Картопляна сажка або головня картоплі (Thecaphora solani)

Сажка картоплі – небезпечне грибкове захворювання, збудник якого є карантинним об’єктом у багатьох країнах Європи (зокрема в Україні) та Азії. Спричинює сажку вид грибів Thecaphora solani роду Thecaphora, родини Glomosporiaceae, класу Устоміцети (Ustilaginomycetes).

У природних умовах хвороба вражає рослини з родини Пасльонові (Solanaceae), зокрема культурні та дикорослі види картоплі (Solanum), помідори (Lycopersicon), дурман звичайний (Datura stramonium).

Вперше про картопляну сажку дізнались у 1928 році, коли це захворювання виявили у високогірних районах на території Перу. У 1939 році сажка була зафіксована в Андах Венесуели. Поступово хвороба почала захоплювати все нові й нові регіони.

На цей час сажка картоплі поширилась у Північній (Мексика), Центральній (Панама) та в Північній (Еквадор, Чилі, Колумбія, Болівія) Америці. Кліматичні умови на частині територій зазначених країн мало відрізняються від наших. Тому можна дійти висновку, що фітопатоген Thecaphora solani здатен успішно акліматизуватись і в Україні. Особливо небезпечною є його поява в тих районах, де традиційно здійснюється інтенсивне вирощування картоплі в промислових масштабах.

Згідно з практичними спостереженнями, втрати врожаю на сприйнятливих до сажки сортах картоплі сягають від 40 до 80%. До того ж, збудник здатен поширюватися спорами, через інфікований ґрунт, що значно ускладнює протидію його шкодочинності.

Опис захворювання

Попри те, що картопляну сажку виявлено в минулому сторіччі, біологія збудника наразі досконало не вивчена. Відомо лише, що фітопатоген Thecaphora solani зберігається в ґрунті та на інфікованих бульбах у вигляді теліоспор, які відіграють провідну роль у його розмноженні й поширенні. Високий рівень життєздатності теліоспор допомагає Thecaphora solani легко виживати у несприятливих умовах.

Весною, з настанням тепла та за наявності підвищеного рівня вологості, відбувається активне дозрівання та поширення патогену. Розвитку теліоспор сприяє і надмірна засоленість ґрунту.

Ураження картоплі відбувається внаслідок проростання грибкових спор у її рослинну тканину – найчастіше в зоні механічних пошккоджень, через тріщини чи ранки, спричинені шкідниками. Після розростання грибниці, на столонах, біля основи стебел і на бульбах з’являються патологічні утворення у вигляді потворних наростів, відомих як гали або цецидії. Гали можуть виростати до 10 см в діаметрі, а їхня маса іноді сягає до 300 г (на бульбах картоплі вони зазвичай не перевищують у діаметрі 4 см).

Усередині наростів є невеличкі порожнини, заповнені грибними спорами. На початковій фазі захворювання міцелій усередині цих порожнин має вигляд нещільної субстанції шоколадно-коричневого відтінку, але надалі поступово перетворюється на пилоподібну потерть.

Ознаки інфікування сажкою

На ранній стадії захворювання порожнини зі спорами мають невеликі розміри. Зовні вони виглядають як бородавчасті здуття. У міру розвитку інфекції вони повністю пронизують бульби та утворюють між собою цілі «ланцюжки» з об’єднаних порожнин. Внаслідок цього картоплини деформуються, набувають потворної форми і втрачають товарні й смакові характеристики.

Згодом над цими порожнинами утворюються глибокі тріщини, якими на поверхню виходять теліоспори збудника, і відбувається вторинне зараження картоплі. Надземна частина рослин у цій стадії вже не вражається.

Карантинні заходи

Поширюється картопляна сажка шляхом ввезення інфікованої насіннєвої або продовольчої картоплі, а також разом із зараженим спорами ґрунтом. Захисні заходи передбачають обов’язкове та ретельне обстеження імпортної рослинної продукції, ввезеної в країну з регіонів, де захворювання набуло значного поширення.