Щавель кінський (Rúmex confértus) – вид багаторічних трав’янистих рослин з родини Гречкові (Polygonaceae).
Поширений на всій території Євразії. В Україні зустрічається майже скрізь, окрім Карпат і Прикарпаття. Оселяється на родючих і помірно зволожених землях (на луках, у рівчаках, низинах) з підвищеним рівнем рН. Часто займає вогкі лісові узлісся, пасовища, заплави річок, узбіччя доріг, поля та городи.
Інколи щавель кінський засмічує посіви багаторічних кормових трав, що погіршує їхню якість. Нерідко він зустрічається і в посівах зернових рослин, де створює конкуренцію культурам у споживанні води та поживних речовин. Це має негатвні наслідки для їхньої врожайності.
Зазвичай щавель кінський трапляється в природі як поодинока рослина, або ж як група з кількох екземплярів, що ростуть поруч. Здерідка він утворює густі зарості, які можуть розростатись на ділянці площею з гектар і більше.
Господарське значення
Щавель кінський в обмежених кількостях можна згодовувати худобі, свиням, кроликам. Через значну кількість щавлевої кислоти в листі рослини, її можна використовувати лише як добавку до основного раціону.
Свійські та дикі зерноїдні птахи полюбляють ласувати насінням кінського щавлю. Взимку це допомагає їм пережити холоди.
В азійських країнах молоді листочки рослини використовують у стравах як свіжими, так і сушеними. Вони є джерелом вітамінів (А, С, В2) і мінералів (залізо, магній). Листя додають у салати, зелені борщі та супи. Його смак відрізняється від смаку щавлю звичайного. Він переважно терпкий, а не кислий.
У голодні роки розмелену зелену масу щавлю кінського додавали в борошно та випікали з неї хліб.
Оскільки корені рослини містять до 10–12% дубильних речовин, у фармацевтиці з них отримують таніни. Також екстракти з кореневища використовують для дублення шкіри і як натуральний барвник, щоб пофарбувати тканину в жовтий колір.
Рослина не є медодайною, але в бджільництві пасічники готують відвар з її коренів (антисептичний засіб з дубильними властивостями), щоб підвищити імунітет бджолосімей і вилікувати їх від нозематозу. У травні-червні, під час цвітіння кінського щавелю, бджоли рідко його відвідують.
Опис рослини
Стебло в щавля кінського прямостійне, одиночне, борозенчасте, порожнисте, заввишки від 50 см до 1,5 м і діаметром до 2 см. Верхня частина стебла розгалужена.
Листя чергове, черешкове, з нижнього боку (особливо на жилках) опушене жорсткими короткими щетинками. На різних частинах стебла листки мають і різну форму: розеткові й нижні – великі, видовжені, трикутно-яйцеподібні, з хвилястими краями, на вершечку затуплені; верхні – яйцеподібно-ланцетові, менші за розміром, з гострою верхівкою.
Довжина розеткових і нижніх стеблових листків може сягати 25 см, а ширина – до 13 см. Біля основи листковий черешок утворює червонувате лійкоподібне розширення, властиве усім представникам родини Гречкові, яке огортає стебло у меживузлі.
Коренева система щавлю кінського складається зі стрижневого кореня, здатного рости вглиб до 2 м, і кореневищ з численними придатковими корінцями.
Цвіте рослина в травні-червні. Квітки дрібні, зеленкувато-коричневі, зібрані у вузьке, верхівкове, волотеподібне суцвіття (лат. thyrsus).
Плід – тригранний глянсовий коричневий горішок. Маса 1000 плодів складає 2,4–2,6 г. Восени плоди не опадають, а зберігаються на рослині впродовж всієї зими.
Фаза плодоношення в рослини триває з початку червня до липня. Максимальна продуктивність складає 12300 горішків. Насіння проростає лише наступної весни, через 6–8 місяців після достигання. У ґрунті воно зберігає здатність до проростання впродовж 8–10 років, а глибина проростання не перевищує 6–8 см.
Перші весняні сходи щавлю кінського, як і його прикореневі пагони, з’являються з березня до травня. Оптимальна температура для розвитку рослини становить +20…22°С.
Розмножується генеративно (насінням) і вегетативно (кореневищем). Якщо кореневище пошкодити чи розрізати, кожна його частина здатна утворити нову рослину.
За своїм хімічним складом щавель кінський схожий до ревеню (Rheum rhaponticum).
Цілющі властивості
Вид Rúmex confértus використовується в неофіційній медицині протягом багатьох століть. У сучасній фармакології рослина входить до складу багатьох лікарських препаратів, призначених для лікування таких захворювань, як виразка шлунка, холецистит, гіпертонія (першої та другої стадії), геморой тощо.
Щавель кінський має потужні жовчогінні властивості. Залежно від вживаної кількості він здатен надавти травній системі організму як послаблюючу дію, так і в’яжучу.
У фітотерапії рослину призначають від застуди, головного болю та в разі запалень верхніх дихальних шляхів.
Кореневища щавелю кінського мають антисептичні властивості. А ще з них готують протизапальні та кровоспинні засоби.
Відвари та настої з коренів і листя рослини використовують як компреси та примочки в лікуванні шкірних захворювань, зокрема лишаю і корости; додають їх у ванни, щоб отримати ефект заспокоєння та розслаблення. У давнину соком щавлю кінського полоскали ротову порожнину, щоб позбутися зубного болю.
Попри всі корисні властивості рослини, перш ніж починати лікуватися нею, слід отримати консультацію лікаря, щоб уникнути якихось ускладнень.
Заходи протидії
Щавель кінський є швидкорослою рослиною, здатною розмножуватись кореневищами та їх частинами і насінням. Його численні насінини мають високий відсоток схожості. Вони легко поширюються вітром і водою.
У разі розростання щавлю кінського на ланах сільськогосподарського призначення створюються перешкоди для якісного обробітку ґрунту та повноцінного розвитку культурних рослин. Оскільки цей бур’ян має високий рівень життєздатності та стійкий до несприятливих кліматичних умов, заходи протидії мають бути комплексними.
З агротехнічних методів насамперед обирають глибоку осінню зяблеву оранку, яка забезпечує підрізання і вивертання пошкоджених кореневищ на поверхню, де вони згодом висихають. Після оранки ґрунт потрібно додатково розпушити шляхом фрезерування.
Дотримання сівообігу на посівних площах також завадить розростанню і поширенню щавлю кінського.
Допомагає позбутися щавелю кінського вапнування закислених ґрунтів. Дієвим заходом від буряну є його скошування до початку фази цвітіння, щоб запобігти самосіву рослини. Скошувати потрібно і на прилеглих до ланів ділянках, необроблюваних угіддях та на межах між полями.
Для знищення щавелю кінського ефективними є ті ж гербіциди, що використовуються для контролю виду щавель горобиний. Це засоби, діючою речовиною в яких є гліфосат, або сульфонілсечовина, або флорасулам чи дикамба.
Обробляють бур’ян ЗЗР у фазі 2–4 листочків. Оптимальна температура довкілля для проведення таких робіт становить +15…25°C.
Поділитись в соцмережах:
