Гірчак шорсткий (Persicaria lapathifolia syn Polygonum lapathifolium) – вид однорічних трав’янистих рослин з родини Гречкові (Polygonaceae), ареал якого охоплює значні території Північної півкулі. Як інтродукований вид, росте в Південній Америці, Південній Африці та Новій Зеландії.
В Україні найчастіше зустрічається в лісових зонах і на півночі Лісостепу. Для оселення обирає вологі, замулені місця на берегах річок і великих озер, поблизу водосховищ, у канавах, обабіч доріг чи насипів, біля смітників та пустищ.
Початково цей вид був віднесений Карлом Ліннеєм («Species Plantarum», 1753 р.) до роду Polygonum під назвою Polygonum lapathifolium. Згодом (у 1800 р.) французький ботанік Антуан Деларбр класифікував його як представника роду Persicaria й, відповідно, змінив видову назву на Persicaria lapathifolia.
Оскільки рослина морфологічно мінлива, існує чимало (кілька десятків) її різновидів з різноманітними підвидовими назвами, які різняться формою й опушеністю листків, забарвленням квіток, особливостями росту тощо.
Як бур’ян, гірчак шорсткий поширений у полях, садах і на городах, а також на рудеральних землях. Добре розвивається на вологих, родючих ґрунтах. За сприятливих умов швидко поширюється на сільськогосподарських ланах із зерновими й просапними культурами, садово-городніх та присадибних ділянках, де пригнічує і створює конкуренцію культурним рослинам.
Засмічують орні осушені та зрошувані землі й інші види з роду Persicaria, близькі до гірчака шорсткого, серед яких найбільш відомими є гірчак почечуйний (Polygonum persicaria), гірчак перцевий (Persicaria hydropiper) та різновид Polygonum linicola – спеціалізований бур’ян у посівах льону, насіння якого за масою і розміром майже не відрізняється від лляного, що дуже ускладнює очищення урожаю від небажаних домішок.
Аналогічно до близькоспорідненого виду спориш звичайний, гірчак шорсткий теж має лікувальні властивості і здавна використовується в народній медицині як протизапальний, сечогінний і в’яжучий засіб. Його призначають і в разі ниркових захворювань та проблем з сечовивідною системою.
У подрібненому вигляді гірчак шорсткий є сировиною для отримання крохмалю, з якого виробляють екологічно безпечні пестициди, а ще використовують у лікуванні деяких риб’ячих хвороб.
Молоді листочки рослини містять аскорбінову кислоту (вітамін С), таніни, ефірні олії, флавоноїди, кремнієву й галову кислоту та інші корисні речовини. Вони їстівні, тому інколи використовуються в кулінарії для приготування зелених супів і вітамінних салатів.
Багатою на поживні речовини зеленню гірчака шорсткого залюбки живляться травоїдні тварини. Вона є цінним кормом і для коней, ВРХ, овець, свиней у силосі та сіні.
Опис рослини
Гірчак шорсткий є однорічною трав’янистою рослиною, що виростає заввишки від 10 до 100 см, з прямим, висхідним або сланким біля основи стеблом, яке може вкорінюватись у потовщеннях вузлів. Стебла гладкі, рідко опушені або залозисті, іноді з червонуватими плямами, розгалужені.
Коренева система сягає глибини від 20 до понад 100 см.
Листя чергове, овальне або ланцетне, цільнокрає, з загостреним вершечком, до стебла кріпиться короткими ніжками. З нижнього боку часто густо опушене та вкрите залозками. Зверху по центру листка є темна пляма, що нагадує за формою півмісяць.
Суцвіття в гірчака шорсткого – щільний верхівковий (або бічний) колос завдовжки 12–45 мм і діаметром 6–8 мм, часто пониклий. Оцвітина кожної крихітної рожевої (білувато-зеленкуватої) квітки складається з чотирьох або п’яти зрослих біля основи пелюсточок. Всередині кожної квітки знаходяться шість тичинок і маточка з двома стовпчиками.
Рослина є переважно самозапильною. Через низький рівень нектаропродуктивності комахи-запилювачі рідко відвідують її квітки.
Плід – плаский, округлий, темно-бурий горішок завдовжки 3 мм і вагою 3,5–4 мг. Оболонка у насінин гірчака шорсткого міцна й щільна, вона надійно захищає ядро від несприятливого зовнішнього впливу. На одній рослині формується до 7000 насінин. Дозрівання плодів відбувається восени.
Зазвичай насінини гірчака шорсткого поширюються завдяки сухим гачкоподібним залишкам оцвітини на їхніх вершечках, які легко прикріплюються до сторонніх матеріалів (хутра тварин, одягу людей) чи предметів. Інші варіанти розповсюдження полягають у випадковому перенесенні насінин разом з ґрунтом копитними тваринами, птахами та внаслідок людської діяльності людини. Допомагають рослині поширюватись і водні потоки (струмки, річки).
Сходи з’являються у березні – червні. Насіння проростає з глибини не більше 7 см. Цвіте гірчак шорсткий у липні-серпні, а плодоносить у вересні-жовтні.
Здатність до проростання насіння зберігає до 6 років, мінімальна температура проростання становить +4…6°С, а період спокою триває понад рік.
Заходи протидії
Найчастіше гірчак шорсткий засмічує посіви зернових та овочевих культур. Часто оселяється на городах, у садах, на присадибних ділянках. Рослина продукує значну кількість насіння, а тому потребує постійного контролю.
Найбільших збитків завдає ярим і озимим злакам, кукурудзі, соняшнику, сої та льону. Здатність гірчака шорсткого утворювати на полях щільний зелений килим може ускладнювати механізовану обробку ґрунту.
Основним агротехнічним заходом протидії бур’яну є сівозміна, а саме чергування культур, які швидко заповнюють міжряддя шляхом активного розвитку вегетативної маси.
Допомагає захистити посіви і глибока післяжнивна зяблева оранка, а також весняна передпосівна культивація, завдяки якій знищуються проростки бур’янів.
У разі масового проростання сходів гірчака на просапних культурах, слід провести боронування у міжряддях.
Для повного знищення гірчака шорсткого використовують гербіциди, у складі яких є дикамба («Дикамба Форте», «Альфа-Дикамба»), гліфосат («Раундап», «Отаман», «Ураган Форте») або флорасулам («Дисулам», «Оріон»). Найчастіше для обробки певних культур використовують такі ЗЗР: «Хаммер Дуо» (зернові та кукурудза), «Оріон» (зернові, соя, кукурудза), «Клодекс Про» (для сої та ріпаку) тощо.
Одночасне використання з цими засобами ад’ювантів (прилипачів) значно підвищує ефективність їхньої дії.
Обробляють посіви ЗЗР, коли рослини гірчака шорсткого згаходяться у фазі 2–6 справжніх листочків. Для таких робіт обирають суху, безвітряну погоду, а оптимальною є температура довкілля в межах +15…25°C.
Робочий розчин слід готувати відповідно до вказаних в інструкції пропорцій і доз, а під час обприскування рослин необхідно суворо дотримуватись правил безпеки.
Поділитись в соцмережах:
