Щавель горобиний (Rumex acetosella) – вид багаторічних, трав’янистих, квіткових рослин з родини Гречкові (Polygonaceae). Перший його науковий опис з’явився 1753 року, у праці шведського натураліста Карла Ліннея «Species plantarum».
Походить рослина з Євразії. На цей час є космополітом – поширена в Азії, Африці, Європі, Америці, Австралії, Новій Зеландії і навіть на деяких островах в Океанії (у Полінезії та Меланезії).
Інтродукований в Америці, щавель горобиний отримав там статус інвазивного виду. У США він перетворився на злісний бур’ян, що завдає значних збитків плантаціям лохини (його поширенню якнайкраще сприяють умови, створені для розвитку цієї культури).
В Україні вид Rumex acetosella зустрічається переважно на відкритих площах з малородючими піщаними чи супіщаними, кислими і слабокислими землями. Часто росте на піщаних луках, пасовищах, у полях, на узліссях, пустирищах та в інших місцях з високим рівнем вологості.
Щавель горобиний може засмічувати посіви сільськогосподарських культур, а саме зернові, овочеві та льон. Але найчастіше оселяється на пасовищах і на полях з багаторічними травами. Завдяки потужному, швидкорослому кореневищу, він швидко формує доволі щільну дернину і витісняє культурні рослини, чим завдає шкоди аграрній галузі. У підсумку втрачається не лише врожайність, а й якість продукції.
Властивості рослини та її використання
Як і деякі інші представники роду Rumex, щавель горобиний належить до їстівних і культивованих рослин, хоча за смаковими якостями поступається щавлю шпинатному (Rumex patientia) і щавлю звичайному (Rumex acetosa).
Його молоде листя споживають свіжим у салатах, з сирими овочами, або як зелень до бутербродів. Терпкувато-кислий смак і лимонний аромат рослини високо цінуються гурманами в омлетах, пирогах з яєчною начинкою та будь-яких інших стравах на основі яєць. Ця зелень чудово поєднується з жирною рибою, такою як форель і лосось.
Щавель горобиний містить щавлеву кислоту та її похідні, відомі як оксалати, а також яблучну і кавову кислоти, чимало заліза, білок, вітаміни С, В1,В2, РР, рутин і сапоніни. Вся його вегетативна частина до певної міри токсична (особливо листя) через високий вміст щавлевої кислоти, тому споживання має бути розумно обмеженим. Тим же, хто має захворювання нирок, шлунка, жовчно-кам’яну хворобу чи астму, вживати цю рослину не можна.
Щавель горобиний охоче їдять вівці та свині, тоді як ВРХ і коні його оминають. У значній кількості він може спричинювати діарею та отруєння у тварин. Серед симптомів – слабкість, кольки, втрата апетиту, рясне виділення слини, пронос.
Настої з рослини мають сечогінні, травні та проносні властивості. Зовнішньо їх застосувують для лікування інфекцій ротової порожнини, а також для загоєння ран і фурункулів.
Щавель горобиний є кормовою рослиною для денного метелика виду Дукачик грянець (Lycaena phlaeas) з родини Lycaenidae.
Опис рослини
Щавель горобиний – рослина кореневищна, з численними підземними бруньками відродження, які проростають з настанням весняного тепла. Дводомна, вітрозапильна. Цвіте впродовж усього вегетаційного періоду. Плоди також поширюються здебільшого вітром. Слугує індикатором кислих ґрунтів.
Стебла тонкі, прямі або трохи зігнуті, у верхній частині розгалужені, з червонястими бічними пагонами. Висота рослини становить 10–50 (60) см.
Нижні листки чергові, списоподібні, з двома лопатями біля основи, на довгих ніжках, інколи з хвилястим краєм, завдовжки до 5 см. Верхні – ланцетні або лінійно-ланцетні, з короткими ніжками або сидячі, довжиною до 2 см. Листя має сіро-зелений колір, на смак воно гірке.
Коренева система щавлю горобиного складається з розгалужених повзучих кореневищ, на яких містяться вегетативні бруньки, та стрижневого кореня, здатного проростати на глибину до 0,5–1 м навіть на твердих, ущільнених ґрунтах.
Рослина починає цвісти вже на перший рік свого розвитку. Зазвичай вона квітне в червні-липні. Суцвіття – розріджені волоті, що складаються з численних китиць, розміщених на бічних пагінцях стебла. Чоловічі квітки мають жовто-зелене забарвлення, а жіночі – червонясте. Здебільшого вони утворюються на різних екземплярах, але трапляється, що на одній рослині можна спостерігати і жіночі, і чоловічі квітки.
Плід – тригранний, темно-коричневий горішок розміром 1,3–1,5 мм. Маса 1000 горішків складає 0,2–0,3 г.
Плодоношення в щавлю горобиного починається наприкінці червня і триває до завершення вересня. Одна рослина продукує близько 1000 насінин, здатних кілька років зберігати здатність до проростання не лише в ґрунті, але й після проходження травної системи птахів чи тварин. Попри це, головним способом розмноження рослини є вегетативний.
У природі щавель горобиний нерідко утворює гібриди з іншими представниками роду Щавель (Rumex).
Заходи протидії
Щавель горобиний має високі адаптивні властивості. Він добре пристосований до несприятливих довколишніх умов, зокрема йому властива хороша стійкість до посухи та до підвищеного рівня кислотності ґрунту. Тому один з профілактичних заходів, спрямованих на обмеження поширення цієї рослини, полягає у вапнуванні закислених ґрунтів.
Допоможе в протидії буряну і глибока післяжнивна зяблева оранка з наступними фрезеруванням та культивацією, внаслідок чого міцні, розгалужені кореневища щавлю горобиного підрізаються й викидаються на поверхню.
Щоб знищити перші весняні сходи буряну, поле боронують. А попередити самосів рослини допомагає вчасне (до початку фази цвітіння) скошування трави.
Важливе значення має дотримання сівообігу та вибір культур, з якими можливо проводити якісну обробку ґрунту в міжряддях.
Для ефективного знищення щавлю горобиного на значних площах обирають радикальний засіб – використання системних гербіцидів суцільної дії, які поглинаються і кореневою системою рослини, і її вегетативною частиною. Серед ЗЗР надають перевагу тим препаратам, до складу яких входить гліфосат («Напалм Форте», «Раундап», «Отаман», «Ураган Форте»), або флорасулам («Пріма», «Бернар», «Еталон», «Сульфоніл»), або сульфонілсечовина («Альфа-Стар», «Оріон», «Сульфоніл», «Бернар») чи дикамба («Дикамба Форте», «Альфа-Дикамба», «Діален Супер»).
Щоб отримати бажаний результат, сходи бур’яну обробляють у фазі 2–3 справжніх листочків.
На післяжнивних площах знищити дорослі рослини щавлю горобиного вдається за допомогою гербіциду «Тотал К».
Чимало аграріїв знищують небажану рослину об’єднанням обох заходів – вапнування ділянки та обробка поля гербіцидом. Це забезпечує кращий результат.
У вегетаційний період щавель горобиний обробляють гербіцидами за температури +15… 25°C. Механічну обробку ґрунту після використання на полі гербіцидів слід проводити не раніше як через 5 днів.
Поділитись в соцмережах:
