Джерсійський гігант – порода курей, яка викликає захоплення з першого погляду. З назви відразу ж зрозуміло, що ці птахи відрізняються великими розмірами. Оперення джерсійського гіганта не таке привабливе як у брами, але теж дуже гарне.
Історія створення цієї породи почалася в Америці, у 1870 році, на фермі Джона й Томаса Блеків, розташованій у Нью-Джерсі. Вихідним матеріалом слугували породи брама темна, що славилася на той час своїми неймовірними розмірами (до 7 кг) і була дуже популярна серед фермерів, орпінгтон, чорний лангшан и чорна ява.
Робота над породою тривала близько 20 років, і в 1890 році авторам вдалося отримати птахів значного розміру з блискучо-чорним пір’ям, котрі стабільно приносили одноманітне потомство. Та відразу широко відомою порода не стала і до 1922 року лишалась малочисельною місцевою групою курей. Лише пізніше, потрапивши до Європи, птахи отримали достойну оцінку спеціалістів завдяки хорошим м’ясним якостям і великим яйцям. Згодом європейськими птахівниками були виведені всередині породи дві інші колірні варіації: білий (у Німеччині) та блакитний джерсійський гігант (в Англії).
Сучасний джерсійський гігант – це птахи великих розмірів чорного, білого або попелясто-блакитного кольору. У чорних курей дзьоб має чорне забарвлення, з жовтизною на кінці, плесна майже чорні; у білих – дзьоб жовтий, іноді з темними прожилками, плесна сірі або жовтуваті; у попелясто-блакитних – чорний, злегка жовтуватий на кінці дзьоб і чорні плесна. Оперення джерсійського гіганта щільне, ґлянсове, хвіст невеликий, з короткими косицями. Очі великі, темно-коричневого кольору і чорні у чорних особин. Гребінь листоподібний, по стандарту породи повинен мати шість приблизно однакових зубців, але на практиці так буває не завжди. У нашому кліматі цей листоподібний гребінь півні часто частково відморожують узимку, в сильні морози, тому поголів’я джерсійських курей потребує теплого курника.
Фізіологічно цей птах пізньостиглий. Інтенсивний розвиток джерсійський курей припиняється після п’ятимісячного віку, але рости вони продовжують до півтора років. У хороших умовах утримання і при правильному годуванні курочки починають нестися після досягнення ними семимісячного віку і набору ваги в чотири кілограми. Півні у сім місяців мають середню вагу 4,5 кг, в однорічному віці – 5 кг, у півтора роки – 6 кг. Деякі півні досягають і більшої ваги, але такі особини, на жаль, рідкість, і часто вони не придатні для запліднення курей.
Навіть у живої птиці (не у тушки) помітна її м’ясна спрямованість: відносно коротка і товста шия, дуже широкі, наповнені груди, широка, горизонтально поставлена спина, товсті ноги. Ноги у представників цієї породи короткі, через що кури здаються приземкуватими та масивними.
Забивати гігантів на м’ясо краще у віці до року, тому що у м’ясо дорослої птиці стає надто жорстким. Забійний вихід – не нижче 75%. Тушка має округлі форми та жовтуватий відтінок шкіри, що створює привабливий товарний вигляд.
Якщо говорити про практичність вибору цієї породи для утримання в собистому підсобному господарстві, то можна з упевненістю сказати, що саме для приватного селянського обійстя вона підходить найбільше. Можливо, позначається історія її виведення. Джерсійським гігантам дуже важливо мати великий вигул, а краще – нічим не обмежену вигульну місцевість. За такого утримання витрата кормів теплої пори року може зменшитись майже наполовину, не завдаючи ані найменшої шкоди продуктивності курей.
Кури-несучки цієї породи проявляють дуже хорошу як для м’ясних курей продуктивність. У перший рік вона складає до 170 шт., а по мірі дорослішання птиці поступово знижується. Яйця – світло-коричневі, різних відтінків, великі (60–70 г). З точки зору витрат на годування цю породу не можна назвати економною. Внаслідок свого великого розміру та рухливості птахи споживають досить багато кормів. Особливо це помітно взимку, коли через відсутність дешевого зеленого корму курей доводиться годувати зерновими сумішами і вареною картоплею. З цієї причини собівартість кожного яйця курей джерсійський гіганта приблизно на 40% вища, ніж у курей яєчних порід.
До речі, якщо несучок у вас багато, то яйця потрібно збирати двічі на день. Важкі, незграбні курки, залазячи у гніздовий ящик, часто розчавлюють знесені раніше яйця.
Літати більшість гігантів не можуть через свою вагу, тому сідала і гніздові ящики високо розміщувати не слід, обмежуючись відстанню від підлоги не більше ніж 40 см. Впавши з такої висоти, що трапляється досить часто, кури не травмуються. Сідала краще робити не з жердини, а з дошки шириною близько 15–20 см. На ширшій опорі птахам легше утримувати рівновагу. До кожного сідала бажано прибити пологу дошку з поперечними перемичками, щоб курям було простіше підніматися вгору. Також для утримання гігантів не потрібні високі огорожі, паркани, стіни вольєрів і т. ін., оскільки метрова висота є нездоланною перешкодою для джерсійців. Ця їх властивість позбавляє від багатьох проблем, пов’язаних з утриманням курей на присадибній ділянці в густонаселеній місцевості, та ще й дуже економить будівельні матеріали.
Джерційцям властива спокійна вдача. Бійки між півнями, звичайно, іноді трапляються, але з іншими мешканцями курника вони поводяться цілком доброзичливо й уживаються без проблем, незалежно від віку чи статі.
Для отримання запліднених інкубаційних яєць співвідношення курей і півнів у батьківському стаді має бути 10:1. Більш докладно про отримання інкубаційних яєць можна дізнатися з іншої моєї статті.
Більшість курок мають добре розвинений батьківський інстинкт, але при висиджуванні, через свою значну вагу, можуть ненароком роздавити яйця чи пташенят, що вилупилися. Тому рекомендується інкубувати гігантів штучно або під більш умілими квочками. Курчата чорного і блакитного колірного варіанту вилуплюються чорними, з білими плямами на грудях і світлими краями крил. Білі ділянки у них зникають після першої линьки. Для швидкого росту молодняк потребує достатнього харчування сумішами з високим вмістом білку і кальцію. При хорошому годуванні та дбайливому догляді курчата ростуть швидко, і вже у 5 місяців півників, не потрібних для подальшого розведення, можна забивати на м’ясо або реалізувати.
У цілому, якщо породу не розглядати як засіб отримання основного доходу, то джерсійські кури цілком прийнятні для утримання на селянському обійсті. Вони завжди віддячать своїм дбайливим господарям якісною продукцією та привабливим зовнішнім виглядом. Успішного вам птахівництва!
Якщо у вас виникнуть запитання чи проблеми, не згадані у моїх статтях, можна вирішити їх на нашому форумі.
Чугуєвець Віталій
Поділитись в соцмережах:
