Вівсюг звичайний (Avena fatua) – вид однорічних трав з родини Тонконогові (Poaceae). Хоча в деяких країнах рослина має обмежене кормове значення, здебільшого вона добре відома як один з основних бур’янів, що засмічують посіви злакових культур. Перший науковий опис виду Avena fatua зробив відомий шведський натураліст Карл Лінней і опубліковав його у своїй праці Species plantarum (1753 р.).
Рослина поширена на території Євразії, за винятком пустель і високогірних регіонів, а також на півночі Африки. У Північній Америці є інтродукованим видом.
В Україні вівсюг зустрічається повсюдно. Рослина надає перевагу вологим глинистим і суглинковим ґрунтам, проте здатна витримувати навіть дуже значні посушливі періоди.
Вівсюг звичайний засмічує посіви ярих зернових культур (насамперед пшениці, ячменю та вівса), а також зріджені посіви озимини. Навіть незначне засмічення ярої пшениці вівсюгом (100–150 рослин на 1 м²) призводить до зниження врожайності культури майже вдвічі, а в разі збільшення кількості бур’яну до 400–450 рослин на 1 м² урожай зерна зменшується у п’ять і більше разів.
За період вегетації вівсюг значно висушує ґрунт. Він є конкурентом культурним рослинам у споживанні води, пригнічує сходи інших трав, а домішками свого насіння знижує якість продовольчого зерна. До того ж, бур’ян може схрещуватися із культурним вівсом. Гібридні рослини за своїми характеристиками значно поступаються селекційним формам, що не лише негативно позначається на якості врожаю, а й створює проблеми селекційній роботі.
Сходи та молоді рослини вовсюга до початку колосіння добре поїдаються домашньою худобою. Однак після завершення цвітіння бур’ян утворює гострі та міцні остюки, які можуть стати причиною запалення травної й дихальної системи у тварин.
У минулому зернівки вівсюга, як замінник хліба, допомагали людям рятуватись від голоду в тяжкі часи.
Опис вівсюга звичайного
Це однорічна трав’яниста рослина висотою від 30 до 120 см, здерідка до 150 см. Має порожнисті, рівні, голі стебла зеленого кольору, з трьома-п’ятьма вузлами. Одна рослина утворює від 1 до 5 й більше стебел.
Мичкувата коренева система проникає на глибину до 1–1,5 м, а горизонтально – до 50 см.
Листя видовжено-ланцетне, загострене, завдовжки від 10 до 50 см і шириною до 1–1,5 см, вкрите по краю і біля основи дрібними ворсинками. На початку вегетації воно м’яке, а з подальшим розвитком поступово грубшає і стає шорстким. Язичок війчасто-зубчастий, розміром від 3 до 6 мм.
Суцвіття – розлога пірамідальна волоть висотою від 10 до 40 см і шириною від 5 до 20 см, що складається з окремих дво- , трьохквіткових колосків, розміщених на довгих, ниткоподібних квітконіжках. Рослина цвіте впродовж усього літа. Квітка має три тичинки з пиляками завдовжки 3 мм. Її розмір сягає від 1,6 до 3 см.
Плід – веретеноподібна, густо запушена зернівка довжиною 7–8 мм. Стиглі зерна забарвлені в коричневий або сірувато-жовтий колір. Маса 1000 зернівок становить 15–25 г. Період плодоношення – липень-вересень.
На одній волоті утворюється близько 50 зернівок. Число насінин, продукованих однією рослиною, залежить від того, скільки в неї волотей. Зазвичай цей показник становить 600–1000 зернівок. У польових умовах вони зберігають здатність до проростання протягом 3–4 років, а в разі глибокого залягання можуть зійти через 7–8 років. Але щоб повністю дозріти й успішно прорости, насінню вівсюга потрібно щонайменше 5 місяців спокою.
Залежно від кліматичних умов, перші сходи вівсюга спостерігаються в березні – травні. Мінімальна температура для їх проростання становить +1…5°С, а оптимальна – від +16 до +20°С. Найкраще вони сходять з глибини 3–5 см, але здатні проростати навіть з 25–30 см.
За умови зберігання у зерносховищі, зернівки вівсюга не втрачають здатність до проростання впродовж 10–20 років.
На території Криму та в південних регіонах Донецької, Дніпропетровської, Одеської областей зустрічається схожа рослина – овес неплідний (Avena sterilis), який також засмічує полях зернових, льону, ріпаку. Він є прародичем культурної форми – вівса посівного (Avena sativa).
У Поліссі, на піщаних ґрунтах, поширений вид овес щетинястий (Avena strigosa), відомий не лише як бур’ян, а ще й як кормова рослина.
Заходи протидії
З агротехнічних заходів, що забезпечують захист від вівсюга, насамперед використовують сівозміни, зокрема звільнення площ під пар, а також чергування посівів просапних культур і багаторічних трав, здатних пригнічувати й затримувати розвиток бур’яну.
Допомагає позбутися вівсюга своєчасне скошування трави (до фази визрівання й осипання зернівок), а також механічна обробка ґрунту та боронування. Боронують поле напровесні, до появи сходів основної культури або через тиждень після посіву, з метою знищення проростків бур’янів.
Під час підготовки до посівної слід подбати про чистоту посівного матеріалу, аби уникнути домішок вівсюга в насінні основної культури.
Найбільш ефективний результат у знищенні бур’яну забезпечує комплексний підхід, що об’єднує як агротехнічні заходи, так і використання гербіцидів суцільної дії.
Гербіциди на основі гліфосату також є досить дієвими у знищенні вівсюга звичайного. Серед них найбільш відомі такі засоби як «Раундап» и «Напалм», а також препарати «Еталон», «Пума Супер», «Рамзес», «Паллас» тощо.
Не варто використовувати гербіцидні засоби в стресових умовах, зокрема в разі надмірного рівня вологості, сильної посухи або заморозків.
Обробляють сходи вівсюга в період їх максимальної чутливості до препаратів, тобто у фазі 2–3 справжніх листочків. Якщо згаяти цей час, ефективність застосування гербіцидів може помітно знизитися.
Поділитись в соцмережах:
