Кінь у вашому господарстві. Годування робочих коней

Перегляди:  49 03.11.2023  


Кінь у вашому господарстві. Годування робочих коней

Годування коней – справа непроста. Вона вимагає розуміння фізіології їх організму та особливостей поживного складу різних груп кормів. Кожен вид свійських тварин вирощується з метою отримання певної продукції, або ж для використання на різних видах робіт (робоча худоба, віслюки, мули, коні, слони тощо). Складання раціону та підбір кормів здійснюються залежно від характеру виконуваної роботи, що зумовлюється певними фізичними навантаженнями та біологічними особливостями тварини. 

 

Основою годування свійських тварин є принцип перетворення кормів, що не становлять поживної цінності для людини, у цінну для неї продукцію. Робочий кінь надає нам специфічний вид продукції – роботу. А для її виконання тварині потрібна енергія, джерелом якої є правильно підібрані корми. Раціон коней, задіяних у різних видах робіт, заслуговує на особливу увагу, тому зупинимось на цьому питанні докладніше.

 

Годування коня залежить від багатьох факторів, зокрема й фізіологічно обумовлених, які тісно пов’язані з фінансово-господарськими можливостями власника тварини. Якщо ж не брати до уваги економічну сторону цього питання, то основними показниками, які визначають потребу коня в кормі та поживних речовинах, є: вага, стать та вік тварини, її фізіологічний стан, стан здоров’я, інтенсивність експлуатації (як робочої, так і репродуктивної), пора року, клімат та багато іншого. Усі ці параметри слід враховувати під час складання раціону для вашого робочого коня.

 

Годування робочих коней

Розглянемо принципи годування коней залежно від виконуваної ними роботи. Але спершу необхідно визначитись, що таке легка, середня та важка роботи з огляду на докладання тяглового зусилля конем та його енерговитрати. Потім наведемо приблизний раціон, який дозволить відновити витрачену тваринами кількість енергії.


Легкою роботою вважається та, для виконання якої коню потрібно докласти зусилля, що не перевищують 9% його власної ваги, за умови здійснення діяльності у світлий час доби та гарною дорогою. Тривалість робочого часу (без перерв на відпочинок) не має перевищувати 4 години на добу, а загальний пробіг за робочий день повинен становити не більше 15 км. 

 

До таких видів належать: робота в кінних граблях, перевезення вантажів територією ферми, короткочасні пробіжки з легким візком або під сідлом тощо. За умови таких навантажень коню на кожні 100 кг його ваги потрібно отримати з кормом 20,7 МДж. 


Для різних видів тварин енергетична цінність однієї кормової одиниці є неоднаковою і залежить від видових особливостей їхньої травної системи та фізіології. Для коней одна кормова одиниця прирівнюється до 11,5 МДж енергії. Отже, знаючи вагу коня, ми можемо розрахувати, скільки корму йому необхідно для підтримки всіх фізіологічних процесів і якісного виконання роботи без втрати вгодованості.

 

Годування робочих коней

Наведемо конкретний приклад: коня вагою 500 кг необхідно забезпечити кормом, що містить 9 кормових одиниць; коню, що важить 600 кг, знадобиться вже 10,8 кормових одиниць тощо.

 

Взимку цю потребу задовільнить такий раціон: лучне сіно – 8 кг, силос кукурудзяний – 8 кг, сінаж люцерновий – 6 кг, запарена вівсяна чи ячна солома – 5 кг, овес або дерть з ячменю – 2,5 кг, кормова морква – 2 кг, буряк кормовий – 15 кг, сіль харчова – 30 г, трикальційфосфат – 35 г. 

 

Влітку оптимальним буде наступний склад кормів: зелена маса посівних чи дикорослих трав досхочу (це складає близько 40 кг), бобове сіно або вівсяна солома – 3 кг, овес чи ячмінна дерть – 2,5 кг, сіль харчова – 30 г, трикальційфосфат – 30 г. 


Робота середньої тяжкості вимагає від коня тяглового зусилля трохи більшого за 14% від його живої маси. Водночас тривалість робочого дня сумарно не має перевищувати 6 годин, а загальна відстань, подолана під час виконання роботи, повинна бути не більше 25 км. Таким вимогам відповідають наступні види діяльності: культивація оранки, боронування, оранка м’якого або легкого ґрунту, перевезення вантажів по сухій рівній дорозі вдень. 

