Важливим чинником успішного бджільництва є природна кормова база тієї місцевості, де розташована пасіка. Від її багатства та різноманітності залежить не лише кількість, а й якісні особливості зібраного меду. Забезпечення бджіл кормовою базою можна регулювати за рахунок кочівель, план яких бажано складати заздалегідь, з урахуванням строків і тривалості цвітіння медоносів, а також власних потреб (співвідношення кількості бджолосімей і площі медоносів) та можливостей (транспортні засоби, вільний час тощо).
Медоносні рослини значно різняться одна від одної строками й тривалістю цвітіння, а також кількістю продукованого ними нектару. Неабиякий вплив на рівень їхньої нектаропродуктивності мають і погодні умови під час цвітіння культур. Та хоча в кожної рослини є свої особливості, для більшості з них найсприятливіші параметри для продукування нектару – це температура довколишнього середовища близько +25°С та вологість повітря 70%.
Важливе значення мають також родючість і вологість ґрунту. Оптимально, якщо вона знаходитиметься в межах 50–60%. Збільшує кількість виробленого нектару і широкорядний посів сільськогосподарських культур. Це відбувається завдяки кращій освітленості кожної рослини, що зі свого боку призводить до кращого розвитку рослинного організму.
У наших широтах найпершими зацвітають первоцвіти, представниками яких є переважно проліски, рідше – підсніжники та шафрани. І якщо температура повітря дає змогу бджолам працювати, то вони охоче відвідують ці квіти. Нектаропродуктивність первоцвітів невелика, але як перший стимулювальний взяток вони цілком підходять. Наприкінці березня, майже одночасно з первоцвітами, зацвітає ліщина. Цвіте вона лише тиждень, проте є гарним пилконосом, який стимулює розвиток сімей. Таку саму роль у ранньовесняному житті бджіл відіграють чимало інших весняних ефемерів та ефемероїдів.
У квітні починає цвісти верба. Вона теж є хорошим джерелом пилку і за 12 днів свого цвітіння здатна дати з 1 га до 120–150 кг нектару. Різні види верб квітнуть неодночасно, завдяки чому загальний період їхнього цвітіння розтягується майже на місяць. Вербовий мед вирізняється золотистим кольором, після кристалізації він стає помірно твердим, дрібнозернистим. Вірогідно, що отримати з нього товарний мед не вдасться, оскільки майже весь зібраний у цей час нектар бджоли використовують на потреби своєї сім’ї, що нарощує силу перед основним взятком.
Наприкінці квітня зацвітає клен (різні його види), він продукує пилок світло-зеленого забарвлення та забезпечує близько 200 кг нектару з насаджень на площі 1 га. Тривалість цвітіння цих дерев – 8 днів, та завдяки різним строкам початку цвітіння у різних видів клена, тривалість взятку розтягується в часі. Під час огляду вуликів із сильними сім’ями, розташованих поблизу густих кленових посадок, саме в цей період вже можна помітити надлишки нектару. Відкачувати, звісно, нема чого, але настрій у бджоляра покращується! Кленовий мед має світле забарвлення та приємний аромат.
Після клена зацвітає кульбаба, яка за три тижні цвітіння дає багато помаранчевого обніжжя (квіткового пилку) та понад 100 кг нектару з гектара. Кульбабовий мед жовтий, він швидко кристалізується і має сильний аромат.
Цвітіння фруктових дерев останніми роками відбувається майже одночасно і триває з середини квітня до початку травня. Усі вони є пилконосами. Як медоноси, можуть забезпечувати за 5–11 днів свого цвітіння виключно підтримувальний взяток бсягом 10–40 кг/га. До прикладу, слива дає близько 10 кг/га, терен – до 30 кг/га, груша – 18 кг/га, вишня – 25 кг/га; алича, персик, черешня, горобина – максимум до 40 кг/га, яблуня – 20 кг/га. Мед, отриманий від фруктових дерев – світлий, високосортний, з ніжним смаком.
Трохи продуктивнішими є садові чагарники. Смородина продукує близько 60 кг\га нектару. Цвіте вона 12 днів, наприкінці квітня – початку травня.
Значно сильнішим медоносом є озимий рапс. Він зацвітає на початку травня та цвіте упродовж місяця. Його нектаропродуктивність з одного гектара досягає 70–80 кг. Мед озимого ріпаку має специфічний аромат, він густий, блідо-жовтого кольору, проте вважається низькоякісним, оскільки швидко кристалізується та схильний скисати під час зберігання. Пилок з ріпаку забарвлений у лимонний колір.
У середині травня розквітають величні суцвіття гіркокаштану звичайного. Тривалість їх цвітіння становить два тижні. Гіркокаштан дає чимало червонястого пилку та до 100 кг/га нектару. Мед з нього прозорий, шкидко кристалізується.
Перший медонос, що забезпечить товарний мед за умови сприятливих погодних умов та дозволить бджолосім’ям вчасно наростити достатню силу, починає цвісти наприкінці травня, приблизно з 18-го по 23-є число. Це акація та псевдоакація, відома ще як робінія. За 10 днів свого цвітіння рослини встигають виробити близько 1 т нектару з гектара! Мед з акації дуже цінується через його властивість тривалий час зберігати рідку консистенцію, хоча за смаком він не перевершує решту видів меду.
На початку червня зацвітають культурні кормові медодайні трави: еспарцет, люцерна. Період їхнього цвітіння (за відсутності скошування) досить тривалий: від 25 до 30 днів. Для якісного запилення кормових трав потрібно не менше ніж 3–5 бджолиних сімей на кожен гектар посівів. За цей час бджоли збирають з гектара до 150–280 кг нектару.
Еспарцетний мед має золотисто-жовте забарвлення. Він помірно густий і прозорий, кристалізується повільно. Під час кристалізації утворюється біла маслоподібна маса з дрібними кристалами. Продукт має ніжний специфічний аромат. На смак свіжий еспарцетний мед помірно солодкий, приємний. Він багатий на ферменти, мінеральні та біологічно активні речовини, вітаміни. Люцерновий мед кристалізується раніше еспарцетового, вирізняється світло-бурштиновим кольором, ніжним, приємним ароматом і смаком.
Приблизно одночасно з кормовими травами, в період з 8-го по 10-е червня починає квітнути гірчиця. Цвіте вона 24–25 днів. Нектаропродуктивність у неї невисока, залежить від технології вирощування. У ярої форми вона сягає до 40 кг\га, в озимої – до 150 кг/га, але за рахунок більшої площі посівів можна отримати й товарну продукцію.
Гірчичному меду притаманний каламутно-білий колір, надзвичайно приємний квітковий аромат і неприторний смак. Після відкачування продукт кристалізується за 5–8 днів, після чого перетворюється на кремоподібну білу масу з дрібними кристаликами. Специфічний запах у цього меду зберігається і після кристалізації.
Від початку червня понад два тижні цвіте малина, нектаропродуктивність якої становить до 90 кг\га. Бджоли охоче її відвідують, і вона може забезпечити пасіку товарним медом.
Приблизно з 15 червня до 1 липня цвіте фацелія у звичайних за строками посівах. Її нектаропродуктивність: 250–350 кг\га. У рослин пізніх посівів цей показник значно нижчий – до 180 кг\га. Нектар і пилок з квіток фацелії бджоли збирають увесь день, незалежно від температури повітря.
Свіжий фацелієвий мед має зеленкувато-прозорий колір. Дуже довго не кристалізується, особливо, якщо залишається в стільниках. Такі рамки бажано залишати бджолам для зимівлі. Після кристалізації мед стає білим із жовтуватим відтінком. Часто фацелію висівають спеціально для бджіл.
Цвітіння буркуна лікарського розпочинається з 15 чеервня і триває близько місяця. Білий зацвітає на два тижні пізніше. Його нектаропродуктивність складає 150–220 кг з гектара. Свіжий буркуновий мед має прозоро-біле забарвлення та добре відчутний запашний аромат. Після кристалізації набуває повністю білого кольору, щільної, але дуже пластичної, дрібнозернистої консистенції. Насиченість аромату слабшає, проте лишається доволі відчутною.
Наприкінці червня – початку липня (залежно від виду рослини) зацвітає липа. Пилок у неї зеленкувато-жовтого кольору. Липа – надзвичайно сильный медонос, з одного гектара бджоли збирають до 800–1000 кг нектару.
Свіжий липовий мед майже безбарвний, з легким жовтуватим відтінком. Після кристалізації він стає біло-жовтим, м’яким, зберігаючи приємний липовий аромат. Липовий мед дуже солодкий. Орім глюкози, сахарози та фруктози, до його складу входять речовини, що мають протизапальну, жарознижувальну, сечогінну, потогінну та заспокійливу дію. Завдяки цьому липовий мед широко застосовують як лікувальний і профілактичний засіб у разі застудних захворювань, пневмонії, ревматизму, стоматиту, екзем, нервових розладів тощо.
Початок липня відкриває період цвітіння баштанних культур: огірків, дині, кавунів. Їхня нектаропродуктивність не надто висока і в середньому становить близько 30 кг\га. Мед світлий, без особливого запаху, швидко кристалізується і тому не годиться бджолам для зимівлі. Городні культури можуть бути цінними пилконосами.
Гречка заслуговує на особливу увагу. Рослина зацвітає приблизно через місяць після висівання. Тривалість масового, активного цвітіння – близько 35 днів, але й після завершення цього періоду гречане поле продовжує цвісти, допоки його не скосять. Нектаропродуктивність культури – близько 60 кг\га.
Мед з гречки темний, з особливим ароматом і специфічним смаком. У народній медицині його застосовують для лікування застудних захворювань органів дихальної системи. Після кристалізації стає світло-коричневим, запах змінюється, але залишається добре відчутним.
Гречаний мед вважається високосортним і користується заслуженим попитом у населення. Проте гречка – культура непроста, чимало її сортів не продукують нектар. Ще одна особливість: рослина не утворює нектар у спекотну, суху погоду. Найсприятливіші умови для гречаного медозбору складаються в разі дощового, помірно теплого літа. Перед плануванням кочівлі на посіви гречки потрібно завчасно уточнити характеристики висіяного господарством сорту й поцікавитися прогнозом погоди.
Якщо на гречаному полі розмістити бджолосім’ї за розрахунком: по 3 сім’ї на 1 гектар, то врожайність культури вдається збільшити практично без додаткових фінансувать на 40–60%. Жодні інші агрономічні заходи не можуть забезпечити таку добавку до врожаю, як залучення пасічників. Для більш раціонального використання бджіл на запиленні культури з метою підвищення врожайності, гречку рекомендується висівати в три строки: 15 травня, 25 травня, 5 червня. Найбільшу нектаропродуктивність мають перший і другий посіви.
Ще один з найпоширеніших медоносів нашої кліматичної зони – це соняшник. Його нектароподуктивність невелика, близько 50 кг\га. Але за рахунок того, що під цю культуру відводять чималі посівні площі, а бджоли встигають до липня – початку його цвітіння – наростити величезні за чисельністю робочих особин сім’ї, товарний мед із соняшнику складає на ринку найбільшу кількість.
Соняшниковий мед має яскраво-золотистий колір. Смак у нього дуже солодкий, з гірчинкою. До складу продукту входять приблизно рівними частинами глюкоза і фруктоза, тому кристалізується він у середні строки з утворенням великих кристалів.
У нашій країні цінність цього продукту лишається поза увагою споживачів. Можливо, така ситуація склалась через його значну кількість на ринку. Попри все, соняшниковий мед має чимало виражених лікувальних властивостей. Його можна з успіхом використовувати як самостійний засіб у разі запалення верхніх дихальних шляхів, грипу, перевтоми, як загальнозміцнювальний і сечогінний продукт. Також соняшниковий мед застосовують як допоміжний засіб у разі серцево-судинних захворювань, бронхіальної астми, хвороб шлунка, у лікуванні малярії, лихоманки, атеросклерозу, невралгії, для виведення шлаків та очищення організму.
Цвіте соняшник приблизно впродовж одного місяця. Іноді зустрічаються пізні посіви, які забезпечують роботою бджіл навіть у серпні. Крім меду, соняшник продукує чимало пилку. Пилок цей важко перетравлюється травною системою робочих бджіл, але для годування личинок цілком підходить. Існує думка, що соняшниковий мед не годиться для зимівлі бджолиної сім’ї, але зі свого досвіду можу з цим твердженням не погодитись. У мене завжди бджоли зимують на такому меду, і нічого страшного не відбувається. Просто іншого меду в мене немає, тому вибір невеликий!
Після соняшника зацвітають отави еспарцету, люцерни, конюшини. Але сподіватися бджоляреві на ці взятки не можна і краще розраховувати на них як на підтримувальні для бджіл перед зимівлею. Вони є надзвичайно сприятливими для осіннього нарощування сімей. Молоді бджоли, вигодовані на такому взятку, йдуть у зиму фізіологічно сильними і добре перезимовують.
Найпізнішим медоносом є верес. Квітне він майже два місяці – серпень і вересень. Нектаропродуктивність з 1 гектара заростей чагарника становить 150–200 кг. Вересовий мед червонувато-коричневого кольору, ароматний, має трохи терпкуватий смак. За консистенцією дуже густий, довго відкачується з рамок. Кристалізується швидко.
У нашій місцевості верес практично не трапляється, проте в регіонах, де ця рослина є доволі поширеною, за вдалої погоди та за умови достатньої площі вересових заростей можна отримати до 30 кг товарного меду від сім’ї. Водночас хочу застерегти: значний вересовий медозбір може негативно позначитися на стані пасіки. Пов’язано це з тим, що на пізньому взятку робочі бджоли зношуються, і за таких обставин сім’ї не встигатимуть повноцінно відновитися до початку зимівлі. Як наслідок, зимувати вони будуть фізіологічно ослабленими, що не може не позначитися на їхній збереженості та успіху всієї зимівлі.
На завершення статті про медодайні рослини, звертаю увагу на ті з них, які можуть бути небезпечними для бджіл. Нектар таких культур здатний викликати у комах нектарний та пилковий токсикоз. Тобто, вони є отруйними для бджіл. Це добре відомі нам рослини: цибуля городня, жовтець їдкий, конвалія звичайна, чемериця чорна, багно звичайне, дельфіній високий, аконіт або тоя. Такі рослини краще скошувати, щоб не допустити їхнього цвітіння. Бджіл потрібно спрямовувати на інші, сильніші медоноси або відвозити їх у безпечнішу місцевість.
Вдалого вам бджільництва!
Віталій Чугуєвець
Поділитись в соцмережах:
