Тваринництво в нашій свідомості найчастіше асоціюється з виробництвом цінних продуктів харчування, вигідним агробізнесом або виведенням нових порід. Сільськогосподарські тварини століттями живуть поруч із людиною і тому здаються звичними, зрозумілими та безпечними. Саме така звичайність нерідко стає джерелом прихованої, але цілком реальної небезпеки. Більшість травм та нещасних випадків на фермах відбуваються не через якісь екстраординарні ситуації, а у повсякденній рутині – під час годівлі, прибирання стійла, доїння, перегону або ветеринарних маніпуляцій.
Потенційна небезпека, джерелом якої можуть бути сільськогосподарські тварини, є багатогранною. У більшості випадків існує загроза механічної травми й ризику зараження деякими інфекційними захворюваннями, спільними для тварин та людей. Але крім механічної та біологічної, загроза може бути також психологічною. Сильний переляк, навіть без фізичної травми (або разом з нею), може мати тривалі неприємні наслідки.
Щоб працювати з тваринами безпечно, важливо розуміти, що саме може статися і чому. Розглянемо, чим конкретно можуть бути небезпечні різні види продуктивних тварин, яких зазвичай утримують на наших фермах і у домашніх присадибних господарствах.
Велика рогата худоба
Корови та бики небезпечні для людини передусім через їх велику масу і силу. Доросла корова важить кілька сотень кілограмів, а бугай – ще більше, близько тонни. Навіть випадковий поштовх корпусом, притискання до стіни, годівниці або воріт може призвести до переломів кісток, пошкодження внутрішніх органів чи навіть смертельних травм.
Особливу небезпеку становлять норовливі бики-плідники. Їхня агресія має гормонально обумовлений характер і може виникати раптово, без видимих попереджень. Причиною атаки часто є не якась провокуюча дія людини, а просто її поява у зоні доступу тварини. Опущена голова, фіксація погляду, напруження шиї – ознаки, які людина часто ігнорує, а саме вони передують нападу.
Корова частіше буває небезпечною перед пологами і відразу після народження теляти. Після отелення, за рахунок зміни гормонального фону, захисний інстинкт у корови різко загострюється, і навіть зазвичай спокійна і мирна тварина може раптово активно атакувати людину, що наближається до теляти. Удари головою та рогами, ногами, поштовхи мордою – типові сценарії травматизму. Крім навмисного заподіяння шкоди людині, корова може досить відчутно вдарити хвостом, просто ганяючи мух або перебуваючи в збудженні.
Молодняк зазвичай навмисне не нападає на обслуговуючий персонал, але може травмувати людину випадково ударом ноги чи голови. Таке найчастіше відбувається через переляк чи у відповідь на неприємні відчуття при різних зооветеринарних маніпуляціях.
Агресія у великої рогатої худоби майже завжди має фазу попередження, яку людина часто не розпізнає. Перед атакою тварина завмирає, фіксує погляд на об’єкті роздратування, широко розставляє передні кінцівки, напружує шию і опускає голову, повертаючи роги чи лоб у бік цілі. Вуха спрямовані вперед або притиснуті, хвіст може бути нерухомим або робити різкі рухи з боку в бік. Характерна демонстрація маси: корова чи бик спочатку повертається боком, «надимається», потім повільно наближається. Ревіння стає глухим, низьким, схожим на гарчання. Якщо людина не відступає, слідує різкий рух всім тілом з ударом головою, поштовхом корпусом або притисканням до огорожі.
Крім механічних травм, велика рогата худоба становить і біологічну небезпеку. Для людини є ризик заразитися захворюваннями-антропозоонозами. Антропозоонози – це заразні захворювання, спільні для тварин і людей, ті, для збудників яких не має видового бар’єру. Небезпечні як клінічні, так і приховані форми, коли тварина зовні виглядає здоровою, але вже заражена і є носієм.
При роботі з коровами, телятами, їх гноєм, молоком та пологовим матеріалом людина може заразитися на:
- Бруцельоз – через контакт з абортованими плодами, навколоплідними водами, сирим молоком. Захворювання протікає хронічно, вражає суглоби, нервову та репродуктивну системи.
- Лептоспіроз – через сечу та забруднену нею воду; інфекція небезпечна ураженням печінки та нирок.
- Туберкульоз – повітряно-краплинним шляхом, особливо під час роботи в приміщеннях, що погано вентилюються.
- Сказ – при контакті зі слиною клінічно хворої тварини.
- Сальмонельоз та кишковими ешеріхіози (E. coli) – через фекалії та забруднені поверхні, особливо при роботі з телятами.
- Шкірні мікози (трихофітія) – через прямий контакт з ураженою шкірою тварин.
Коні
Коні, напевно, – одні з найнебезпечніших тварин ферми щодо ризику травматизму саме через поєднання їх великої маси, сили, швидкості реакції та вираженої соціальної ієрархії. Крім того, що кінь – тварина дуже сильна і швидка, він ще й надзвичайно чутливий до різних подразників. Основна небезпека походить від ударів копитами, падінь та притискання вершника при падіннях. Навіть спокійний кінь може злякатися раптового звуку чи руху та рефлекторно вдарити.
У коня агресія часто носить захисно-рефлекторний характер і стрімко розвивається, але спочатку тварина попереджає. Перед атакою вуха різко притискаються назад, погляд стає жорстким, блиск очей помітнішим, ніздрі розширюються. Тварина напружує шию, піднімає голову або, навпаки, різко киває нею у бік людини. Хвіст притиснутий або починає різко стьобати вгору-вниз. Часто спостерігається переминання з ноги на ногу, підтискання живота. Якщо подразник не зникає, слідує удар передніми або задніми кінцівками чи спроба вкусити. Удари задніми ногами майже завжди відбуваються без попередження.
Задні кінцівки становлять найбільшу небезпеку: удар наноситься миттєво, з величезною силою і часто потрапляє в грудну клітку або в голову. Але не варто забувати, що удар меншої, але все ж таки досить великої сили може бути нанесений і передньою кінцівкою на висоту до метра по ногах або корпусу людини, що стоїть спереду. Крім того, жеребці часто стають дибки і завдають удару передніми ногами з величезною силою, вкладаючи в нього масу свого тіла.
Окрім завдання ударів, коні можуть кусатися. Укуси здатні пошкоджувати одяг, залишати синці та навіть серйозні рвані рани. Кусаються не всі коні, але якщо конкретна особина схильна до такого виду агресії, вона представляє постійну небезпеку, оскільки укуси для неї стають цілком прийнятним способом вирішення будь-яких «розбіжностей» з людиною або навіть способом спілкування. Викоренити звичку кусатися можна лише змінивши своє місце в ієрархії, ставши вище за статусом по відношенню до коня.
Причиною агресивної поведінки може бути переляк, страх, біль та інші ситуації, де тварина змушена захищатися, або неправильно вибудувана ієрархія у взаєминах між людиною та твариною. У цьому випадку кінь кусає ніби без видимих причин, хоча вони є. Це робить нормальну роботу з ним неможливою. Докладніше про побудову гармонійних взаємин із конем розповідається у цій статті і в цій.
Що стосується інфекцій, то коні менш небезпечні, ніж велика рогата худоба або свині. Але вони можуть бути джерелом багатьох паразитарних та грибкових захворювань. Від коня можна заразитися коростою, мікроспорією (лишаєм) та іншими хворобами. У разі нашкірних захворювань біологічну небезпеку становить не лише сама тварина, а й збруя хворого коня.
Свині
Свиней часто сприймають як мирних і навіть беззахисних тварин, але це помилкова думка. Доросла свиня має велику масу, сильні щелепи і високу швидкість реакції. Укуси свиней призводять до тяжких травм, інфікування ран та їх тривалого загоєння.
Особливу небезпеку становлять дорослі кнури та свиноматки з поросятами. Агресія підсисних свиноматок спрямована на захист потомства і може бути вкрай жорсткою. В умовах скупченості або недостатньої годівлі свині можуть виявляти групову агресію, буквально збиваючи людину з ніг.
Агресія свиней розвивається швидко. Попереджувальними ознаками є різке припинення рухів, напружена поза, опущена голова, спрямований вперед п’ятачок, посилене пирхання і зміна голосу. Вуха спрямовані вперед, щетина на холці і спині піднімається. Свиня спочатку може лякати, робити попереджувальні випади. Якщо попередження не спрацювало, то за ним слідує справжня атака без намагання уникнути прямого контакту. Атака полягає у стрімкому нападі з укусом і збиванні людини з ніг. Кнур нападає прямолінійно, якщо встигнути ухилитися, то після промаху він рідко поновлює атаку.
З біологічної точки зору свині – це один із «найбагатших» резервуарів антропозоонозів. Від них можна заразитися:
- Трихінельозом, ехінококозом – при контакті з м’ясом.
- Лептоспірозом – через сечу та вологе середовище.
- Сальмонельозом – через фекалії.
- Стрептококовими інфекцями – через укуси та рани.
- Грипом свиней – можлива міжвидова передача вірусів.
- Аскаридозом – при контакті з фекаліями.
- Коростою – при контакті зі шкірою хворих тварин, їх підстилкою та інвентарем.
Трихінельоз, короста, лептоспіроз, сальмонельоз, ешеріхіози, вірусні інфекції – всі вони становлять небезпеку при порушенні санітарних правил обслуговування та утримання, а також при забої та переробці м’яса. Африканська чума свиней, що з’явилася нещодавно на нашій території, кілька років тому мало не занапастила свинарську галузь України і тепер уже становить екологічну небезпеку.
Вівці та кози
Вівці та кози мають безпечний вигляд, але і вони здатні завдати травм. Основна загроза – удари рогами, особливо у кіз та баранів. Такі удари нерідко припадають на найвразливіші частини тіла людини – коліна чи живіт.
Барани в період статевої активності можуть бути агресивними і атакувати людину несподівано, розганяючись з відстані. Козли-плідники також виявляють територіальну агресію, особливо коли захищають свою отару.
Удари ногами, через невеликий розмір тварини, серйозної небезпеки не становлять, але можуть бути просто болючими.
У кіз та овець агресія найчастіше пов’язана з домінантною чи захисною поведінкою. Попереджувальні сигнали включають пильний погляд, розворот корпусу боком, відведення голови назад з демонстрацією рогів, різке посмикування хвоста. У кіз характерне тупання передньою ногою та короткі фальшиві випади. Барани часто відходять на відстань, завмирають, після чого різко розганяються для нанесення удару. Перед ударом тварина групується, м’язи шиї та плечового пояса напружуються. Це дуже красномовний і небезпечний сигнал, який тим не менш багато хто ігнорує.
Дрібна рогата худоба часто є джерелом «тихих», але небезпечних інфекцій. Вівці та кози можуть бути джерелом бруцельозу, листериозу, орф-інфекції (заразний ектим), який легко передається людині через мікротріщини шкіри та викликає болісні ураження. Грибкові ураження шкіри та паразитарні інфекції можуть передаватися при тісному контакті та поганій гігієні.
Домашня птиця
Курей, качок, гусей та індичок рідко сприймають як джерело небезпеки, проте ризики існують. Гуси та індики здатні завдавати болючих ударів крилами і дзьобом. Їхні атаки можуть призвести до синців і глибоких подряпин.
У птиці агресія візуально добре помітна, але ці сигнали часто недооцінюють. Перед атакою гуси витягають шию, розправляють крила, шиплять. У індиків, курей і півнів спостерігається піднімання корпусу, розпушування пір’я, швидкі бічні рухи. Півні часто демонстративно обходять людину по колу, оцінюючи дистанцію. Атака зазвичай спрямована в ноги та супроводжується ударами крилами, дзьобом та пазурами. У гусей особливо виражена агресія під час гніздування і вирощування молодняка.
Кури, цесарки та качки можуть дряпатися пазурами при їх відлові та перенесенні. Але небезпечні вони передусім епідеміологічно. Сальмонельоз, кампілобактеріоз, орнітоз – захворювання, що передаються через послід, яйця, забруднену підстилку. Особливо вразливі діти та люди похилого віку.
Робота в пташниках пов’язана і з аерозольною небезпекою: пил, перо, аміак, сірководень подразнюють дихальні шляхи і можуть викликати хронічні бронхіти та алергічні реакції.
Кролики та нутрії
Навіть дрібні тварини не завжди є безпечними. Подряпини та укуси кроликів і нутрій хоч і рідкісні, але бувають глибокими та інфікованими, що може загрожувати серйозними наслідками. Нутрії особливо небезпечні через їхні сильні різці, які вони без роздумів застосовують при необережному з ними поводженні та захисній агресії через переляк.
Нутрії подають чіткі попередження. Перед агресією тварина завмирає, притискає тіло до поверхні, фіксує погляд, видає низьке гарчання чи клацання. Посилюється рух вібрісів, губи злегка піднімаються, оголюючи різці. Хвіст напружений і нерухомий. Якщо людина наближається, нутрія робить різкий випад із укусом, часто цілячись у руки чи ноги. Небезпека в тому, що атака відбувається з дуже короткої дистанції без спроби втечі.
Агресія у кролів менш виражена, але сигнали все ж таки є. Перед укусом тварина притискає вуха назад, напружує тіло, може різко бити задніми лапами об поверхню або видавати короткі звуки. Очі широко розплющені, дихання прискорене. Часто спостерігається спроба відступити в кут, після чого слідує раптовий напад. Укуси кролів рідкісні, але болючі.
Кролі і нутрії також можуть бути переносниками інфекцій, що передаються різними шляхами. Від нутрій та кролів є можливість заразитися:
- Лептоспірозом – при контакті з виділеннями нутрій та водою з їх басейну.
- Туляремією – при контакті з виділеннями.
- Дерматомікозами – через хутро та інвентар.
Більшість інфекцій передається внаслідок порушення простих санітарних правил: через немиті руки, пошкоджену шкіру, забруднений одяг, а також коли людина курить, приймає їжу або воду на фермі.
Бджоли
Небезпека бджіл має специфічний характер: вона пов’язана не з їх масою чи силою, а з множинними ужаленнями, токсичною дією отрути та індивідуальними реакціями організму людини на них. На відміну від випадкового ужалення комахою у побуті, на пасіці ризик полягає в масовості впливу. При захисті гнізда бджоли діють колективно, і одна спровокована бджолосім’я здатна завдати десятків і навіть сотень ужалень за короткий час.
Бджолина отрута містить біологічно активні речовини (меліттин, фосфоліпаза, гістамін), які викликають біль, набряк, місцеве запалення, а при множинних ужаленнях – системну інтоксикацію. Навіть у людей без алергії велика кількість ужалень може призвести до порушення серцевої діяльності, дихання, різкого падіння артеріального тиску та ураження нирок.
Особливу категорію ризику становить анафілактична реакція. Вона розвивається швидко, іноді протягом кількох хвилин і без медичної допомоги може закінчитися летально. Небезпека полягає в тому, що людина може не знати про свою підвищену чутливість до бджолиної отрути до першого серйозного контакту.
Через велику різницю в анатомії та фізіології між людьми й цими комахами, бджоли не становлять прямої небезпеки для людини в епідеміологічному сенсі. Максимум, що може бути, – це вторинне інфікування у місці ужалення.
Статистика
Більшість нещасних випадків трапляється через помилки самої людини: поспіх, впевненість у «знайомій» тварині, порушення техніки безпеки, робота наодинці. Тварина реагує на стрес, біль, страх, а людина часто не помічає попереджувальних сигналів.
Важливо розуміти, що тварина не «зла». Вона діє інстинктивно. Небезпека виникає там, де людина ігнорує біологію, ієрархію, попереджувальну поведінку та фізіологію іншої живої істоти.
Аналіз нещасних випадків на фермах свідчить про те, що близько 47% з них пов’язані саме з сільськогосподарськими тваринами. Більшість летальних випадків були пов’язані з великою рогатою худобою та кіньми, менше – зі свиньми і зовсім не було з дрібною рогатою худобою, птицею та дрібними тваринами. Згідно зі статистикою, більшістю постраждалих (92%) були самі фермери, які працюють із тваринами наодинці.
Фермери, які працюють з тваринами та їх продуктами, перебувають у групі підвищеного ризику зараження антропозоонозами. Більшість людей, які зайняті в тваринництві, обізнані про можливість зараження через контакт із тваринами, хоча рівень знань про конкретні хвороби та шляхи інфікування сильно варіюється в різних регіонах.
За даними епідеміологічних спостережень, ужалення перетинчастокрилими комахами (бджоли, оси, джмелі) є однією з найчастіших (понад 87%) причин летальних алергічних реакцій у сільській місцевості. У низці країн щорічно реєструють десятки смертельних випадків, пов’язаних саме з ужаленнями бджолами, причому значна частина припадає на бджолярів і людей, які працюють поряд з пасіками. Не фатальні випадки трапляються значно частіше, але не фіксуються офіційно, сприймаючись як «частина професії».
Як мінімізувати небезпеки під час роботи з сільськогосподарськими тваринами
Розуміння джерел ризику – це половина справи. Ще важливіше – розробити та впровадити практичні заходи, які справді зменшують ймовірність травм та інфекцій. Такими заходами можуть бути наступні.
- Навчання персоналу сільгосппідприємств та фермерів
Основа безпеки – знання. Постійне професійне навчання про поведінкові особливості тварин, особливості їх взаємодії з людьми, попереджувальні сигнали, ознаки агресії та страху, суттєво знижує кількість травм. Правильне поводження з тваринами, розуміння особливостей контакту з ними у стресових ситуаціях – це ті навички, які на практиці багаторазово знижують ризики.
- Інфраструктура та обладнання
Травматизм часто посилюється навколишнім середовищем. Справний інвентар, міцні огорожі, просторі проходи, спеціально обладнані майданчики та станки для маніпуляцій знижують ризик.
При роботі з великою рогатою худобою використання огорож, фіксаторів, направляючих коридорів та спеціальних вузьких ніш безпеки у стіні знижує ймовірність нещасних випадків.
- Робота не наодинці та контроль оточення
Робота з великою твариною наодинці – завжди підвищений ризик. Ветеринарні маніпуляції та щоденне обслуговування поголів’я повинні здійснюватись злагодженою групою співробітників.
Контроль оточуючих, відсутність сторонніх людей, дітей, тварин-улюбленців (які своєю присутністю самі по собі можуть провокувати продуктивних тварин) на фермі, а також контроль освітлення та шумового фону допомагають знизити стрес у тварини і ризик агресивних реакцій у відповідь.
- Біобезпека та захист від інфекцій
Під час прямого контакту з тваринами, їх виділеннями чи продуктами життєдіяльності дуже важливо використовувати спецодяг та спецвзуття, а в деяких випадках – також рукавички, маски та окуляри. Навіть невеликі садна, порізи або тріщини на шкірі – шлях проникнення інфекцій, тому ретельне дотримання правил особистої гігієни має бути звичкою та нормою для тваринника.
Регулярна вакцинація тварин, контроль за санітарним станом приміщень, ефективна система видалення, обробки та утилізації гною, а також роздільне зберігання продуктів харчування та препаратів для тварин суттєво зменшують ймовірність зараження.
- Психологічний аспект та попередження стресових ситуацій
Стрес у тварин часто стає причиною агресії, різких рухів і як наслідок – травматизму. Розуміння причин стресової реакції (зміна оточення, шум, несподівана поява людини чи транспорту і таке інше) дозволяє планувати роботу так, щоб мінімізувати небезпечні ситуації. У цьому напрямі велике значення має стиль поводження з тваринами. Спокійний голос, повільні рухи, попереджувальні жести, адаптація тварини через поступове звикання значно знижують ризики.
- Медична підтримка та швидке реагування
Наявність чіткого алгоритму дій у разі травми – від першої допомоги до транспортування до медичного закладу є критично важливим чинником, який знижує наслідки отриманих ушкоджень. Як і будь-яке виробництво, фермерське господарство повинно мати аптечку, план дій при нещасних випадках і навчений персонал, здатний надавати допомогу один одному, реагувати швидко і грамотно.
Зниження небезпеки при роботі з бджолами
Безпека починається із суворого дотримання простих правил. Захисний одяг, сітка для обличчя, рукавички – не формальність, а необхідний елемент захисту. Робота повинна вестись спокійно, без різких рухів, бажано в ранковий час. Дуже сильно знижує ризики перехід на породи з низькою агресивністю (наприклад, бакфаст, деякі лінії італійської породи та ін.).
Вкрай важлива наявність на пасіці аптечки екстреної допомоги, а для людей з алергією – препаратів для негайного усунення анафілактичного шоку. Навіть за відсутності алергічного анамнезу бджоляр повинен знати перші ознаки цієї реакції та алгоритм своїх дій.
Не менш значущим є і організаційний аспект: розміщення пасік на безпечній відстані від житла, попередження та контроль доступу сторонніх людей, дітей та тварин, а також навчання всіх, хто перебуває поряд з пасікою, базових правил поведінки.
Сьогодні сільськогосподарські тварини є основою продовольчої безпеки для мільйонів людей. Але вони залишаються живими істотами зі своєю силою, емоціями, інстинктами та хворобами. І хоча ризики при роботі з сільськогосподарськими тваринами – цілком реальна загроза, усвідомлення потенційної небезпеки – не привід для страху, а основа для обережної взаємодії. Що краще людина розуміє природу тварини, то рідше трапляються травми, хвороби та трагічні випадки.
Успішного та безпечного вам тваринництва!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