 

Подібні види робіт передбачають забезпечення робочого коня кормами (з розрахунку на кожні 100 кг його ваги) енергетичною цінністю 26,5 МДж. Так, тварині вагою 500 кг знадобиться 132,25 МДж енергії, що дорівнює 10,2 кормових одиниць.

 

Забезпечити цю потребу коня взимку можливо завдяки такому раціону: бобове або лучне сіно – 10 кг, силос кукурудзяний – 10 кг, сінаж люцерновий – 8 кг, запарена вівсяна чи ячна солома – 2 кг, овес або дерть з ячменю – 4,5 кг, кормова морква – 4 кг, буряк кормовий – 12 кг, сіль харчова – 35 г. 

 

Влітку: зелена маса (трава) досхочу (це складає приблизно 45 кг), бобове сіно або вівсяна солома – 3,5 кг, овес чи ячмінна дерть – 4,5 кг, сіль харчова – 35 г, трикальційфосфат – 50 г. 

 

Важкою робота вважається за умови, коли вона потребує від коня тяглового зусилля від 15 до 20% власної ваги тварини. Тривалість її може становити до 12 годин з урахуванням короткочасних перерв та двогодинної обідньої перерви. За цей час кінь долає до 35 км продуктивної відстані.

 

До цієї категорії належать такі види діяльності: косіння трави на сіно та збирання зернових, оранка цілини чи важкого ґрунту, перевезення великих вантажів на відстані до 35 км або перехід довжиною до 55 км з легким одновісним візком, або до 75 км під сідлом. 

 

Годування робочих коней

У разі виконання роботи в такому режимі коню на кожні 100 кг його ваги слід отримати з кормом 31,5 МДж. Потреба в енергії коня вагою 500 кг складе 155,25 МДж або 13,5 кормових одиниць.

 

Забезпечити тварині годування з необхідною кількістю енергетичної цінності взимку можна завдяки такому раціону: бобове сіно – 14 кг, силос кукурудзяний – 10 кг, сінаж люцерновий – 9 кг, запарена та заправлена мелясом вівсяна або ячна солома – 1 кг, суміш вівса, дерті з ячменю та кукурудзи – 7,5 кг, кормова морква – 8 кг, буряк кормовий – 10 кг, сіль харчова – 45 г, трикальційфосфат – 60 г. 

 

Влітку: зелена маса (трава) досхочу (це становить приблизно 50 кг), бобове сіно чи вівсяна солома – до 3 кг, овес і кукурудзяна дерть – 7,5 кг, сіль харчова – 45 г, трикальційфосфат – 70 г. 

 

У годуванні робочого коня важливим є не лише кількісний показник раціону, а й його якісний склад. Особливо це стосується тварин, які задіяні на важких роботах. Так, у разі недостатньої енергії в раціоні, кінь швидко втомлюватиметься, за нестачі мінеральних речовин (особливо кальцію) можуть виникати проблеми з суглобами (кульгавість, набрякання), за нестачі вітамінів (особливо каротину, тому так багато моркви в раціоні) виникають проблеми з копитами (ламкість, тріщини, розм’якшення) та очима (сльозотеча, помутніння рогівки, куряча сліпота).

 

Годування робочих коней

Наведені розрахунки є орієнтовними. До питань годування слід підходити індивідуально, з урахуванням стану та вгодованості вашої тварини. Старі конюхи, досвід роботи яких набувався ще в минулому столітті, рекомендують наведену норму збільшити за рахунок концентратів на 20%. Вони стверджують, що подібне годування дозволяє підвищити норму виробітку коня на 30% без шкоди для його здоров’я. Внаслідок такого живлення збільшується маса коня, а це сприяє зростанню сили тяги та витривалості тварини, що позитивно позначається на обсязі виконаної роботи.

 

Годування робочого коня

Шлунок у коней порівняно невеликий (у 7–8 разів менше коров’ячого), тому годувати коней потрібно часто. Кінь не відригує вже з’їдений корм, як це робить корова, а довго пережовує і ковтає відносно маленькими порціями, по 15–20 мл. Через це складається враження, що коні їдять постійно. 

 

Перетравність корму конем залежить ще й від того, яким алюром тварина використовується після годування. Найкраща перетравність відбувається під час роботи кроком чи в стані спокою. Тому закінчувати годування вранці потрібно за півгодини до початку робіт, або не використовувати швидких алюрів коня в перші хвилин сорок роботи. Інакше корм, з’їдений твариною, перетравиться і засвоїться погано, не дасть потрібної кількості енергії, і кінь внаслідок експлуатації худнутиме.

 

Годування робочих коней  

Утворення енергії для роботи відбувається в організмі коня по-різному, залежно від умов виконання та режиму роботи: перші 2,5 години 80% роботи м’язів здійснюється за рахунок «згоряння» вуглеводів, а 20% енергії організм дістає через розщеплення жирів.

 

Якщо після цього часу кінь не отримує можливості відпочити та підживитися новою порцією корму, то наведене вище співвідношення поступово починає зміщуватись у бік збільшення витрати жиру і скорочення витрати вуглеводів (їх просто не залишається в крові в тій кількості, що забезпечує нормальну експлуатацію тварини). 


Через п’ять годин роботи без відпочинку та годування джерелом енергії в організмі коня вже є 20% вуглеводів і 80% жирів. А це означає, що ваш кінь худне, його маса зменшується, а оскільки тяглова сила залежить від маси коня, то й вона знижується! Коневі стає важче працювати, він втрачає свою продуктивність.

 

Годування робочих коней

Якщо забезпечити тварині двогодинний обідній відпочинок, але в цей час не нагодувати концентратами, то енергія під час подальшої роботи створюватиметься з вуглеводів на 25%, а з жирів – на 75%. Кінь однаково втрачатиме вагу. 

 

Якщо під час цього двогодинного відпочинку розпрягти коня, нагодувати концентратами (до 30% від добової норми) і дати можливість попастися не менше години, то необхідна для роботи енергія утворюватиметься з вуглеводів на 55%, а з жирів вже тільки на 45%.

 

Короткочасні перепочинки (по 10–15 хвилин щопівгодини) з підгодівлями невеликими порціями концентратів дають можливість організму робочого коня використовувати енергію вуглеводів і жирів, отриманих із кормом, а не витрачати запаси власного організму. Такий режим експлуатації значно продовжує час роботи коня без втрати його вгодованості. 

 

Саме тому зайнятому в роботі коню необхідно обов’язково давати можливість відпочити та підживитись під час перерви концентратами. Також рекомендується в періоди перепочинку годувати коня не вівсом, а кукурудзою (це зазначено в запропонованому раціоні), оскільки вона поживніша і містить більшу кількість жирів, а тому буде хорошим джерелом енергії для виконання роботи.

 

Годування робочих коней

Для повноцінного травлення в раціоні коня мають знаходитись усі групи кормів: грубі, соковиті та концентровані.


З грубих кормів найбажанішим для коней є сіно бобових трав (люцерна, конюшина), сіно з вико-вівсяної суміші, лучне сіно, трохи гірше підходить пирій і зовсім небажано згодовувати сіно з осоки, луговика дернистого (щучки), хвощів. Солому краще давати вівсяну або ячмінну, запарену та заправлену мелясою. Близько половини добової норми грубого корму кінь зазвичай з’їдає вночі (фізіологічна особливість коней).


Найбільш цінним соковитим кормом є трава пасовища. Після денної роботи бажано забезпечити коню можливість пастися всю ніч. Молода трава містить усі необхідні для повноцінного функціонування організму коня вітаміни. Ще одна важлива перевага такого утримання – це чудова профілактика хвороб копит та мокрецю. Окрім трави дуже корисним для робочого коня є вживання моркви.

 

Зимового часу можні додавати до раціону гарбузи, буряки, сінаж, пророщене зерно, турнепс, топінамбур, кочерегу (брукву), картоплю. Усі корене- та бульбоплоди краще згодовувати сирими, переконавшись попередньо в їх чистоті та незіпсутості. До такого корму тварину слід привчати поступово. Завдяки цьому можна довести кількість згодовуваної картоплі до 12 кг на добу. 

 

Годування робочих коней

З концентрованих кормів найбажанішим для коней є овес. Його можна давати цілим. Решту зернових кормів (ячмінь, кукурудзу) краще розмелювати на дерть. Коні надзвичайно охоче поїдають пшеничні висівки. Згодовувати пшеницю та жито їм небажано через значний вміст клейковини в зернах. Сою, горох та інші бобові потрібно обов’язково екструдувати, інакше вони здатні нейтралізувати трипсин шлункового соку і цим порушити процес травлення, завдавши таким чином шкоди тварині.


Добову норму концентратів слід згодовувати частинами: вранці, перед роботою – близько 25%, під час обідньої перерви – до 30%, увечері – 20%, решту – невеличкими рівними порціями під час короткочасних перепочинків у роботі. Якщо не годувати коня під час перепочинків у роботі, то він не зможе повноцінно відпочити та відновити сили (такою є особливість його фізіології). Про це вже згадувалось вище.


У жодному разі не можна напувати коней після згодовування їм концентратів! Це може призвести до колік або, як мінімум, до поганого травлення корму. Справа в тому, що вода у шлунку тварини майже не затримується. Потрапивши туди після годування, вона або спричиняє різке набухання корму в шлунку (за його значної кількості), що одразу розширює шлунок і викликає кольки, або, якщо корму в шлунку небагато, вода проштовхує його в кишківник неперетравленим, що значно знижує засвоєння організмом поживних речовин.

 

Годування робочих коней

Окрім повноцінного годування коні потребують також достатньої кількості води. Вода необхідна тварині для різних фізіологічних потреб. Так, для пережовування 1 кг сіна чи соломи вологістю близько 12–14%, організм коня виділяє до 4-х літрів слюни. Для пережовування 1 кг вівса виробляється до 2-х літрів слюни. 

 

Вживання солі теж підвищує потребу у воді. Чимало води виводиться у тварини із сечею. Під час виконання важкої роботи кінські м’язи сильно розігрівають організм, тому для швидкого його охолодження включається функція рясного потовиділення, що також збільшує витрату води.

 

Кінь за добу випиває від 40 до 80 л води, до того ж температура її має бути не нижче +15°С. Якщо вода холодна, і немає можливості її підігріти, то рекомендують покласти в напувалку невелику кількість сіна або довгої соломи, щоб кінь пив повільніше, маленькими ковтками.

 

Годування робочих коней

Ще одна порада стосовно вибору робіт. Під час експлуатації коня слід чергувати роботи різного ступеню тяжкості. Якщо першого дня навантаження тварини було доволі суттєвим, то наступного необхідно вибрати легку або середню роботу, потім знову важку тощо. У такому разі кінь впродовж сезону зберігає свою працездатність на високому рівні набагато довше. 


Найраціональніше використовувати робочого коня – навантажувати його роботою рівномірно впродовж усього року. Але в реальному житті так виходить не завжди, і в кожному господарстві трапляються як періоди пікового навантаження, так і періоди спаду, коли кінь тижнями стоїть без роботи. У таких обставинах годування коня залежатиме від його вгодованості та від того, наскільки активно він використовувався в сезон робіт, а також від близькості початку нового сезону експлуатації.

 

Якщо ваш кінь зберіг гарну вгодованість, а тяжкої роботи незабаром не передбачається, то у вільний від роботи період його (за умови, що вага тварини становить близько 500 кг) можна годувати так: сіна – досхочу, але не більше ніж 10 кг на добу, силосу – до 14 кг, запареної вівсяної соломи – від 15 до 20 кг, картоплі – 5 кг, кормового буряка – 10 кг, висівків – 1 кг, вівса – 1 кг.

 

Влітку вистачить трави пасовища досхочу за умови цілодобового випасу тварини. У цей час достатня поживність раціону коня (на кожні 100 кг його живої маси) становить 1,35 кормових одиниць, що еквівалентне 15,5 МДж енергії. 

 

Годування робочих коней

Якщо ж за час робочого сезону кінь схуд, то потрібно спочатку дати йому можливість відновитися. Для цього певний період слід продовжувати згодовувати йому таку ж кількість корму, як і під час роботи, після чого поступово перевести на запропонований вище раціон.


Вдалої вам роботи та високої працездатності вашим коням! 

 

Якщо у вас виникли якісь труднощі з експлуатацією коней, не згадані в цій статті, залишайте запитання внизу, в коментарях, шукатимемо рішення разом.

 

Віталій Чугуєвець 



Поділитись в соцмережах:


Текст сообщения:

*

*