Не є таємницею, що тварини можуть спілкуватися одна з одною. Більше того – вони здатні «розмовляти» з людьми, але тільки з тими, хто розуміє їх мову. Ми відкриваємо цикл публікацій про комунікацію сільськогосподарських тварин, і почнемо з тих, хто століттями годує людство, – з великої рогатої худоби.
У дитинстві багато хто з нас зачитувався казками, де головні герої, отримавши чарівний дар або скуштувавши чудесного зілля, починали розуміти мову птахів і звірів. Нам подібні дивовижні здібності здавалися абсолютною фантастикою, красивою вигадкою древніх казкарів. Однак сучасна наука, зокрема когнітивна етологія та біоакустика, доводить: розуміти тварин – не магія, а цілком реальна, доступна кожній людині навичка. Більше того, для тих, чиє життя і робота пов’язані з сільським господарством, ця навичка стає не просто цікавим захопленням, а найважливішим професійним інструментом, однією з необхідних компетенцій.
Наскільки важливо розуміти мову тварин, з власного досвіду знають працівники ферм, на яких утримують велику рогату худобу, а також приватні власники корів і биків. Довгий час у масовій свідомості образ корови асоціювався з виключною флегматичністю і навіть дурістю. «Ну що з неї взяти, мукає собі й мукає», – думають ті, хто далекий від села та сучасних тваринніцьких ферм. Насправді ж велика рогата худоба має складну систему спілкування, яка включає в себе не лише звуки різної частоти та тональності, а й багату мову рухів тіла, міміку, запахи, тактильні контакти.
Корови – істоти соціальні, стадні, отже, вони змушені спілкуватись. У дикій природі від уміння вчасно і точно передати інформацію залежало життя всього стада. В умовах одомашнення і продуктивного використання ці механізми нікуди не зникли. Тварини продовжують активно спілкуватися як між собою, так і з людиною, яка стала частиною їхнього соціуму.
Звукова палітра стада: від ніжного шепоту до крику про допомогу, попереджень і прямих однозначних погроз
Акустична система спілкування великої рогатої худоби значно багатша, ніж банальне «му». Дослідники з Сіднейського університету, які роками записували та аналізували голоси корів, дійшли вражаючого висновку: кожна особина має свій індивідуальний голос, свої унікальні соматичні характеристики звучання, які залишаються незмінними протягом усього життя. Більше того, корови здатні виражати голосом найрізноманітніші емоційні відтінки – від глибокого горя до щирої радості.
Коли в корівнику панує атмосфера повного спокою та умиротворення, звуки, які видають тварини, практично не чутні людині, що перебуває за межами приміщення. Якщо ж туди зайти, можна вловити так зване низькочастотне мукання, більше схоже на глухе бурчання або глибокий видих. Так спілкуються між собою корови, які лежать на підстилці й пережовують жуйку. Цей звук сигналізує оточуючим: «Я в безпеці, мені комфортно, все йде своєю чергою».
Зовсім інакше звучить голос корови-матері. Зв’язок між коровою й телям – один із найміцніших у тваринному світі. Одразу після отелення мати видає особливий, дуже тихий, ніжний, утробний звук із закритим ротом. Науково доведено, що цей сигнал унікальний і спрямований виключно на новонародженого, допомагаючи йому зафіксувати образ матері. Якщо ж теля відходить занадто далеко або корову розлучають із її дитинчам, характер звуку кардинально змінюється. Тварина широко відкриває рот і видає гучний, високочастотний, проникливий крик, який лунає на кілометри. У ньому змішані тривога, паніка та заклик повернутися. Цікаво, що інші корови в стаді здатні співпереживати: почувши такий крик, вони часто припиняють пастися і піднімають голови, теж виявляючи ознаки занепокоєння.
Голод, спрага або незручність (наприклад, затримка часу доїння) викликають у корів вимогливе, монотонне мукання. Воно має середню частоту і повторюється з рівними інтервалами. Корова ніби вступає в діалог із людиною, нагадуючи про свої потреби й права. Досвідчений тваринник за одним лише цим звуком, ще не заходячи в сарай, може визначити, що автоматична система напування вийшла з ладу або кормороздавач затримується.
Мова тіла та міміка: про що говорять вуха і хвіст
Звуки – лише вершина айсберга. Основний обсяг інформації в стаді передається візуально. І тут ключову роль відіграють положення голови, рухи хвоста і, як не дивно, положення вух.
Останні дослідження в галузі благополуччя тварин (Animal Welfare) доводять, що вуха корови – досить точний індикатор її емоційного стану. У спокійної, розслабленої тварини вуха перебувають у нейтральному положенні: вони спрямовані злегка в боки і вперед або ж м’яко звисають. Якщо корова відчуває задоволення, наприклад, коли її чеше робот-щітка або дбайлива доярка гладить по шиї, її вуха приймають асиметричне, пасивне положення, розслаблено опускаючись назад. Але варто тварині насторожитися, як вуха миттєво випрямляються і спрямовуються точно вперед, вловлюючи найменші коливання повітря. Гострий стрес, біль або сильне роздратування змушують корову притискати вуха назад уздовж голови, посмикувати ними, ніби струшуючи щось невидиме, – такий вигляд має явний сигнал того, що до тварини в цей момент краще не наближатися.
Хвіст великої рогатої худоби виконує не лише функцію захисту від гнусу. Це дуже важливий інструмент комунікації. Коли корова спокійна, її хвіст вільно звисає вниз. Якщо тварина відчуває легке збудження, цікавість або здивування (наприклад, при появі нового об’єкта на пасовищі), він піднімається біля основи. Але якщо хвіст піднятий високо вгору або навіть закинутий на спину, це свідчить про сильне збудження. Таку поведінку часто можна спостерігати у молодих телиць під час ігор або у тварин у стані паніки. Навпаки, щільно притиснутий до промежини і підібганий хвіст – класична ознака страху, покірності, сильного фізичного нездужання або холоду.
Очі корови також багато що можуть сказати. У здорової та спокійної тварини погляд затуманений, сонний під час жування жуйки або ясний і допитливий під час активності. Сильний переляк або біль змушують очні яблука обертатися, через що стає добре видно їх білу частину (склеру). Якщо ви помітили «очі з білками» у корови в доїльному залі, це ознака того, що вона відчуває сильний стрес або фізичний біль. Можливо, від неправильно налаштованого доїльного апарату.
Сигнали агресії та ієрархічні війни
У будь-якому стаді існує сувора лінійна або, точніше, радіальна ієрархія. Знаходження на вершині соціальних сходів дає корові право першою підходити до кормового столу, вибирати найкраще місце для відпочинку та пити чисту воду. Боротьба за лідерство та його утримання вимагають чітких сигналів, що запобігають зайвому кровопролиттю.
Перед тим як вступити у відкритий конфлікт, домінантна тварина завжди посилає попереджувальні сигнали агресії. Корова стає боком до суперниці, візуально збільшуючи свої розміри, вигинає спину дугою і опускає голову до землі. Водночас вона може робити характерні копальні рухи передніми ногами, викидаючи грудки землі назад, і видавати глухе, переривчасте ревіння. Якщо супротивник слабший, він одразу демонструє покірність: опускає голову, відводить погляд убік і повільно відступає, звільняючи дорогу.
Якщо ж суперник готовий прийняти виклик, тварини сходяться мордою до морди. Вони зіштовхуються одна з одною лобами і починають тиск. Якщо таке «формальне» протистояння не дало результату, тоді кожна з суперниць намагається завдати вже справжні травми у найбільш вразливі ділянки: живіт і боки. Подібні бої – природна частина життя стада, проте для фермера важливо відрізняти ігрові поєдинки молодняка від серйозних ієрархічних зіткнень, здатних призвести до травм та абортів у тільних корів.
Людині також вкрай важливо вміти розпізнавати ці сигнали, працюючи з биками-плідниками. Бик, який опустив голову, коситься оком і риє землю копитом, – пряма і навіть смертельна загроза. У цей момент він сприймає людину не як господаря, а як конкурента на своїй території.
Особливі стани: статева охота та наближення отелення
Для зоотехніків та ветеринарних лікарів розуміння специфічних сигналів великої рогатої худоби має колосальне економічне значення. Двома найважливішими періодами в життєвому циклі корови, що вимагають максимальної уваги, є статева охота та отелення.
Поведінка корови в період статевої охоти (еструсу) змінюється кардинально. Тварина стає надзвичайно активною, неспокійною, практично перестає спати і зменьшує споживання корму. Основний звуковий сигнал у цей період – часте, гучне, кличне мукання, спрямоване на пошук партнера для розмноження. Корова постійно переміщається по секції чи вигулу, облизує та обнюхує інших тварин. Характерною візуальною ознакою є імітування садки, коли корова прагне застрибнути на інших корів, або прояв так званого «рефлексу нерухомості»: корова дозволяє іншим особинам робити на себе садки, залишаючись при цьому стояти нерухомо, а її хвіст у цей час часто відведений убік. Уважне спостереження за такими змінами в поведінці дозволяє своєчасно провести штучне осіменіння й уникнути перегулів.
Не менш красномовними є сигнали, що віщують наближання появи на світ теляти. Наближення отелення змушує корову шукати усамітнення. В умовах безприв’язного утримання вона намагається відокремитися від стада, піти в найдальший і тихий куток секції. Її поведінка стає циклічною: вона то лягає, то різко встає, оглядається на свій живіт, переступає з ноги на ногу. Це пов’язано з першими переймами. Зі звуків переважає тихе, жалібне, стогнуче мукання. Хвіст тварини піднятий і відсунутий убік, щоб не заважати процесу пологів. Помітивши такі поведінкові маркери, персонал ферми повинен негайно перевести корову в підготовлений пологовий бокс.
Взаємодія з людиною: довіра чи страх
Велика рогата худоба має прекрасну пам’ять і здатна розрізняти людей за обличчями, голосами, кольором одягу і навіть запахами. Ставлення корови до людини цілком і повністю базується на її попередньому досвіді спілкування з нею.
Сигнал довіри з боку корови виглядає дуже зворушливо. Тварина сама підходить до людини, витягує шию паралельно землі й злегка піднімає голову, підставляючи підборіддя та область за вухами для погладжування. Очі при цьому напівприкриті, вуха розслаблені. Якщо корова починає ніжно облизувати ваші руки або одяг шорстким язиком, – це найвищий ступінь визнання вас «своїм», безпечним і приємним членом її оточення.
Злякана тварина, навпаки, завмирає, її тіло напружене, голова піднята високо вгору, вуха спрямовані на джерело небезпеки, дихання частішає. Якщо людина продовжує наближатися, корова різко розвертається і намагається втекти. Важливо пам’ятати про концепцію «зони втечі» – індивідуального простору навколо тварини, при перетині меж якого корова починає рух. У диких або заляканих тварин ця зона може становити десятки метрів, а у домашніх і звиклих до ласки корів вона практично відсутня.
Чому це важливо: безпека, економіка та гуманність
Уміння читати мову тіла та розуміти звуки великої рогатої худоби – не просто данина академічній науці, а фундамент успішного та рентабельного тваринництва. Розуміння мови худоби несе в собі три найважливіші аспекти.
- По-перше, це безпека персоналу. Корова – тварина вагою в пів тонни і більше. Випадковий удар копитом, притиснення до стіни або випад головою можуть завдати людині важких травм. Розуміючи знаки попередження та агресії, доярка або скотар завжди зможе вчасно скоригувати свої дії або відійти на безпечну відстань.
- По-друге, це пряма економічна вигода. Тварина, яка перебуває в стані хронічного стресу через грубе поводження або погані умови утримання, ніколи не розкриє свій генетичний потенціал продуктивності, навіть якщо вона забезпечена ідеальним раціоном. Стрес активує викид кортизолу та адреналіну, які блокують дію окситоцину (гормону, що відповідає за віддачу молока). Грубий окрик або удар палицею перед доїнням можуть знизити надій на 10–15% за один раз. Крім того, своєчасне виявлення охоти та ознак хвороб за зміною поведінки дозволяє запліднити тварину в оптимальні терміни й скорочує витрати на лікування та ветеринарні препарати.
- По-третє, це дотримання принципів гуманного поводження. Сучасний світ рухається в бік концепції єдиного благополуччя (One Welfare). Відповідно до неї, комфорт тварин безпосередньо впливає на якість отриманої продукції та на здоров’я людини. Корови, чиї сигнали чують і розуміють, живуть довше, рідше хворіють, а їхнє молоко має кращі технологічні властивості.
Проходячи по корівнику, зупиніться на хвилинку. Прислухайтеся до мирного звучання стада, вдивіться в повороти голів, рухи вух і хвостів. Тварини безперервно розмовляють з нами, діляться своїми радощами, тривогами та потребами. І завдання кожного професіонала – стати тим самим казковим героєм, який нарешті навчився розуміти їх без перекладача.
Успішного вам скотарства!
Віталій чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
