Гірчиця польова (Sinapis arvensis) – вид однорічних трав’янистих рослин з роду Гірчиця (Sinapis) родини Капустяні (Brassicaceae), поширений як бур’ян. Офіційну видову назву та науковий опис рослини вперше опублікував у своїй праці «Species plantarum» відомий шведський натураліст Карл Лінней у 1753 році.
Ареал гірчиці польової охоплює територію майже всієї Європи, Західної та Центральної Азії (від Афганістану до Монголії) та Північної Африки. Центром її походження є Середземноморський регіон. До цього часу рослина натуралізувалась у багатьох частинах світу, зокрема в Канаді. Зустрічається на рівнинах і в горах, на полях, вздовж доріг, на пустирях, але переважно на оброблюваних вапнистих ділянках.
В Україні гірчиця польова росте повсюдно. Її можна побачити на полях, узбіччях доріг, насипах, звалищах, поблизу пасовищ, на забур’янених ділянках. Надає перевагу сонячним або напівзатіненим місцинам з багатими на поживні речовини та лужними ґрунтами. Є індикатором глинистих земель, здатна утворювати трав’янисті зарості.
Властивості та використання гірчиці польової
Гірчиця польова часто засмічує посіви ярих зернових, переважно пшениці та ячменю, а також гречки, олійних (соняшник та ріпак), зернобобових, овочевих та технічних культур.
У разі відсутності будь-яких запобіжних дій та недостатнього догляду за сільськогосподарськими рослинами бур’ян здатен значно погіршити їх врожайність як конкурент у споживанні води, світла та поживних речовин. Найбільше потерпають від гірчиці польової сходи культур на ранніх етапах вегетації.
Вид Sinapis arvensis становить для аграріїв особливу небезпеку як природний резервуар і рослина-господар ґрунтового патогена Plasmodiophora brassicaе, що спричинює шкодочинну хворобу, відому як кила (кила капусти або кила хрестоцвітих).
Збудник вражає види рослин з родини Капустяні (ріпак, капусту, гірчицю, редьку, чимало бурянів), внаслідок чого пошкоджується їхня коренева система (на коренях утворюються здуття, нарости), і припиняється надходження води й поживних речовин у рослини. Спори збудника кили надзвичайно стійкі і зберігаються в ґрунті впродовж 10–15 років.
Також гірчиця польова є кормовою рослиною для деяких шкідливих комах, зокрема для попелиці та капустяної мухи. На бур’яні вони живляться і розмножуються до появи основної культури.
Молоді рослини (листя, стебла та квіти) гірчиці польової можна споживати як їжу. Вони стимулюють апетит, покращують травлення, мають тонізувальні та очищувальні властивості. Дрібно нарізане листя використовують як спецію, а квіткові бруньки (в суцвіттях) готують аналогічно до броколі. Трав’янисті частини після нетривалого (зазвичай проварюють не довше 5 хвилин) приготування перетворюються на овочеву страву.
Насіння гірчиці польової містить чимало олії, придатної як для вживання, так і для технічного використання (мастило для двигунів, у виробництві мила, у лампах для освітлення тощо). Подрібнене насіння інколи змішують з насінням гірчиці білої і додають як приправу.
До початку цвітіння гірчиця польова слугує кормом свійським тваринам (великій рогатій худобі, вівцям та свиням). Однак після цвітіння, через значний вміст ерукової кислоти та глікозиду синігрину, рослина стає токсичною. В Канаді відомі випадки отруєння худоби гірчицею польовою через споживання сіна, у складі якого була чимала кількість цієї рослини.
У народній медицині гірчиця польова відома як дезінфікуючий засіб для кишківника. Вона має проносну дію і стимулює функцію підшлункової залози.
У деяких регіонах рослину використовують як медоносну. А в органічному землеробстві порошок з насіння гірчиці польової застосовується для знищення шкодочинних комах.
Опис рослини
Гірчиця польова виростає заввишки до 20–60 (100) см. Вона має пряме, біля основи вкрите щетинками стебло, що зазвичай гілкується у верхній частині. Пазухи бічних пагонів забарвлені в червонуватий або фіолетово-коричнюватий колір.
Корінь стрижневий, неглибокий, але міцний.
Нижні листки – черешкові, завдовжки до 20 см (разом з черешком) і шириною до 6 см, ліроподібні, з зубчастим краєм, шорсткі. Верхні – сидячі, еліптично-видовжені, з гострим вершечком і зубчастим краєм. Вони значно меншого розміру, приблизно до 5 см завдовжки та шириною до 2 см. Листкова пластинка яскраво-зелена, гладка з верхнього боку, а знизу має щетинки на жилках.
Цвіте гірчиця польова з травня до жовтня. Численні золотаво-жовті квітки зібрані в щільні верхівкові суцвіття-китиці. На початку фази цвітіння вісь суцвіття має розмір до 2–3 см, а під час плодоношення видовжується до 15–30 см.
Квітка має правильну форму і складається з чотирьох пелюсток оберненояйцеподібної форми з тонким кігтиком внизу, завдовжки від 8 до 11 мм. Всередині квітки знаходяться чотири довших тичинки та дві коротші. Чотири чашолистки розташовані горизонтально, довжина їх сягає від 4 до 7 мм. Запилюється рослина бджолами та мухами.
Плід – дерев’янистий, солом’яно-жовтого кольору, голий, двостулковий стручок розміром до 5 см, з чотиригранним дзьобиком завдовжки 1–2 см. Він прикріплений до пагона короткою плодоніжкою. Всередині стручка містяться 4–8 (20) шт. гладких, кулястої форми, темно-червоних або коричневих з дрібними цятками насінин діаметром 1–1,5 мм.
Одна рослина за сезон зазвичай утворює від 1 до 20 тис. насінин, що зберігають у ґрунті здатність до проростання впродовж 10–11 років.
Насіння гірчиці польової не має періоду спокою, тому частина його проростає вже восени, але переважна більшість починає свій розвиток напровесні. Недозріле насіння має такий же рівень схожості, як і визріле. Насінини зберігають свою життєздатність навіть після проходження крізь травний тракт тварин.
Мінімальна температура для проростання насіння гірчиці польової становить +2…4°С, а оптимальна – від +14 до +20°С.
Сходи проростають з глибини не більше 1–3 см і здатні витримувати зниження температури до –3,8°С.
Інколи гірчицю польову плутають з редькою дикою (Raphanus raphanistrum) через візуальну подібність цих рослин. Відрізнити їх можна за синьо-фіолетовими прожилками на пелюстках квітів дикої редьки.
Заходи протидії
Викорінити гірчицю польову на сільськогосподарських полях доволі складно через високу насіннєву продуктивність рослини (до 20 тис. насінин за сезон) і тривалий термін зберігання життєздатності насіння (понад 10 років).
Агротехнічні методи протидії бур’яну спрямовані на знищення максимальної кількості його насіння, яке знаходиться в ґрунті. Задля цього використовують метод «провокацї»: поверхневе розпушування ґрунту на посівних площах (післяжнивне дискування) простимулює осіннє проростання насіння гірчиці посівної, після чого молоді сходи знищують наступним обробітком, або ж вони вимерзнуть взимку.
Навесні, коли бур’ян знаходитиметься у фазі білої ниточки, поле боронують двічі (досходовий і післясходовий обробіток). Це також допомагає позбутися небажаної рослини, оскільки у фазі раннього розвитку гірчиця дуже чутлива до механічних пошкоджень.
Важливим чинником для контролю за Sinapis arvensis є сівозміна з використанням злакових культур і кукурудзи. Не варто вирощувати на засміченому гірчицею польовою полі представників родини капустяних (ріпак, редьку, капусту), бо в такому разі унеможливлюється застосування проти бур’яну гербіцидних препаратів, що знищують дводольні рослини.
Допомагає знищити гірчицю і її систематичне скошування до початку цвітіння. Отриману зелену масу найкраще одразу ж заорати в ґрунт, поки рослина не сформувала плоди.
У разі масового розростання бур’яну вдаються до використання гербіцидів. На посівах зернових (пшениці, ячменю) застосовують селективні засоби з такими діючими речовинами як дикамба, трибенурон-метил, 2,4-Д, МЦПА. Ефективні результати забезпечать препарати «Гранстар» або «Гранстар Про», «Триатлон» та інші гербіциди аналогічної дії.
На кукурудзі знищити гірчицю польову можна засобами, що містять флорасулам, дикамбу або мезотріон («Сумаро»). Препарати «Основа» і «Промекс» також захистять від бур’яну не лише кукурудзу, а й посіви сої, соняшника та гороху. «Позитив плюс» можна ще й додатково використовувати на ланах з картоплею, морквою чи коріандром
Повне очищення парових та необроблюваних полів від гірчиці польової забезпечать селективні гербіциди суцільної дії («Раундап», «Гліфовіт»). Оптимальний період для обробки бур’яну – коли він перебуває у фазі 2–4 листочків.
Поділитись в соцмережах:
