Україна до війни була одним із найбільших виробників меду в Європі та світі. Завдяки різноманітності кліматичних зон, розмаїттю дикорослих і культурних медоносів, а також давнім традиціям бджільництва, українські пасічники щорічно отримують значні обсяги натурального меду. Однак об’єктивно оцінювати успішність галузі слід за її дохідністю, а не лише за обсягами виробництва. А дохідність залежить від багатьох факторів, одним з яких є вид меду, що виробляє бджільницьке господарство. Часто правильно обрана стратегія стає головною запорукою успіху, зокрема й фінансового.
Який же мед вигідніше виробляти в економічних умовах України?
Які види меду доступні українському пасічнику
Умовно весь мед, який виробляють в Україні, можна розділити на три основні групи:
- Поліфлорний мед – мед, зібраний бджолами з квітучого різнотрав’я луків, лісів, галявин і балок.
- Монофлорний мед – продукт, зібраний з переважанням нектару одного виду рослин (липа, біла акація (робінія), гречка, коріандр, фацелія, каштан та ін.).
- Соняшниковий мед – мед, зібраний з квіток соняшника, який масово виробляють у центральних, південних і східних регіонах країни.
За собівартістю виробництво кожного з перелічених видів продукції загалом співставне. Основні витрати включають утримання бджолосімей, профілактику та лікування хвороб, оновлення інвентарю, закупівлю тари й доставку продукції на ринок та інші транспортні потреби. Однак ключова відмінність у виробництві різних видів меду в основному полягає в доступності джерел нектару та логістиці, що може створювати певні труднощі. Багато залежить від особливостей конкретного регіону. В одних областях не складно отримати мед з акації, липи та чорноклену, але, крім лісових рослин, немає жодних медоносів. А в деяких областях, навпаки, немає великих природних масивів акації та інших лісових медоносів, але агропідприємства висівають багато гречки та соняшника.
Значно розширити виробничі можливості може допомогти кочівля.
Кочівля – розширення можливостей чи невиправдані труднощі?
На це питання кожен пасічник має відповісти собі сам. Більшість цінних монофлорних сортів меду можна отримати лише за умови кочівлі пасіки до масивів відповідних медоносів. Липа, акація, гречка, буркун, фацелія, коріандр цвітуть лише у певний період, тому вимагають точної синхронізації роботи пасіки та бджоляра з їх цвітінням. Крім того, на відміну зернових і олійних, нішеві медоносні культури агропідприємства часто вирощують нерегулярно, що також впливає на планування. До того ж, чимало медоносів квітує одночасно, і доводиться обирати, на який з них вивозити пасіку. Щоб зібрати монофлорний мед, пасічнику доводиться перевозити вулики на десятки (а іноді й на сотні) кілометрів від свого дому на тимчасові точки поблизу полів і там жити весь період медозбору.
Кочова форма бджільництва – це особливий стиль роботи й життя, який вимагає наявності спеціального транспорту, фізичної витривалості, уваги до погодних умов та синхронізації із сільгоспвиробниками, а також здорового трудового азарту у бджоляра (це як риболовля чи полювання!). Також вона пов’язана з цілком реальними небезпеками та значними незручностями побуту: відсутністю водопостачання, електрики, ризиком вандалізму та крадіжок з боку зловмисників, нічними переїздами тощо. Незважаючи на це, багато пасічників кочують з року в рік заради отримання меду, який має стійкий попит і приносить більшу вигоду при торгівлі вроздріб.
Про те, як організувати кочівлю та як її зробити максимально комфортною (у побутовому сенсі), можна прочитати у цій статті.
Вплив каналу збуту на рентабельність
Фінансова віддача пасіки залежить не тільки від якості та обсягу продукції, а й від обраного бджоляром каналу збуту.
Формуючи стратегію виробництва, пасічнику важливо розуміти, на який ринок він орієнтується: оптовий чи роздрібний. Від цього багато в чому залежить вибір медоносів та економічна модель ведення справ на пасіці.
Оптова торгівля
Якщо планується збувати продукцію оптом, особливо – для відправки на експорт, то вид меду має мінімальне значення. Закупівельні компанії здебільшого купують мед за середньою ринковою ціною за кілограм, незалежно від його ботанічного походження. У оптовиків закупівельна ціна на мед з акації не дуже відрізняється від ціни на мед з соняшнику.
У таких умовах найбільш логічно орієнтуватися просто на максимальний вихід товарного продукту. А за цим показником в Україні абсолютним лідером є соняшник. Це найщедріший місцевий медонос, здатний давати товарний мед майже за будь-яких погодних умов. Соняшником завжди засівають великі площі, зайняті ним поля мають зручні під’їздні дороги, не потребують кочівлі у далекі регіони. Збір нектару на них проходить швидко.
Таким чином, при оптовій моделі продажу соняшниковий мед – найвигідніший за співвідношенням витрат та обсягом продукції.
Роздрібна торгівля
Зовсім інша ситуація складається при прямому продажу меду споживачеві. Зазвичай мед продають на тематичних ярмарках, ринках, через соціальні мережі, власні магазини або за допомогою «сарафанного радіо». Тут пасічник стикається з більш перебірливим та вимогливим покупцем. В Україні попит у роздрібній торгівлі демонструє стійку тенденцію: покупці віддають перевагу меду з різнотрав’я та монофлорному з рідкісних та цінних видів медоносів (липовий, акацієвий, гречаний, коріандровий), тоді як соняшниковий – явний аутсайдер. Хоча за своїм складом, смаковими якостями та корисними для людського організму властивостями він нічим не поступається рідкісним сортам меду.
У результаті різнотравний мед уроздріб продається за ціною, що в 1,5–2 рази перевищує вартість соняшникового. Причому, виробництво меду з різнотрав’я теж не вимагає далеких кочівок, якщо пасіка розташована в екологічно чистій місцевості з достатньою різноманітністю дикорослої рослинності. Так, вихід товарного меду може бути нижчим, але висока ціна і вищий попит з боку споживачів компенсують меншу врожайність.
Якщо ж пасічник має постійних клієнтів, які віддають перевагу певним сортам, то доцільно спробувати виробляти рідкісні монофлорні види меду. Наприклад, мед акацієвий високо цінується за дуже довгий період кристалізації, липовий – за аромат і лікувальні властивості, а гречаний – за високий вміст заліза й особливий присмак. Детальніше про різні сорти меду можна прочитати в цій статті. При вмілій організації маркетингу та індивідуальному підході, ці сорти можна продавати за ціною, в 2–3 рази вищою за звичайну.
Отже, відповідь на питання, який мед вигідніше виробляти пасічнику в Україні, залежить від багатьох факторів:
– наявності і різноманіття медоносів поблизу,
– готовності пасічника до кочового способу життя протягом сезону медозбору,
– каналу збуту (орієнтації на опт чи на роздріб).
Якщо реалізувати мед оптом, то економічно доцільніше виробляти соняшниковий мед, завдяки високій нектаропродуктивності цієї культури та доступності її великих масивів.
Якщо планується продавати мед уроздріб, то перевагу варто віддати різнотрав’ю та монофлорним сортам, які цінуються покупцями та продаються дорожче і швидше.
Якщо є стабільний попит на конкретні рідкісні сорти, наприклад, каштановий, то їх виробництво за грамотної організації може бути дуже рентабельним, незважаючи на складності.
Вигідним може бути і одночасне виробництво кількох видів меду. Тоді частина пасіки працює на соняшнику і дає велику масу продукції для оптової реалізації, а інша частина збирає цінні монофлорні види меду або мед з різнотрав’я у меньших обсягах для продажу вроздріб.
Пасічникові важливо чітко визначити свою бізнес-модель, оцінити ресурси і не гнатися за престижними сортами, якщо немає умов їх отримання. В українських реаліях найбільшу прибутковість забезпечує розумне поєднання виробництва меду з різнотрав’я і цінних видів медоносів для продажу вроздріб та меду з соняшнику для оптових покупців.
Успішного вам бджільництва і вигідної реалізації!
Віталій Чугуєвець.
Поділитись в соцмережах:
