Зірочник середній

Зірочник середній (Stellaria media) – вид однорічних (іноді дво- або багаторічних) трав’янистих рослин з роду Зірочник (Stellaria), родини Гвоздикові (Caryophyllaceae). Поширений як проблемний бур’ян. Також має їстівні та лікарські властивості.

Перша публікація офіційної назви Stellaria media з’явилась у праці французького лікаря й ботаніка Домініка Віллара «Histoire des plantes du Dauphiné» у 1789 році. Українська назва є практично її дослівним перекладом з латини, оскільки stella означає зірка, а media – середній. В народі рослина ще відома як мокрець, мокринець, мокравник, перерванець, мокриця тощо. 

Зірочник середній розповсюджений по всьому світу – від островів поблизу Антарктиди до острова Шпіцберген в Арктиці. А його первісним природним ареалом є території Євразії та Північної Африки. У Північній Америці був інтродукована кількасот років тому. Часто зустрічається в невисоких заростях бур’яну, на полях, у садах і виноградниках, вздовж узбіч доріг, на купах щебеню та на берегах річок, на сміттєзвалищах і пустирях, біля будинків.

Зазвичай рослина обирає для оселення вологі, багаті на поживні речовини, надмірно удобрені азотом землі. Може рости на різноманітних типах ґрунтів і в затінених місцях. Є азотолюбною. На орних полях є бур’яном, особливо в посівах озимих культур, ріпаку, зернобобових, кукурудзи, буряка та картоплі.

В Україні, окрім зірочника середнього, росте ще 10 представників цього роду. Найбільші популяції серед них має вид зірочник лісовий (Stellaria holоsteа), поширений переважно на Правобережжі (у лісостепових зонах та на Поліссі).

Зірочник середній є рослиною-ефемером. Його життєвий цикл триває лише 2–3 тижні, завдяки чому щороку виростає до дво-трьох поколінь рослини. Особливістю є те, що на одному екземплярі можна одночасно спостерігати і цвітіння, і плодоношення.

Кожна рослина продукує до кількох тисяч насінин (іноді до 15 000 шт.), частина з яких зовсім не мають періоду спокою, а в решти він не перевищує 50 днів А ще її сланкі стебла й гілочки (як і їхні окремі часточки-фрагменти) легко вкорінюються. З вузлів вкорінення з’являються нові пагони, і утворюються нові рослини. За вегетаційний період бур’ян швидко захоплює територію, а його численні стебла й пагони густо розростаються і щільно вкривають поверхню ґрунту суцільним зеленим килимом.

Як у Європі, так і в Північній Америці зірочник середній є небажаною рослиною у садівництві та землеробстві. Контроль за його поширенням є складним через високу насіннєву продуктивність та активне вегетативне розмноження. Втім, на ранніх етапах розвитку бур’яну ефективний результат досягається за допомогою використання гербіцидів.

Зірочник створює конкуренцію невисоким трав’янистим культурам, зокрема молодим сходам зернових, і може спричинити до 80% втрат врожаю ячменю. Найбільших збитків він завдає на кислих ґрунтах з підвищеною вологістю. Рослина є кормовим об’єктом і переносником попелиць, а саме видів Myzus persicae та Aphis fabae, здатних поширювати вірус огіркової мозаїки (Cucumber mosaic virus).

Попри те, що ця трава вважається проблемним бур’яном, не варто знецінювати її користь, особливо для виноградників і садів. Густе переплетіння пагонів рослини, здатних виростати завдовжки до 40 см, влітку захищає ґрунт від висихання, а взимку – від прямого впливу низьких температур. Загалом же зірочник запобігає виникненню й розвитку ґрунтових ерозійних процесів.

Є кілька видів рослин з роду Зірочник родини Гвоздикові, близькоспоріднених з зірочником середнім. Але попри зовнішню схожість вони не мають аналогічних кулінарних і лікувальних властивостей. Зірочник середній можна легко відрізнити від решти представників родини за характерним розташуванням волосків на поверхні його стебел. Вони знаходяться лише з одного боку стебла, в один ряд, тоді як в інших видів Зірочника волоски рівномірно вкривають все стебло.

Використання зірочника середнього

Stellaria media – повсюдно поширений вид, який у теплому помірному кліматі з м’якими зимами росте цілорічно, до ХХ століття культивувався як харчова та кормова рослина. У Франції тих часів навіть існувала гільдія торговців зірочником.

Рослина є одним з найкращих дикорослих овочів: молоді листочки, пагони, квіти мають ніжний горіховий смак, вони не гіркі, містять багато кальцію, кремній, вітамін С. (З віком стебла стають більш волокнистими.)

У голодні роки та в періоди нестачі вітамінів зірочник середній слугував додатковим продуктом харчування в сільській місцевості. Серед складових рослини є вітаміни, сапоніни, флавоноїди, кумарини, мінерали, щавлева кислота, цинк та ефірні олії.

Лише 50 г салату з цієї трави поповнюють приблизно добову потребу дорослої людини у вітаміні С. Смак її нагадує молоду сиру кукурудзу. Смачною та поживною є й маринована зелень зірочника, особливо корисна напровесні та взимку.

В Японії рослина є складовою традиційного новорічного салату з семи трав, який вживають на сьомий день нового року.  Її також їдять у літніх супах (наприклад, подрібненою, з оливковою олією, часником та відвареною картоплею), додають у тісто для млинців, роблять смузі, використовують як начинку у виробах з тіста, готують з нею омлети. Споживають і крихітне насіння зірочника середнього.

Рослина містить вдвічі більше кальцію, втричі більше калію та магнію, а також у сім разів більше заліза, ніж листя салату. Однак через вміст сапонінів слід уникати її надмірного вживання. 

У минулому зірочник середній слугував цінною кормовою добавкою у тваринництві, переважно для свиней, свійської птиці (курей, качок, гусей, індиків) та гризунів. Він сприяє підвищенню лактації в корів, тому використовується як природний стимулятор секреції молока в дійної худоби. Але присутність у рослині сапонінів зумовлює її обмежене вживання. Значна кількість цієї трави в раціоні може спричинити в деяких тварин (зокрема в коней, великої рогатої худоби, ягнят) діарею та блювоту. Насінням зірочника люблять ласувати як дикі птахи, так і домашні співочі. 

Зірочник середній квітне з квітня до пізньої осені. Впородовж усього цього періоду його невеличкі білі квітки продукують певну кількість пилку й нектару. І хоча основний взяток вони забезпечити не в змозі, однак є важливим джерелом живлення для бджіл та інших комах-нектарофагів. Суттєвою особливістю рослини є ранній час розкривання її квітів, коли решта медоносів ще неактивні. Завдяки цьому і завдяки тривалому періоду цвітіння зірочник середній є цінною пилко- та нектародайною рослиною.  

За часом розкривання квітів зірочника легко визначати погоду. Якщо їхні пелюстки залишаються згорнутими навіть після 9-ї години ранку, то вдень очікується дощова погода.

Зелену масу зірочника середнього можна використовувати для компостування. А ще з цієї трави отримували колись сірий барвник.

Цілющі властивості

З прадавніх часів Stellaria media використовується в народній медицині. Водні екстракти з трави зірочника допомагають у лікуванні ревматизму та болю в кістках і суглобах, артриту, геморою, шкірних захворювань, зокрема корости. Рослина має сечогінну та легку проносну дію.

Сучасні травники призначають від залізодефіцитної анемії відвари внутрішньо у вигляді чаю (через високий вміст заліза). Розтерті листя й стебла прикладають до синців, порізів та інших травмованих ділянок на шкірі, щоб пришвидшити їх загоєння.  Відвари рослини допомагають позбутися внутрішніх кровотеч, лікують нирки і печінку (вважається, що вони розчиняють камені). 

Зірочник середній має стабілізуючий вплив на печінку, скорочує час, необхідний для розчинення атеросклеротичних бляшок у кровоносних судинах, лікує гіпертонію, нормалізує роботу щитовидної залози. Також йому властива детоксикаційна, протигеморагічна, протипухлинна, в’яжуча, відхаркувальна, знеболювальна, антимікробна, протитривожна, освіжаюча й тонізуюча дія.

Лікують зірочником захворювання дихальних шляхів і легеневі хвороби. Загалом він очищує та зміцнює весь організм. Його зелена маса використовується в косметології для виробництва засобів догляду за шкірою, що мають зволожувальну і заспокійливу дію.

Збирати рослину слід лише в екологічно безпечному, чистому середовищі, щоб уникнути ризику отруєння важкими металами, зокрема кадмієм, оскільки вона може акумулювати деякі токсичні сполуки. (Ця її властивість може використовуватись для фіторемедіації забруднених земель.)

Опис зірочника середнього

Рослина є морозостійкою. Має розлогі, повзкі чи висхідні стебла завдовжки від 3 до 40 см, що часто утворюють невеликі щільні дернини. Вони легко ламаються, особливо після дощу, і кожна їх часточка може вкорінюватися з утворенням нової рослини.

За формою стебло циліндричне, з круглим чи овальним перерізом, голе, але з одного боку (між вузлами) вкрите поздовжньо рядом (здерідка двома рядами) волосків, по яким стікає вода. Вузли стебла, що торкаються ґрунту, легко проростають у ґрунт з утворенням нових корінців. 

Корінь стрижневий, тонкий і слабкий. Від нього відгалужуються чимало дрібних бічних корінців, які ростуть горизонтально, близько до поверхні.

Листя супротивне, цілокрає, яйцеподібне, на вершечку загострене, голе, завдовжки до 3,0 см. Має ясно-зелене забарвлення. Нижні листки кріпляться до стебла черешками довжиною 5–8 мм, а верхні – безчерешкові.

Дрібні п’ятипелюсткові білі квітки діаметром до 1 см розміщуються поодинці на довгих, опушених квітконіжках. Кожна пелюстка глибоко роздвоєна, довжиною до 3 мм. Віночок коротший за чашолистки. Всередині квітки знаходяться 3–5, інколи до 10 тичинок і маточка з трьома стовпчиками. 

Плід – довгаста коробочка з п’ятьмя або шістьма стулками-клапанами, всередині якої знаходяться ниркоподібні або дископодібні насінини темно-коричневого, з червонуватим відтінком кольору.

Маса 1000 насінин складає приблизно 0,5 г. Дозріває насіння в серпні-вересні, проростає з глибини не більше 4–5 см. Воно довго лишається життєздатним (інколи зберігає здатність до проростання в ґрунті 25 років). Найвищим (від 37 до 53%) показник схожості рослини є в посушлливі роки.

На одному екземплярі утворюються від кількох тисяч до 15 000 насінин. А впродовж теплого сезону рослина встигає забезпечити 2–3 нових покоління. Мінімальна температура проростання насінин зірочника середнього становить +2…4°С, а оптимальним є діапазон від +18 до +26°С. Зимують літньо-осінні сходи.

Заходи протидії поширенню бур’яну

Забезпечити контроль за поширенням зірочника середнього вдається завдяки здійсненню комплексних заходів, оскільки за сприятливих умов рослина стрімко розвивається та розмножується. На оброблюваних полях наявність від 5 до 25 рослин зірочника може знизити врожайність до 5%, залежно від виду культури. А його скупчення і масове розростання відчутно ускладнює збирання врожаю. 

Істотно зменшити кількість екземплярів Stellaria media на плантаціях можна шляхом весняного боронування полів, післяжнивної оранки, обмеженого внесення азотних добрив, використання посівного (посадкового) матеріалу, очищеного від насіння бур’яну, ретельного знищення зірочника на прилеглих до оброблюваних площ пустирях, межах, ділянках та в розташованих неподалік канавах, а також завдяки якісному очищенню сільськогосподарської техніки від рослинних решток і насіння.

Якщо поля удобрюються компостом або гноєм, вони повинні бути добре перепрілими, щоб не містити життєздатного насіння бур’яну. На невеликих площах від небажаної рослини можна позбутися шляхом мульчування ґрунтової поверхні.

До хімічного методу контролю вдаються лише за крайньої необхідності. Існує чимало гербіцидів, які підбираються залежно від виду вирощуваних культур і застосовуються відповідно до рекомендацій виробника. Гербіциди суцільної дії використовують лише на незайнятих площах або перед посівом (посадкою).

Оскільки зірочник середній оселяється на кислих ґрунтах, зміна реакції на лужну шляхом вапнування ділянки зробить її непридатною для подальшого розвитку бур’яну.

Щоб повністю очистити засмічені Stellaria media і не зайняті культурами поля, їх обробляють гербіцидами суцільної дії на основі гліфосату. Ці ЗЗР забезпечать найкращий результат.

До появи сходів основної культури використовують такі засоби захисту рослин як «Торнадо», «Атаман», «Дуал Голд», «Гліфовіт Екстра», а після проростання застосовують препарати «Метрікс» (на картоплі, сої, люцерні й томатах), «Ділар», «Пріма» та «Діален Супер» (на пшениці, ячмені та інших зернових), «Бетагард» і «Бетанал Експерт» (кукурудза, буряки).

Для захисту овочевих культур, зокрема томатів і картоплі, обирають гербіциди вибіркової дії «Зенкор Ліквід», «Гезагард», «Тітус» тощо. 

На городах, присадибних ділянках і невеликих площах бур’ян видаляють найбільш поширеним механічним способом – регулярним сапуванням і розпушуванням ґрунту.