед дієвих ЗЗР, що забезпечують знищення кропиви жалкої, популярними є  «Раундап», «Торнадо», «Ураган Форте», «Реглон Форте», «Напалм Форте», «Каллісто», «Люмакс», «Логран» тощо.

Щоб уникнути безпосереднього контакту з жалкою кропивою, слід дотримуватися заходів безпеки і працювати в захисних рукавицях та щільному одязі з довгими рукавами.