Грушева вогнівка-плодожерка (Numonia pyrivorella) належить до родини комах Вогнівкові (Pyralidae) з ряду Лускокрилі (Lepidoptera). Це монофаг, що живиться культурними й дикими формами груші, внаслідок чого завдає рослинам значної шкоди.
Природний ареал грушевої вогнівки охоплює території Далекого Сходу, зокрема Амурську область, Приморський і Хабаровський край, а також деякі країни Східної Азії (Китай, Північну та Південну Корею, Японію, Тайвань).
Уперше шкідник був помічений на дикій уссурійській груші, та з розвитком садівництва поступово став паразитувати і на культурних сортах груші. З року в рік, завдяки своїй високій адаптивній здатності, він впевнено поширюється на все нові й нові території. У багатьох країнах світу, зокрема й в Україні, грушева вогнівка через надзвичайну шкодочинність входить до переліку небезпечних карантинних об’єктів.
Поширення шкідника відбувається під час транспортування плодів груші, посадкового матеріалу й тари. Комаха в цей час може перебувати у будь-якій фазі свого розвитку (імаго, яйця, личинки чи лялечки). Імовірність самостійного потрапляння грушевої вогнівки на нові території шляхом перельотів є надзвичайно невисокою.
Збитки рослинам завдають личинки (гусениці). Вони ушкоджують бруньки, бутони, квіти та плоди груші. Зимують шкідники всередині бруньок, тому нерідко «переїжджають» до інших регіонів разом із живцями та саджанцями.
Опис грушевої вогнівки-плодожерки
Розмах крил у дорослої грушевої вогнівки-плодожерки сягає від 14,5 до 21,5 мм. Тіло імаго вкрите щільно прилеглими лусочками сірувато-фіолетового кольору. Передні крила коричнево-пурпурові, з двома хвилястими поперечними смужками, між якими розташована темна серпоподібна пляма. Нижні крила жовто-сірі, з короткою торочкою.
Голова, груди і спинка метеликів прикрашені фіолетово-попелястими смужками.
На задній частині черевця знаходиться пучок щетинок у вигляді щіточки, особливо добре помітний у самців.
Яйце дрібне, еліпсоподібне. На початковій фазі розвитку воно має жовтуватий відтінок, але в міру дозрівання набуває червоного забарвлення і поступово темнішає до коричневого кольору.
Ембріональний розвиток триває від 8 до 10 днів.
Відроджені личинки першого віку мають рожеве забарвлення тіла з темною спинкою і коричневою головою. У старшому віці вони набувають темно-зеленого кольору з блідо-жовтим черевцем і досягають 1,2 см завдовжки.
Лялечка бура, до 10–12 мм завдовжки. Тіло її поділене на сегменти. На останньому сегменті черевця є 6 світлих щетинок, загнутих на вершечках.
У себе на батьківщині вогнівка-плодожерка грушева продукує лише одне покоління потомства, але за сприятливіших кліматичних умов встигає забезпечити дві повні генерації.
Спосіб існування
Зимують личинки другого віку. Вони ховаються у шовковистому коконі всередині бруньок. Їх можна легко помітити неозброєним оком, оскільки заселені личинками бруньки вирізняються темнішим коричневим кольором, а їх лусочки прилягають одна до одної не надто щільно. Якщо торкнутися такої бруньки, вона легко опадає.
Наприкінці квітня – початку травня личинки залишають місця зимівлі та перебираються на квіткові бутони. Насамперед вони ушкоджують основу квітів, потім виїдають зав’язь, після чого беруться за плоди, у яких прогризають хід через м’якуш груші до насіннєвої камери.
За час свого розвитку одна личинка здатна знищити 2–3 сусідні зав’язі.
Всередину груші гусениця потрапляє через отвір, який вона робить поблизу чашолистка, а потім закриває його пробкою з павутини та екскрементів. Внаслідок таких її дій на поверхні плоду утворюється ніби «дашок». Згодом з того ж отвору виходить дорослий метелик нового покоління.
Груші, у яких паразитують личинки грушевої вогнівки-плодожерки, чорніють та всихають, але не опадають, а залишаються висіти на дереві до наступного року. Це відбувається тому, що до проникнення всередину плоду гусінь ретельно огортає плодоніжку павутиною у місці її кріплення до пагона. Міцність шовкових ниток є достатньою, аби утримувати суху грушу на гілці впродовж усієї зими.
Із завершенням життєвого циклу личинки заляльковуються всередині насіннєвої камери. Розвиток лялечки триває близько 10–12 днів. Зазвичай гусениці починають заляльковуватися наприкінці червня, і цей процес триває до третьої декади липня. У цей же час починають з’являтися перші імаго, які розпочинають активно спаровуватись і відкладати яйця.
Літ дорослих метеликів триває до середини серпня.
Запліднені самки відкладають яйця на грушах, поруч з бруньками.
Плодючість жіночої особини сягає 120 яєць. Через 8–10 днів з них відроджуються личинки, які одразу ж прогризають хід у бруньках, всередині яких починають плести кокон для зимівлі.
Заходи протидії шкіднику
Карантинні заходи передбачають насамперед заборону ввезення плодів, саджанців та живців з регіонів поширення грушевої вогнівки без дозволу місцевої карантинної служби. Та навіть за наявності такого дозволу необхідно провести знезараження всієї продукції, що ввозиться.
Серед агротехнічних методів протидії грушевій вогнівці-плодожерці – ретельне збирання рослинних решток, пошкоджених плодів та падалиці протягом усього літнього сезону.
Дієвим засобом запобігання поширенню шкідника є обробка плодових дерев інсектицидами. Перше обприскування груш проводиться наприкінці квітня, у фазі «рожевий бутон», а наступне – приблизно в середині червня, коли відбувається масова міграція личинок на плоди.
Препарати для знищення вогнівки грушевої: «INTA-VIR», «Моспілан», «Децис-профі», «Грінфорт», «Актофіт», «Брунька» тощо.
У Китаї задля збереження урожаю від ураження вогнівкою-плодожеркою грушевою вдаються до надзвичайно простого й водночас трудомісткого заходу: кожен плід загортається в папір, який і перешкоджає проникненню личинок шкідника всередину груш. Зрозуміло, що цей метод не є найефективнішим, проте споживач таких груш може бути впевненим у відсутності в них отрутохімікатів.
Поділитись в соцмережах:
