Хвощ польовий (Equisеtum arvеnse) – багаторічна, трав’яниста, спорова рослина з роду Хвощ (Equisetum), родина Хвощеві (Equisetaceae). У природі налічується понад 30 видів хвощів, дев’ять з яких ростуть на території України.
Хвощ польовий вважається небезпечним бур’яном, оскільки інтенсивно захоплює орні землі. На засмічених рослиною площах знижується врожайність сільськогосподарських культур. Проблема є актуальною як для великих аграрних підприємств, так і для власників садово-городніх і присадибних ділянок.
Найбільш придатні для розвитку хвоща польового родючі та добре зволожені ґрунти. Також рослина зустрічається на заболочених землях, заливних луках і випасах, на узліссях, біля берегів прісноводних водойм, у ярах, на узбіччях автомагістралей і залізниць.
Надає перевагу нейтральним або слаболужним суглинкам, піщаним або мулистим (особливо з високим рівнем ґрунтових вод) ґрунтам, хоча іноді трапляється і на злегка кислих землях, а також на достатьньо сухих піщаних або галькових ділянках.
За винятком Австралії, Африки та Південної Америки, цей вид поширений на всіх континентах. Ареал рослини охоплює помірні, субарктичні та тропічні регіони Євразії, аж до Японії, і всю територію Північної Америки, зокрема й Аляску, де хвощем залюбки ласують олені. В Європі зустрічається практично в усіх країнах.
Опис рослини
Ця рослина виростає заввишки від 10 до 50 (60) см. Її коренева система проникає вглиб до 1,6 м. Повстисте, довге, чорно-бурого кольору, значно розгалужене й повзуче кореневище має бічні кулясті бульбочкові потовщення, з яких навесні виростають нові пагони. У цих бульбочках міститься значний запас поживних речових. Розміщуються вони на кореневищі почергово або парами. Розмір бульбочки не перевищує 1,5 см.
У горизонтальній площині кореневище розростається на глибині від 25 до 60 см.
Оскільки хвощ польовий належить до спорових рослин, він не формує квіток і насіння, а розмножується спорами й вегетативно. Вегетативне розмноження відбувається завдяки росту підземних пагонів, а також шляхом поділу кореневища.
Рослина утворює два типи надземних пагонів: спороносні та безплідні. Вони розвиваються з одного кореневища, але виконують різні функції й відрізняються зовні. Обидва типи стебел мають вузли та міжвузля.
- Генеративні або спороносні пагони
Генеративні або спороносні пагони хвоща польового виростають від 5 до 20 (40) см заввишки, а їхня товщина становить 2–6 мм. Вони пряморослі, нерозгалужені, членисті, соковиті, забарвлені в рожево-бурий колір. З’являються наприкінці березня – початку травня.
На кожному стеблі розміщені мутовки (від 4-х до 8-и) з дрібного, чорно-бурого кольору, трикутної форми листя. Листки в мутовках зрощені у своїй основі й утворюють дзвоникоподібні піхви.
На вершечках спороносних стебел знаходяться яйце- або конусоподібні колоски зі спорофілами, у спорангіях яких утворюються спори. Довжина колосків зазвичай не перевищує 1–4 см, а ширина становить 4–9 мм.
В одному колоску формується до кількох мільйонів спор, що зберігають свою життєздатність протягом двох діб після вивільнення. Спори у хвоща кулясті, однорідні, діаметром близько 50 мкм. Умовою їхнього подальшого проростання є потрапляння у вологе середовище.
Після дозрівання спор генеративні стебла відмирають, і рослина починає активно розвивати вегетативні пагони.
- Вегетативні або безплідні пагони
Вегетативні стебла хвоща польового прямі, сегментовані ребристі, всередині порожнисті. Мають зелене забарвлення. Їхня довжина становить від 4 до 40 см, а товщина – від 3-х до 5-ти мм. Верхівки нерозгалужені, але є бічні гілочки-пагони, які роблять рослину подібною до маленького хвойного дерева. Вони зібрані довкола стебла в мутовки, що знаходяться біля основи листків.
Листя дуже дрібне, у формі зубців, розміщується довкола вузлів стебла. Забарвлення в листка чорне, з білою облямівкою. На вегетативних пагонах у кожному вузлі налічується від 6 до 18 листочків.
Оскільки листя хвоща польового має незначні розміри, процес фотосинтезу відбувається у вегетативних стеблах.
У тканинах рослин хвоща польового міститься значна кількість кремнію, завдяки чому його стебла достатньо міцні та жорсткі.
Склад і корисні властивості
За своїм фітохімічним складом хвощ польовий багатий на кремнієву кислоту (до 70% кремнію в розчинній формі, флавоноїди, сапонін глікозид, алкалоїди (зокрема нікотин), смоли, гіркі речовини, органічні кислоти, серед яких є аскорбінова кислота, та мінерали. У сухій траві рослини є 2,3% азоту, а білки складають 14,6%. Також в 1 кг міститься: 34,2 г калію, 1,15 г фосфору, 285 мг заліза та 28 мг марганцю. Кореневищні бульбові потовщення складаються зі значної кількості крохмалю.
Для тварин, як і для людей, хвощ польовий у чималих кількостях є отруйним. Найбільш чутливі до цієї рослини коні та свині. Відомі випадки смертельного отруєння коней, особливо лошат. Симптоми отруєння коней полягають у неспокійній поведінці – тварини стають агресивними, кусаються, хвицаються. У разі споживання значної кількості спостерігаються інтоксикація та м’язовий параліч. Іноді виникають параліч центральної нервової системи та патологічні зміни внутрішніх органів. Чимала кількість хвоща у сіні знижує продуктивність корів.
Водночас хвощ польовий здавна відомий у народній та офіційній медицині як дієвий протизапальний, сечогінний, антимікробний та антиоксидантний засіб. Чай з хвоща польового використовується для промивання сечовивідних шляхів у разі бактеріального захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, а також від нирковокам’яної хвороби. Вживають його і для лікування хронічного кашлю та зменшення набряків.
Еліксири з хвоща відомі в медицині як допоміжний засіб у лікуванні остеоартриту. Сьогодні ця трава входить до складу багатьох сертифікованих препаратів від ревматизму, кашлю, захворювань нирок, сечового міхура та для очищення крові.
Високий вміст кремнію пояснює зміцнювальну дію польового хвоща на сполучні тканини. А ще рослина сприяє обміну речовин і покращенню кровообігу, надає кровоспинну дію. Зовнішньо траву хвоща використовують, наприклад, для лікування ран, що погано гояться, від обморожень (ванни з відвару трави), від порушень кровообігу, набряків після переломів кісток, ревматичних захворювань і пролежнів.
Як сечогінний і протинабряковий засіб, трава хвоща польового допомагає нормалізувати водно-сольовий обмін в організмі. Також надає імуностимулюючу дію та зміцнює травну систему.
Збирают зелені пагони хвоща польового з середини липня до кінця серпня. Їх зрізають на висоті 5–10 см від землі і сушать у тіні, за температури не вище +40°C , щоб сировина не втратила зелений колір. Зберігають у паперових пакетах, у сухому приміщенні з хорошою вентиляцією.
Лікувальний відвар отримують шляхом повільного, тривалого кип’ятіння (не менше 10–15 хвилин) столової ложки подрібненої сировини у склянці води. П’ють теплим, двічі або тричі на день, між прийомами їжі, попередньо процідивши.
Молоді безплідні пагони рослини ніжні та соковиті на смак. Їх можна споживати як у салатах, так і в м’ясних чи рибних стравах. З них готують запіканки, супи, соуси, а також використовують як начинку для випічки. Багаті на крохмаль бульбочкові утворення на кореневищах теж їстівні. В Японії хвощ польовий вирощують як овочеву рослину.
Відомі й інсектицидні властивості хвоща. В органічному землеробстві екстракти рослини використовуються для обробки насіння. Втім, за результативністю вони поступаються традиційним хімічним засобам, ефективність яких проти хвороб проростання та шкідників становить 99,5%.
Охолодженим відваром подрібненого хвоща польового обробляють рослини для профілактики від шкідників, що живляться соком, таких як попелиці. Обприскування плодових дерев і томатів хвощовим відваром чи настоєм може запобігти їх ураженню борошнистою росою та іржею.
У минулому жорсткі від кремнію пагони хвоща польового використовувалися для чищення та полірування каструль, сковорідок, дерев’яних підлог, а також металевих і дерев’яних предметів. Сьогодні ж ними полірують музичні інструменти.
У ветеринарії порошком з хвоща польового присипають рани та виразки у тварин для швидшого загоєння.
У прадавні чааси з хвоща польового отримували жовтий барвник.
Як позбутися хвоща на полі
Глибоке розташування потужної кореневої системи дозволяє хвощу польовому успішно протистояти більшості варіантам його знищення, тому рослина є реальною загрозою для багатьох культур. Цей бур’ян має унікальні регенеративні властивості, оскільки розмножується як за допомогою кореневищ, так і спороношенням.
Хвощ польовий здатний утворювати нові пагони навіть з невеликих (завдовжки до 1 см) ділянок кореневища. А ще йму властиві високий рівень життєстійкості та міцний імунітет.
Для знищення цього бур’яну аграрії зазвичай усі зусилля спрямовують на його максимальне виснаження. Хвощ польовий росте досить повільно, і вегетативні пагони, що з’явилися на початку весни, досягають свого повного розвитку лише в липні, або навіть на початку серпня.
Один з найефективніших способів видалення цього бур’яну – безвідвальний обробіток ґрунту з глибоким підрізанням коренів. Обробку повторюють щоразу, як тільки на кореневищі відростуть нові пагони. Позбавлена можливості здійснювати фотосинтез, рослина поступово слабшає і зрештою гине. Цей метод допомагає позбутися не лише хвоща польового, але й будь-якого кореневищного бур’яну.
Через глибоку, потужну й добре розвинену кореневу систему хвоща малоефективним є й застосування традиційних гербіцидів. Більшість цих засобів знищують лише надземну частину рослини, проте не здатні вразити кореневище, від якого незабаром відростають нові пагони. Зрештою позбутися бур’яну повністю не вдається, хоча процес його розвитку дещо сповільнюється.
Щоб повністю видалити бур’ян з посівних площ, використовують такі відомі гербіциди, як «Агрітокс» та «Агрітокс Турбо», ефективні на посівах кукурудзи, зернових та зернобобових, зокрема гороху. Досить дієвим є засіб системної дії «Хвощоцид», який знищує і вегетативну частину хвоща, і його кореневу систему, тому забезпечує тривале очищення площ. Препарат «Ланцелот» допомагає позбутися бур’яну на полях із зерновими культурами та кукурудзою.
Не можна нехтувати і дотриманням правил сівозміни. У регіонах, де постійно вирощують традиційні монокультури, хвощ польовий зазвичай швидко поширюється на полях і окуповує все більші ділянки, що зрештою має негативні наслідки для урожайності.
На невеликих площах (присадибних ділянках чи грядках) позбутися бур’яну можна шляхом мульчування ґрунту, для чого використовують затемнену поліетиленову плівку або агроволокно, деревну стружку, торф, хвою, сіно та інші відповідні матеріали.
Також у протидії хвощу польовому можна використовувати його несприйнятливість до рослин родини Капустяні, а саме до гірчиці білої, редьки олійної, ріпаку озимого, хрону звичайного тощо, оскільки коренева система цих культур виділяє у ґрунт певні сполуки (глюкозинолати), що пригнічують розвиток бур’яну. Таке явище має назву алелопатія.
Крім того, хвощ польовий погано почувається в умовах нестачі сонячного світла, тому високорослі культури з широким листям і швидкими темпами розвитку на початкових етапах отримують перевагу над бур’яном і гальмують його зростання.
Поділитись в соцмережах:
