Суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris) – вид багаторічних трав’янистих рослин з роду Суріпиця (Barbarea) родини Капустяні (Brassicaceae). Їстівна, декоративна, лікарська рослина, поширена в дикій природі як бур’ян. Інколи може засмічувати посіви озимих (рідше ярих) зернових, багаторічних трав, поля, городи, здерідка просапні культури.
Перший науковий опис Barbarea vulgaris був опублікований шотландським ботаніком Вільямом Айтоном у його праці «Hortus Kewensis » (1812).
Видова назва Barbarea пов’язана з іменем Святої Варвари, покровительки гірників, підривників, артилеристів, металургів, пожежників та усіх, чия професія є вибухонебезпечною, оскільки в давнину цю рослину використовували для загоєння ран, спричинених опіками й порізами. А видовий синонімічний епітет vulgaris перекладається як «звичайний».
Ареал походження суріпиці звичайної – помірні зони Євразії та Північної Африки. До цього часу рослина поширилась у помірних і тропічних регіонах по всьому світу. У Північній Америці та Новій Зеландії натуралізувалась як бур’ян.
В Україні суріпиця звичайна росте повсюдно, але найбільш поширена рослина в Лісостеповій зоні. Оселяється у напівзатінених, вологих місцях. Надає перевагу кремнієвим, вапнистим, піщаним, глинистим та алювіальним ґрунтам. Її можна зустріти серед чагарників, на лісових галявинах і заплавних луках, на вирубках, біля берегів прісноводних водойм, у канавах, гранітних кар’єрах, вздовж автомобільних доріг, залізничних колій тощо.
Шкодочинність суріпиці звичайної
Перші сходи суріпиці звичайної з’являються напровесні. Вони розвиваються дуже швидко і невдовзі утворюють щільну розетку листя, з якої розвивається міцний квітконос. Цвітіння рослини відбувається наприкінці весни – початку літа. У червні ж дозріває й перше насіння, яке розсіюється ще до початку збирання основних зернових культур.
У разі значного засмічення полів бур’яном, може втрачатись до 20–30% потенційного врожаю озимих. Насіння суріпиці звичайної, що потрапило до збіжжя, погіршує якість продовольчого зерна та посівного матеріалу, а зміцнілі й огрублі за літо стебла та листя істотно ускладнюють жнивування й механічний обробіток ґрунту.
Завдяки вмісту сапонінів, рослини виду Barbarea vulgaris зазвичай є достатньо стійкими до комах, що вражають представників родини Капустяні, зокрема до молі капустяної (Plutella xylostella) та блішки світлоногої (Phyllotreta nemorum).
Але на суріпиці звичайній відкладає яйця самка білана ріпакового (Pieris rapae). Дійсно, личинки цього метелика успішно відроджуються й розвиваються на цій рослині. Самки молі капустяної також можуть відкладати там яйця, та під дією сапонінів їхні личинки гинуть. Ця особливість використовується для біологічного контролю за видом Plutella xylostella: рослини Barbarea vulgaris висівають у полях, щоб привабити значну частину самок молі капустяної. Личинки, що з’являються з яєць шкідника, під дією сапонінів гинуть невдовзі після вилуплення.
Використання рослини як корму для худоби можливе лише на ранніх етапах її розвитку і в обмежених кількостях через наявність у насінні й траві суріпиці токсичних сполук.
Корисність рослини
Численні жовті квітки суріпиці звичайної, зібрані у верхівкові суцвіття, продукують чимало пилку й нектару, тому слугують кормовою базою для медоносних видів комах і багатьох комах-запилювачів. За сприятливих умов її нектарна продуктивність забезпечує бджолам до 40–50 кг меду з одного гектара. Продукт вирізняється м’яким, приємним ароматом, має зеленкувато-золотисте забарвлення і швидко кристалізується через високий вміст глюкози, тому для годування бджіл в зимовий період він непридатний.
Молоду рослину можна вживати як салатну та овочеву культуру. Вона містить близько 100–140 мг вітаміну С та до 10 мг вітаміну А. Перші листочки (у невеликих кількостях) додають у весняні вітамінні салати.
Для приготування овочевих страв зелень суріпиці (пагони, листя, квіткові бруньки) злегка відварюють спершу в чистій, а потім у підсоленій воді. Це допомагає позбутися надмірно пекучого й гіркого смаку рослини. Ще повністю не розвинені верхівкові суцвіття здебільшого споживають після бланшування, як броколі.
Насіння суріпиці звичайної містить до 30% цінної олії, придатної для використання в кондитерській промисловості та в хлібопекарській справі. Минулого століття рослину вирощували в Україні як олійну культуру, але поступово її замінили на більш продуктивний соняшник. До того ж, її насінню на стадії повної зрілості властиве значне осипання, що призводило до чималих втрат.
Добре відомі й лікарські властивості суріпиці звичайної, зумовлені присутніми в її складі глікозидами. Внаслідок руйнування рослинних клітин (під час подрібнення чи жування) глікозинолати (глікозиди) перетворюються на ізотіоціанати – речовини з потужними антиоксидантними та антиканцерогенними властивостями, що допомагають протидіяти раковим утворенням.
У народній медицині суріпицю звичайну призначають переважно як сечогінний, вітамінний та ранозагоювальний засіб. Трава використовується і як джерело вітаміну С. Її можна заварювати й пити замість чаю для зміцнення імунної системи та профілактики застуди. Гіркі речовини, що містяться в ній, стимулюють апетит, обмін речовин і травлення.
Декоративні властивості суріпиці
Садівниками та квітникарями створено чимало декоративних форм суріпиці звичайної, які в наш час активно використовуються у флористиці та садово-парковому мистецтві. Їх особливо цінують за раннє, яскраве цвітіння та невибагливість у догляді. Вирощують декоративну суріпицю в садах, максимально ниближених до дикої природи, у міксбордерах, на альпійських гірках, клумбах, газонах, у живоплотах тощо.
Найбільш популярною є декоративна форма Barbarea vulgaris «Flore Pleno» (або «Plena») з махровими, яскраво-жовтими квітами. Не менш відомий і пістряволистий сорт Barbarea vulgaris «Variegata», відомий ще як «Variegated Winter», із строкатими біло-зеленими або кремово-зеленими листками, милуватися якими можна навіть узимку. Створена також форма рослини, особливістю якої є дугоподібні стручки (Barbarea vulgaris arcuata), і форма з опушеним листям Barbarea vulgaris var. hirsuta (Herb-Barbaras).
Опис суріпиці звичайної
Ця дворічна (багаторічна), трав’яниста, кореневищна рослина зазвичай виростає заввишки до 30–60 (80) см. Вона має високе, вертикальне, гладке, зверху трохи опушене, ребристе стебло, що розгалужується у верхній частині.
Коренева система в суріпиці звичайної добре розвинена, з міцним, потужним стрижневим коренем і численними розгалуженими бічними корінцями. На кореневищі, у верхній частині, знаходяться бруньки відновлення, з яких розвиваються нові пагони.
Листя чергове, розеткове – перисто-розсічене, нижнє стеблове – черешкове, з 2–4 бічними частками та більшою лопатковою верхівкою. Верхні листки – сидячі, цілісні, видовжено-оберненояйцеподібні, із зубчастим краєм. Поверхня листків має глянцеве темно-зелене забарвлення.
Цвіте суріпиця звичайна на другий рік свого розвитку, у травні-червні. Суцвіття – верхівкові пірамідальні китиці з чотирипелюстковими золотаво-жовими квітками. Довжина пелюстки сягає 5–7 мм, вона вдвічі перевищує довжину чашолистків. Всередині квітки знаходяться 5 тичинок. Цвітіння рослини триває близько місяця.
Плодоношення відбувається в червні-серпні. Плід – довгастий двостулковий стручок завдовжки від 1,5 до 3 см, всередині якого знаходиться овальне або кутасте, стисле з боків, сірувато-буре насіння. Із завершенням плодоношення вегетативна частина суріпиці відмирає.
Маса 1000 насінин складає від 0,5 до 0,75 г. Одна рослина продукує їх впродовж сезону до 10 тис. шт.
Насіння суріпиці звичайної зберігає високий рівень проростання близько 4–6 років. Сходи рослини з’являються восени та навесні (після зимування) з глибини не більше 2–3 см.
Розмноження в суріпиці відбувається як генеративно, так і вегетативно (кореневими паростками). Перші сходи з насіння та молоді пагінці з корневої шийки починають з’являтись у березні-травні.
Мінімальна температура, необхідна для проростання насіння становить +6…8°C, оптимальна – від +18 до +20°C. У разі підвищення температури до понад +38…40°C рослина гине.
Впродовж першого року життя суріпиця звичайна формує потужний стрижневий корінь, тоді як надземна частина складається лише з листкової розетки. Завдяки добре розвиненій кореневій системі рослина успішно зимує, а стебло та квіти утворюються лише на другий рік.
Ефективні заходи контролю за бур’яном
Суріпиця звичайна – доволі витривала рослина. Вона має високу регенераційну здатність і активно розмножується як насінням, так і прикореневими бруньками відновлення. Щоб уникнути її безконтрольного поширення, слід постійно контролювати присутність бур’яну на посівних площах і прилеглих до них ділянках.
Результативно протидіяти суріпиці звичайній вдається лише завдяки комплексному використанню агротехнічних заходів, серед яких і застосування гербіцидів.
Агротехнічні заходи передбачають:
- глибоку зяблеву оранку, яка забезпечує підрізання і знищення коренів бур’яну та запобігає появі кореневих паростків;
- раннє весняне боронування, що знищує сходи суріпиці до появи проростків основної культури;
- систематичне скошування небажаної рослини до початку її квітнення та формування насіння;
- сівозміни з чергуванням зернових і просапних культур;
- використання рослин-сидератів, здатних пригнічувати сходи бур’яну.
За необхідності використання хімічних засобів захисту рослин, обробку бур’яну здійснюють тоді, коли він перебуває на початкових етапах свого розвитку. Саме у фазі листкової розетки суріпиця звичайна є найбільш чутливою до дії гербіцидів.
На соняшникових, соєвих, горохових, нутових посівах і на ланах з овочевими культурами (картоплею, морквою, часником, квасолею, коріандром) зазвичай використовують препарати «Гезагард», «Альфа-Прометрин», «Грінфорт», «Пульсар Флекс» та інші аналогічної дії.
Кукурудзу і картоплю захистять від бур’яну засоби «Танаїс», «Тітус», «Рим», «Тівітус» або «Трономіт».
На зернових ефективними є «Хармоні», «Пристар» або «Гранстар», «Прима Форте», «Банвел».
Виноградники, яблуневі сади, кукурудзу й сорго обробляють засобом вибіркової дії «Люмакс», а на післяжнивних площах і парах використовують «Геліос» чи «Геліос Екстра», а також «Ураган Форте» .
Для підсилення дії гербицидів до робочого розчину додають ПАР (прилипачі).
Поділитись в соцмережах:
