Собача петрушка звичайна або блекіт (Aethusa cynapium) – вид однорічних (інколи дворічних) трав, єдиний представник роду Собача петрушка (Aethusa) з родини Окружкові (Apiaceae). Небезпечний отруйний бур’ян з лікарськими властивостями. Перша наукова публікація з офіційною назвою рослини з’явилась у 1753 р. (праця «Species plantarum» шведського натураліста Карла Ліннея).
Походить Aethusa cynapium з територій Європи, західної Азії та північно-західної Африки. Як інтродукований вид, вона перетворилася на інвазивний бур’ян у США, Канаді, Південній Кореї, Японії та на Далекому Сході, де завдає неабияких збитків місцевим екосистемам.
В Україні собача петрушка звичайна зустрічається майже скрізь, окрім Степу. Вона росте на полях, присадибних ділянках, серед чагарників, на узбіччях доріг, у заплавних лісах, на вирубках, у живоплотах, іноді на щебнистих схилах. Любить вологі, вапнисті ділянки з пухким, багатим на поживні речовини, нейтральним і слабокислим ґрунтом (pH від 6 до 7,5).
Небезпечні властивості рослини
Вид Aethusa cynapium нерідко засмічує сільськогосподарські лани і вважається важкоконтрольованим бур’яном у посівах зернових колосових (озимої пшениці, ячменю, жита), багаторічних кормових трав, на бурякових плантаціях тощо. Ця рослина позбавляє вирощувані культури необхідної кількості поживних речовин і вологи в ґрунті.
Найбільших збитків від собачої петрушки звичайної зазнають аграрні господарства Полісся та Лісостепу. Присутність на 1 м2 посівних площ до 8 екземплярів цього бур’яну може спричинити втрати врожайності зернових культур до 100 ц/га.
Особливо небезпечною є собача петрушка на луках і пасовищах, де пасеться худоба, оскільки всі її частини (найбільше плоди, листя та квіти) містять надзвичайно токсичні алкалоїди. У птахів та ссавців ці алкалоїди викликають сильне подразнення слизових оболонок, а згодом можливий і параліч нервової системи. За значної дози тварини можуть загинути протягом 8 годин після вживання рослини.
Найбільш вразливими до отруйної дії рослини є коні, корови, свині та гуси. Проте випадки отруєння тварин трапляються рідко через неприємний запах і смак рослини. Смертельною дозою вважається споживання 15 кг трави на одну голову. У кіз після поїдання собачої петрушки звичайної токсичні наслідки не спостерігаються, але небезпечним є їхнє молоко.
Деякі токсини, що містяться в Aethusa cynapium, руйнуються під час висушування. І сіно, у складі якого є ця трава, зовсім не отруйне та цілком безпечне для худоби.
В людей отруєння рослиною можливе через її схожість з листям петрушки. Цей бур’ян може рости серед дещо подібних до нього культурних рослин (зокрема селери, петрушки, коріандру). Зазвичай у людський організм потрапляє відносно невелика кількість токсичних сполук, тому наслідками отруєння переважно є шлунково-кишкові розлади, що супроводжуються слинотечею, нудотою, рвотою, діареєю, головним болем. Лікування полягає у промиванні шлунку.
Опис собачої петрушки звичайної
Відомі три підвиди собачої кропиви звичайної:
Aethusa cynapium subsp. cynapium;
Aethusa cynapium subsp. segetalis (Boenn.) Schübl. & G.Martens;
Aethusa cynapium subsp. elata (Hoffm.) Schübl. & G.Martens.
І хоча між ними є певні відмінності, проте головні ознаки виду зберігаються.
Всі ці рослини мають прямі, порожнисті, круглі й ребристі в перерізі, розгалужені у верхній частині, голі стебла заввишки до 80 (100) см. Зовні вони вкриті щільним восковим нальотом. Часто біля основи стебла мають винно-червоний відтінок. Корінь стрижневий, тонкий, веретеноподібний, білий, проростає вглиб до 60 см.
Листя чергове, двічі-, тричі-перистороздільне, гладеньке, темно-зелене, з нижнього боку блискуче. Має неприємний запах, який порівнюють з мишачим і часниковим. Він відчутно посилюється, якщо листок рослини розім’яти чи розтерти.
Цвіте собача петрушка звичайна у перший рік свого розвитку, з червня до вересня-жовтня. Білі дрібні квітки діаметром до 2 мм зібрані в складні суцвіття-парасольки, утворені з 5–15 променів, з довгими квітконіжками. Віночок квітки складається з п’яти білих пелюсток. Приквітки (брактеї) відсутні, але під кожною парасолькою знаходяться від 1 до 5 приквітничків (брактеол). За цією особливістю та ще за різким, неприємним запахом можна легко ідентифікувати собачу петрушку звичайну.
Плід – яйцеподібний або кулястий шизокарп з десятьма поздовжніми ребрами, діаметром до 3 мм і завдовжки до 5 мм, що складається з двох плодиків-сім’янок. Всередині сім’янок знаходяться численні дрібні й пласкі насінини. Насіннєва продуктивність однієї рослини за сезон становить до 500 насінин, а маса 1000 шт. складає приблизно 1,5–2 г. Дозрівають плоди собачої петрушки звичайної у серпні-жовтні.
Насіння проростає навесні наступного року з глибини не більше 5–7 см. Воно має високу життєстійкість і зберігає здатність до проростання понад 10 років.
Перші сходи рослини з’являються у квітні-червні. Насіння проростає під впливом збільшення тривалості дня. Оптимальна температура для проростання становить від +15 до +20°С. У теплих кліматичних зонах собача петрушка звичайна перезимовує.
Використання собачої петрушки звичайної у медицині
Окрім небезпечних алкалоїдів, рослина містить чимало цінних речовин, серед яких ефірна олія, стероїди, органічні кислоти (масляна, мурашина), цукри, флавоноїди (кемпферол, рутин, нарцисин) та інші біологічно активні сполуки.
У минулі часи собача петрушка звичайна була добре відома в народній медицині. Її використовували як заспокійливий засіб (траву й корінь), а сік призначали для лікування сечокам’яної хвороби. У травниках ХVII століття рослина наділяється спазмолітичною, заспокійливою, протикаменевою, шлунковою, сечо- й потогінною дією.
З появою сучасних, ефективних і безпечних медичних препаратів собача петрушка звичайна, як лікарська сировина, втратила своє значення.
Втім, рослину продовжують використовувати в гомеопатії. Засоби, що містять її у своєму складі, призначають у разі виникнення судом, сильної блювоти, шлунково-кишкових розладів, діареї, а також для усунення безсоння, нервової напруги та покращення концентрації уваги.
Заходи протидії бур’яну
Щоб обмежити поширення і зменшити популяцію собачої петрушки звичайної на орних землях, вдаються до традиційних заходів протидії бур’яну, а саме глибокої післяжнивної оранки, вчасного боронування посівних площ та дотримання сівообігу на ланах.
Суттєво допомагає вирішити проблему періодичне скошування вегетаційної частини рослини, яке здійснюють до початку її квітнення, щоб запобігти формуванню насіння та подальшому розмноженню.
У разі значного поширення популяції собачої петрушки звичайної на оброблюваних територіях, вдаються до використання системних гербіцидів з гліфосатом. Найпопулярнішими серед них в Україні є такі засоби як «Раундап Макс», «Раундап Екстра», «Ураган Форте», «Отаман», «Отаман Екстра», «Геліос», «Геліос Екстра», «Гліфовіт», «Гліфовіт Екстра» тощо.
На городах чи присадибних ділянках позбутися собачої петрушки звичайної вдається завдяки вчасному прополюванню, розпушуванню ґрунту та перекопуванню грядок з обов’язковим видаленням коренів бур’яну.
Поділитись в соцмережах:
