Яке м’ясо найвигідніше виробляти фермеру

М’ясне тваринництво – важлива галузь агропромислового комплексу зі значним потенціалом як для внутрішнього ринку, так і для експорту. У нашій країні в структурі виробництва й споживчого попиту представлено кілька видів м’яса. Тому для фінансово успішного ведення фермерства необхідно розуміти рівень можливої прибутковості кожної зі спеціалізацій.

Що вигідніше: вирощувати биків, свиней, курчат-бройлерів, качок, овець, кроликів чи якихось інших тварин? Кожен фермер обов’язково ставив собі це запитання, особливо на початку своєї підприємницької діяльності або тоді, коли справи йшли не зовсім так, як хотілося б. І відповісти на нього однозначно не можна – все залежить від запланованих масштабів виробництва, особливостей ринку збуту, структури витрат, розміру початкових інвестицій, можливостей місцевої кормової бази та навіть особистих уподобань самого фермера.

У цій статті ми розглянемо найпоширеніші напрямки м’ясного тваринництва в Україні та порівняємо їх за кількома показниками. Для розрахунків візьмемо ціни та ситуацію на ринку у 2024 та 2025 роках.

Яловичина

Яловичину отримують від забою великої рогатої худоби. Найкращі (і найдорожчі) сорти яловичини дають спеціалізовані м’ясні породи цього виду тварин. Але крім м’ясної худоби, для якої м’ясо є цільовою продуктивністю, яловичину отримують і від бичків молочних та комбінованих порід, а також від вибракованих дорослих тварин будь-якого напрямку продуктивності.

Найкращими м’ясними породами є герефордська, абердин-ангуська, галловейська, лімузинська, кіанська, шароле, калмицька та ряд інших. Кожна з них добре адаптована до певних кліматичних, господарських та кормових умов. Тому деякі породи можуть не давати очікуваного результату в незвичних для них умовах.

Спеціально для кліматичних та кормових умов України було виведено кілька вітчизняних порід: українська м’ясна, поліська м’ясна, волинська м’ясна, південна м’ясна. Перелічені сучасні українські породи великої рогатої худоби не є результатом тривалої ізольованої селекції місцевих тварин. Вони створені шляхом грамотного схрещування кількох класичних м’ясних порід іноземної селекції, максимально адаптованих до місцевих кліматичних умов, кормової бази та особливостей ведення господарства. Тому за продуктивністю вони можуть навіть перевершувати вихідні материнські породи.

Яловичина має високу ціну, але швидкість її виробництва нижча, ніж інших видів м’яса. Кондиційну тушу зазвичай отримують після півтора року вирощування теляти. У цьому віці молодняк досягає живої ваги 500–600 кг. Забійний вихід туш становить 55–60%.

Ціна реалізації залежить від способу продажу. В середньому відгодованих тварин оптом можна продавати по 100 грн/кг живою вагою або по 160–200 грн/кг охолодженою тушею. У роздрібній торгівлі ціни значно вищі та залежать від частини туші, пори року, регіону та багатьох інших факторів.

Підсумовуючи, можна виділити кілька вигідних для фермера та кілька невигідних особливостей виробництва яловичини.

Переваги:

• Висока ціна реалізації, особливо, якщо продавати безпосередньо споживачеві.
• Стабільний попит на внутрішньому ринку. Яловичина та телятина вважаються одними з кращих видів м’яса для переробки та безпосереднього приготування.
• Стабільний експортний попит (ЄС, Близький Схід).
• Можливість пасовищного утримання на підножному кормі та пов’язаний з цим відносно дешевий приріст ваги.
• Відсутність потреби в капітальних теплих приміщеннях та доїльному обладнанні.

Недоліки:

• Тривалий цикл розмноження та вирощування тварин. Тільність корів триває 9 місяців, а період вирощування молодняку становить 1,5–2 роки.
• Висока потреба в кормах взимку. Велика рогата худоба споживає багато корму. По всій території України в непасовищний період року худоба потребує великої колькості заготовлених кормів.
• Потрібні значні площі пасовищ. Для прибуткового розведення та вирощування великої рогатої худоби м’ясного напрямку продуктивності потрібна велика площа пасовищ. На одну голову потрібно не менше 1–1,7 гектара на рік. Можливість утримання тварин на пасовищах можна вважати як перевагою, так і недоліком, оскільки в Україні залишилося дуже мало угідь, придатних для випасання. Це пов’язано з тим, що родючі українські чорноземи дають господарству набагато більший дохід при вирощуванні на них різних технічних і продовольчих культур. Тоді як для випасання худоби вигідно використовувати низькоякісні ґрунти, які не можуть забезпечити високий дохід у якості орної землі. Саме цей парадокс (занадто хороший ґрунт!) є основним стримуючим фактором розвитку м’ясного скотарства в Україні.
• Кошти, вкладені на початку, окупаються довго (за багато років).

Собівартість: за статистичними даними, у 2023 році виробництво 1 кг яловичини коштувало фермеру в середньому 120–140 грн при пасовищному вирощуванні, та 150–170 грн при стійловому утриманні. Таким чином, чистий прибуток складає близько 30–50 грн/кг.

Висновок: виробництво яловичини вигідне за наявності у господарстві великих площ пасовищ, дешевих кормів власного виробництва та орієнтації збуту на преміум-сегмент чи на експорт. Для малих господарств яловичина у виробництві затратна, а вкладені ресурси окупаються повільно.

2. Свинина

Свинина – це м’ясо свиней м’ясних, сальних та комбінованих порід. Оскільки свинина є традиційним та найпопулярнішим м’ясом в Україні, то на неї з року в рік спостерігається сталий попит на внутрішньому ринку, стабільна маржа та відносно швидке повернення коштів, вкладених у корми й закупівлю початкового поголів’я. Що стосується вкладень в обладнання та споруди (свинарники), без яких не обійтися, то термін окупності дуже довгий.

Нині в Україні розводять та вирощують кілька порід свиней та їх помісі. Найбільш популярними та численними з них є: велика біла, дюрок, ландрас, п’єтрен (особливо лінія макстер-16), українська степова біла, українська степова ряба, червонопояса та деякі інші породи. Кілька десятиліть тому була дуже поширена миргородська, але зараз ця старовинна вітчизняна сальна порода майже втрачена.

Традиційне вирощування поросяти займає близько 10–12 місяців. Але сучасні способи відгодівлі та грамотно складені кормові суміші дозволяють отримувати кондиційну тушу вже після вирощування протягом 5–7 місяців. У цьому віці молодняк сягає живої маси 110–130 кг. Забійний вихід таких туш не менше 72–75%. Ціна реалізації живою вагою складає близько 90 грн/кг.

Збільшити прибутковість від виробництва свинини можна, організувавши замкнутий цикл виробництва, за якого молодняк народжуватиметься у господарстві, там же його відгодовуватимуть до забійних кондицій і забиватимуть. У цьому випадку поросят не потрібно буде закуповувати на стороні (вони «дістануться» господарству за собівартістю), а товарне м’ясо можна продавати за вигіднішою ціною. Якщо організувати турові опороси протягом усього року, продаж відгодованих свиней і м’яса можна проводити постійно (а не сезонно), що зробить дохід господарства рівномірним.

Переваги виробництва свинини:

• Швидкий цикл розведення, вирощування та відгодівлі свиней. Поросність свиноматки триває трохи менше 4 місяців. У виводку може бути до 16 поросят (в середньому 8–12). На їхнє вирощування потрібно близько півроку. За рік одна свиноматка може дати 2–3 опороси.
• Високий забійний вихід. У свинячій туші використовують не тільки м’ясо і сало, але майже все, включаючи шлунок, кишечник та інші нутрощі.
• Стійкий попит на ринку.

Недоліки:

• Чутливість до специфічних видових хвороб (АЧС, бешиха та ін.). Для запобігання інфекційним хворобам необхідні щеплення та суворе дотримання жорстких профілактичних вимог біобезпеки.
• Нестабільність цін на корми та добавки. Основним кормом для свиней є концентрати. Ціни на них постійно зростають і значно впливають на рентабельність виробництва свинини у господарстві.

Собівартість

У 2024–2025 роках собівартість виробництва 1 кілограма живої ваги свинини становила 55–60 грн, а 1 кілограма свинини м’ясом – 70–85 грн.

У разі оптового продажу свиней живою вагою по 90–95 грн/кг маржа може бути близько 30 грн/кг, або не менше 3000 грн з кожної успішно вирощеної у господарстві голови молодняку. (Якщо поросят господарство купує на стороні, від цієї суми потрібно відняти вартість самого поросяти. Якщо поросята народжуються в тому ж господарстві, то від суми потрібно відняти собівартість отримання цього поросяти.)

У разі продажу виробленої свинини  кінцевому споживачеві у вигляді м’яса, ситуація інша. Ціна на неї в Україні варіюється залежно від частини туші, магазину та виробника, але в середньому можна орієнтуватись на ціни від 199 до 359 гривень за кілограм свіжого м’яса.

Ціни на свинину в різних магазинах залежно від частини туші:

• Ошийок свинячий: від 289 до 359 грн.
• Корейка свиняча: від 194 до 329 грн.
• Лопатка свиняча: від 194 до 239 грн.
• Грудинка свиняча: від 179 до 289 грн.
• Рулька свиняча: від 129 до 167,29 грн.
• Вирізка свиняча: від 280,7 до 343,1 грн.

Висновок: свинарство – один із вигідних напрямків м’ясного тваринництва. Але дуже вигідним воно може бути лише за наявності надійного каналу збуту продукції, власного кормовиробництва та постійного ветеринарного обслуговування. Значно підвищує рентабельність можливість забою тварин у господарстві та прямого продажу м’яса кінцевому споживачеві.

Виробництво свинини підходить як для дрібних та середніх, так і для великих господарств.

3. Птиця

Найчастіше м’ясо птиці представлено курятиною. Інші види м’яса птиці (індичатина, качатина, гусятина, тощо) в Україні виробляють рідше і не так масово.

Більшість господарств вирощує курчат-бройлерів, м’ясо яких є лідером за обсягами виробництва та прибутковості. Головною перевагою бройлерного птахівництва є висока швидкість зростання молодняку та пов’язані з цим стислі терміни виробництва товарної продукції. Один цикл вирощування триває від 42 до 65 днів. За цей час на хорошому комбікормі курчата набирають живу масу близько 2,5–4 кг і готові до забою. Забійний вихід тушок становить 70–75%. Найпопулярнішими бройлерними кросами в Україні зараз є Кобб-500 та Рос-308.

Переваги вирощування бройлерів:

• Дуже короткий цикл вирощування.
• Раціональне споживання корму на 1 кг приросту ваги (близько 1,7 кг) і висока його конверсія.
• Можливість кліткового вирощування у приміщенні на малій площі.

Недоліки:

• Велика залежність швидкості зростання від якості комбікормів.
• Схильність поголів’я до різних інфекційних захворювань і вимогливість до параметрів мікроклімату.
• Висока конкуренція із промисловими виробниками.
• Висока ціна добового молодняку.

Собівартість і прибуток

Витрати на вирощування залежать від багатьох факторів та в середньому становлять близько 50–60 грн/кг. Ціна оптової реалізації свіжих охолоджених тушок залежить від каналу збуту та в середньому становить 70–80 грн/кг. Таким чином, прибуток від виробництва 1 кг товарної курятини становитиме близько 25 грн, а від вирощування одного курчати – 30–45 грн. За одночасного вирощування одразу 1000 голів можна отримати 30–45 тисяч грн прибутку за цикл (45 днів).

Дуже докладно про вирощування бройлерів, їх ветеринарне обслуговування, вимоги мікроклімату, годівлю та витрати корму можна ознайомитися в цій статті.

Висновок: бройлери є оптимальним варіантом для малих та середніх фермерів за наявності надійного каналу збуту (ринки, магазини, кафе). Помірні вкладення та швидкий обіг коштів роблять виробництво м’яса птиці найпопулярнішим напрямком м’ясного тваринництва в Україні.

4. Кролятина

Кролятина – м’ясо, отримане від забою кролів. Їх в Україні вирощують переважно в присадибних та дрібних фермерських господарствах. Найбільш поширеними в Україні є кілька м’ясних та комбінованих порід: сірий велетень, фландр, білий велетень, каліфорнійська, новозеландська та інші.

Тривалість вирощування залежить від типу годівлі й породи. До товарної кондиції молодняк виростає за 6–8 місяців. У цьому віці молодняк набирає масу, що дорівнює приблизно 80% маси дорослої тварини відповідної породи. Є способи бройлерного вирощування, за якого товарну тушку від молодняку одержують у тримісячному віці. Забійний вихід тушок молодняка становить близько 50–55%, а дорослого відгодованого поголів’я – до 60%. Ціна реалізації – від 160 до 250 грн/кг.

Виробництво та реалізація кролятини має свої переваги та недоліки.

Переваги:

• Якість м’яса. Кроляче м’ясо, завдяки своєму складу, вважається дієтичним. Воно підходить для дітей, старих та хворих людей. Тому деяка вузька група споживачів буде обов’язково.
• Швидке розмноження. Вперше кролицю можна запліднити в 6–8-місячному віці. Термін сукрольності становить 30 днів. Через 1,5–2 місяці після народження кроленят можна відсадити від матері й вирощувати окремо, а кролицю знову запліднити. Таким чином, за рік від однієї кролематки можна отримати до 4 окролів, тобто, сумарно до 20–30 кроленят.
• Можливість кліткового утримання на обмеженій площі.
• Витривалість. Кролі легко переносять як спекотну погоду, так і дуже сильні морози. Їх можна утримувати в неопалюваних приміщеннях або без приміщення, у клітках під дахом, який захищатиме тварин від прямих сонячних променів та опадів.
• Дешевизна годівлі. Кролі – рослиноїдні тварини, які охоче споживають траву, дрібні гілки дерев, листя тощо. Потреба у концентрованих кормах у них відносно невисока.

Недоліки:

• Слабка імунна система та велика кількість видових захворювань. Тому потрібне постійне ветеринарне обслуговування та планове проведення профілактичних заходів (щеплення, дезінфекції, дератизації тощо).
• Повільний набір ваги.
• Обмежений попит та нестабільний ринок збуту.

Собівартість та прибутковість виробництва

Виробництво 1 кг кролятини потребує виробничих витрат у розмірі 85–120 грн. Собівартість залежить від годівлі, способу утримання та тривалості вирощування. Якщо в раціоні кролів присутня велика частка концентратів, то  виростити їх можна швидше, але обійдеться це дорожче. У разі годівлі травою та іншими дешевими кормами, на вирощування до забійних кондицій доведеться витратити більше часу, але обійдеться воно дешевше.

Залежно від способу вирощування та каналу збуту, прибуток може становити від 40 грн до 100 грн за кілограм.

Проблема з реалізацією робить виробництво ризикованим, незважаючи на привабливість галузі. Це нішевий ринок із нестабільною маржою.

Висновок: виробляти кроляче м’ясо вигідно за умови гарантованого стабільного збуту за високою ціною (ресторанні мережі, магазини здорового харчування тощо). Без нададійного ринку збуту виробництво економічно ризиковане, а за певних умов може бути збитковим.

Дуже докладно про те, як вирощувати та розводити кролів, можна прочитати у цій статті на нашому сайті. Там описано і технологію, і ветеринарну частину, і способи утримання. Все простою мовою, з конкретикою, цифрами і назвами.

5. Баранина

Баранина – м’ясо, отримане від забою овець різних порід. Для отримання якісної баранини найкраще розводити спеціалізовані м’ясні породи. Утім, непоганий результат одержують і від овець інших напрямків продуктивності. Кращими породами для виробництва якісної баранини є дорпер, цвартблес, вандейська, тексель, уілітшир, романівська та їх помісі.

Терміни вирощування молодняку до забійної кондиції у різних порід відрізняються, але в середньому вони становлять 8–10 місяців. Маса туші залежить від породи, статі, типу годівлі та тривалості вирощування. У середньому молодняк у віці 8–10 місяців має 45–60 кг живої ваги.

Забійний вихід туш залежить від напрямку продуктивності, віку, статі та вгодованості конкретної тварини. У скороспілих м’ясних овець забійний вихід може бути до 60%, у тонкорунних – 35–40%, в інших порід – 44–52%.

Виробництво баранини має власну специфіку.

Переваги:

• Дешевизна вирощування. Можливість пасовищного утримання та нагулу маси на дешевій пасовищній траві. Вівці їдять майже будь-яку траву і здатні набирати вагу навіть на підніжному раціоні, там, де тварини інших видів напастися не зможуть.
• Затребуваність м’яса у гурманів та мусульманських громад. У разі великих обсягів виробництва відкриваються експортні можливості.

Недоліки:

• Низький забійний вихід м’яса в тушах неспеціалізованих порід.
• Нестабільний попит на ринку.
• Слабо розвинена інфраструктура переробки та реалізації баранини.
• Довготривалий цикл розведення та вирощування. Молоді ярки вперше можуть бути покриті близько однорічного віку. Тривалість суягності становить близько 5 місяців. Розмноження у більшості порід сезонне, матки, не покриті в поточний случний період, часто так і залишаються неплідними до наступного року.
• Низька плодючість вівцематок. Матки більшості порід приносять 1 ягня за окіт (і за рік).
• Потреба у великих площах пасовищ. На одну вівцематку з приплодом треба не меньше гектара площі пасовища на рік.

Ціни, собівартість та прибутковість

Ціна на баранину в Україні варіюється залежно від частини туші, місця продажу та способу обробки. У роздрібних мережах, таких як «Сільпо», ціна кілограму охолодженої баранини (за станом на серпень 2025 року) може бути від 279 грн за ошийок до 739 грн за корейку. На онлайн-майданчиках, таких як «OLX Ukraine», ціни на баранину, яку пропонують в цілих тушах або окремими частинами, коливаються від 70 до 200 грн за кілограм. Оптом, наприклад, на «УкрМ’ясо», ціни також можуть бути різними, залежно від виду баранини та обробки.

Приклади цін на баранину в Україні:

У роздрібних мережах (на прикладі «Сільпо»):

• Ошийок баранячий охолоджений: 279 грн/кг
• Бараняча лопатка охолоджена: 319 грн/кг
• Баранина корейка (каре) охолоджена: 739 грн/кг

На онлайн-майданчиках (на прикладі OLX Ukraine):

• М’ясо баранини (цілі туші): 160–200 грн/кг
• М’ясо баранини (окремі частини): 180 грн/кг
• Ягнятина (частини чи тушка): 180 грн/кг
• Каре баранини: 350 грн/кг

Гуртові ціни (на прикладі «УкрМ’ясо»):

• Баранина курдючна ХАЛЯЛЬ (експорт): 330 грн/кг
• Ягнятина курдючна ХАЛЯЛЬ (експорт): 412 грн/кг
• Ягнятина туша (ХАЛЯЛЬ): 190 грн/кг
• Каре ягняти охолоджене (вакуум): 450 грн за упаковку (600 г)

Чинники, що впливають на ціну:

Частина туші: деякі частини баранини (наприклад, корейка, вирізка) вважаються ціннішими і коштують дорожче.

Спосіб обробки: охолоджене м’ясо зазвичай дорожче замороженого.

Місце покупки: ціни можуть змінюватись залежно від магазину або розташування ринку.

Сезонність: ціна на баранину може змінюватись залежно від сезону та наближення часу традиційних мусульманських свят.

Порода та умови вирощування: баранина від певних порід овець або вирощена на вільному випасі може коштувати дорожче.

Попит та пропозиція: загальний стан ринку завжди впливає на ціну.

Собівартість виробництва баранини залежить від дуже багатьох факторів, найбільш значущі з яких – спосіб утримання та тип годівлі, порода, чисельність поголів’я. В середньому на вирощування 1 кг баранини господарство повинне вкласти 90–110 грн.

Висновок: виробництво баранини може бути вигідним, якщо господарство вирощує тварин високопродуктивної спеціалізованої м’ясної породи, може утримувати поголів’я більшу частину року на підніжному кормі та має надійні канали збуту готової продукції за високими цінами.

Що ж вигідніше виробляти фермеру?

Якщо все підсумувати, то в скороченому вигляді раніше викладена інформація є наступною.

Таблиця порівняння показників по 1 кг продукції:

Якщо розглядати рентабельність та швидкість обороту коштів, то безперечним лідером залишається бройлерне м’ясо. Швидка оборотність капіталу та високий споживчий попит роблять його привабливим навіть для початківців.

Свинарство підходить фермеру, готовому інвестувати у будівництво приміщень, корми, в профілактику хвороб і організувати переробку і збут продукції через місцеву роздрібну торгівлю. Середня собівартість м’яса свиней та стабільний попит роблять його вигідним за майже будь-яких умов.

Виробництво яловичини вимагає капіталовкладень, окупність яких розтягнеться на роки і навіть десятиліття. Воно виправдане за наявності власної землі, пасовищ та експортного партнера. Малим господарствам цей напрямок тваринництва невигідний без підтримки.

Баранина та кролятина – цікаві як нішеві продукти, але їх виробництво потребує грамотного маркетингу та індивідуального підходу до реалізації.

Для малих та середніх фермерів, які не мають великого капіталу, можна порекомендувати почати з галузі, що потребує мінімальних вкладень на старті, – з вирощування курчат-бройлерів та поступово масштабувати виробництво. Фермерам із середніми фінансовими можливостями буде вигідно виробляти свинину, а в міру розвитку додати нішеві продукти, якщо є можливість продавати їх із більшою додатковою вартістю.

Наприкінці статті коротко розгляньмо кілька способів, що можуть збільшити прибуток від виробництва будь-якого виду м’яса.

Органічне виробництво

Для збільшення прибутковості виробництва м’яса господарства можуть виробляти органічну продукцію, яка стає дедалі популярнішою серед споживачів.

Зростаючий інтерес людей до здорового харчування та натуральних продуктів відкриває перспективи для виробництва органічного м’яса. За даними FAO, світовий ринок органічної продукції щороку зростає на 10–12%. Особливо помітне збільшення попиту у країнах ЄС та Північної Америки на м’ясо тварин, вирощених без використання антибіотиків та ГМО-кормів.

В Україні виробництво органічного м’яса перебуває на стадії становлення. Сертифікованих ферм поки що небагато, і ніша відносно вільна. Отримання сертифікату вітчизняної компанії «Органік стандарт», що надасть можливість вийти на міжнародний ринок, вимагає суворого дотримання ряду умов: використовувати лише натуральні корми, практикувати пасовищне утримання, відмовитися від стимуляторів росту і т.д. Це збільшує собівартість – наприклад, вирощування органічного бройлера обійдеться фермеру у 70–80 грн/кг живої ваги проти 50–60 грн – звичайного. Однак і ціна реалізації органічної курятини суттєво вища: до 140–160 грн/кг тушки, особливо при збуті в преміальні торговельні мережі, ресторани чи через інтернет-магазини здорового харчування.

Органічне м’ясо – це не масовий сегмент, але вигідний для фермера, готового розвивати бренд і працювати безпосередньо з роздрібним покупцем. Особливо перспективним є поєднання органічного виробництва та деяких порід тварин (наприклад, органічна баранина від дорперів чи органічна яловичина від герефордів вільного випасу).

Фермерський бренд

Одним із ефективних способів збільшити рентабельність будь-якого м’ясного виробництва є створення фермерського бренду. Це особливо актуально для невеликих і середніх господарств, які не здатні конкурувати за обсягами з агрохолдингами, але мають якісний продукт та історію. В Україні вже є кілька прикладів. Так, Агрофірма «Маяк» Котелевського району Полтавської області має власну мережу магазинів «Рідне село». Назви як самого господарства, так і крамниць за роки розвитку стали впізнаванами, завдяки чому агрофірма відкрила торговельні заклади в багатьох населених пунктах і успішно продає свою не дешеву, але якісну молочну та м’ясну продукцію.

Фермер, який фасує м’ясо в індивідуальну упаковку, вказуючи породу, вік тварини, спосіб відгодівлі та дату забою, може продавати його за ціною, що у 1,5–2 рази перевищує оптову. Бренд «від господарства» викликає у споживача довіру, особливо якщо підкріплений фотографіями, відгуками інших покупців та безперебійним постачанням.

За наявності цікавої маркетингової ідеї, соцмереж та бажання працювати з клієнтом безпосередньо, брендоване м’ясо – один із найрентабельніших шляхів монетизації фермерської праці.

Експорт м’яса

Ще одним шляхом підвищення вигоди від виробництва м’яса є його експорт. Україна традиційно експортує м’ясо птиці, а також (у менших обсягах) – яловичину та баранину. За даними Держпродспоживслужби, у 2023 році було експортовано понад 400 тисяч тонн м’яса птиці (переважно у Саудівську Аравію, ОАЕ, Азербайджан, Китай). Яловичину та баранину вивозять переважно у вигляді живої худоби або туш до близькосхідних країн та Грузії.

Для виходу на експорт фермеру необхідні:

– сувора відповідність продукції санітарним нормам ЄС чи інших країн;

– оформлення стандартних ветеринарних документів;

– достатній обсяг продукції (зазвичай від 5 тонн);

– грамотний посередник чи експортер (краще, але не обов’язково).

Найбільш перспективні види м’яса на експорт – м’ясо птиці та молода баранина. Остання особливо популярна в мусульманських країнах, де баранина – основне м’ясо.

Самостійний експорт м’яса – привабливий напрямок для об’єднаних господарств, кооперативів або середніх підприємств. Для малих ферм реальніше налагодити експорт через партнера, що спеціалізується на логістиці та сертифікації.

Який з видів м’яса вигідніше виробляти у фермерському господарстві, залежить від багатьох факторів, зокрема, й від уподобань, способу життя, фінансових можливостей та інших обставин конкретного фермера.

У наступній статті ми розглянемо відмінності між м’ясом різних видів тварин.

Успішного вам тваринництва!

Віталій Чугуєвець.