Витка гречка берізкова (Polygonum convolvulus syn Fallopia convolvulus) – вид однорічних, витких, трав’янистих рослин з родини Гречкові (Polygonaceae), поширений повсюдно в помірному і теплому кліматі.
Перший науковий опис виткої гречки берізкової під назвою Polygonum convolvulus з’явився в 1753 році, у праці шведського натураліста Карла Ліннея «Species plantarum». У 1970 році ісландсько-шведський ботанік Аскелл Леве відніс рослину до роду Fallopia, названого на честь італійського ботаніка, лікаря натураліста Габрієле Фаллопія. Видовий синонім convolvulus перекладається з латинської як «закручуватися», що пов’язано з виткими стеблами рослини.
Природний ареал виткої гречки берізкової охоплює значні території Євразії. Рослина також є ендеміком Північної Африки. До цього часу вона натуралізувалась у Північній та Південній Америці, на Гаваях, в Австралії, Новій Зеландії, на Азорських островах і в Південній Африці.
В Україні росте повсюдно. Її можна знайти на порушених чи оброблюваних слабокислих, багатих на гумус землях, зазвичай на теплих, сонячних ділянках з добре дренованими піщаними або вапнистими ґрунтами. Засмічує поля, сади, городи, виноградники, зустрічається на полях, пустирях, обабіч доріг.
Хоча витка гречка берізкова є рослиною отруйною (містить рутин і сапоніни), її насіння – їстівне, і в минулому його споживали як харчовий продукт, що підтверджується археологічними знахідками, датованими бронзовим віком.
Ці зернята збирали і в голодні роки, готували з них каші, розмелювали на борошно й випікали хліб, хоча й низької якості. Промислове вирощування рослини не практикується через надто дрібні розміри насінин, зате для птахів ці зерна є цінним кормом.
Значна кількість зеленої маси Polygonum convolvulus є небезпечною для тварин: близько 15 кг спожитої ними трави можуть призвести до летальних наслідків. Але в сухому або зівялому стані вона цілком безпечна.
Витка гречка берізкова, що росте в посівах зернових, здатна не лише пригнічувати культурні рослини, спричинювати їх вилягання, але й забиває збиральну техніку. На ланах гречки й льону вона завдає значної шкоди врожаю шляхом забруднення сировини.
Витка гречка берізкова – нектароносна рослина. У минулому її ще використовували для фарбування тканин у жовтий, кремовий, зелений, коричневий і чорний колір. Відомий цей вид і в народній медицині як протидіабетичний засіб, що має клітинно-захисні властивості.
Опис рослини
Молоді рослини виткої берізкової гречки (до початку цвітіння) дуже схожі на берізку польову (Convolvulus arvensis). Але ці два види можна відрізнити за формою нижніх лопатей на листі. У гречки берізкової вони відхилені вбік, тоді як у берізки польової – спрямовані назад. Ще одна відмінність полягає в тому, що стебло берізки польової обвиває опору проти руху годинникової стрілки, а в гречки виткої берізкової – за годинниковою стрілкою.
Стебла у виткої берізкової гречки вигнуті сланкі або виткі, завдовжки до 1–1,5 м. Вони тонкі, шорсткуваті, борозенчасті, розгалужені біля основи, з червонуватим відтінком.
Корінь стрижневий, веретеноподібний, розгалужений. Проростає вглиб до 80 см, завдяки чому рослина легко витримує посушливі періоди.
Листя чергове, цільнокрає, черешкове, більше біля основи й дрібніше в напрямку до верхівки стебла. За формою овально-трикутне, біля ніжки серце- або списоподібне, з гострим вершечком. Довжина листкової пластинки становить 1,5–6 см, ширина – від 0,7 до 3 см. З нижнього боку поверхня листка ніби вкрита борошнистим нальотом, а зверху має ясно-зелене, інколи з червонуватим відтінком, забарвлення.
Цвіте рослина з початку червня до завершення вересня. Квітки дрібні, непоказні, з короткою квітконіжкою. Вони зібрані в пазушні, короткі, китицеподібні суцвіття по 3–6 шт. Простий віночок складається з пяти неоднакових за розміром пелюсток, забарвлених у білий (рожевий) та зелений кольори.
Плоди у виткої гречки берізкової достигають у липні-жовтні. Це тригранні, шорсткі, однонасінні горішки розміром близько 4 мм, в навколопліднику (перикарпію) чорного або темно-коричневого кольору.
Одна рослина забезпечує до 600 насінин. Маса 1000 горішків складає 3,5–4,5 г. Насіння зберігає здатність до проростання впродовж 10 років. Мінімальна температура для проростання виткої гречки берізкової становить +2…4°С, оптимальна – від +14 до +16°С, а максимальна обмежується показником +35°С.
Сходи з’являються в період з весни й до пізньої осені (за сприятливої температури). Проростає рослина з глибини не більше 10 см. Літньо-осінні сходи не перезимовують.
Як запобігти поширенню
Агротехнічні заходи протидії поширенню виткої гречки берізкової полягають насамперед в ретельному очищенні посівного матеріалу.
Важливе значення для знищення буряну мають сівообіг культур, рання зяблева оранка, своєчасний весняний обробіток ґрунту та якісна обробка парових площ.
У разі використання ЗЗР, обирають системні післясходові гербіциди, призначені для знищення дводольних бурянів. Найбільш дієвими серед них є засоби на основі гліфосату та дикамби. Отримати бажаний результат вдається за допомогою «Ураган Форте», «Раундап», «Напалм». Для післясходової обробки таких культур, як пшениця, ячмінь, соняшник, використовують вітчизняний засіб «Суперстар Голд».
Обробляти поле слід на ранніх етапах розвитку виткої гречки берізкової, до того, як вона встигне обплести культурні рослини.
Поділитись в соцмережах:
