Гребінник звичайний або гравілат міський (Geum urbanum) – вид багаторчних трав’янистих рослин з роду Гребінник (Geum) родини Трояндові (Rosaceae). Його перший науковий опис був опублікований у праці шведського натураліста Карла Ліннея «Species Plantarum» (1753 р.). Як бур’ян, може завдавати шкоди посівам деяких сільськогосподарських культур.
Назва виду Geum походить від грецького дієслова geno, що перекладається як «надавати приємний аромат», або від іменника geuma (γεῦμα), тобто «приємний смак». Це пов’язано з добре відчутним, схожим на гвоздичний, ароматом щойно викопаного кореня гребінника звичайного. Видовий епітет urbanum означає «міський», оскільки цей багаторічник часто оселяється обабіч стежок, у живоплотах, тінистих галявинках, на закинутих або засмічених пустирях біля міст і селищ.
Завдяки сильному аромату кореня, рослину наділяли антидемоничними властивостями. Її подрібнене коріння додавали в порошок malefica, який мав оберігати від темних сил і чар. У часи Середньовіччя гребінник звичайний називали «благословенною травою», оскільки вважалося, що він має силу захищати від злих духів, скажених собак та отруйних змій.
Його корінь носили як амулет. Властивості цієї рослини описані в середньовічному латиномовному трактаті з природознавства й медицини «Hortus Sanitatis» (1491 р.), одному з найперших та найбільш відомих друкованих травників, де також зазначено: «Де корінь – там дім, там сатана нічого не може зробити, а якщо людина носить при собі корінь, жоден отруйний звір не може їй зашкодити».
Походить рослина з територій, що охоплюють Північну Африку (від Марокко до Тунісу), а також помірні зони Азії та Європи. Натуралізувалась у Північній Америці, Австралії, Новій Зеландії, Океанії, де перетворилась на інвазивний вид.
Найчастіше зустрічається на родючих, добре дренованих, багатих на азотні сполуки ділянках, серед чагарникової рослинності та в стійких бур’янистих угрупованнях. Надає перевагу слабокислим (до вапняних) ґрунтам з показником рН 5,5–7,7 од.
Росте гребінник звичайний на узліссях листяних і мішаних лісів, у живоплотах, на рудеральних територіях, узбіччях доріг, в садах і парках, біля кам’янистих огорож, у напівзатінених та вологих місцинах. Інколи його можна побачити на орних землях, де рослина здатна засмічувати посіви зернових і овочевих культур, а також серед багаторічних кормових трав на зволожених пасовищах.
В Україні гребінник звичайний поширений повсюдно. Найбільші його популції зосереджені в Поліссі, Лісостепу та на півночі Степової зони.
Вид Geum urbanum є поліфагною кормовою рослиною для гусениць кількох видів шкодочинних комах, зокрема нічного метелика Rusina ferruginea, відомого як совка іржава, метеликів з роду п’ядунів Xanthorhoe montanata і Xanthorhoe quadrifasiata, а також трикутної совки Xestia triangulum. А мікроскопічні галові кліщі виду Cecidophyes nudus спричинюють галові утворення на листі гребінника.
Практичне використання гребінника звичайного
Гребінник звичайний відомий як лікарська, харчова та фарбувальна рослина. Навесні збирають його перші молоді листочки і додають їх у салати, овочеві страви, супи. Також можна їх сушити, а потім подрібнювати, щоб отримати пікантну, гірку спецію для м’ясних і перших страв. Трохи згодом листя стає надто терпким через високий вміст танінів, тому його вживання свіжим може спричинити отруєння.
Квітами рослини прикрашають салати і десерти. Корінь гребінника використовують як овоч або спецію в бульйонах і рагу. У минулому він слугував замінником гвоздики. Ним ароматизували алкогольні напої, зокрема пиво, вина та лікери.
Добре відома рослина і в народній медицині. У складі коренів гребінника звичайного є глікозид геїн, смоли, крохмаль, дубильні речовини (до 30–40%), органічні кислоти (галова, кавова, хлорогенова), флавоноїди, евгенол (ефірна олія).
Її листя і кореневище мають в’яжучі та ранозагоювальні властивості завдяки вмісту ефірної олії (евгенолу) і таніну, тому традиційно призначалися від шлункових запальних процесів, як антисептичний, протигеморагічний, протидіарейний, кровоспинний засіб, для полегшення болю в горлі. Ще з XVII століття гребінник звичайний використовували як жарознижувальний засіб від малярії, замінник хініну.
Завдяки тонізуючій здатності рослини, жування кореня також рекомендувалося при неприємному запаху з рота, а відвар використовується як ополіскувач для зміцнення ясен.
У ветеринарії відваром коренів лікують корів від кривавої сечі.
З багатих на таніни коренів гребінника добували чорну та коричневу фарби. А ще з рослини отримували активну речовину для дублення шкіряних виробів. Після обробки нею шкіра забарвлювалась у чорний або червонувато-коричневий колір і набувала приємного гвоздичного аромату.
Цвіте рослина увесь літній сезон. Впродовж червня-серпня гребінник продукує пилок і нектар, і в цей час слугує бджолам вторинним медоносом, тобто забезпечує їм підтримуючий взяток. Це дуже важливо за відсутності цвітіння основних медодайних рослин.
На пасовищах гребінник є кормовою рослиною для худоби, переважно для кіз, коней, свиней та овець. І хоча листя рослини містить вітамін С, її поживна цінність вважається досить невисокою.
Сильний гвоздичний аромат гребінника відлякує різних комах, тому рослину використовують як сировину у виробництві інсектицидів та репелентів, які допомагають позбутися шкідників.
Опис гребінника звичайного
Ця багаторічна, квіткова, трав’яниста рослина виростає заввишки від 40 (25) – до 60 (75) см. Стебла в неї вертикальні, прямі, ребристі, у верхній частині гілкуються, цупкі. Їхня поверхня вкрита м’якими світлими щетинками. Мають червонясто-коричневе забарвлення.
Корінь у гребінника звичайного ріпчастий, з коротким (3–4, здерідка – до 7 см) і потовщеним (до 2 см) вертикальним кореневищем, на якому знаходяться бруньки відновлення. Зовні воно жовтувато-коричневе, а його серцевина – фіолетова. Підземна частина рослини має характерний аромат гвоздики. Навесні з розміщених біля самої поверхні ґрунту прикореневих бруньок розвивається листкова розетка.
Прикореневе листя виростає завджовжки до 14 см. Воно тримається на довгих (від 10 см і більше) ворсистих і жолобчастих черешках. За формою оберненояйцеподібне та яйцеподібне, перисторозсічене, з однією парою маленьких листочків (або двома-трьома парами трохи більших листків) та помітно більшою верхівковою часткою. Опушене з обох боків, особливо знизу, на жилках.
Верхнє листя на стеблі чергове, сидяче, трійчасте. Воно складається з трьох довгих вузьких листочків, або нерозділене.
Цвіте гребінник звичайний на другий рік свого розвитку, у травні-вересні. Правильної форми, невеликі (діаметром до 1,5–2 см), п’ятипелюсткові, жовті квіти на довгих тонких квітконіжах розміщуються поодинці на верхівках стебел.
Оберненояйцеподібні пелюстки мають довжину 3–6 мм і опадають невдовзі після цвітіння. Оцвітина подвійна. П’ять зелених, опушених зовні, трикутних чашолистків під час цвітіння форму. Їхня довжина коливається від 4 до 7 міліметрів. Під час цвітіння вони розташовані паралельно до пелюсток, тоді як під час плодоношення відгинаються вниз.
Плід складається з численних горішкоподібних сім’янок з довгими «дзьобиками». На вершечках цих «дзьобиків» є дуже чіпкі гачечки, які допомагають сім’янкам легко чіплятися до хутра тварин чи одягу людини і поширюватися на значні відстані. Дозрівають плоди в червні-вересні.
Маса 1000 насінин складає приблизно від 1,4 до 1,6 г.
Насіння, що дозріло в поточному сезоні, не сходить одразу, а проростає вже наступної весни, у березні-травні. Глибина його проростання не перевищує 3–4 см.
Як протидіяти бур’яну
У протидії гребіннику звичайному найбільш дієвими агротехнічними заходами є глибока зяблева оранка та дотримання правил сівозміни з чергуванням культур, які під час вегетації формують у міжряддях щільний листковий покрив. Своєчасне дискування і культивація міжрядь, як і післяжнивне лущення стерні, також забезпечують хороший результат у знищенні небажаної рослинності.
Допомагає обмежити поширення бур’яну регулярне скошування трави на пасовищах і сусідніх з ними ділянках, засмічених гребінником.
Для досходового обробітку посівних площ використовують ґрунтові гербіциди «Харнес», або його український аналог «Основа» чи інший вітчизняний засіб «Кратос», які застосовуються для захисту соняшника, кукурудзи та сої.
На полях з овочевими культурами перевагу надають препаратам з прометрином, найвідомішим серед яких є «Гезагард», а також його українським аналогам «Альфа-Прометрин», «Промекс», «Селефіт» тощо.
Післясходові системні гербіциди, призначені для використання на зернових культурах, – це «Пріма» або український аналог «Сатіс», «Гранстар» або «Гренадер», «Банвел», «Декада» та інші.
На післяжнивних і парових полях найефективнішими є системні гербіциди суцільної дії з гліфосатом, зокрема з лінійки «Раундап» («Раундап Екстра», «Раундап Пауер», «Раундап Макс»), а ще такі як «Ураган Форте», «Геліос» чи «Геліос Екстра» тощо.
Обробляти площі доцільно в період, коли на сходах бур’яну сформуються від 2 до 6 справжніх листочків. Роботи слід проводити за умови відсутності опадів і вітру, і коли температура довкілля становитиме +15…25°C.
Щоб посилити дію активної речовини ЗЗР, до робочого розчину додають ПАР (прилипач).
Поділитись в соцмережах:
