Плоскуха звичайна (Echinóchloa crus-gálli), відома ще як куряче або півняче просо – це вид однорічних трав’янистих рослин з роду Плоскуха (Echinochloa) родини Тонконогові (Poaceae). Походить найімовірніше зі Східної Азії. На цей час поширена повсюдно в усіх тропічних та помірних регіонах світу.
Найкраще росте на вологих, родючих суглинкових і піщаних ґрунтах. Зустрічається в Європі та по всій тропічній Азії й Африці на полях, узбіччях доріг, канав, вздовж залізничних колій та на рудеральних територіях, таких як гравійні кар’єри, звалища тощо. Можна побачити плоскуху звичайну і на берегах річок, озер, ставків. Вид поширений у всіх сільськогосподарських регіонах. У Північній Америці він визнаний інвазивним.
У минулому багате на крохмаль насіння цієї рослини збирали для споживання. Приблизно 10 000 років тому в Китаї плоскуха була добре відома як важливе джерело живлення мисливців-збирачів. 4500 років тому в Японії (на півдні Хоккайдо) вид Echinóchloa crus-gálli був окультурений і впродовж одного-двох тисячоліть його селекціонували з метою отримання зернівок більшого розміру.
У Кореї в епоху Чосон плоскуха входила до п’ятірки найважливіших злакових культур. І до сьогодні цю рослину вирощують в Японії, Кореї, Китаї, Індії та інших азійських країнах у незначних обсягах. Молоді пагони рослини відомі як корисна вітамінна зелень. Інколи плоскуха слугує замінником фенхеля.
В голодні роки на території Молдови, у Криму, на Північному Кавказі та в Поволжі зерна плоскухи розмелювали на борошно, робили з них крупу, дуже схожу на пшоно.
Цей вид також був завезений до США та Австралії для вирощування на зелений корм. На цей час рослина використовується там мало, але через високий рівень врожайності вважається перспективною. У регіонах з теплим кліматом її згодовують худобі у вигляді силосу цілорічно. Такий корм зберігає свою цінність і поживність протягом 6 років.
Дуже полюбляють плоскуху й дикі тварини, переважно олені, кролики, водоплавні птахи.
Використовують траву Echinóchloa crus-gálli для рекультивації засолених ґрунтів і солончаків, зокрема в Єгипті.
Шкодочинність плоскухи звичайної
Плоскуха звичайна вважається одним з найнебезпечніших бур’янів на планеті. Вона поглинає до 80% азоту з ґрунту, є переносником кількох мозаїчних вірусів, внаслідок чого пригнічує в посівах культурні рослини, знижує їх врожайність і навіть спричинює загибель. На рисових полях здатна призвести до 50% втрат урожаю, хоча зазвичай вони сягають 10%.
Молоді рослини плоскухи (до початку цвітіння) слугують чудовим кормом для худоби, а її зернівки охоче їдять свійськи птахи. Проте через високий рівень накопичення нітратів цей бур’ян може викликати отруєння худоби. Також слід обмежувати споживання плоскухи кіньми (до помірних і незначних обсягів).
Кожна рослина може давати від 40 000 до 60 000 насінин на рік, тому позбутися цієї трави надзвичайно важко. Зернівки зберігають здатність до проростання впродовж 13 років. Сходи можуть з’являтися з глибини до 14 см.
На орних землях бур’ян найбільше засмічує посіви кукурудзи та коренеплодів, що зазвичай вирощуються у сприятливих для плоскухи умовах – на глинистих, багатих на азот і кальцій, родючих ґрунтах. Межа шкодочинності Echinóchloa crus-gálli становить 3–6 рослин на 1 м2 посівної площі.
В Україні плоскуха звичайна росте в усіх регіонах. Найбільших збитків вона завдає аграріям у південних областях, особливо на зрошуваних угіддях, де засмічує зернові колосові культури, кукурудзу, рис, цукрові буряки та деякі види овочів. Нерідко росте в плодових садах і виноградниках.
У південних областях нашої країни поширений також вид плоскуха просяна або пайза (Echinochloa frumentacea). Здавна її вирощують у Південній Азії як зернову продовольчу та кормову культуру. Використовують у хлібопеченні, круп’яному виробництві та пивоварінні. Зелена маса пайзи йде на корм худобі, а зерном годують свійську птицю.
В Україні пайза мало поширена, хоча наші селекціонери створили з неї дві сортові культури: «Надія» та «Лебедина 2»
Ще один вид плоскух, який зустрічається в Україні – плоскуха рисоподібна (Echinochloa oryzoides). Цей бур’ян особливо шкодить рисовим полям. Позбутися його надзвичайно важко через високу насіннєву продуктивність: одна рослина здатна утворювати до 60 тис. зернівок.
Опис рослини
Плоскуха звичайна – кущиста однорічна трава з міцними пряморослими або частково полеглими голими стеблами заввишки від 30 см до 0,8–1,5 м. Мичкувата коренева система проникає вглиб більше ніж на 1 м.
Листя лінійно-ланцетне або широколінійне, плоске, шорстке, з гострими і жорсткими, трохи потовщеними краями, без язичка. Довжина листка становить 30–50 см, а його ширина сягає 1–2 см. Забарвлення – темно-зелене, біля основи (у піхві) часто пурпурове.
Суцвіття – нещільна, прямостійна, трохи поникла волоть заввишки 8–30 см, що має зелене або пурпурове забарвлення. Суцвіття складається з грубих, вкритих шорсткими щетинками гілочок розміром до 5 см. На кожній гілочці розміщуються почергово або супротивно (з одного боку) по 3–6 шт. одноквіткові, світло-зелені, з пурпуровим відтінком колоски. Їх розмір становить 3–4 мм.
Плід – еліпсоїдно-опуклої форми глянцева зернівка з загостреним вершечком, довжина якої складає 2–2,5 мм. Забарвлена в зелений колір, на краях світліша. Маса 1000 зернівок становить 1,5–2 г.
Проростають зернівки плоскухи звичайної за температури +4…6°С, а оптимальним є середовище з показниками +26…28°С, максимальна сягає +50…52°С. Рівень вологості, сприятливий для розвитку плоскухи звичайної, має відповідати 40–80%.
Значно покращує проростання Echinóchloa crus-gálli внесення комплексних мінеральних добрив з високим вмістом азоту (N), фосфору (P) та калію (K).
Перші сходи плоскухи звичайної з’являються у квітні. Квітне рослина з червня до вересня, а період плодоношення починається у серпні і триває до пізньої осені. Стиглі зерна осипаються на ґрунт. З часом вони проростають і засмічують посіви сільськогосподарських культур.
Рослини Echinóchloa crus-gálli дуже теплолюбні і здатні легко витримувати високі температури (+50°С і вище). Водночас вони легко вражаються низькими температурами і гинуть навіть внаслідок незначних заморозків.
Заходи протидії
У комплексі різних заходів, що допомагають обмежити поширення й розвиток плоскухи, насамперед використовують традиційну осінню зяблеву оранку. Глибина її має становити не менше 20 см, оскільки потрапляння насіння бур’яну в нижні шари ґрунту значною мірою знижує кількість його сходів наступного року.
Ще одна обов’язкова дія щодо захисту посівів – дотримання правил сівозміни з обов’язковим чергуванням рослин, які пригнічують розвиток плоскухи звичайної. До таких належать багаторічні трави та зернобобові культури.
Ефективним є і низьке скошування бур’яну, яке проводять ще до початку цвітіння. Отриману зелену масу слід обов’язково прибрати з ділянки. Найдоцільніше використати її на корм ВРХ.
Після завершення жнив на засмічених плоскухою полях вдаються до подвійного лущення (наступне – через 10–14 днів після першого, коли з’являться сходи бур’янів), або до спалювання стерні. З огляду на достатньо високу теплолюбність плоскухи звичайної, можливе використання для її знищення ранніх осінніх морозів замість повторного лущення чи обробки гербіцидами.
Обов’язковими агротехнічними заходами у протидії бур’яну є квадратно-гніздовий спосіб посіву, а під час вегетації – своєчасне та якісне боронування просапних культур і культивація міжрядь.
Щоб вберегтись від засмічення поля бур’яном, надзвичайно важливо обирати якісний посівний матеріал, який би не містив насіння диких трав, зокрема й плоскухи звичайної. Важливе значення має й дотримання оптимальних строків посіву, оскільки в разі утворення щільного килима з культурних сходів бур’яну важко буде їм протистояти. Молоді рослини пригнічуватимуть розвиток плоскухи.
З широкого спектру ЗЗР слід обирати для захисту посівів від плоскухи звичайної селективні гербіциди («Антипирій», «Лобера», «Тарга Супер»), які використовують для післясходових обробок. Якщо ж потрібно провести повну очистку посівної площі, то надають перевагу гербіцидам суцільної дії на основі гліфосату, таким як «Еталон», «Ореол Максі», а також «Грінфорт АХ» та «Герб 900». З селективних засобів дієвими є «Хортус», «Харнес», «Прагмат» тощо.
Післясходова обробка поля від бур’яну проводиться у фазі 2–3 справжніх листочків та/або наприкінці фази кущіння.
Поділитись в соцмережах:
