Фомоз картоплі

Захворювання рослин картоплі на фомоз трапляється повсюдно, де вирощується ця культура. В Україні найбільших збитків воно завдає у північних і західних регіонах. Збудником фомозу є вид патогенних грибів Phoma solanicola.

Його дія проявляється у передчасному відмиранні та усиханні бадилля, внаслідок чого врожайність картоплі помітно знижується. Особливої ​​шкоди гриб завдає бульбам, які протягом зими зберігаються в льохах, підвалах та овочесховищах.

Особливістю гриба Phoma solanicola є відсутність у нього статевого розмноження, тобто патоген відроджується вегетативно, за допомогою пікноспор, що утворюються в пікнідах (плодових тілах), шляхом конідіального спороношення. У довкіллі з підвищеним рівнем вологості пікноспори легко поширюються вітром, опадами та комахами, а потрапивши на поверхню рослини, проростають з утворенням нових осередків ураження.

Основним джерелом поширення фомозу в інші країни та регіони найчастіше є інфікована картопля, зокрема й посадковий матеріал.

Якщо для посадки використовувалась інфікована насіннєва картопля, міцелій Phoma solanicola виноситься на поверхню разом зі сходами, і надалі поширюється у надземних органах рослини. Частина картоплі заражається під час її викопування, тому що пікніди легко проникають усередину бульб через механічні пошкодження, або через «вічка». Ще одним джерелом інфікування можуть бути носії патогена – бадилля та бур’яни, зокрема й осот.

Оптимальна температура повітря для розвитку фомозу в польових умовах становить +18…22°С. Сприяє цьому й підвищений рівень вологості.

Грибниця Phoma solanicola може зберігатися у ґрунті в неактивному стані понад три роки. Вона має високу життєздатність, і за сприятливих умов міцелій легко активується і починає проростати.

Швидкому розвитку та поширенню фомозу сприяє невідповідний режим зберігання зібраного врожаю. За надмірної вологості всередині сховищ часто спостерігається некротична форма захворювання, коли відбувається руйнування та відмирання клітин у тканинах бульб. Згодом хвороба нерідко набуває типової виразкової форми.

До того ж, в умовах високого рівня вологості інфікована фомозом картопля нерідко вражається ще й фузаріозом (Fusarium sp). У цьому разі бульби псуються значно швидше. За наявності такої подвійної інфекції, усередині картоплин утворюються вкриті сірою плівкою порожнини, в яких формується міцелій білого або рожевого забарвлення. Втрати картоплі за таких обставин можуть становити до 30% і більше.

Неправильне зберігання врожаю нерідко сприяє поєднанню фомозу з бактеріальною гниллю, що також збільшує відсоток непридатних до вживання бульб.

Окрім картоплі, фомозом можуть уражатися й інші сільськогосподарські культури: соняшник (збудником є вид гриба Phoma macdonaldii), морква (збудник – патоген виду Phoma rostrupii), буряк (збудник – гриб виду Phoma betae), рослини родини Капустяні, а саме – капуста, бруква, ріпа, редиска та ріпак (збудник – Phoma lingam), помідори (збудник – Phoma destructiva).

Ознаки фомозу

Розрізняють три форми ураження картоплі фомозом.

• Стеблова форма

Перші ознаки ураження рослини стебловою формою фомозу зазвичай з’являються на стеблах картоплі під час або наприкінці її квітнення.

Спершу хвороба проявляється у вигляді некротичних цяток, які поступово розростаються і перетворюються на темно-коричневі плями округлої чи видовженої форми. Осередки уражень поступово охоплюють усе стебло довкола. Зрештою пошкоджені пагони надламуються та всихають.

Інфіковані грибком стебла з часом знебарвлюються і вкриваються чорними пікнідами, найбільша кількість яких зосереджена біля основи черешків листя. Стеблова форма фомозу є основною причиною суттєвого зниження врожаю картоплі.

На ранніх сортах картоплі гриб проникає в рослинну тканину неглибоко, і осередки зараження на стеблах виглядають ніби поверхневе пошкодження. На середньостиглих та пізніх сортах ділянки, де розвивається фомоз, мають вигляд вдавлених виразок з чіткими темно-коричневими межами. Патоген проникає у стебла на глибину до 1,5 мм, а зона ураження досягає 5 см завдовжки. Тканина в таких місцях відмирає та вкривається пікнідами.

Пагони, заражені фомозом, набувають неоднорідного забарвлення, оскільки непошкоджена тканина зберігає яскраво-зелений колір, а інфіковані ділянки стають темно-коричневими.

Поступово кількість інфікованих стебел зростає, і на початок збирання картоплі досягає максимуму.

• Столонна форма

За такої форми фомоз розвивається на столонах – бічних підземних пагонах картоплі, з яких утворюються бульби.

Зовнішні ознаки столонної форми нагадують прояв стеблової. Спершу на поверхні столонів з’являються видовжені темно-коричневі плями, що поступово ніби продавлюються всередину. З часом осередки ураження стають склоподібними, а в умовах високої вологості починають гнити.

• Бульбова форма

Бульбова форма фомозу проявляє себе приблизно через 2–4 тижні після збирання врожаю. Загострення ж хвороби відбувається взимку, в місцях зберігання картоплі, коли починається загнивання більшості інфікованих грибком бульб.

У цей період на поверхні картоплин з’являються тверді темно-бурі плями з чіткими межами. Осередки фомозу схожі на вдавлені відбитки пальців. Поступово плями збільшуються і сягають в діаметрі 4–6 см. Шкірка на поверхні бульб розривається, утворюються тріщини, крізь які стає добре помітною грибниця.

На одній картоплині можуть виниккати одночасно кілька осередків зараження. Якщо її розрізати, то всередині можна виявити пошкоджену тканину з численними пікнідами.

В умовах сухого та спекотного літа фомоз може набувати некротичної форми (некроз епідермісу). Грибок проростає у поверхневі тканини бульб і проявляється у вигляді дрібних виразок, що нагадують зараження фітофторою. Іноді на інфікованій картоплині можна помітити чорні цятки грибних пікнід.

Заходи протидії фомозу

Головним профілактичним чинником у запобіганні зараження рослин картоплі фомозом є використання здорового посадкового матеріалу. Бульби, призначені для вирощування, не повинні мати будь-які механічні пошкодження та ознаки зараження грибком чи іншими патогенами.

Посадкові картоплини перед висаджуванням попередньо прогрівають на сонці за температури +15…18°С. Також бажано завчасно їх проростити, щоб на бульбах сформувались здорові паростки завдовжки до 1 см. Це сприятиме швидшому розвитку міцної кореневої системи в рослин і збільшить кількість пагонів на них.

Дієвим захистом від ураження картоплі фомозом є обробка насіннєвих бульб  фунгіцидом-протруювачем. Для цього використовують один з протигрибкових засобів: «Дітан», «Максим», «Ровраль Аквафло», «Сидгард» тощо.

Чимало аграріїв поєднують зазначені вище фунгіциди з комплексними інсектицидами, серед яких «Магнум Дуо», «Тирана», «Селест Топ», «Ас Кольд Дуо», «АС Селектив», «Броня» та інші.

Під час роботи з отрутохімікатами слід суворо дотримуватись інструкцій щодо їх застосування та не перевищувати рекомендованих виробником норм витрати.

Відповідно до сівозміни вирощувати картоплю на попередній площі слід не раніше як через 3–4 роки.

Не рекомендується висаджувати картоплю після рослин родини Капустяні, а також після томатів, льону та соняшнику, оскільки вони мають спільних збудників хвороб.

Впродовж вегетаційного періоду рослини картоплі двічі підгортають. Додатковий шар ґрунту має становити завтовшки не менше 5–7 см. А за два тижні до викопування бульб видаляють бадилля. 

Під час збирання картоплі бажано якнайменше травмувати бульби. Чим більше на них механічних пошкоджень, тим вищим є ризик зараження картоплин грибковим патогеном. 

Перед закладанням урожаю у сховище всю картоплю просушують надворі за температури близько +18°С.

Зберігати бульби слід за температури від +1 до +3°С і вологості повітря в межах 85–90%.