Кропива дводомна (Urtica dioica) – вид багаторічних, кореневищних, трав’янистих, квіткових рослин родини Кропивові (Urticaceae). Природний ареал – територія Євразії, але до цього часу кропива дводомна поширилась майже в усьому світі, за винятком арктичних і тропічних регіонів.
Для оселення рослина здебільшого обирає багаті на азот, фосфор і калій, вологі й затінені ділянки поблизу колишніх людських осель. Її можна зайти поруч з господарськими й житловими будинками, на пустирищах, зарослих бур’яном галявинах листяних і мішаних лісів, на узбережжях прісноводних водойм, щебнистих насипах тощо.
В Україні кропива дводомна поширена скрізь. У південних регіонах може навіть засмічувати рисові поля та зрошувані лани з люцерною й овочевими культурами.
Вид Urtica dioica має шість підвидів, два з яких зустрічаються в Центральній Європі. Це Urtica dioica subsp. dioica (листки опушені, особливо на жилках, з жалкими волосками – трихомами; найнижче суцвіття формується у 7-му – 14-му вузлах стебла) та Urtica dioica L. subsp. subinermis (листки густо опушені, особливо з нижнього боку, але без пекучих волосків; найнижче суцвіття формується на 13-му – 20-му вузлах стебла).
Також відома культурна форма кропиви дводомної Urtica dioica L. convar. fibra, яку вирощують для отримання текстильних волокон.
Склад рослини та її використання
Листя кропиви містить значну кількість білка. Є в рослині флавоноїди (кверцетин, кемпферол, ізорамнетин), мінерали (залізо, марганець, бор, титан, мідь, кальцій, калій, кремній, фосфор, магній, нікель), вітаміни (А, С, К, Е, В2,В3), каротиноїди, хлорофіл, органічні кислоти (мурашина, кавова, лінолева, ліноленова, пальмітинова, олеїнова, хлорогенова тощо), кумарини (скополетол), фітостерини (ситостерол), глікопротеїни, ліпіди, цукри та вільні амінокислоти.
Пекуча дія рослини зумовлена рідиною, що міститься в основі трихом, до складу якої входять мурашина кислота (спричинює подразнення), гістамін, ацетилхолін, серотонін та лейкотрієни. Вона викликає свербіж, почервоніння та відчуття печіння, яке триває від 15 хвилин до 1 або 2 годин.
Завдяки такому унікальному складу кропиву дводомну використовують у народній і традиційній медицині, фармакології, косметології, а також як вітамінну, харчову, кормову, фарбувальну, текстильну, технічну рослину.
Текстильні властивості
Кропива здавна використовувалась у текстильній промисловості. З її стебел отримували волокона, що йшли на виробництво одягу, паперу, брезента, мішків, мотузок, канатів тощо. Археологічні знахідки в Данії, датовані бронзовим віком, підтвердили, що вже тоді кропив’яне волокно слугувало сировиною для ткацьких виробів, серед яких були й виявлені під час розкопок похоронні савани.
Промислове вирощування кропиви почалося в XIX столітті, і під час Першої світової війни її використовували в Європі як замінник бавовни. Після Другої світової війни, з появою більш дешевих тканин, вирощування кропиви, як сировини для текстильної галузі, втратило своє значення. Втім, наприкінці ХХ століття рослина знову привернула увагу виробників. В Австрії, Німеччині, Латвії та Фінляндії промислові текстильні підприємства розпочали дослідження щодо відновлення виробництва тканин з кропиви.
Фарбувальні властивості
Барвники, добуті з листя рослини, використовують у фармацевтиці, косметології та харчовій промисловості, щоб надати продуктам зеленого забарвлення. Цими ж барвниками, з додаванням у них протруйників, можна пофарбувати вовняну тканину у м’який сіро-зелений колір, а забарвити вовну в жовті відтінки вдається за допомогою коренів кропиви.
Цілюща дія
Лікувальні властивості кропиви дводомної описані в роботах Теофраста, Плінія Старшого, Гіппократа та багатьох стародавніх греків. Римські солдати використовували рослину для лікування м’язової втоми й ревматизму. Різні варіанти застосування рослини згадуються в медичних та ботанічних текстах, що збереглися з часів Середньовіччя й донині.
Кропива є складовою засобів для покращення росту волосся та лікувальних шампунів від облисіння, вона використовується у лікуванні анемії, ревматизму, артриту, екземи, астми, шкірних інфекцій, болю в кишківнику, геморою та подагри.
Сучасні дослідження доводять ефективність медичного застосування кропиви дводомної від артриту, ревматизму, алергічного риніту, інфекцій сечовивідних шляхів, серцево-судинних захворювань та для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
Кулінарне використання
Як цінна вітамінна й харчова рослина, кропива дводомна відома в Європі ще з античних часів. За вмістом білка вона не поступається бобовим культурам, а кількість вітаміну С (аскорбінової кислоти) у ній вдвічі більша, ніж у лимоні.
У сільській місцевості багатьох регіонів кропива й досі залишається популярним продуктом, особливо навесні, як рання вітамінна зелень. Пагони й молоде листя збирають до початку цвітіння. Під час приготування (замочування, механічної та термічної обробки) пекучі волоски кропиви втрачають свою жалку здатність.
Вживати кропиву чи страви з нею не можна хворим на діабет, тромбофлебіт, гіпертонію, вагітним жінкам і матерям у лактаційний період.
За смаком молоді рослини кропиви дводомної нагадують шпинат. Їх додають у салати, готують з них зелені супи, борщі, начинки для випічки. Листя збирають на зиму, сушать або консервують чи солять, квасять. З кропиви готують алкогольні напої, ароматизують нею пиво, додають у сири, використовують як консервант для м’яса та риби.
Кормове значення
Кропива дводомна відома і як цінний вітамінний корм для худоби та птиці. Свіжу зелену масу перед згодовуванням обливають окропом і змішують з висівками. Така кормова добавка підвищує продуктивність корів і покращує якість молока (зростає його жирність). У курей, яким додають у раціон кропиву, збільшується несучість, а жовтки яєць набувають помаранчевого забарвлення.
Надземну частину кропиви дводомної скошують на корм протягом усього вегетативного періоду. Її використовують не лише як свіжу зелену масу, але й сушать на сіно, або силосують разом з іншими травами.
Фармакологія та косметологія
Кропива дводомна є цінною сировиною для фармакологічної галузі. Препарати, до складу яких входить ця рослина, надають тонізуючу дію, покращують регенерацію тканин, підвищують рівень гемоглобіну.
Кропива добре відома і в косметології. Її використовують у виробництві багатьох косметичних засобів: шампунів від перхоті та випадіння волосся, різноманітних кремів, масок, лосьонів, що покращують стан шкіри.
Органічне землеробство
Urtica dioica використовується в органічному землеробстві. Настої з вегетативної частини рослини мають інсектицидні властивості – допомагають відлякувати комах, запобігають деяким захворюванням, зокрема таким як борошниста роса та пероноспороз (несправжня борошниста роса), підвищують імунітет рослин. Зелена маса кропиви може виконувати роль мульчі, а ще вона покращує склад гумусу.
Опис рослини
Стебла в кропиви дводомної пряморослі, нерозгалужені, тонкі, порожнисті, чотиригранні, заввишки зазвичай від 50 (20) до 100 (200) см і товщиною 3–5 мм, вкриті жалкими та нежалкими щетинками-трихомами.
Коренева система потужна, добре розвинена, з розгалуженими, повзучими кореневищами, що ростуть горизонтально від кореневої шийки. У вузлах кореневища утворюються численні тонкі корінці. Завдяки цьому рослина здатна розвиватись навіть на виснажених і важких глинистих ґрунтах. До того ж, кореневища забезпечують кропиві вегетативне розмноження.
Листя супротивне, велике, просте, овальне або ланцетне, зубчасте, з гострою верхівкою, вкрите жалкими трихомами. До стебла прикріплене довгою ніжкою. З верхнього боку листок темно-зелений, а з нижнього – світліший і опушений. Довжина листкової пластинки вдвічі перевищує довжину черешка. Верхні 5–6 листочків під суцвіттям зібрані в пучок.
Цвіте кропива дводомна з початку літа і до осені. Суцвіття колосоподібні, утворюються як на верхівці основного стебла, так і на пазушних пагонах. Квітки жовто-зелені, дрібні, одностатеві, непоказні. Оскільки рослина дводомна, то чоловічі й жіночі квітки формуються на різних екземплярах. Запилюється кропива вітром.
Плід – однонасінний, опуклий, світло-коричневий або жовтуватий горішок розміром 1–1,4 мм. Маса 1000 горішків складає 0,2–0,25 г. Одна рослина забезпечує до 20000 насінин, які дозрівають з липня до пізньої осені.
Розмножується кропива дводомна насінням і вегетативно – новими пагонами, що виростають з кореневища.
Заходи протидії
Якщо кропива дводомна оселяється на полях чи городах, вона починає конкурувати з культурними рослинами за світло, воду та поживні речовини, через що доводиться їй протидіяти. Але через потужні, сильно розгалужені кореневища позбутися цієї рослини непросто.
Дієвим захистом сільськогосподарських культур від бур’яну є глибока (до 30–40 см) оранка, багаторазова культивація засміченої ділянки та систематичне звичайне ручне сапування. Обмежує поширення кропиви і її регулярне скошування.
На садово-городніх та присадибних ділянках одразу після ручного видалення рослини бажано замульчувати очищені ділянки (грядки, пристовбурні зони під деревами та чагарниками). Шар мульчі має бути завтовшки не менше 7–10 см, а мучувальним материалом слугуватимуть доступні органічні матеріали (сіно, солома, хвоя, торф, компост, перегній, тирса, або кора тощо).
Підприємства аграрного сектора використовують довсходові гербіциди з гліфосатом та дикамбою у складі. Ними обробляють поля під час весняної культивації. Найбільш вживані – це «Раундап», «Гліфос Дакар», «Геліос», «Альфа-Дикамба» тощо.
На посівах зернових застосовують селективні гербіциди, зокрема «Альфа-Маїс» «Цитадель», «Тайваро» («Гулівер»), «Торіно», «Топшот».
Водночас кропива дводомна відіграє важливу роль у збереженні біорізноманіття. Вона слугує прихистком окремим представникам фауни, серед яких чимало видів метеликів, жуків (таких як вид жуків-довгоносиків Phyllobius pomaceus) та клопів.
Для приблизно 30 видів комах (сонцевик павиче око, сонцевик адмірал, сонцевичок змінний, сонцевик кропив’яний тощо), зокрема для важливих комах-запилювачів, кропива є єдиною кормовою рослиною. З цієї причини її знищення може завдати непоправної шкоди довкіллю.
Поділитись в соцмережах:
